ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
04 грудня 2013 року 10:00 № 826/17223/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Білоус А.С., за участю представників: позивача - Соболевської І.В., відповідача - Кириленка М.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ГУДВІЛ»
доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 жовтня 2013 року № 0004572210, № 0004542210, -
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
31 жовтня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ГУДВІЛ» (далі - ТОВ «ГУДВІЛ», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 жовтня 2013 року № 0004572210, № 0004542210, прийнятих Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач).
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що задекларований та сплачений ТОВ «ГУДВІЛ» податок на прибуток у сумі 188 963 грн., у тому числі 2010 рік - 57 250 грн., 2011 рік - 56 830 грн., 2012 рік - 74 883 грн., сплачений в повному обсязі.
Як зазначає позивач, твердження перевіряючих про ненадання пояснень посадовими особами підприємства позивача по суті коригування валових витрат не відповідають дійсності, оскільки жодних вимог чи пропозицій про надання пояснень та додаткових документів до посадових осіб ТОВ «ГУДВІЛ» від перевіряючих не надходило, крім того, 17.10.2013 р. ТОВ «ГУДВІЛ» звернулось із Запереченнями на Акт до ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві (вх. № 8204 від 17.10.2013 р.), в яких просило податковий орган розглянути викладені в них аргументи та дати належну оцінку наданим документам, однак, відповідач, у відповіді на заперечення зазначив, що акт перевірки від 08.10.2013 р. за № 1130/26-51/22-01/32769087 складено відповідно до вимог чинного законодавства.
Як наслідок, на переконання позивача, висновок відповідача стосовно того, що суб'єкт господарювання за рахунок коригування валових витрат, в зв'язку з самостійно виявленими помилками за результатами минулих податкових періодів, збільшив валові витрати на суму 2 578 714,00 грн., з яких, що не заперечується перевіряючими, з 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р. на суму 1 500 000,00 грн. (2 752 008,00 грн. за рік - 1 252 008,00 грн. півріччя) та за 1 квартал 2011 року - 1 078 714,0грн., з яких 992 475,00 грн. визначено перевіряючими як безпідставно відображених у рядку 5 Декларацій «коригування валових витрат» за 1 квартал 2011 року та завищено валові витрати на суму 992 475,00 грн., у зв'язку з неподанням посадовими особами ТОВ «ГУДВІЛ» пояснень та документального підтвердження, є необґрунтованим.
Також, на думку позивача, відповідач при виявленні факту порушення суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, мав дотримуватися положень ст. 250 Господарського кодексу України, в зв'язку з чим повинен був прийняти рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій виключно протягом шести місяців з дня виявлення порушення, однак не пізніше, ніж через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.
За вказаних обставин, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0004572210, № 0004542210 від 18 жовтня 2013 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.
ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві подала заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що ненадання посадовими особами ТОВ «ГУДВІЛ» підтверджуючих документів щодо формування суми валових витрат у розмірі 992 475,00 грн. та включення зазначеної суми в розмірі 992 475,00 грн. в рядок 05. Декларації «коригування валових витрат» за 1 квартал 2011 року, що стало наслідком завищення валових витрат на загальну суму 992 475 грн. та заниження суми податку на прибуток на загальну суму в розмірі 248 118,75 грн., призвело до правомірного збільшення суми грошового зобов'язання позивача за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 248 119,75 грн.
Також, на думку контролюючого органу, в зв'язку з встановленням в перевіряємому періоді перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства на загальну суму 14 272,59 грн., ним правомірно до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 28 545,18 грн.
В наданих запереченнях, представник відповідача просить в задоволенні позову повністю відмовити, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову - заперечував.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГУДВІЛ» (ідентифікаційний код юридичної особи 32769087) зареєстроване Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією 26 грудня 2003 року за № 10651050001000315. Вказане товариство розташоване за адресою: 02093, м. Київ, вулиця Бориспільська, будинок 19 (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 345087).
ТОВ «ГУДВІЛ» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 12 січня 2004 року за № 5459, на час перевірки товариство перебувало на обліку в ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві.
Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100317647 від 08 січня 2011 року ТОВ «ГУДВІЛ» є платником податку на додану вартість з 16 лютого 2004 року (індивідуальний податковий номер 327690826519).
