Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
10 грудня 2013 року Справа № 811/3603/13-а
Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого - судді Хилько Л.І.,
при секретарі - Дегтярьові Д.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Карпушева Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач, Олександрійська ОДПІ ГУ Міндоходів) в якому просить суд: скасувати наказ від 07.10.2013 р. №33-о "Про звільнення ОСОБА_1" як неправомірний; поновити позивача на роботі в Олександрійській ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.10.2013 р. до дня поновлення позивача на роботі; відшкодувати моральну шкоду в розмірі 10000 грн..
У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що її, відповідно до наказу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 07.10.2013 року № 33-о звільнено з посади головного державного податкового інспектора відділу адміністрування податку на додану вартість та контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб, у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності відповідача згідно з п.1 ст.40 КЗпП України.
Наказ відповідача від 07.10.2013 року № 33-о "Про звільнення ОСОБА_1" позивач вважає неправомірним та таким, що підлягає скасуванню з тих підстав, що під час попередження про наступне вивільнення, відповідач, всупереч нормам, встановленим ч.2 ст.40 КЗпП України, не запропонував позивачу іншої роботи, не дивлячись на те, що на момент попередження, були вакантні посади, на яких позивач могла би працювати відповідно до своєї кваліфікації.
Крім того, зазначає позивач, під час проведення вивільнення працівників у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності, відповідачем не враховано її переважне право на залишення позивача на роботі, оскільки на момент звільнення позивач мала стаж роботи у податковому органі біля 18 років, працювала в різних підрозділах Олександрійської ОДПІ та заохочувалась відповідачем за особистий внесок у розвиток податкової служби.
Позивач також наголосила на тому, що її не було звільнено з Олександрійської об'єднаної державної податкової служби Кіровоградської області державної податкової служби 19.08.2013 року, як було зазначено у попередженні, і вона продовжувала працювати уже у новоствореній структурі: Олександрійській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області. Позивач вважає, оскільки вона вже працювала у новоствореному органі, то саме названий податковий орган мав би, при необхідності, повторно здійснити попередження про наступне вивільнення та не мав права використовувати як підставу для звільнення за скорочення штату, попередження від 17.06.2013року.
Позивач вважає, що незаконні дії відповідача завдали їй моральної шкоди, яку позивач оцінила у 10000 грн.
І тому вважає позивач, є підстави для скасування наказу про її звільнення, поновлення на роботі в Олександрійській ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, стягнення з відповідача середнього заробітку та моральної шкоди і просить задовольнити позовні вимоги з зазначених вище підстав.
В судовому засіданні позивач підтримав позов повністю та просив його задовольнити.
Відповідач позов не визнає, обґрунтовуючи заперечення прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови №229 від 20.03.2013 року, відповідно якої, зокрема, 04.06.2013 року створено Олександрійську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.
Згідно наказу Міністерства доходів і зборів України «Про затвердження чисельності працівників державних податкових інспекцій головних управлінь Міндоходів» № 120 від 22.05.2013 року, з урахуванням змін, внесених наказом № 185 від 19.06.2013 року, Олександрійській ОДПІ ГУ Міндоходів було затверджено чисельність працівників - 64 одиниці. Тобто відбулося скорочення чисельності працівників.
Відповідач пояснив, що 17.06.2013 року, відповідно до ч.1 ст.49 КЗпП Укрвїни, позивача було попереджено про наступне вивільнення, та 03.10.2013 року отримано згоду профспілкового органу на розірвання трудового договору з позивачем.
Відповідач зазначив, що звільнення позивача було проведено 07.10.2013 року згідно наказу №33-о, тобто після спливу двохмісячного строку з дня персонального попередження про наступне вивільнення з дотриманням вимог, передбачених ст. 492 КЗпП України. У день звільнення ОСОБА_1 був виданий наказ про звільнення та трудову книжку.
