копія
24 грудня 2013 р. Справа № 804/15243/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді при секретарі судового засідання Захарчук Н. В. Кузнецов С.М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСКО РЕСУРСИ" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними рішень, -
15 листопада 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОСКО РЕСУРСИ» (далі - позивач, ТОВ «ПРОСКО РЕСУРСИ») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 05.07.2013 року №0002772206, винесене на підставі Акту перевірки №3209/226/35202094від 14.06.2013 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив наступне.
Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПРОСКО РЕСУРСИ» з питань підтвердження господарських відносин з платником податків Приватне підприємство «Полтава-Проект-Монтаж» за лютий 2013р.
За результатами вказаної перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було складено Акт № 3209/226/35202094 від 14.06.2013 р. ( далі - Акт), у якому зазначено, що позивачем було порушено норми п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено задекларовані показники податкового кредиту за період лютий 2013 р. на загальну суму 801 500 грн., в тому числі за лютий 2013 р. у сумі - 801 500 грн.
Не погоджуючись з висновками перевірки, фактами та даними, викладеними в Акті, Позивачем були подані до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Заперечення на Акт вих. № 0307-13/02 від 03.07.2013 р.
Зазначене повідомлення-рішення було своєчасно оскаржено позивачем до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. 20.09.2013 р. ТОВ «ПРОСКО РЕСУРСИ» було отримано Рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 06.09.2013 року № 2295/10104-36-10-04-09 про результати розгляду скарги на вищезазначене Податкове повідомлення-рішення, в якому Головне управління
Відповідач вищевказані заперечення Позивача залишив без задоволення, а Акт -без змін, в зв'язку з чим на підставі Акту ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було винесено Податкове повідомлення-рішення від 05.07.2013 р. № 0002772206, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1 202 250 грн., в тому числі: 801 500 грн. за основним платежем, 400 750 грн. за штрафними санкціям (надалі - «Податкове повідомлення-рішення»).
Зазначене повідомлення-рішення було своєчасно оскаржено Позивачем до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. 20.09.2013 р. ТОВ «ПРОСКО РЕСУРСИ» було отримано Рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 06.09.2013 року № 2295/10104-36-10-04-09 про результати розгляду скарги на вищезазначене Податкове повідомлення-рішення, в якому Головне управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишило без змін Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 05.07.2013 р. № 0002772206, а скаргу ТОВ «ПРОСКО РЕСУРСИ» без задоволення.
Позивач оскаржив Рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 06.09.2013 року № 2295/10104-36-10-04-09 до Міністерства доходів і зборів України. 07.11.2013 р. ТОВ «ПРОСКО РЕСУРСИ» отримало Рішення Міністерства доходів і зборів України від 17.10.2013 року № 13420/6/99-99-100-15 про результати розгляду скарги на Податкове повідомлення-рішення, в якому Міністерство доходів і зборів України залишило без змін Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 05.07.2013 р. № 0002772206, а скаргу ТОВ «ПРОСКО РЕСУРСИ» без задоволення.
Позивач вважає Акт перевірки відповідача № 3209/226/35202094 від 14.06.2013 р. неправомірним, а податкове повідомлення-рішення від 05.07.2013 р. № 0002772206 незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Представник позивача у судове засідання з'явився, адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Надав до суду клопотання, в якому просить суд здійснювати розгляд справи в письмовому провадженні.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, надав суду письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив наступне.
Надані до перевірки первинні документи, а саме товаро - транспортні накладні з перевезення товару від ПП «Полтава - Проект - Монтаж» до ТОВ «ПРОСКО РЕСУРСИ» не містять відповідної підтверджуючої інформації, а саме не доведено факт транспортування товару, так як в первинних документах ( товаро - транспортних накладних) не містяться такі дані, як фактичне місце навантаження та розвантаження товару.
Надані товаро - транспортні документи на перевезення вантажів не відповідають вимогам заповнення первинних документів, що встановленні чинним законодавством України, а саме: відсутні додатки до договору у вигляді заявок або графіків виконання перевезень із зазначенням конкретних адрес пунктів навантаження - розвантаження, в договорах перевезення не наведена інформація про наявність ліцензії на перевезення, відсутній перелік використаних раціональних маршрутів із зазначенням відстані ( не наведено кілометраж).
Станом на момент перевірки товари, придбані ПП «Полтава - Проект - Монтаж», а саме Класифікатор спіральний 1КСП - 20 та прес - фільтр ЛФА -1250 на теперішній час не введено в експлуатацію, амортизація не нараховувалась.
До перевірки не надано інформація щодо наявності власних чи орендованих основних засобів (складських приміщень) чи договір оренди складських (виробничих) приміщень та договір оренди офісного приміщення.
Окрім того, відповідач зазначає, що від ДПА у Полтавській області отримано акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Полтава - Проект - Монтаж», податковий номер 35295110, з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період лютий 2010 - 2013 рр. від 10.04.2013 року №437/22.5 - 10/35295110.