В період з 11.09.2013 р. по 01.10.2013 р. Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДВІЛ» (код ЄДРПОУ 32769087) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено Акт № 1130/26-51/22-01/32769087 від 08.10.2013 р. (далі - Акт № 1130/26-51/22-01/32769087).
Вказаною перевіркою встановлено порушення вимог, зокрема:
- п. 1.32 ст. 1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР зі змінами і доповненнями, підприємствомзанижено податок на прибуток на загальну суму 248 118,75 грн., в т.ч. в 1 кв. 2011 р. в сумі 248 118,75 грн.;
- п. 2.8, п. 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 із змінами та доповненнями, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320.
17 жовтня 2013 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 1130/26-51/22-01/32769087 з додатками (первинні документи).
У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 17 жовтня 2013 року № 4184/10/26-51-22-01, висновки, викладені в акті № 1130/26-51/22-01/32769087 залишено без змін.
18 жовтня 2013 року ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 1130/26-51/22-01/32769087, прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0004572210, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, за порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, зі змінами і доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 248 119,75 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 248 118,75 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.
18 жовтня 2013 року ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 1130/26-51/22-01/32769087, прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» № 0004542210, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу II Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями та відповідно до абз. третього ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995 р., із змінами та доповненнями, за порушення вимог п. 2.8, п. 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, із змінами та доповненнями, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі - 28 545,18 грн.
Незгода з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила позивача звернутись до суду.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДВІЛ», виходячи з наступного.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. (далі - Закон № 283/97-ВР), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320 (далі - Положення № 637).
Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до п. 1.32 ст. 1 Закону № 283/97-ВР (норми Закону в редакції, що були чинними в момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Згідно з абз. четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 283/97-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Приписами п. 2.8 Положення № 637 (норми Положення № 637 в редакції, що були чинними в момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.
Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.
Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.
Відповідно до п. 3.5 Положення № 637 у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.
Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.
Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю.
Якщо підприємство (підприємець) надає держателям спеціальних платіжних засобів послуги з видачі готівки за допомогою платіжного термінала (імпринтера), то на підставі квитанцій платіжного термінала (сліпів) таким підприємством складається видатковий касовий ордер на загальну суму проведених операцій за день та здійснюється відповідний запис у касовій книзі.
Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновків про порушення позивачем приписів пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 283/97-ВР стало завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників, відображених у рядку 5 Декларацій «коригування валових витрат» за 1 квартал 2011 року та завищення валових витрат на суму 992 475,00 грн., у зв'язку з неподанням посадовими особами ТОВ «ГУДВІЛ» пояснень та документального підтвердження.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Протягом 2010 року ТОВ «ГУДВІЛ» проводило фінансово-господарську діяльність з ТОВ «Торговий дім ВІКАНТ» відповідно до договору № 400-ДГ від 20.08.2004 р. по придбанню товару (металопрокату) в асортименті для здійснення своєї господарської діяльності на загальну суму 25 247 356,00 грн. без ПДВ, в тому числі за II півріччя 2010 року на суму 7 061 450,46 грн. без ПДВ.
Збільшення валових витрат у 1 кварталі 2011 року на загальну суму 1 078 714,0 грн. платником податку було проведено в зв'язку з тим, що у 2010 році до складу валових витрат ним не в повному обсязі включено витрати на придбання товарів, отриманих від ТОВ «Торговий дім ВІКАНТ» за умовами вищезазначеного договору, а саме: видаткові накладні № 5825г від 27.10.2010 р. на суму 98 053,61 грн., № 5062г від 06.10.2010 р. на суму 42 297,13 грн., № 5860г від 28.10.2010 р. на суму 45 573,60 грн., № 5885г від 29.10.2010 р. на суму 261 005,81 грн., № 5880г від 29.10.2010 р. на суму 191 202,17 грн., № 5845г від 28.10.2010 р. на суму 207 702,41 грн., № 5840г від 28.10.2010 р. на суму 253 813,09 грн., № 5450г від 18.10.2010 р. на суму 91 337,60 грн., що в загальній сумі становить 1 190 985 грн. з ПДВ, без ПДВ 992 487,00 грн., які були оплачені в повному обсязі.
