Справа № 815/7927/13-а
20 грудня 2013 року
м. Одеса
12:29
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Бойко О.Я.;
за участі:
секретаря судового засідання - Галушка Б.С.;
представника позивача - Лужанського П.С. (за довіреністю від 09.01.2013 року);
представника позивача - Адамова М.Е. (за довіреністю від 02.12.2013 року);
відповідач - не з'явився;
третя особа - не з'явилась,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Спільного підприємства з іноземними інвестиціями «Татра-Юг» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, третя особа - СПД ФОП ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.11.2013 року №000512210, №000502210, №000492210, -
Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області в якому просив суд визнати незаконними, протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 07.11.2013 року №000512210, №000502210, №000492210.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.
Співробітники Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області провели позапланову виїзну документальну перевірку Спільного підприємства з іноземними інвестиціями «Татра-Юг» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю з питань правильності нарахування податку на прибуток з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року.
За результатами цієї перевірки 22.10.2013 року відповідач склав акт № 2231/15-53-22-1/20038571, яким встановлені порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1 п.п.5.3.1, п.5.3, п.п.5.6.1 п.5.6, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97-ВР, п.п.14.1.27, п.п.14.1.36, п.п.14.1.48 п.14.1 ст.14, п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139, п.142.1 ст.142, п.150.1 ст.150, п.3 підр.4 р. ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, що виразилося в заниженні позивачем сплати податку на прибуток в розмірі 1 033 234,00 грн., у тому числі за 2010 рік на суму 999 545,00 грн., за півріччя 2010 року на суму 33689,00 грн., за три квартали 2012 року на суму 33689,00 грн. та за 2012 рік на суму 33689,00 грн., та встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності, станом на 30.06.2013 року на суму 160 422,00 грн.; п.49.2, п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року з урахуванням вимог п.152.9 Податкового кодексу України.
На підставі даного акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення:
- від 07.11.2013 року № 000512210, яким позивачеві, за порушення п.1.32 ст.1, п.5.1 п.п.5.3.1, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.6.1 п.5.6, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97-ВР, п.п.14.1.27, п.п.14.1.36, п.п.14.1.48 п.14.1 ст.14, п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139, п.142.1 ст.142, п.150.1 ст.150, п.3 підр.4 р. ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 160422,00 грн.;
- від 07.11.2013 року № 000502210, яким позивачеві, за порушення п.1.32 ст.1, п.5.1 п.п.5.3.1, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.6.1 п.5.6, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97-ВР, п.п.14.1.27, п.п.14.1.36, п.п.14.1.48 п.14.1 ст.14, п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139, п.142.1 ст.142, п.150.1 ст.150, п.3 підр.4 р. ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 1 291543,00 грн., у тому числі за основним платежем 1 033 234,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 258 309,00 грн.
- від 07.11.2013 року № 000492210, яким позивачеві, за порушення п.49.2, п.п.49.18.2
п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року з урахуванням вимог п.152.9 Податкового кодексу України, п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями з податку на прибуток підприємств у розмірі 170,00 грн.
Позивач не погоджується з податковими повідомленнями - рішеннями Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області та вважає їх незаконними та протиправними, винесеними з порушенням норм чинного законодавства та такими, що належать до скасування.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві (а.с.3-11).
Відповідач та третя особа до судового засідання не з'явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином та своєчасно. Про причини свого неприбуття до суду не повідомляли.
Суд, з урахуванням думки представників позивача, згідно з ч.4 ст.128 КАС України ухвалив розглянути дану адміністративну справу за відсутності відповідача та третьої особи за наявними доказами в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -
Спільне підприємство з іноземними інвестиціями «Татра-Юг» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію від 25.11.1993 року №1207.
Позивач зареєстрований в Державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси як платник податків.
Основним видом діяльності позивача є виробництво трамвайних вагонів.
На підставі наказів від 04 жовтня 2013 року за №857 (т.1 а.с.13) та від 10 жовтня 2013 року за №899 (т.1 а.с.14), направлень на перевірку від 04 жовтня 2013 року №000839/707 (т.2 а.с.44) та від 04 жовтня 2013 року №000810/708 (т.2 а.с.45), в період з 07.10.2013 року по 15.10.2013 року співробітники Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області провели позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань правильності нарахування податку на прибуток з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року.