Таким чином ТОВ «ПРОСКО РЕСУРСИ» порушено вимоги п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201 ПКУ внаслідок чого завищено податковий кредит по господарським операціям з ПП «Полтава - Проект - Монтаж» на загальну суму 801 500, 00 грн., в тому числі за лютий 2013 року на суму 801 500, 00 грн.
З огляду на вищевикладене відповідач вважає, що податкове повідомлення - рішення від 05.07.2013 р. №0002772206 винесене Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на законних підставах та не підлягає скасуванню.
Згідно ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Представник відповідача проти задоволення клопотання та розгляду справи в письмовому провадженні не заперечував.
Таким чином, суд вирішив задовольнити клопотання представника позивача та проводити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15.02.2013 р. між ТОВ «ПРОСКО РЕСУРСИ» (Покупець) та ПП «Полтава-Проект-Монтаж» (Постачальник) було укладено Договір купівлі-продажу № 15 від 15.02.2013р. на поставку товару та виконання монтажних робіт, що визначено Специфікацією.
Товар був поставлений Покупцю згідно відповідних видаткових та товарно-транспортних накладних, а також актів виконаних робіт, що підтверджується самим текстом Акту. На поставлений Товар Постачальником було надано податкові накладні, що також підтверджується самим текстом Акту.
За поставлений Товар Покупцем було проведено розрахунки у безготівковій формі згідно платіжних доручень, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а також видано векселі. Згідно картки рахунку 631 кредиторська заборгованість станом на 30.04.2013 р. відсутня.
Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПРОСКО РЕСУРСИ» з питань підтвердження господарських відносин з платником податків Приватне підприємство «Полтава-Проект-Монтаж» за лютий 2013р.
За результатами вказаної перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було складено Акт № 3209/226/35202094 від 14.06.2013 р. ( далі - Акт), у якому зазначено, що позивачем було порушено норми п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено задекларовані показники податкового кредиту за період лютий 2013 р. на загальну суму 801 500 грн., в тому числі за лютий 2013 р. у сумі - 801 500 грн.
Всупереч викладеному, у висновках Акту зазначається, що Позивачем порушено норми п. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та ст.1, п.2, ст. 3, ст.4, п.6, ст.8, п.1 та п.2 статті 9 Закону України від 16.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та складання первинних документів з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операцій що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам тощо.
У якості обґрунтування викладеного, у Акті зазначено, що за податковою адресою ПП «Полтава-Проект-Монтаж» особи, що відповідають за ведення фінансово-господарської діяльності відсутні, а також що ПП «Полтава-Проект-Монтаж» здійснює діяльність за відсутністю виробничого та торгівельного обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспортних засобів, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до частини 1 статті З ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Відповідач, визнаючи правочини нікчемними та встановлюючи факт порушення, посилається на ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в мо мент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
Однак, ст.ст. 626, 629, 655, 662, 658, 664 Цивільного кодексу України регулюють господарсь ку діяльність сторін і до податкового законодавства не мають жодного відношення. Саме сторона, права якої порушені в силу приписів зазначених статей, має право звернутися до суду за захистом своїх прав.
Статтею 201 ПК України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.
Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Статтею198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У даному випадку відповідачем не доказано ні факту здійснення вищезазначеним контрагентом позивача та/чи їхніми постачальниками діяльності, пов'язаної з незаконним втриманням бюджетного відшкодування ПДВ, ні факту залучення позивача до такої діяльності.
Таким чином, будь-які дії третіх юридичних осіб, які не є безпосередніми постачальниками товарів (робіт, послуг) позивача (тобто не є контрагентами позивача), не впливають на правомірність формування позивача податкового кредиту. Можлива несплата контрагентами контрагентів до бюджету ПДВ по проведеним оподатковуваним господарським операціям не може впливати на результати фінансово-господарської діяльності Позивача і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності, оскільки статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Суд зазначає, що немає жодних доказів внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру у зв'язку з відсутністю ПП «Полтава-Проект-Монтаж» за його місцезнаходженням. У зв'язку з цим, не є належним доказом протиправності дій ПП «Полтава-Проект-Монтаж» висновок податкового органу, про те, що за податковою адресою ПП «Полтава-Проект-Монтаж» особи, яка відповідає за ведення фінансово - господарської діяльності відсутня, фактичне місцезнаходження підприємства за період з моменту реєстрації та в ході проведення перевірки встановити немає можливості, оскільки даний факт жодним доказом не підтверджено. Також вважаємо необгрунтованим висновок податкового органу, що відсутність за юридичною адресою ПП «Полтава-Проект-Монтаж» обумовлює відсутність первинних та бухгалтерських документів, що засвідчують здійснення господарської діяльності, оскільки чинним законодавством України не передбачено право робити висновки про відсутність факту реального вчинення господарських операцій на тій підставі, що платник податків не знаходиться за юридичною адресою, не інформує податкові органи про зміну свого місцезнаходження, в нього відсутні управлінський або технічний персонал, оборотні кошти, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та ін.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220 ЦК України); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 221 ЦК України); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч. 1 ст. 224 ЦК України); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч. 1 ст. 226 ЦК України); а також в інших випадках передбачених ч. 1 ст. 27, ч. З ст. 121, ч. 6 ст. 126, ч. 3 ст. 247, ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 547, ч. 3 ст. 586, ч. 3 ст. 614, ч. 6 ст. 633, ч. 2 ст. 661, ч. 4 ст. 698, ч. 3 ст. 719, ч. 4 ст. 720, ч. 1 ст. 739 та іншими статтями ЦК України.
