13 грудня 2013 року 810/6505/13-а
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Іванківському районі Київської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України у Іванківському районі Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 2557,30 грн.
Відповідач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та за її особовим рахунком виникла заборгованість із сплати такого внеску, яка на час звернення до суду не погашена.
Посилаючись на порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", просили стягнути таку заборгованість у відповідному розмірі.
Ухвалою суду від 3 грудня 2013 року відкрито скорочене провадження у справі.
За правилами частини першої статті 1832 Кодексу адміністративного судочинства України скорочене провадження застосовується, зокрема, в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.
ФОП ОСОБА_1, якій надіслано копію ухвали про відкриття скороченого провадження із пропозицією надати суду заперечення, жодних заперечень проти позову та необхідних документів або заяви про визнання позову не надала.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та перебуває на обліку в УПФУ у Іванківському районі Київської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціального страхування.
Загальна сума боргу відповідача з єдиного внеску, згідно розрахунку УПФУ, становить 2557,30 грн.
На підставі акта стосовно встановлення факту неподання звіту щодо сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску №160 (а.с.11), 10 червня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду прийнято рішення №434 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170 грн. до ОСОБА_1 за неподання звітності, яке отримано нею 13 червня 2013 року (а.с.10, 12). Відомості щодо оскаржене цього рішення - відсутні.
5 серпня 2013 року Пенсійним фондом виставлено та направлено на адресу відповідача вимогу №Ф-298У про сплату боргу у сумі 2557,80 грн., з яких 2388,06 грн. недоїмка по єдиному соціальному внеску за період з січня 2013 року по серпень 2013 року та 169,24 грн. - штрафні санкції. Така вимога отримана ФОП ОСОБА_1 10 серпня 2013 року (а.с.9), дані про її оскарження - відсутні.
Також, заявлена до стягнення сума заборгованості ОСОБА_1 відображена у картці особового рахунку відповідача за період з 1 січня 2010 року по 21 листопада 2013 року (а.с.13-14).
Добровільно вказана сума не сплачена. Станом на день розгляду справи доказів сплати заборгованості суду не надано.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить із наступного.
Статтею 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За змістом статті 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 р. № 2464-VI (Закон № 2464-VI) його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску, а також виключно ним визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно із нормами Закону № 2464-VI та Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Крім цього, йому надано право стягувати у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів.
За приписами частини першої статті 1 вказаного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За правилами пункту 1 частини першої статті 4 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);
Судом встановлено, що відповідач зареєстрована платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому є страхувальником у розумінні положень Закону № 2464-VI.
За вимогами пункту 1 частини другої статті 6 цього Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
При цьому, статтею 9 Закону № 2464-VI визначено базовий звітний період - календарний місяць. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Положеннями частини дванадцятої цієї ж статті передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
За нормами пункту 4 частити одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частина чотирнадцята вказаної статті закріплює, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу Пенсійного фонду вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.
Оскарження рішення територіального органу Пенсійного фонду про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.
За правилами частини п'ятнадцятої статті 25 Закону № 2464-VI рішення територіального органу Пенсійного фонду про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.
У разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом десяти робочих днів, а також не повідомив у цей строк територіальний орган Пенсійного фонду про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом.
Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску. Такі суми включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.
Як передбачає частина перша статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідачем не подано заперечень проти позову, а також не надано доказів оскарження вимоги про сплату боргу або ж погашення заборгованості. Натомість УПФУ суду надано докази наявності у ФОП ОСОБА_1 відповідної заборгованості.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову.
За нормами частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 2557 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 30 коп. на користь Управління Пенсійного фонду України у Іванківському районі Київської області.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Скрипка І.М.