Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
05 грудня 2013 року Справа № 811/3089/13-а
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравчук О.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Державного навчального закладу Знам'янський професійний ліцей
до відповідача Державної фінансової інспекції в Кіровоградській області
про визнання незаконними пунктів вимоги.
До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернувся Державний навчальний заклад Знам'янський професійний ліцей (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Кіровоградській області (далі - відповідач), в якому просить визнати незаконними пункти 7, 9, 12 вимоги Олександрівської об'єднаної державної фінансової інспекції від 25 липня 2013 року №01-14/399 "Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства з фінансових питань та притягнення винних осіб до відповідальності".
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що пункти 7, 9, 12 вимоги від 25 липня 2013 року №01-14/399 про усунення виявлених ревізією фінансових порушень, ґрунтується на висновках, викладених в акті ревізії від 03 липня 2013 року 01-10/39, є необґрунтованими та незаконними, оскільки зазначені порушення законодавства викладені в розділі 2, 6, 8, 13 акту позивачем вчинені не були.
У судовому засіданні представником позивача вимоги позову підтримано у повному обсязі.
Представник відповідача надав до суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволені позовних вимог, пославшись на законність пунктів 7 та 9 листа-вимоги, яка прийнята за результатами ревізії, в ході якої встановлено порушення позивачем законодавства, одночасно зазначивши, що пункт 12 листа-вимоги Олександрівської об'єднаної державної фінансової інспекції від 25 липня 2013 року №01-14/399 має рекомендаційних характер, а тому провадження в частині визнання незаконним пункту 12 листа-вимоги підлягає закриттю на підставі пункту першого частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.99-104).
За клопотаннями представника відповідача, проти якого не заперечував представник позивача, подальший розгляд та вирішення справи судом було здійснено у порядку письмового провадження (а.с.186).
Розглянувши у письмовому провадженні подані представниками позивача і відповідача документи і матеріали, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Державний навчальний заклад Знам'янський професійний ліцей є юридичною особою, заснованою на державній формі власності.
З 25 травня по 27 червня 2013 року посадовими особами Олександрівської об'єднаної державної фінансової інспекції була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Державного навчального закладу Знам'янського професійного ліцею за період з 01 жовтня 2011 року по 30 квітня 2013 року, результати якої викладено в Акті №01-10/39 від 03 липня 2013 року (а.с.14-79).
На підставі вказаного акту Олександрівською об'єднаною державною фінансовою інспекцією було направлено на адресу ДНЗ Знам'янського професійного ліцею вимогу від 25 липня 2013 року №01-14/399 "Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства з фінансових питань та притягнення винних осіб до відповідальності".
В оскаржуваному позивачем пункті 7 вимоги встановлено факт покриття позивачем за рахунок бюджетних коштів витрат сторонньої юридичної особи при відсутності в обліку дебіторської заборгованості в сумі 5465,25 грн, що є порушенням пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 2995 року № 786 „Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна", пунктів 6.1, 6.5 Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ", затвердженої наказом Державного казначейства України від 16 грудня 2003 року. З огляду на викладене відповідач вимагає відобразити дебіторську заборгованість за юридичною особою, щодо якої здійснено безпідставні витрати, провести претензійно-позовну роботу з контрагентом щодо відшкодування коштів, в іншому випадку - стягнути з осіб, винних у безпідставному покритті за рахунок бюджетних коштів витрат сторонньої юридичної особи на суму 5465,25 грн., шкоду у порядку та розмірі встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України.
„Сторонньою юридичною особою" у розумінні пункту 7 вимоги є Знам'янська центральна районна лікарня, з якою позивачем укладено договір оренди нежитлового приміщення від 04 січня 2012 року.
Так, відповідно до положень вказаного договору ДНЗ Знам'янський професійний ліцей зобов'язався передати у строкове платне користування Знам'янській центральній районній лікарні нежитлове приміщення загальною площею 55 кв.м за адресою: пров. Свердлова 4, м.Знам'янка, що знаходиться на балансі ДНЗ Знам'янський професійний ліцей. Розмір орендної плати даним договором встановлено 1,00 грн. на рік (а.с.109-110).
Орендарем сплачений розмір орендної плати за користування вказаним приміщенням, що підтверджується відповідною квитанцією (а.с.111).
Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що таке приміщення надано в оренду Знам'янській центральній районній лікарні з метою облаштування кабінету безкоштовного медичного обслуговування учнів професійного ліцею відповідно до статті 37 Закону України „Про професійно-технічну освіту". Відтак, силами позивача вказаний кабінет було забезпечено необхідним обладнанням, а медична допомога надавалася виключно учням професійного ліцею. За таких умов, на думку позивача, відсутні підстави для стягнення плати за комунальні послуги з орендаря.