За результатами цієї перевірки 22.10.2013 року відповідач склав акт № 2231/15-53-22-1/20038571, яким встановлені порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1 п.п.5.3.1, п.5.3, п.п.5.6.1 п.5.6, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97-ВР, п.п.14.1.27, п.п.14.1.36, п.п.14.1.48 п.14.1 ст.14, п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139, п.142.1 ст.142, п.150.1 ст.150, п.3 підр.4 р. ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, що виразилося в заниженні позивачем сплати податку на прибуток в розмірі 1 033 234,00 грн., у тому числі за 2010 рік на суму 999 545,00 грн., за півріччя 2010 року на суму 33689,00 грн., за три квартали 2012 року на суму 33689,00 грн. та за 2012 рік на суму 33689,00 грн., та встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності, станом на 30.06.2013 року на суму 160 422,00 грн.; п.49.2, п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року з урахуванням вимог п.152.9 Податкового кодексу України (т.1 а.с.15-40).
28 жовтня 2013 року позивач подав заперечення на акт № 2231/15-53-22-1/20038571 від 22.10.2013 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки Спільного підприємства з іноземними інвестиціями «Татра-Юг» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, код ЄДРПОУ 20038571, з питань правильності нарахування податку на прибуток за період з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року (т.1 а.с.58-62).
Відповідач листом від 04.11.2013 року №14637/10/15-53-22-1 надав відповідь на заперечення до акту перевірки. В вищезазначеному листі відповідач зазначив, що висновки, викладені в акті документальної позапланової перевірки №2231/15-53-22-1/20038571 від 22.10.2013 року відповідають вимогам чинного законодавства (а.с.63-68).
За наслідками перевірки позивача, податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення:
- від 07.11.2013 року № 000512210, яким позивачеві, за порушення п.1.32 ст.1, п.5.1 п.п.5.3.1, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.6.1 п.5.6, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97-ВР, п.п.14.1.27, п.п.14.1.36, п.п.14.1.48 п.14.1 ст.14, п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139, п.142.1 ст.142, п.150.1 ст.150, п.3 підр.4 р. ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 160422,00 грн. (т.1 а.с.69);
- від 07.11.2013 року № 000502210, яким позивачеві, за порушення п.1.32 ст.1, п.5.1 п.п.5.3.1, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.6.1 п.5.6, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97-ВР, п.п.14.1.27, п.п.14.1.36, п.п.14.1.48 п.14.1 ст.14, п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139, п.142.1 ст.142, п.150.1 ст.150, п.3 підр.4 р. ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 1 291543,00 грн., у тому числі за основним платежем 1 033 234,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 258 309,00 грн. (т.1 а.с.70);
- від 07.11.2013 року № 000492210, яким позивачеві, за порушення п.49.2, п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року з урахуванням вимог п.152.9 Податкового кодексу України, п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями з податку на прибуток підприємств у розмірі 170,00 грн. (т.1 а.с.71).
Перевіривши законність рішень суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать до часткового задоволення.
По-перше, щодо збільшення валових витрат по взаємовідносинам з СПД ФОП ОСОБА_3
З огляду на матеріали справи, позивач у періоді, який перевірявся, збільшив валові витрати на загальну суму 466260,00 грн. у зв'язку з оплатою випробувальних робіт трамвайних вагонів у четвертому кварталі 2010 року.
Так, суд встановив, що позивач 15.01.2008 року уклав договір №2/01 з СПД ФОП ОСОБА_3 (т.1 а.с.73-74).
Відповідно до п.1.1 вищезазначеного договору виконавець зобов'язується провести роботи по технічному обслуговуванню і випробуванню трамвайних вагонів замовника, консультуванню замовника з питань обладнання, механізмів і пристроїв трамвайних вагонів замовника, пусконалагоджувальних робіт трамвайних вагонів замовника, а замовник зобов'язується прийняти і сплатити виконані виконавцем роботи.
В підтвердження виконання умов договору №2/01 від 15.01.2008 року позивач надав акти виконаних робіт від 04.10.2010 року, від 10.11.2010 року та від 16.12.2010 року (т.1 а.с.123-125).
На виконання умов договору позивач сплатив грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями №5173 від 08.02.2010 року, №5268 від 11.03.2010 року, №5425 від 15.04.2010 року, №5481 від 07.05.200 року, №5542 від 08.06.2010 року, №5626 від 12.07.20110 року, №5716 від 09.08.2010 року, №5788 від 11.09.2010 року, №5826 від 17.09.2010 року, №5831 від 17.09.2010 року, №5893 від 04.10.2010 року, №5976 від 03.11.2010 року, №6077 від 07.12.2010 року, №6176 від 29.12.2010 року, що підтверджується матеріалами справи (т.1 а.с.109-122).