З аналізу вище викладених норм ЦК України вбачається, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Посилання на статті 203 та 215 ЦКУ можуть бути використані лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.
Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.
Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.
Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.
Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.
Укладені між сторонами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним. Позивач вважає такі договори укладеними у відповідності до вимог чинного законодавства та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків.
Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.
Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Аналізуючи наведені норми, можна зробити висновок, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх не недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.
До того ж, під час проведення перевірки податковим органом були досліджені документи, які свідчать про виконання договору, укладеного між ТОВ «ПРОСКО РЕСУРСИ» та ПП «Полтава-Проект-Монтаж», зазначено про дослідження під час проведення перевірки документів, що підтверджують виконання зазначеного договору, зокрема видаткові, товаро-транспортні, податкові накладні, платіжні доручення та ін. При цьому в Акті перевірки не наведено обґрунтування щодо відсутності фактичної поставки Товару згідно умов договору, навпаки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська констатує в Акті поставку Товару та проведення по ній розрахунків.
Таким чином, з тексту Акту не вбачається обставин та доказів, що їх підтверджують, того, що правочин, стороною у якому є Позивач, порушують права і свободи громадян, знищують чиє-небудь майно, або завдають шкоди державі.
Суд не погоджується з думкою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області та вважає, що такий висновок відповідача та застосування наслідків нікчемного правочину прямо супере чать, як чинному законодавству України, так і обставинам, на які посилається відповідач.
Статтею 228 Цивільного кодексу України не передбачено конкретних правових наслідків ні кчемності публічного правочину та відсилочних норм до інших статей ЦК, які містять загальні правила про правові наслідки недійсності правочинів.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється ви ключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими орга нами чи посадовими особами не допускаються.
Виходячи з наведеного, сторонами вказаних вище правочинів були дотримані норми чинного законодавства, протиправний намір при укладенні правочинів був відсутній, правочини були реа льними і вчинялись за всіма правилами укладення договорів, були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому висновки відповідача є необгрунтованими та такими, що не відповідають чин ному законодавству та фактичним обставинам.
Враховуючи викладене в, акті перевірки не міститься документальних підтверджень стосовно фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «ПРОСКО РЕСУРСИ» по взаєморозрахункам з ПП «Полтава-Проект-Монтаж», які мали місце у відповідному періоді, що свідчить про те, що висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, що є порушенням пункту 6 Наказу № 984 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», згідно якому факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Таким чином, висновки відповідача, які викладені в Акті перевірки зроблені без належного дослідження та оцінки документів первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, а факти, викладені в зазначеному Акті не можуть бути належними доказами наявності порушень Товариством вимог Цивільного та Господарського кодексів України відносно того, що укладений ним у 2013 році договір з ПП «Полтава-Проект-Монтаж» не спрямований на реальне настання правових наслідків, в зв'язку з чим Акт не може бути належною підставою для винесення Податкового повідомлення-рішення.
Отже, зміст досліджених ДПІ у Жовтневому м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області правочинів не суперечить актам цивільного законодав ства. Не встановлено жодного факту, який свідчить про те, що зміст правочинів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів, не надано жодного доказу на підтвердження відсутності повноважень у посадових осіб на укладання таких договорів в момент їх складання.
Таким чином, суд вважає, що висновки ДПІ у Жовтневому м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області зроблені без належного дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, а факти, викладені в зазначеному Акті не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України відносно того, що угоди з контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та є підставою для невизнання таких угод недійсними.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить не погоджуючись з висновками перевірки, фактами та даними щодо порушень ним п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що викладені у Акті ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська №3209/226/35202094 від 14.06.2013 р., приходить до висновку, що прийняття ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська на підставі такого Акту перевірки Податкового повідомлення-рішення від 05 липня 2013 р. № 0002772206 не відповідає та суперечить чинному законодавству України, а донарахування відповідачем податку на додану вартість у розмірі 1 202 250 грн., в тому числі: 801 500 грн. за основним платежем, 400 750 грн. за штрафними санкціям, є неправомірним.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує судові витрати позивачу згідно задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСКО РЕСУРСИ» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 05.07.2013 року №0002772206, винесене на підставі Акту перевірки №3209/226/35202094від 14.06.2013 року.
Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСКО РЕСУРСИ» судовий збір в розмірі 458, 80 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили станом на 24.12.2013 р. СуддяН.В. Захарчук Н.В. Захарчук