Натомість відповідач, посилаючись на пункти 3,11 Методики розрахунку порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року №786 "Про Методику розрахунку порядку використання плати за оренду державного майна", стверджує, що позивач повинен був укласти з орендарем договір про відшкодування комунальних послуг, спожитих орендарем. Неукладення такого договору обумовило самостійне донарахування відповідачем вартості спожитих орендарем комунальних послуг на суму 5465,25 грн.
Так, у матеріалах справи міститься розрахунок вартості комунальних послуг по приміщенню, наданому в оренду Знам'янській центральній районній лікарні за період з січня по грудень 2012 року та січня по квітень 2013 року на загальну суму 5465,25 грн. (а.с.112-113).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Закон України „Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року № 2269-XII передбачає, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (частина перша статті 19).
Водночас, частина друга статті 19 вказаного Закону уповноважує Кабінет Міністрів України на визначення Методики розрахунку орендної плати та пропорцій її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем для об'єктів, що перебувають у державній власності.
Так, пунктом 1 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року №786 (далі - Методика), встановлено що її розроблено з метою створення єдиного організаційно-економічного механізму справляння плати за оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів (філії, цеху, дільниці) та окремого індивідуально визначеного майна державного підприємства, організації, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил, інших військових формувань, органами, підрозділами, закладами та установами Держспецзв'язку, рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки), а також майна, що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації).
Пунктом 2 вказаної Методики визначено, що розмір орендної плати встановлюється договором оренди між орендодавцем та орендарем.
До плати за оренду індивідуально визначеного майна не включаються витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладених угод зобов'язуються надавати орендарю державне підприємство, організація, господарське товариство, на балансі яких перебуває це майно (пункт 3 Методики).
Відповідно до пункту 10 Методики розмір річної орендної плати за оренду нерухомого майна бюджетними організаціями, які утримуються за рахунок державного бюджету, державними та комунальними закладами охорони здоров'я, які утримуються за рахунок державного та місцевих бюджетів, державними та комунальними телерадіоорганізаціями, редакціями державних і комунальних періодичних видань та періодичних видань, заснованих об'єднаннями громадян, державними науково-дослідними установами, навчальними закладами, трудовими і журналістськими колективами, підприємствами зв'язку, що їх розповсюджують, Товариством Червоного Хреста України та його місцевими організаціями, асоціаціями органів місцевого самоврядування із всеукраїнським статусом, а також інвалідами з метою використання під гаражі для спеціальних засобів пересування становить 1 гривню. Індексація річної орендної плати проводиться один раз на рік на підставі річних індексів інфляції у строки, визначені договором оренди.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що орендна плата, яка справляється Знам'янською центральною районною лікарнею за договором оренди нежитлового приміщення від 04 січня 2012 року, не може перевищувати 1 гривні.
Водночас, положення вказаної Методики не містять застережень щодо порядку нарахування вищезазначеним суб'єктам витрат на утримання орендованого майна (зокрема, комунальних послуг).
Натомість пункт 11 Методики визначає, що витрати на утримання нерухомого майна, зданого в оренду одночасно кільком підприємствам, організаціям, і прибудинкової території, розподіляються між ними залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної підприємствами, організаціями загальної площі.
Однак, суд вважає, що зазначене положення не підлягає застосуванню до спірних правовідносин з огляду на те, що необхідною умовою для нарахування витрат на утримання нерухомого майна за вказаним пунктом є факт надання такого майна в оренду одночасно кільком суб'єктам.
У судовому засіданні не знайшли свого підтвердження твердження відповідача про те, що ДНЗ Знам'янський професійний ліцей надає в оренду нерухоме майно іншим, крім Знам'янської центральної районної лікарні, орендарям.
Так, наявний у матеріалах справи договір від 20 жовтня 20111 року №5, на який посилається відповідач, за своєю правовою природою не є договором оренди, оскільки його предметом є послуги щодо надання місць в гуртожитку для проживання працівників ПП „ВТ Кіровоград Трансгазбуд" (а.с.114). Натомість Закон України „Про оренду державного та комунального майна" визначає оренду як засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (частина перша статті 2).
Враховуючи викладене, з огляду на той факт, що позивач у перевірений період не здавав в оренду нерухоме майно одночасно кільком підприємствам, суд зазнає, що висновки відповідача про порушення ДНЗ „Знам'янський професійний ліцей" пункту 11 Методики є необґрунтованими, а пункт 7 спірної вимоги протиправним.
