Справа № 817/4004/13-а
10 грудня 2013 року 10год. 25хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1,
відповідача: представник Рокунь С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3.) звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - ДПІ в м.Рівному) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми "Ш" від 18.04.2013 №0001811742 про зобов'язання сплатити штраф у сумі 2030,29грн. та від 18.04.2013 №0001801742 про зобов'язання сплатити штраф у сумі 3354,56грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог чинного податкового законодавства, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, не ґрунтуються на достовірних, об'єктивних та належним чином встановлених та відображених у акті даних.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та суду пояснив, що висновки акта камеральної перевірки від 22.02.2013 №51/17-100/НОМЕР_1, на підставі якого прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, є безпідставними, оскільки на момент їх прийняття рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №2а-7358/09/1770 не набрало законної сили, а відтак, визначений податковим повідомленням-рішенням від 14.01.2009 №0000081742/0/17-122 борг є неузгодженим. За таких обставин, використані ДПІ у м.Рівному норми законодавства, у даному випадку не підлягали застосуванню до позивача. Крім того, будь-яка заборгованість у позивача перед бюджетом взагалі відсутня, оскільки грошове зобов'язання встановлене податковим повідомленням-рішенням від 14.01.2009 №0000081742/0/17-122, погашене повністю. Просив позов задовольнити повністю.
Відповідачем, ДПІ у м.Рівному, позов не визнано з підстав, викладених у письмових запереченнях.
У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, тотожні письмовим запереченням. Зокрема, вказав, що штрафні санкції були застосовані до позивача правомірно. У зв'язку з поданням ФОП ОСОБА_3 адміністративного позову до суду із порушенням десятиденного терміну після проведення процедури апеляційного узгодження, суми грошового (податкового) зобов'язання за платежем податок на додану вартість про сплату 31279,00грн. основного платежу та 15639,50грн. штрафної санкції були проведені в картці особового рахунку платника. Звернув увагу суду на те, що жодного повідомлення про оскарження податкового повідомлення-рішення в судовому порядку до податкового органу від позивача не надходило. Просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 22.02.2013 головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ДПІ в м.Рівному Бірою Н.М., на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов'язання згідно з рішенням про результати розгляду повторної скарги від 17.07.2009 №15057/7/25-0315 по граничному строку сплати 04.09.2009 ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1), за наслідками якої складено акт від 22.02.2013 №51/17-100/НОМЕР_1.
У вказаному акті зафіксовано порушення позивачем пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ (далі - Закон №№2181-ІІІ) та п.57.3 ст.57 ПК України.
За змістом акта від 22.02.2013 №51/17-100/НОМЕР_1, перевіркою встановлено, що граничний термін сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно з рішенням про результати розгляду повторної скарги від 17.07.2009 №15057/7/25-0315 настав 04.09.2009. Сума недоплати з податку на додану вартість в розмірі 4207,06грн. частково сплачена 28.12.2010 - затримано сплату на 480 днів. Сума недоплати з податку на додану вартість в розмірі 22768,80грн. частково сплачена 27.11.2012 - затримано сплату на 1180 днів.
На підставі акта перевірки від 22.02.2013 №51/17-100/НОМЕР_1 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Ш":
- від 18.04.2013 №0001811742, яким ФОП ОСОБА_3 за затримку на 480 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 4060,58грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% - у сумі 2030,29грн.
- від 18.04.2013 №0001801742, яким ФОП ОСОБА_3 за затримку на 1180 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 16772,30грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% - у сумі 3354,56грн.
Суд вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення є правомірними, а висновки акта перевірки від 22.02.2013 №51/17-100/НОМЕР_1 - законними та обґрунтованими, зважаючи на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м.Рівне на підставі акта документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 за період з 01.10.2005 по 30.09.2008 від 29.12.2008 №256/17-119/НОМЕР_1 прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.01.2009 №0000081742/0/17-122 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 46918,50грн. (31279,00грн. - за основним платежем, 15639,50грн. - за штрафними санкціями).
Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене ФОП ОСОБА_3 в адміністративному порядку.
Рішенням Державної податкової інспекції у м.Рівне від 12.02.2009 №6676/25-09 первинна скарга позивача, а рішенням Державної податкової адміністрації у Рівненській області від 29.04.2009 №7912/25-16/51 - повторна скарга - залишені без задоволення.
Рішенням Державної податкової адміністрації України від 17.07.2009 №15057/7/25-0315 повторна скарга позивача була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне від 14.01.2009 №0000081742/0/17-122 та рішення Державної податкової адміністрації у Рівненській області від 29.04.2009 №7912/25-16/51, прийняте за розглядом повторної скарги ФОП ОСОБА_3 - без змін.