Однак, суд вважає, що з вищезазначених первинних документів не можливо розкрити в повній мірі зміст господарської операції. В актах виконаних робіт відсутня інформація про опис дій, які здійснювалися СПД ФОП ОСОБА_3, зміст та обсяг господарської операції.
Позивач не надав ні під час перевірки, ні під час надання заперечень на акт документи, що розкривають зміст які саме випробувальні роботи здійснював СПД ФОП ОСОБА_3. Також не надав будь-яку технічну документацію на відповідність трамваїв технічним умовам тощо.
Тобто, на думку суду, не є можливим підтвердити зв'язок затрачених витрат з господарською діяльністю позивача.
Відповідно до п.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 28.12.1994 року (надалі - Закон №283/97-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
Відповідно до абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №283/97-ВР від 28.12.1994 року не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивач, в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №283/97-ВР, неправомірно включив до складу валових витрат суму коштів по взаємовідносинам з СПД ФОП ОСОБА_3 у розмірі 466260,00 грн.
По-друге, суд не погоджується з позицією позивача про те, що він правомірно включив до складу витрат витрати на оплату праці з огляду на наступні, встановлені судом, факти.
Так, при перевірці відображених у рядку 04.3 Декларації «Витрати на оплату праці» показників за період з 01.07.2010р. по 31.03.2011р. у загальній сумі 5 804 230,00 грн. податковий орган встановив, що на формування цього показника мало вплив здійснення нарахувань основної заробітної плати працівникам підприємства, та додаткових виплат окремим працівникам у вигляді премій.
З акту перевірки убачається, що позивач формував витрати у IV кварталі 2010 р. за рахунок додаткових виплат окремим працівникам, які оформлені на підставі наказів по підприємству, як премії.
На підставі відомостей нарахування заробітної плати за жовтень, листопад, грудень 2010 року була нарахована основна заробітна плата (без врахування премій) всього на суму 645031,86 грн. в т.ч. наступним працівникам у розмірі 19 112, 00 грн. А саме :
ПІБ, посада згідно з штатним розписомОсновна з/пл. згідно з штатним розписомОклад за жовтень Оклад за листопадОклад за грудень
ОСОБА_4 - заступник гендиректора1 1001 1001 1001 100
ОСОБА_5 -заступник головбуха1 5001 5001 5001 304,35
ОСОБА_6 -комерційний агент892892892814,43
ОСОБА_7 -бухгалтер1 550738,101 5501 550
ОСОБА_8 -менеджер600600600365,22
ОСОБА_9 -начальник юрвідділу1 500714,291357,141434,78
Всього: 19 112,00 грн.
На підставі наказів «Про преміювання ( №11 П від 19.11.2010р. та від 28.12.2010р. №12 П підприємство нарахувало премію в загальному розмірі 3 500 000 грн. в т.ч. наступним працівникам:
Посада згідно з штатним розписомОсновна з/пл. згідно з штатним розписомпремія за жовтень премія за листопадпремія за грудень
ОСОБА_4- заступник гендиректора1 1000200 000490 000
ОСОБА_5 - заступник головбуха1 5000200 000490 000
ОСОБА_6 -Комерційний агент8920150 000380 000
ОСОБА_7 - бухгалтер1 5500150 000380 000
ОСОБА_8 - менеджер6000150 000380 000
ОСОБА_9 - Начальник юрвідділу1 5000150 000380 000
Всього: 3 500 000 грн.
Дослідивши первинну документацію: накази про виплату премії, трудові угоди, положення про преміювання працівників СП ІзІ «Татра-ЮГ» у вигляді ТОВ, суд дійшов висновку, що премії підприємство виплатило безпідставно. А тому суд погоджується з доводами відповідача, що позивач завищив валові витрати.
До даних правовідносин суд застосовує такі правові норми.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про оплату праці»: « Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві неукладений, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.
Конкретні розміри тарифних ставок, (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті».
Отже, з аналізу даної статі випливає, що умови запровадження та розмір премій та інших заохочувальних виплат повинен бути встановлений і визначений підприємством окремим локальним документом, який погоджується уповноваженим посередником.
З огляду на матеріали справи, умови оплати праці працівників позивача зафіксовані в трудових договорах та в Положенні про преміювання працівників підприємства СП ІзІ «Татра-ЮГ» у вигляді ТОВ (надалі - Положення), яке було узгоджене на зборах представників трудового колективу (т. І а.с.126 - 127).