Щодо визнання незаконним пункту 9 вимоги, яким, зокрема, зобов'язано позивача провести претензійно-позовну роботу щодо повернення підприємствами 50% заробітної плати за виробничу практику учнів в сумі 51266,86 грн., а в разі пропуску строків позовної давності стягнути з осіб, винних у неотриманні доходів, шкоду у порядку та розмірі встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України, суд зазначає наступне.
Олександрівською об'єднаною державною фінансовою інспекцією встановлено, що протягом ревізійного періоду дирекцією ліцею укладались договори з підприємствами для проходження виробничої практики учнями ліцею, відповідно до яких підприємства зобов'язувались 50% заробітної плати за виробничу практику учнів перераховувати на рахунок ліцею. У результаті невиконання умов пункту 1.6 укладених договорів про надання робочих місць для проходження учнями виробничої практики позивачем недоотримано доходів на загальну суму 51266,86 грн., чим порушено вимоги пунктів 17,18 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 червня 1999 року №992 "Про затвердження Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних заходів виробничого навчання та виробничої практики", пункту 4 статті 53 Закону України "Про освіту" від 23 травня 1991 року №1060-ХІІ (зі змінами та доповненнями), статті 25 Закону України "Про професійно-технічних навчальних закладах", затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 30 травня 2066 року №419, статті 95 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року №322-VІІІ та статті 3 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року №108/95-ВР (зі змінами та доповненнями).
Сума недоотриманих ліцеєм доходів обрахована відповідачем із мінімальної заробітної плати за відповідний період (а.с.131-136).
В матеріалах справи містяться ряд типових договорів про надання робочих місць або навчально-виробничих ділянок для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, які укладені у жовтні, листопаді 2012 року між ДНЗ Знам'янським професійним ліцеєм та підприємствами (ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_1, ЗМКП "Шляховик"), за змістом яких підприємство зобов'язується надати учням, слухачам обладнані робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання та виробничої практики згідно з планом-графіком.
Водночас, відповідно до пункту 1.6 даних договорів підприємство зобов'язується забезпечити облік виконаних кожним учнем, слухачем робіт та оплату їх праці відповідно до законодавства; 50% від нарахованої заробітної плати згідно статуту професійного ліцею та Постанови Кабінету Міністрів України від 07 червня 1996 року №992 "Про затвердження Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних заходів виробничого навчання та виробничої практики", перерахувати на рахунок ліцею для зміцнення навчально-матеріальної бази (а.с.117-120,182-185).
Законом України "Про освіту" від 23 травня 1991 року визначено, що вихованцям, учням, студентам, курсантам, слухачам, стажистам, клінічним ординаторам, аспірантам, докторантам може надаватися додатково соціальна і матеріальна допомога за рахунок місцевих бюджетів, центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, коштів громадян, юридичних і фізичних осіб за межами України, благодійних організацій, а також з інших надходжень (частина перша статті 53).
Згідно частини четвертої статті 53 вказаного Закону, на час виробничого навчання, практики учням і студентам забезпечуються робочі місця, безпечні та нешкідливі умови праці. Порядок оплати виконаної роботи під час виробничого навчання і практики визначається Кабінетом Міністрів України. П'ятдесят відсотків заробітної плати за виробниче навчання і виробничу практику учнів, слухачів професійно-технічних навчальних закладів направляється на рахунок навчального закладу для здійснення його статутної діяльності, зміцнення навчально-матеріальної бази, на соціальний захист учнів, слухачів, проведення культурно-масової і фізкультурно-спортивної роботи.
У свою чергу, пунктом 17 Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних заходів виробничого навчання та виробничої практики, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 1999 року №992, встановлено, що за фактично виконаний обсяг робіт учнями, слухачами за період виробничого навчання та виробничої практики відповідно до виробничих завдань, підприємство нараховує їм заробітну плату згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок. Нараховані учням, слухачам кошти переказуються для виплати на рахунок професійно-технічного навчального закладу або виплачуються їм безпосередньо підприємством не пізніше п'яти днів після виплати заробітної плати працівникам підприємства.
П'ятдесят відсотків заробітної плати, нарахованої за час виробничого навчання і виробничої практики учням професійно-технічних навчальних закладів, може бути направлено на рахунок навчального закладу для здійснення його статутної діяльності, зміцнення навчально-матеріальної бази, на соціальний захист учнів, проведення культурно-масової і фізкультурно-спортивної роботи. Питання щодо направлення п'ятдесяти відсотків заробітної плати учнів на рахунок професійно-технічного навчального закладу для використання у зазначених цілях вирішуються ним разом з підприємством, де учні проходять виробниче навчання та виробничу практику, в кожному конкретному випадку з урахуванням наявності підстав та доцільності і обумовлюються в договорі про надання робочих місць як додаткові зобов'язання підприємства (пункт 18 Порядку).