Вказані суми були відображені в бухгалтерському обліку ТОВ «ГУДВІЛ», проте в податковому обліку за звітні періоди помилково не були відображені.
Валові витрати що задекларовано, включають в себе витрати на придбання товарів (04.1), крім визначених у рядку 04.11; Убутку балансової вартості запасів (04.2); витрат на оплату праці (04.3); сум страхового збору (внесків) до фондів держ. загально об. страхування (04.4); сум податків, зборів (04.6); Інших витрат, крім визначених у 04.1-04.12 (04.13).
Валові витрати (рядок 04) за 2010 рік відображені в розмірі 32 475 512,00 грн., скориговані валові витрати в сумі - 35 227 520,00 грн. за 2010 рік, включаючи самостійно виявлені помилки за минулий період - 2009 рік, рядок 05,2 декларації в сумі 2 752 008,00 грн.
За І півріччя 2010 року валові витрати (рядок 04) відображені в розмірі 19 557 456,00 грн., скориговані валові витрати в сумі - 20 809 464,00 грн., включаючи самостійно виявлені помилки за минулий період - 2009 рік, рядок 05,2 декларації в сумі 1 252 008,00 грн.
Головним бухгалтером підприємства позивача було виявлено помилку про невідображення в податковому обліку валових витрат при їх розрахунку за 2010 рік на суму 1 078 880 грн. без ПДВ, яка згідно довідки головного бухгалтера ТОВ «ГУДВІЛ», складеної станом на 10.03.2011 р., включена в сумі 1 078 714,00 грн. до складу валових витрат в 1 кварталі 2011 року.
Таким чином, фактичні валові витрати ТОВ «ГУДВІЛ» за 2010 рік склали 33 554 392 грн. В Декларації за 2010 рік (рядок 04) було відображено 32 475 512 грн., неврахована різниця - 1 078 880 грн., яка в 1 кварталі 2011 року була включена в сумі 1 078 714,00 грн.
За період з 01.07.2010 р. по 31.03.2011 р. ТОВ «ГУДВІЛ» задекларовано скоригований валовий дохід у сумі 17 094 254 грн. та за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 33 732 760,00 грн.
За період з 01.07.2010 р. по 31.03.2011 р. задекларовано скориговані валові витрати у сумі 16 805 453 грн. та за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 22 357 517 грн., скориговані валові витрати з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. 33 172 687 грн.
Отже, задекларований ТОВ «ГУДВІЛ» податок на прибуток у сумі 188 963 грн., у тому числі 2010 рік - 57 250 грн., 2011 рік - 56 830 грн., 2012 рік - 74 883 грн. був сплачений платником податків у повному обсязі.
Проведеною перевіркою показників, відображених у рядку 5 Декларації «коригування валових витрат», що сформовані за рахунок рядку 05.2 Декларацій з податку на прибуток ТОВ «ГУДВІЛ» «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів», за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2011 р. встановлено, що суб'єкт господарювання за рахунок коригування валових витрат, в зв'язку з самостійно виявленими помилками за результатами минулих податкових періодів, збільшив валові витрати на суму 2 578 714,00 грн., з яких, з 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р. на суму 1 500 000,00 грн. (2 752 008,00 грн. за рік - 1 252 008,00 грн. півріччя) та за 1 квартал 2011 року - 1 078 714,00 грн., з яких 992 475,00 грн. визначено перевіряючими як безпідставно відображені у рядку 5 Декларацій «коригування валових витрат» за 1 квартал 2011 року та завищено валові витрати на суму 992 475,00 грн., у зв'язку з неподанням посадовими особами ТОВ «ГУДВІЛ» пояснень та документального підтвердження.
Разом з тим, таке твердження відповідача, зазначене в акті перевірки, не відповідає дійсності, з огляду на наступне.
Пояснень стосовно зазначених в акті перевірки порушень, посадовими особами надано не було, оскільки акт планової перевірки № 1130/26-51/22-01/32769087 від 08.10.2013 р. був направлений платнику податків засобами поштового зв'язку 08.10.2013 р., після отримання якого, ТОВ «ГУДВІЛ» були підготовлені заперечення на даний акт та 17.10.2013 р. подані до контролюючого органу (вх. № 8204).