За наслідками процедури апеляційного узгодження ДПІ у м.Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.07.2009 №0000081742/3/17-122, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 46918,50грн. (31279,00грн. - за основним платежем, 15639,50грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями). Вказане податкове повідомлення-рішення отримано платником 23.07.2009.
Надалі ФОП ОСОБА_3 оспорив податкове повідомлення-рішення від 14.01.2009 №0000081742/0/17-122 в судовому порядку.
26.11.2009 Рівненським окружним адміністративним судом було відкрито провадження у справі №2а-7358/09/1770 за позовом ФОП ОСОБА_3 до ДПІ у м.Рівне про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.01.2009 №0000081742/0/17-122.
11.03.2010 Рівненським окружним адміністративним судом винесено постанову в адміністративній справі №2а-7358/09/1770, якою позов задоволено частково - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.01.2009 №0000081742/0/17-122 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на подану вартість за основним платежем в розмірі 14459,00грн. та за штрафною санкцією в розмірі 7229,50грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
05.09.2013 Львівським апеляційним адміністративним судом у справі №22647/10/9104 за наслідками розгляду апеляційної скарги ФОП ОСОБА_3 та ДПІ у м.Рівне прийнято ухвалу, якою вказані скарги залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Порядок погашення податкових зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами та процедура оскарження дій органів стягнення на момент прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення були визначені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ (далі - Закон №2181-ІІІ).
Відповідно до приписів пп.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону №2181-ІІІ, при зверненні платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті і прийняття відповідного рішення.
У той же час, згідно з п.1.3 ст.1 Закону №2181-ІІІ, податковий борг - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Таким чином, податковий борг виникає, зокрема, у разі не сплати у встановлений строк податкового зобов'язання, узгодженого в адміністративному порядку.
Днем узгодження податкового зобов'язання платника податків у разі апеляційного оскарження такого податкового зобов'язання є день закінчення процедури адміністративного оскарження (частина п'ята пункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону №2181-ІІІ).
У свою чергу, процедура адміністративного оскарження згідно з пп.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону №2181-ІІІ закінчується:
- останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі, коли така заява не була подана у зазначений строк;
- днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві;
- днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.
Поряд з цим, відповідно до пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону №2181-ІІІ у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Якщо ж сума узгодженого платником податків податкового зобов'язання не сплачена у встановлений строк, вона визнається сумою податкового боргу платника податків (пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону №2181-ІІІ).
Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку. Для випадків апеляційного порядку узгодження сум податкового зобов'язання строк сплати визначається пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону №2181-ІІІ і становить десять днів.
Зазначений строк переривається у разі звернення платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу згідно з пп.5.4.2 п.5.2 ст.5 Закону №2181-ІІІ. При цьому, податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті.
Аналіз вказаних норм вказує на те, що у разі несвоєчасного звернення платником податку до суду (поза межами строку сплати узгодженого в апеляційному порядку податкового зобов'язання, але в межах строків давності, як це передбачено пп.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону №2181-ІІІ) несплачене податкове зобов'язання, процедура апеляційного оскарження якого була завершеною, перетворюється на податковий борг платника податків у силу прямого припису пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону №2181-ІІІ.
Відтак, у зв'язку з порушенням позивачем десятиденного терміну сплати після закінчення процедури апеляційного узгодження, податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 46918,50грн. (31279,00грн. - за основним платежем, 15639,50грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) було проведено у картці особового рахунку платника, як це передбачено вимогами Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 №276, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за №843/11123 (далі - Інструкція №276).
Відповідно до п.31.1 ст.31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Згідно з пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
В силу вимог п.126.1 ст.126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Таким чином, застосування відповідачем до позивача оспорюваними податковими-рішеннями штрафу у розмірі 50% (згідно із Законом №2181-ІІІ, що діяв у період часткової сплати податкового зобов'язання в сумі 4060,58грн.) та 20% (згідно з ПК України, що діяв у період часткової сплати податкового зобов'язання в сумі 16772,30грн.) від погашеної суми податкового боргу здійснено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
При цьому, суд не бере до уваги посилання представника позивача на п.4.4 п.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за №1440/18735, оскільки вказана норма передбачає обов'язок податкового органу, за умови надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, щодо виведення суми грошового зобов'язання лише з реєстру податкових повідомлень-рішень. При цьому, Інструкцією №276 жодного обов'язку податкового органу щодо виведення у зазначеному випадку податкового зобов'язання з відповідної картки особового рахунку, а також порядку такого виведення, не передбачено.
Крім того, вирішуючи спір по суті, суд врахував, що згідно з п.87.9 ст.87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому позовні вимоги до задоволення не підлягають.
Відповідно до вимог ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми "Ш" від 18.04.2013 №0001811742 про зобов'язання сплатити штраф у сумі 2030,29грн. та від 18.04.2013 №0001801742 про зобов'язання сплатити штраф у сумі 3354,46грн. відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дудар О.М.