З аналізу наведених норм у їх системному зв'язку суд дійшов висновку, що обумовлені вказаними положеннями кошти для здійснення статутної діяльності навчального закладу направляються такому закладу виключно за умови нарахування заробітної плати учням, які проходять виробничу практику.
Однак, у спірних правовідносинах відповідачем не доведено факт нарахування заробітної плати учням професійного ліцею за проходження ними виробничої практики в окремих суб'єктів господарювання.
У судовому засіданні представник позивача повідомив, що заробітна плата учням не нараховувалася, оскільки їм не надавалося робочого місця та вони не були допущені до роботи з огляду на небезпечний характер робіт.
За таких умов суд вважає безпідставною вимогу відповідача стосовно проведення претензійно-позовної роботи щодо повернення підприємствами 50% заробітної плати за виробничу практику учнів в сумі 51266,86 грн., а в разі пропуску строків позовної давності - стягнення з осіб, винних у неотриманні доходів, шкоди.
Щодо визнання незаконним пункту 12 листа-вимоги, яким Олександрівською об'єднаною державною фінансовою інспекцією встановлено порушення позивачем частин першої, п'ятої статті 2, частини четвертої статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 01 червня 2010 року №2289-VI (зі змінами та доповненнями), Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 30 грудня 1997 року №822, та вимагається від позивача у подальшому дотримуватись законодавства про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, суд зазначає наступне.
Представник відповідача наголосив, що пункт 12 вимоги має рекомендаційний характер та не може розглядатися у порядку адміністративного судочинства, а тому провадження у справі підлягає закриттю.
Однак, викладене спростовується пунктом 7 частини першої статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року №2939-ХІІ органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
За змістом пункту 12 вимоги відповідач вважає, що внаслідок невірного визначення позивачем предмету закупівлі (відповідно до класифікатора роботи по посіву, збиранню врожаю, дискуванню, культивації, внесенню гербіцидів є послугами в рослинництві (код 01.41) за період з 25 травня по 02 жовтня 2012 року закупівлю послуг по посіву на суму 92600,00 грн., збиранню врожаю - 43920,00 грн., дискуванню - 20680,00 грн., культивації - 20680,00 грн. та внесенню гербіцидів - 10340,00 грн. на загальну суму 188220,00 грн.), відповідну закупівлю робіт ліцеєм здійснено без застосування тендерних процедур.
Пунктом третім частини першої статті першої Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 01 червня 2010 року №2289-VI передбачено, що державна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 2 вищезазначеного Закону визначено сферу його дії, а відтак - і передумови здійснення державних закупівель шляхом застосування відкритих торгів, двоступеневих торгів, запиту цінових пропозицій, попередньої кваліфікації учасників, закупівлі в одного учасника, електронного реверсивного аукціону відповідно до частини першої статті 12 Закону.
Так, відповідно до приписів статті 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" його дія застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень (у будівництві - 300 тисяч гривень), а робіт - 1 мільйон гривень, крім закупівель за процедурою електронного реверсивного аукціону, умови застосування якої встановлені розділом VIII-1 цього Закону, у тому числі на технічне обслуговування, іншу оплатну підтримку на майбутнє об'єкта закупівлі чи виплат, пов'язаних з використанням об'єктів права інтелектуальної власності.
При цьому пункт 23 частини першої статті 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель" визначає послуги як будь-який предмет закупівлі (крім товарів і робіт), включаючи транспортні послуги, освоєння технологій, наукові дослідження, науково-дослідні або дослідно-конструкторські розробки, медичне та побутове обслуговування, лізинг, найм (оренду), а також фінансові та консультаційні послуги, поточний ремонт.
Водночас, відповідно до пункту 26 зазначеного положення Закону роботи - це проектування, будівництво нових, розширення, реконструкція, капітальний ремонт та реставрація існуючих об'єктів і споруд виробничого і невиробничого призначення, роботи із нормування у будівництві, геологорозвідувальні роботи, технічне переоснащення діючих підприємств та супровідні роботам послуги, у тому числі геодезичні роботи, буріння, сейсмічні дослідження, аеро- і супутникова фотозйомка та інші послуги, які включаються до кошторисної вартості робіт, якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих робіт.