Що стосується зазначеного у позові, що позивачу не було запропоновано іншу роботу, відповідач пояснив, що станом на 07.10.2013 року, у штатному розписі Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області були відсутні вакантні посади. І тому звільнення позивача з посади головного державного податкового інспектора відділу адміністрування податку на додану вартість та контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб Олександрійської ОДПІ Кіровоградської області ДПС відповідач вважає законним.
Відповідач не погоджується з тією позицією позивача, що вона за своєю кваліфікацією має можливість працювати на будь посаді в Олександрійській ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, оскільки відповідно диплому про освіту позивача, її спеціальністю є «Промислова електроніка» з кваліфікацією:«Інженер електричної техніки». Під час же визначення кваліфікації працівника, Олександрійська ОДПІ, враховувались документи про освіту, наявність документів про отримання другої вищої освіти, навчання без відриву виробництва, присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), підвищення кваліфікації, тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, наявність ступеню або вченого звання тощо. За результатами визначення кваліфікацій і продуктивності праці перевага надана іншим працівникам Олександрійської ОДПІ Кіровоградської області ДПС.
Відповідач не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки з часу звільнення до подачі позову до суду пройшов не надто тривалий проміжок часу та позивачем не надано доказів на підтвердження завдання відповідачем такої шкоди.
Тому, відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову повністю із зазначених вище підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення постанови у повному обсязі відкладено до 15.12.2013 року із проголошенням вступної та резолютивної частини постанови в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідачів, дослідивши у судовому засіданні подані суду письмові докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до п.1,2 ч.1 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Пунктом 15 ч.1 ст.3 КАС України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються: організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.
Судом встановлено, що позивач з 1995 року по 2013 рік року проходила службу в податковому органі у м. Олександрії, їй присвоєні персональні звання податкової служби; 21.12.1995 року позивачем прийнята присяга державного службовця, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача, наказом від 21.12.1995 року ДПІ по Олександрійському району про прийняття позивача на роботу та наказом Олександрійської ОДПІ ГУ Міндоходів від 07.10.2013 р. №33-о про звільнення позивача (а.с.8-12,16,101).
Згідно зі ст.21 Кодексу законів про працю України (КзПП України) трудовій договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Наказом Олександрійської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 25.09.2012 року № 61-о у зв'язку з реорганізацією Олександрійської ОДПІ позивача переведено на посаду головного державного податкового інспектора відділу адміністрування податку на додану вартість та контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб Олександрійської ОДПІ Кіровоградської області ДПС (а.с.12,99).
Указом Президента України від 18 березня 2013 року №141/2013 затверджено Положення про Міністерство доходів і зборів України, пунктом 1 якого передбачено, що назване міністерство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 113 Конституції України визначає Кабінет Міністрів України вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України, відповідно ст. 117 Конституції України, в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Судом встановлено, що 20.03.2013 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №229 „Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів". Даною постановою прийнято рішення про реорганізацію, шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів, територіальних органів Державної податкової служби, в тому числі, Олександрійську ОДПІ Кіровоградської області ДПС.
Відповідно до витягу з ЄДР, 12.09.2013 р. внесено запис про припинення юридичної особи - Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби. (а.с.30).
Наказом ДПС України від 03.06.2013р. №24, з метою реалізації Постанови Кабінету Міністрів України №229, розпочато реорганізацію територіальних органів Державної податкової служби у Кіровоградській області та 04.06.2013р. створено Олександрійську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців(а.с.24,102-103).
Наказом Міністерства доходів і зборів №120 від 22.05.2013р. затверджено чисельність працівників державних податкових інспекцій у районах, містах та спеціалізованих державних податкових інспекцій головних управлінь Міндоходів , у т.ч. відповідачу затверджено чисельність працівників - 67 осіб (а.с.37-39).
Наказом Міністерства доходів і зборів №185 від 19.06.2013р. внесено зміни до наказу №120 від 22.05.2013р. в частині штатної чисельності працівників, зокрема, Олександрійській ОДПІ затверджено чисельність працівників - 64 одиниці. (а.с.41-43.)