Згідно з трудовими договорами заохочувальні виплати (премії, винагороди за результатами роботи за календарний період виплачуються у відповідності до Положення, яке діє на підприємстві.
В свою чергу, відповідно до п.3.1.1 Положення преміювання працівників здійснюється за виконання особливо важливих завдань та доручень за наказом директора підприємства.
Згідно з п.3.1.2 Положення одним з видів преміювання є виплата винагороди за результатами роботи за календарний період. При цьому винагорода за результатами календарного періоду виплачується працівникам в залежності від їхнього вкладу та якості роботи на підставі наказу директора підприємства.
Даний пункт Положення про преміювання підприємства позивача узгоджується з підставою виплати премії зазначеною в Методичних рекомендаціях про організацію матеріального стимулювання праці робітників підприємства організацій, затверджених Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.01.2003р. №23 (надалі - рекомендації). Так під визначенням у рекомендаціях термінів встановлено, що премія - це основний , найбільш ефективний стимулюючий виробничу, підприємницьку, торговельну або комерційну діяльність вид додаткової, понад основну, заробітної плати, яка виплачується за поліпшення основних показників колективної та індивідуальної праці працівників, а також кінцевих загальних результатів виробничої, підприємницької або комерційної діяльності.
Однак, представники позивача не надали ні під час проведення перевірки, ні в судове засідання будь-які документи, які б свідчили про особливі досягнення у виробничій, підприємницькій, торговельній або комерційній діяльності підприємства, окремих працівників. Також позивачі не довели участь та вклад зазначених вище працівників у збільшення прибутку підприємства, збільшення конкурентоспроможності підприємства та виробленої ним продукції, тощо. Відсутні також накази директора підприємства про виконання окремих доручень або особливо важливих завдань.
Із змісту наказів про преміювання, на підставі яких була виплачена премія у розмірі 3 500 000, 00 грн., видно, що в них відсутня інформація про підстави виплати премій. Зокрема, не вказані - вклад працівників, якість роботи, на виконання яких доручень або важливих завдань виплачується премія в таких розмірах тощо.
Натомість, за даними бухгалтерського обліку зазначені заохочення не знайшли своєї участі у формуванні собівартості продукції, а виключно були включені до складу адміністративних витрат.
При цьому за даними фінансової звітності за 2010 рік визначено, що підприємство є збитковим, сума чистих збитків за 2010 рік склала 1 715 000 грн.
Відповідно до матеріалів справи підприємство є збитковим протягом декількох років. Даний факт підтверджується даними попередньої планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.03.2010р. (акт перевірки №16579/23-1/20038571 від 18.11.2010р.(т. ІІ, а.с.15-43). Дані фати підтверджуються також копіями балансу на 31.12.2010р., фінансових звітів (т. ІІ, а.с. 9-14).
Таким чином, суд вважає недоведеною позицію позивача, що дані заохочення конкретних фізичних осіб пов'язані з стимулюванням господарської діяльності підприємства. А тому - витрати на оплату праці не можуть бути включені до складу витрат підприємства позивача. Адже відповідно до п.5.1 статті 5 Закону України №283/97-ВР: «Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності».
Враховуючи, що до перевірки не надано жодних підтверджуючих первинних документів, зміст яких би свідчив про зв'язок даних заохочень наданих на користь фізичних осіб з їхнім вкладом в господарську діяльність підприємства, суд робить висновок, що відповідач правомірно встановив порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1 п.п.5.3.1, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.6.1 п.5.6 статті 5 Закону України №283/97 - ВР, та завищення ним валових витрат на суму 3 500 000, 00 грн. ( у т.ч. у 4 кв. 2010 р.- 3 500 000).
По-третє, разом з тим суд вважає, що відповідач протиправно встановив порушення п.6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР з боку позивача, що призвело до завищення сум валових витрат у рядку 04.0 усього в сумі 159 608.00грн ( в.т.ч. 2010р. на 31921 грн. та 1 кварталі 2011р. на 127 687,00 грн.).
На думку суду, відповідач зробивши даний висновок, на підставі якого виніс спірне податкове повідомлення-рішення, діяв необгрунтовано та недобросовісно. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.
Так, відповідно до Декларації з податку на прибуток позивач у рядку 04.9 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» за період з 01.07.2010р. по 31.03.2011р. відобразив витрати у сумі 4 331 773,00 грн. ( у т.ч. 2010 рік - у сумі 866 354, 00 грн., та 1кв.2011р. у сумі 3 465 419, 00 грн. При цьому попередньою перевіркою (акт перевірки від 18.11.2010р. №16579/23-1/20038571 за період з 01.01.2008р. по 31.03.2010р.) податковий орган перевірив та підтвердив суму збитків, які виникли за результатами 2009 року у розмірі 4 172 165,00 грн.