20 вересня 2011 року між ДНЗ Знам'янським професійним ліцеєм (замовник) та ФОП ОСОБА_6 (виконавець) укладено договір на виконання робіт №1, предметом якого є надання послуг з виробничої діяльності по виконанню технологічних операцій по обробітку землі, збиранню врожаю сільськогосподарських культур та заготівлі кормів, зокрема: оранка, культивація, сівба, збирання врожаю, заготівля кормів, вантажні перевезення; замовник, в свою чергу, зобов'язується їх оплатити (а.с.163-164).
На виконання договірних зобов'язань за вказаним договором ФОП ОСОБА_6 у жовтні 2011 року виконала обумовлені договором роботи відповідно до погоджених обсягів робіт, як додатку до договору (а.с.165).
Факт виконання робіт за вищезазначеним договором підтверджується наявними у матеріалах справи актами здачі-прийняття виконаних робіт №1, 2 (а.с.166,167) на загальну суму 73340,00 грн.
У квітні, жовтні 2012 року між тими самими сторонами були укладені аналогічні за змістом договори №2, №6 (а.с.168-170,176-178). Виконанні роботи були погоджені відповідними обсягами робіт (а.с.171,179). Протягом травня, червня, липня, жовтня 2012 року ФОП ОСОБА_6 виконала погоджені з замовником роботи, відповідно до укладених договорів, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт (а.с.172-175), на загальну суму 188 220,00 грн. (за договором №2 - 146860,00 грн.; за договором №6 - 41360,00 грн.)
З огляду на законодавче наповнення понять „робота" та „послуга", які містяться у статті 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель", суд дійшов висновку, що відповідачем юридично помилково зроблено висновок про те, що вищезазначеним суб'єктом позивачеві було надано послуги.
При цьому судом не беруться до уваги посилання відповідача на Державний класифікатор продукції та послуг ДК 016-97, затверджений Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 30 грудня 1997 року №822, оскільки на час виникнення спірних правовідносин вказаний нормативний акт втратив чинність.
З огляду на те, що обсяг наданих позивачеві ФОП ОСОБА_6 робіт не перевищив законодавчо встановленої межі в 1 мільйон гривень для застосування положень Закону України "Про здійснення державних закупівель", суд дійшов висновку про відсутність підстав для проведення у даному випадку процедур державних закупівель, а відтак - про необґрунтованість пункту 12 оскаржуваної вимоги.
Крім того, суд наголошує, що відповідно до приписів Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» фінансовий контроль здійснюється з метою виявлення порушень та вжиття заходів щодо їх усунення. При цьому такі заходи повинні бути ефективними та пропорційними, тобто спрямованими на фактичне усунення виявлених порушень з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями на досягнення, яких спрямовані такі заходи. Водночас, вимоги органів державного фінансового контролю повинні бути законними, обґрунтованими, зрозумілими, чіткими та такими, що не допускають неоднозначного їх тлумачення. Викладена у пункті 12 оскаржуваної вимоги вказівка позивачеві в подальшому дотримуватися законодавства про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти не спрямована на усунення виявлених порушень та, всупереч зазначеним принципам, презюмує можливість порушення позивачем вимог законодавства у майбутньому.
Викладене обумовлює висновок суду про наявність підстав для задоволення позовної вимоги позивача щодо визнання протиправним пункту 12 вимоги.
За приписами частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, у дані справі відповідач не довів правомірності своїх рішень, викладених у пунктах 7, 9, 12 вимоги від 25 липня 2013 року №01-14/399, а тому адміністративний позов Державного навчального закладу Знам'янський професійний ліцей підлягає задоволенню в повному обсязі.
Водночас, суд наголошує, що частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України допускається вихід суду за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Для повного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати визнані протиправними пункти 7, 9, 12 вимоги Олександрівської об'єднаної фінансової інспекції від 25 липня 2013 року №01-14/399 "Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства з фінансових питань та притягнення винних осіб до відповідальності".
Згідно частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем документально підтверджена сплата судового збору в розмірі 34,41 грн. (а.с.2), а тому зазначена сума підлягає поверненню з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2, 17, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати пункти 7, 9, 12 вимоги Олександрівської об'єднаної фінансової інспекції від 25 липня 2013 року №01-14/399 "Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства з фінансових питань та притягнення винних осіб до відповідальності".
Присудити Державному навчальному закладу Знам'янський професійний ліцей судовий збір у розмірі 34,41 грн., зобов'язавши Головне управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області стягнути 34,41 грн. (тридцять чотири гривні, сорок одну копійку) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної фінансової інспекції в Кіровоградській області.
Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд в десятиденний строк з дня отримання копії цієї постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.В. Кравчук