Тобто, відбулися зміни в організації виробництва і праці відповідача: реорганізовано Олександрійську ОДПІ Кіровоградської області ДПС та приєднано її до Олександрійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, скорочено штатну чисельність працівників, змінено їх склад за посадами, про що також свідчать організаційна структура від 21.12.2012року у кількості 115 одиниць, тимчасова організаційна структура від 13.06.2013року - 67 одиниць, та організаційна структура від 03.10.2013року та штатний розпис - 64 одиниці. (а.с.34,40,45,46).
Підставами прийняття оскаржуваного наказу Олександрійської ОДПІ ГУ Міндоходів від 07.10.2013 р. №33-о "Про звільнення ОСОБА_1" є реорганізація та скорочення штатної чисельності Олександрійської ОДПІ Кіровоградської області ДПС згідно п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.16).
Пунктом 1 ч.1 ст.40 КзПП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у окремо визначених випадках, у тому числі: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Ч.2 ст.40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
17.06.2013 року ОСОБА_1 головного державного податкового інспектора відділу адміністрування податку на додану вартість та контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб Олександрійської ОДПІ Кіровоградської області ДПС попереджено про наступне звільнення із займаної посади 19.08.2013 року (а.с.49).
Ч.1-3 ст.49-2 КЗпП України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
У попередженні про наступне звільнення ОСОБА_1 від 17.06.2013 року відсутній запис щодо пропозиції про переведення працівника на іншу посаду.
Суд констатує, що відповідачем виконано вимоги ч.1 ст.49-2 КЗпП України та про наступне вивільнення позивача персонально попереджено 17.06.2013 року - більш як за два місяці до наступного звільнення (07.10.2013 року).
Натомість, суд вважає порушенням відповідачем вимог ч.2,3 ст.49-2 КЗпП України, оскільки у створеній 04.06.2013року шляхом реорганізації Олександрійській об'єднаній державній податковий інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - всі посади були вакантні.
Згідно ст. 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Відповідно до ст.39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.
Відповідачем відповідно названої ст.39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" надано до Первинної профспілкової організації Олександрійської ОДПІ письмове подання про розірвання трудового договору, зокрема, з ОСОБА_1 (а.с.13-14).
Ст. 43 КЗпП України встановлено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Судом встановлено, що Первинною профспілковою організацією Олександрійської ОДПІ надано згоду на розірвання трудового договору з позивачем, про що свідчить протокол засідання №5 профспілкового комітету Олександрійської ОДПІ (а.с.15).
Тому суд приходить до висновку, що відповідачем виконано вимоги ст. 43 КЗпП України у частині проведення звільнення позивача лише за попередньою згодою первинної профспілкової організації.
Наказом Олександрійської ОДПІ ГУ Міндоходів від 07.10.2013 року №33-о "Про звільнення ОСОБА_1" головного державного податкового інспектора відділу адміністрування податку на додану вартість та контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб Олександрійської ОДПІ Кіровоградської області ДПС ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (а.с.15).
Як вже було встановлено судом, Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби станом на 07.10.2013 року (день видання наказу про звільнення) вже була припинена 12.09.2013 року, проте з позивачем фактично продовжено трудовий договір і позивач продовжувала працювати у Олександрійській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.
Пунктом 4 ч.1 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору є, у тому числі, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).
Частинами 2,3 ст. 36 КЗпП України передбачено, що зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).
Як встановлено судом, у тому числі на підставі вищеназваних норм, які регулюють діяльність податкового органу, організаційної структури від 21.12.2012 року, тимчасової організаційної структури від 13.06.2013року, організаційної структури від 03.10.2013року та штатних розписів на 01.09.2013 року та на 01.10.2013 року - реорганізований податковий орган: Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області виконує ті ж функції, які виконувала Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби .
Статтею 42 КЗпП України визначено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, у тому числі: працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Позивач, доказуючи своє переважне право на залишення на роботі у державному податковому органі, послався на тривалий трудовий стаж у органах державної податкової служби у Кіровоградській області, підтверджений записами у трудовій книжці.