Суд не погоджується з мотивацією податкового органу стосовно встановлення ним завищення позивачем сум валових витрат по рядку 04.9 усього в сумі 159 608,00 грн., у т.ч. 2010р. - 31 921,00 грн. ( ІІІ кв. 2010р. - на 31 921,00 грн.) та І кв. 2011р. на 127 687,00 грн.з наступних підстав.
Як зазначає відповідач в своєму акті перевірки, оскільки у нього не має підстав для проведення повторної перевірки позивача у періоді, який охоплено попередньою документальною перевіркою (акт від 18.11.2010р. №16579/23-1/20038571 ), він не має можливості підтвердити правомірність включення до складу витрат суму від'ємного значення попереднього податкового періоду у розмірі 4 331 773, 00 грн.
В даному випадку суд звертає увагу на те, що ПК України передбачає право у податкового органу провести позапланову перевірку правомірності включення сум до валових витрат. Адже відповідно до п.50.3 статті 50 ПК України : «У разі, якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період».
Таким чином, суд робить висновок, що не скориставшись своїм правом на проведення позапланової перевірки, відповідач невмотивовано встановив завищення з боку позивача валових витрат та відповідно виніс податкове повідомлення - рішення № 000512210 від 07.11.2013р. необґрунтовано. Також суд вважає, що такі дії відповідача є недобросовісними, оскільки вони не були спрямовані на отримання справедливого результату щодо встановлення правомірності включення до складу витрат суми від'ємного значення. Відповідно, що і потягнуло за собою прийняття протиправного, зазначеного вище, податкового повідомлення-рішення.
Отже, такими діями відповідач порушив основні критерії прийняття законного рішення, що встановлені статтею 2 КАС України. Так, відповідно до пунктів 3, 5 частини 3 цієї статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; добросовісно.
Крім того, згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
По-четверте, на підставі встановлених обставин, суд дійшов висновку, що спірне рішення від 07.11.2013 року №000492210, яким позивачеві нарахована сума грошового зобов'язання в розмірі 170,00 грн., було прийнято відповідачем протиправно, у зв'язку з чим заявлені позивачем вимоги про скасування цього рішення належать до задоволення.
Так, відповідно до п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Впродовж судового розгляду справи суд встановив, що Спільне підприємство з іноземними інвестиціями «Татра-Юг» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якому просило, у тому числі, скасувати рішення №18038/10/15-01 від 26.04.2013 року щодо невизнання декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2013 року від 23.04.2013 року, № 18724/10/15-01 від 08.05.2013 року щодо невизнання декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2013 року від 07.05.2013 року та № 167/10/18-4 від 27.06.2013 року щодо невизнання декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2013 року від 18.06.2013 року.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 25.10.2013 року по справі №815/5057/13-а позовні вимоги Спільного підприємства з іноземними інвестиціями «Татра-Юг» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю задовольнив у повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача зазначив, що Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області оскаржує вищезазначене рішення суду.
Крім того, в судовому засіданні сторони не заперечували, що вищезазначене рішення суду не набрало законної сили.
Тобто, виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області протиправно винесла податкове повідомлення - рішення від 07.11.2013 року №000492210 яким позивачеві нарахована сума грошового зобов'язання в розмірі 170,00 грн., оскільки сума є неузгодженою.
Відповідно до ч.1 статті 94 КАС України: «Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідно місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його службова або посадова особа».
Відповідно до ч.3 статті 94 КАС України: «Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено».
Відповідно до п.п.3 п.9 розділу Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас п.19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобов'язаний стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
В даному випадку стягнення судових витрат необхідно провести шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Податкового кодексу України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 07.11.2013 року №000512210, яким Спільному підприємству з іноземними інвестиціями «Татра-Юг» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 160422 (сто шістдесят тисяч чотириста двадцять дві),00 грн.
3. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 07.11.2013 року №000492210, яким Спільному підприємству з іноземними інвестиціями «Татра-Юг» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями з податку на прибуток підприємств у розмірі 170 (сто сімдесят),00 грн.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Спільного підприємства з іноземними інвестиціями «Татра-Юг» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю суму сплаченого судового збору в розмірі 50 (п'ятдесят),74 грн.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.
Повний текст постанови складений 25 грудня 2013 року.
Суддя: О.Я. Бойко