До заперечень від 17.10.2013 р. позивачем були надані копії первинних документів, зокрема договорів, додаткових угод, оборотно-сальдових відомостей, видаткових, податкових накладних, декларацій з податку на прибуток підприємства, відомостей на виплату грошей, актів здачі-приймання виконаних робіт, які під час їх розгляду контролюючим органом до уваги взяті не були.
А тому, твердження відповідача стосовно неподання посадовими особами ТОВ «ГУДВІЛ» пояснень та документального підтвердження, спростовується вищевикладеним.
Окрім цього, з акту перевірки вбачається, що підставою для висновків про порушення позивачем приписів п. 2.8, п. 3.5 Положення № 637 стало відсутність підпису одержувача у відомості на виплату грошей у видаткових відомостях на отримання готівки за період: січень 2011 року - 807,53 грн., лютий 2011 року - 2 007,53 грн., березень 2011 року - 2 007,53 грн.; а також, відсутність підпису одержувача готівкових коштів на суму 9 450,00 грн. у видатковому касовому ордері від 13.09.2012 р. № 17.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, в результаті яких до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року № 436/95 (із змінами і доповненнями) (далі - Указ № 436/95) у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.
Як вбачається з акту перевірки, перевіркою дотримання вимог Положення № 637 встановлено порушення п. 2.8 розділу 2, п. 3.5 розділу 3 цього Положення, а саме, в акті перевірки зазначено, що підприємством встановлено перевищення ліміту залишку готівкових коштів в касі підприємства на загальну суму 14 272,59 грн.
Проте штрафні санкції, передбачені Указом № 436/95, належать до адміністративно-господарських санкцій, які застосовані до позивача із пропуском, передбаченого ст. 250 Господарського кодексу України (далі - ГК України), річного строку для їх застосування.
З приводу вказаного суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Згідно з абз. третім ч. 1 ст. 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції, зокрема, адміністративно-господарський штраф.
Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГК України визначено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
А тому, фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 28 545,18 грн., що застосовані до ТОВ «ГУДВІЛ» ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м Києві згідно податкового повідомлення-рішення від 18.10.2013 р. № 0004542210 (форма «С») про застосування, за порушення п. п. 2.8, 3.5 Положення № 637, суми штрафних (фінансових) санкцій, є адміністративно-господарським штрафом, передбаченим Господарським кодексом України, оскільки фінансові санкції, передбачені Указом № 436/95, належать до адміністративно-господарських санкцій, одним видом з яких є адміністративно-господарський штраф, що кореспондується зі статтями 239, 241 Господарського кодексу України.
У відповідності до ч. 1 ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як вбачається з акту перевірки, позивачем порушення приписів Положення № 637, за що передбачена відповідальність Указом № 436/95, допущені в січні, лютому, березні 2011 року та в вересні 2012 року, контролюючим органом вчинені порушення позивачем зафіксовані 08.10.2013 р. (акт перевірки), штрафні (фінансові) санкції застосовані 18.10.2013 р. (ППР), тобто після закінчення стоків, визначених ст. 250 ГК України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що висновки перевіряючих в акті перевірки стосовно наявності порушень з боку ТОВ «ГУДВІЛ » чи його посадових осіб чинного податкового та іншого законодавства: п. 1.32 ст. 1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 283/97-ВР, п. 2.8, п. 3.5 Положення № 637, в результаті чого, на думку перевіряючих, в період: 1 квартал 2011 року завищено валові витрати на суму 992 475,00 грн. за рахунок завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 5 Декларацій «коригування валових витрат» та занижено суму податку на прибуток всього в сумі 248 118,75 грн. та встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства на загальну суму 14 272,59 грн., не відповідають фактичним обставинам і наявним в матеріалах справи документам, а отже є помилковими.
Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання за платежами: податок на прибуток приватних підприємств, застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п. п. 2.8, 3.5 Положення № 637 було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 18 жовтня 2013 року № 0004572210, № 0004542210, у зв'язку із чим вони підлягають скасуванню.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх рішень.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДВІЛ» повністю задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 458,81 грн. з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДВІЛ» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 18 жовтня 2013 року № 0004572210, № 0004542210.
3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДВІЛ» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 458, 81 грн. (чотириста п'ятдесят вісім гривень 81 коп.).
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.М. Погрібніченко
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09.12.2013 р.