Суд вважає, що є підстави стверджувати, що ОСОБА_1 підпадає під категорію працівників, статус яких встановлено статтею 42 КЗпП України, та визначена перевага в залишенні на роботі, як працівнику з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації, оскільки у позивача наявний тривалий трудовий стаж у органах державної податкової служби у Кіровоградській області, підтверджений записами у трудовій книжці.
Суд не вважає належним доказом пояснення представника відповідача про неналежну освіту позивача, оскільки, як встановлено у судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, наявність цієї освіти не перешкоджала позивачу працювати на різних посадах у податковому органі, а саме: у відділі оподаткування юридичних осіб, сектор групи приймання та обробки податкових документів відділу непрямих податків, секторі відділу обліку, звітності та оперативного аналізу надходжень, відділі Держреєстру фізичних осіб та відділі податків з фізичних осіб; за час роботи позивач проходила підвищення кваліфікації, тривалий час виконувала обов'язки заступника начальника відділу, у якому працювала, заохочувалась відповідачем за особистий внесок у розвиток податкової служби у 2011 році (а.с.76).
Також, із вищезазначених підстав, суд не вважає належним доказом порівняльну характеристику працівників відділу оподаткування та контролю об'єктів і операцій та сектору камеральних перевірок Олександрійської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яка складена під час судового розгляду справи, а не під час визначення обґрунтованості підстав для звільнення працівників при реорганізації установи(а.с.139-185).
Відповідачем суду не надано доказів, які б підтвердили, що під час прийняття оскаржуваного наказу досліджувалось питання щодо наявності переважного права позивача на зайняття посади у Олександрійській об'єднаній державній податковий інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області
Отже, враховуючи, що станом на час попередження позивача про наступне звільнення всі посади у Олександрійській об'єднаній державній податковий інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області були вакантні - є підстави вважати, що працівники, прийняті на роботу у Олександрійську ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області не мають такого тривалого безперервного стажу роботи у податковому органі у м. Олександрії, як його має позивач. Відповідачем таких доказів не надано.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача і у справах про поновлення на публічній службі.
Відповідних доказів щодо застосування відповідачем норм статті 42 КЗпП України - суду не надано.
Тому суд приходить до висновку, що Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області при виданні наказу від 07.10.2013 року №33-о "Про звільнення ОСОБА_1" - порушено вимоги ч.2 ст.42, ч.2 ст.49-2 КЗпП України у частині незастосування переваги в залишенні позивача на роботі, як працівнику з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.
Ч.1 ст.235 КЗпП України передбачає, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Ч.1 ст.43 Конституції України встановлює: "кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується".
Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Тобто, навіть у випадку ліквідації установи, а не припинення установи з утворенням установи-правонаступника, як у даному випадку, роботодавець зобов'язаний працевлаштувати звільненого працівника.
Дане зобов'язання Олександрійською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області не виконано, що призвело до порушення трудових гарантій позивача як працівника, передбачених Конституцією та законами України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 17.10.2011р. справа №21-237а11, від 20.05.2011 р. по справі к-44928/09-с та від 02.08.2011 р. К-26441/09.
У постанові №6-45цс11 від 07.11.11 Верховний Суд України відзначив, що звільнення працівника на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України вважається законним, якщо до звільнення працівнику було запропоновано вакантні посади, що відповідали його спеціальності та кваліфікації.
Частиною 2 статті 161 КАС України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Ч.1 ст.242 КАС України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного наказу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність наказу Олександрійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 07.10.2013 року №33-о "Про звільнення ОСОБА_1" і тому цей наказ підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд вважає, що відповідним законодавству способом захисту порушеного права позивача на працю - мало бути переведення позивача у Олександрійську ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, яка є правонаступником Олександрійської ОДПІ Кіровоградської області Державної податкової служби
Враховуючи норму ч.1 ст.235 КЗпП України у частині обов'язку поновлення незаконно звільненого працівника на попередній роботі та те, що "попередньою роботою" у ОСОБА_1 (у контексті названої норми) була посада: головного державного податкового інспектора відділу адміністрування податку на додану вартість та контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб Олександрійської ОДПІ Кіровоградської області ДПС суд вважає за необхідне поновити позивача на посаді головного державного інспектора Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області з 08.10.2013 року.
П. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"передбачено, що у випадках реорганізації підприємства, дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року). Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.
Тобто, що стосується того, у який конкретно відділ Олександрійської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області необхідно поновити незаконно звільненого працівника - головного державного податкового інспектора відділу Олександрійської ОДПІ Кіровоградської області ДПС, слід зауважити, що судом не можуть перебиратись на себе функції, які на підставі законодавства, належать податковому органу. Тому відповідач має сам визначити посаду у штатному розписі, аналогічну тій, з якої позивач був незаконно звільнений та поновити позивача на посаді головного державного інспектора Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.
У відповідності до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік
Відповідно до абз.3 п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України № від 06.11.1992р. „Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100.
При розрахунку середньої заробітної плати ОСОБА_1 судом взято за основу відомості довідки про заробітну плату позивача № 90 від 19.11.2013 року. Одноденний заробіток позивача становить 161,61 грн. Середньомісячний заробіток становить 3393,81 грн. (а.с.90).
Заробітна плата позивача за жовтень, листопад, грудень 2013 року (46 робочих днів) становить 7434,06 грн. Кількість днів вимушеного прогулу позивача за період з 08.10.2013 року по 10.12.2013 року складає 46 робочих днів.
Таким чином, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню, становить 7434,06 грн. (161,61х46) за виключенням сум зборів, обов'язкових платежів та сум, виплачених при її звільненні.
Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби;
Тому суд приходить до висновку про допущення негайного виконання постанови суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та присудження виплати середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 3393,81 грн. Зазначена до негайного виконання сума 3393,81 грн. середньомісячного заробітку встановлена судом відповідно до довідки про заробітну плату позивача № 90 від 19.11.2013 року, без врахування виключення сум зборів, обов'язкових платежів та сум, виплачених при її звільненні, оскільки відповідні відрахування мають бути здійснені при виплаті позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, після набрання рішенням законної сили.
Крім того, в зв'язку з неправомірним звільненням та порушенням прав, позивачу заподіяно моральну шкоду, відповідно до статті 2371 КзпП України, яка підлягає відшкодуванню власником або уповноваженим ним органом.
Суд вважає, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.
Позивач, відповідно довідки Міської лікарні №1 м. Олександрії від 26.11.2013 року № 77 перебувала на лікуванні у неврологічному відділенні названої лікарні (а.с.83). Тому суд вважає, що при незаконному звільненні з роботи позивач зазнала моральних страждань, втратив нормальні життєві зв'язки і йому необхідні додаткові зусилля для організації свого життя.
При визначенні розміру цього відшкодування суд враховує ступінь і характер моральних страждань позивача, втрати ним нормальних життєвих зв'язків і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя. Суд вважає, що в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в межах стягнення на користь ОСОБА_1- 1000 грн. заподіяної шкоди.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області не надала суду безспірних доказів щодо забезпечення прав на працю ОСОБА_1 при проведенні реорганізації Олександрійської ОДПІ Кіровоградської області ДПС та приєднанні її до Олександрійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області. Натомість, порушення відповідачем порядку вивільнення ОСОБА_1 привели до необхідності частково визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач від сплати мита звільнений на підставі п.1 ч.1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір". Таким чином, судові витрати підлягають компенсації за рахунок Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167, 256 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області „Про звільнення ОСОБА_1" від 07.10.2013р. №33-о.
Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного податкового інспектора Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області з 08.10.2013 року.
Стягнути з Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 7434,06 грн..
Стягнути з Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1000 грн.
Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та присудження виплати середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 3393,81 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Судові витрати компенсувати за рахунок Державного бюджету України
Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Л.І. Хилько