копія
22 листопада 2013 р. Справа № 804/14175/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЗахарчук Н. В.
при секретаріКузнецов С.М.
за участю:
представника позивача представника відповідача Солонцов І.О. Акулов Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "ВАКАНТ" до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
29 жовтня 2013 року Приватне підприємство «ВАКАНТ» (далі - позивач, ПП «ВАКАНТ») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Криворізька південна ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.08.2013 року №0000062205 Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.08.2013 року № 0000052205 Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив наступне.
Криворізькою південною ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "ВАКАНТ", за результатами якої було складено Акт від 24.07.2013 року № 876/221/24227180 про результати документальної позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "ВАКАНТ" (код ЄДРПОУ 24227180) з питань достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ПАТ «Дніпростальконструкція» (код ЄДРПОУ 01413490) за травень 2012 р.
Перевіркою встановлено порушення п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-ІУ (зі змінами і доповненнями), у зв'язку з чим ПП «ВАКАНТ» безпідставно віднесена до складу податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість, поданій у червні 2012р., суму податку на додану вартість у розмірі 23 333,00 грн., у результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2012р. на суму 23 333,00 грн.
На підставі висновків викладених у акті перевірки Криворізька південна ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області самостійно визначила суму податкового зобов'язання та вручило ПП "ВАКАНТ" (код ЄДРПОУ 24227180) податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 07.08.2013року №0000062205, а також податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 07.08.2013року № 0000052205.
Згідно податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 07.08.2013 року № 0000062205 Криворізька південна ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області повідомила ПП «ВАКАНТ», що на підставі акта перевірки від 24.07.2013 року № 876/221/24227180 встановлено порушення п. 198.3. та п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-ІУ у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання ПП «ВАКАНТ» за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів 9робіт, послуг) у сумі 15 731, 25 грн. (включаючи штрафні санкції).
Згідно податкового повідомлення-рішення форми «В4» від 07.08.2013 року № 0000052205 Криворізька південна об'єднана ДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області повідомила ПП «ВАКАНТ», що на підставі акта перевірки від 24.07.2013 року №876/221/24227180 встановлено порушення п. 198.3. та п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-ІУ у зв'язку з чим ПП «ВАКАНТ» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 10 748,00 грн.
ПП «ВАКАНТ» не згодне з податковими повідомленнями - рі шеннями №0000062205 від 07.08.2013 р. та №0000052205 від 07.08.2013 р., винесеними Криворізької південною об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області та вважає, що вони повинні бути скасовані як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.
Представник позивача у судове засідання з'явився, адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, надав суду письмові заперечення проти адміністративного позову та зазначив наступне.
Між ПП «ВАКАНТ» та ПАТ «Дніпростальконструкція» укладено Договір від 21.05.2012 р. №21/05-12 щодо придбання крану гусеничного СКГ - 401.
Перевезення здійснюється ТОВ «Геліус ЛТД». При цьому згідно договору перевезення від 31.05.2012 року №31/05 перевезення здійснюється по маршруту м. Павлоград - м. Кривий Ріг, однак жодних договорів на відповідальне зберігання до перевірки не надано.
Крім того, відповідач зазначає, що в актах приймання - передачі товару та податкових накладних не зазначено посади осіб, відповідальних за вчинення господарської операції, а товаросупровідні документи не надано до перевірки взагалі.
Отже, якщо платником податків не надано документи для перевірки, то вважається, що такі документи у підприємства відсутні.
Таким чином, враховуючи той факт, що позивач не має первинних документів, обов'язковість наявності яких передбачена чинними законодавством, відсутні підстави для формування витрат підприємства та податкового кредиту з податку на додану вартість, а як наслідок позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Криворізькою південною ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "ВАКАНТ", за результатами якої було складено Акт від 24.07.2013 року № 876/221/24227180 про результати документальної позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "ВАКАНТ" (код ЄДРПОУ 24227180) з питань достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ПАТ «Дніпростальконструкція» (код ЄДРПОУ 01413490) за травень 2012 р.
Перевіркою встановлено порушення п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-ІУ (зі змінами і доповненнями), у зв'язку з чим ПП «ВАКАНТ» безпідставно віднесена до складу податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість, поданій у червні 2012р., суму податку на додану вартість у розмірі 23 333,00 грн., у результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2012р. на суму 23 333,00 грн.
На підставі висновків викладених у акті перевірки Криворізька південна ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області самостійно визначила суму податкового зобов'язання та вручило ПП "ВАКАНТ" (код ЄДРПОУ 24227180) податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 07.08.2013року №0000062205, а також податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 07.08.2013року № 0000052205.
Згідно податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 07.08.2013 року № 0000062205 Криворізька південна ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області повідомила ПП «ВАКАНТ», що на підставі акта перевірки від 24.07.2013 року № 876/221/24227180 встановлено порушення п. 198.3. та п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-ІУ у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання ПП «ВАКАНТ» за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів 9робіт, послуг) у сумі 15 731, 25 грн. (включаючи штрафні санкції).
Згідно податкового повідомлення-рішення форми «В4» від 07.08.2013 року № 0000052205 Криворізька південна об'єднана ДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області повідомила ПП «ВАКАНТ», що на підставі акта перевірки від 24.07.2013 року №876/221/24227180 встановлено порушення п. 198.3. та п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-ІУ у зв'язку з чим ПП «ВАКАНТ» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 10 748,00 грн.
Не погоджуючись із винесеними повідомленнями - рішеннями 14.09.2013 року "ВАКАНТ" було подано скаргу до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.
11.10.2013 року на адресу ПП «ВАКАНТ» надійшло рішення ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 08.10.2013 року про результати розгляду первинної скарги та її незадоволення. Так, згідно такого рішення, ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області залишило зазначені податкові повідомлення-рішення без змін і скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.
Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.
Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.
Згідно п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Так, судом встановлено, що ПП «ВАКАНТ» та ПАТ «Дніпростальконструкція» укладено Договір від 21.05.2012 р. №21/05-12 щодо придбання крану гусеничного СКГ - 401.
Перевезення здійснюється ТОВ «Геліус ЛТД». При цьому згідно договору перевезення від 31.05.2012 року №31/05 перевезення здійснюється по маршруту м. Павлоград - м. Кривий Ріг.
На сторінка 6, 8, 9, 11, 12 Акту перевірки відповідачем зазначається, що ПП
«ВАКАНТ» уклавши з ПАТ «Дніпростальконструкцією» договір купівлі-продажу гусеничного крану №21/05-12 від 21.05.2012 р. не зазначили в актах прийому-передачі послуг найменування посад осіб, які їх підписали, в зв'язку з чим, дані документи не несуть юридичної сили, а отже факт придбання товару ПП «ВАКАНТ» не підтверджується в зв'язку з не прийняттям відповідачем даного акту в якості належного документу первинного обліку.
Однак таке твердження не ґрунтується на положеннях діючого законодавства оскільки перш за все відповідачем безпідставно визнано такою, що не несе юридичної силу документацію у вигляді актів приймання-передачі товарів від Продавця Покупцю через відсутність найменування посад осіб, які його підписали, оскільки згідно пп. 2.1 та пп. 2.4 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машино зчитувальних носіях інформації) для наданні їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання,зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, ЩО суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам (пп. 2.16 п. 2 цього Положення).
Однак як зазначається в самому Акті перевірки, витрати ПП «ВАКАНТ» на придбання гусеничного крану у вищезазначених сумах підтверджені іншими первинними документами (рахунками, платіжними дорученнями, накладними, податковими накладними), які складені відповідно до вимог «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку». ПП «ВАКАНТ», як свідчить Акт перевірки, на момент проведення перевірки контролюючим органом здійснив розрахунок на повну суму гусеничного крану.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Будь-яких доводів з приводу обізнаності ПП «ВАКАНТ» щодо встановлених актами перевірок чи рішеннями судів фактів реєстрації підприємств - контрагентів ПП «ВАКАНТ» на осіб, які не мали наміру здійснювати підприємницьку діяльність та не здійснювали її, та визнання недійсними статутних документів цих підприємств і свідоцтв платника податку на додану вартість відповідач в Акті перевірки не наводить, так само як і не оспорює зв'язок витрат на таке придбання з господарською діяльністю ПП «ВАКАНТ».
Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді не підтвердження свого законного права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.
Взаємовідносини Постачальників чи Продавців товарів із своїми постачальниками взагалі не має відношення до господарських операцій ПП «ВАКАНТ», оскільки для підприємства покупця важливий лише факт відвантаження товарів йому, а не відвантаження товарів його постачальнику чи продавцю. Відповідальність за те, що постачальники ПАТ «Дніпростальконструкції» здійснили безтоварні операції, за якими ці підприємства скористалися податковим кредитом повинні нести безпосередньо ПАТ «Дніпростальконструкція» та його контрагенти, але це жодним чином не стосується ПП «ВАКАНТ».
Судом встановлено, що товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичний документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом відповідно до ст. 11 Наказу Мінтрансу від 14.10.1997. № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», повинен виписувати замовник (вантажовідправник). Крім, того Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що проведені господарські операції є цілком прозорими та фактично здійсненими, мають реальний цикл походження товару, у повному обсязі підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, які відповідають чинному законодавству України, використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку, що фактично і досягнуто, мали як базу так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.
Відповідно до ст.ст. 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Отже, норми Податкового кодексу України в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.
Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З наданих позивачем доказів вбачається, що укладений позивачем з ПП «ВАКАНТ» правочин мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним.
Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірним правочином в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).
Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.
Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.
Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.
Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.
Висновки відповідача про заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, ґрунтуються, на тому, що відсутній повний пакет документів на поставку Крану гусеничного СКН - 401 для включення до податкового кредиту ПП «ВАКАНТ» ПДВ 23333, 33 грн. по податковій накладній №15 від 21.05.2012 р. на загальну суму 140000, 00 грн. в тому числі ПДВ 23333, 33 грн. виписана ПАТ «Дніпростальконструкція» за відсутності факту поставки.
Висновки в акті про відсутність у контрагента первинних документів, як це встановлено вищевказаним актом не дає право робити висновок про відсутність господарських операцій у ПП «ВАКАНТ» відповідно вважати про відсутність об'єкта оподаткування, відсутність права на формування витрат, податкового кредиту з ПДВ тощо.
При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Враховуючи наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, в діях позивача відсутнє порушення п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-ІУ (зі змінами і доповненнями), у зв'язку з чим ПП «ВАКАНТ» безпідставно віднесена до складу податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість, поданій у червні 2012р., суму податку на додану вартість у розмірі 23 333,00 грн., у результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2012р. на суму 23 333,00 грн.
В судовому засіданні був повністю доведений представником позивача факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.
З урахуванням вищезазначеного податкові повідомлення-рішення від 07.08.2013 року №0000062205 та від 07.08.2013 року № 000005220, прийняті Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо, а тому підлягають скасуванню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.
Отже, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ПП «ВАКАНТ» підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує судові витрати позивачу згідно задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Приватного підприємства «ВАКАНТ» до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.08.2013 року №0000062205 Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.08.2013 року № 0000052205 Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.
Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ВАКАНТ» судові витрати в розмірі 264, 80 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 27 листопада 2013 року
Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 27.11.2013 р. СуддяН.В. Захарчук Н.В. Захарчук