Категорія 37 Головуючий у 1 інстанції - Бичков П.Ю.
Доповідач - Агєєв О.В.
(вступна та резолютивна частини)
18 грудня 2013 року м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Шевченко В.Ю., суддів Смєлік С.Г., Агєєва О.В.
при секретарі Стрижак О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ясинуватського міськрайонного суду від 14 листопада 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності та виділ частки нерухомого майна, -
Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності та виділ частки нерухомого майна задоволено.
Встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження з ОСОБА_3, померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 року у період з 1995 року до 26 жовтня 2010 року.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року - квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження право власності на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Виділено 1/2 частку квартири із спадкової маси, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, встановлюючи факт проживання позивача однією сім'єю з його (апелянта) братом з 1995 року, в порушення ст.58 Конституції України, не вірно застосував Цивільний процесуальний кодекс, який вступив в дію з 01.01.05р. та залишив поза увагою п.11 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995р. №5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», відповідно до якого факт перебування у фактичних шлюбних відносинах може мати місце, якщо такі відносини склалися до 8.07.44р. та тривали до смерті одного з членів родини, внаслідок чого шлюб не міг бути зареєстрованим; суд не звернув увагу, що на час придбання спірної квартири в законодавстві України не було поняття про право на майно чоловіка та жінки, які мешкають однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Апелянт також зазначає, що висновок суду про мешкання позивачки та ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу зроблено судом виключно на показах свідків, які є подругами позивачки та не взято до уваги реєстрацію ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на час придбання спірної квартири за різними адресами, відсутність у них спільних дітей та фотоархівів, спільної переписки, довідки про поховання ОСОБА_3 Надані суду фотографії свідчать про їх сумісне знаходженні на одному заході - ювілеї ОСОБА_3
Крім викладеного, апелянт посилається на те, що судом проігноровано рішення апеляційного суду Донецької області від 27.10.11р., яким відмовлено ОСОБА_2 у визнанні нерухомого майна спільною частковою власністю.
Апелянт та його представник в судовому засіданні апеляційного суду підтримали доводи скарги, просили її задовольнити.
Позивач та його представник в засіданні апеляційного суду заперечували проти доводів скарги, просили її відхилити, рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно довідки громадського дільничного комітету №10 від 19 листопада 2010 року №268 та акту мешканців будинку АДРЕСА_2, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мешкали за адресою: АДРЕСА_2 та вели спільне господарство.
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 11 жовтня 2002 року ОСОБА_3 придбав квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року (згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по м.Ясинувата Ясинуватського міськрайонного управління юстиції Донецької області) ОСОБА_3 помер. Після смерті останнього відкрилась спадщина на належне йому майно - квартири АДРЕСА_1.
Після смерті ОСОБА_3, до нотаріальної контори звернувся відповідач ОСОБА_1 - рідний брат спадкодавця, із заявою про прийняття спадщини. Останній отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, що підтверджується копією спадкової справи №74 за 2010 рік.
Згідно трудової книжки ОСОБА_2 та довідок ТОВ «Ясинуватськийагробуд», СП «Агроспецмонтажник» та ЗАТ «Ясинуватський завод ЗБЗ» про заробіток ОСОБА_2, позивачка на час купівлі спірної квартири дійсно працювала та отримувала заробітну плату.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_2 та померлий ОСОБА_3 проживали у фактичних шлюбних відносинах як чоловік та дружина, однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1995 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року - до дня смерті ОСОБА_3
Спірна квартира була придбана подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за спільні кошти, які були отримані в результаті їхньої праці, тобто є їх спільним сумісним майном частка позивача в якому дорівнює 1/2 і за останнім слід визнати право власності на цю частку та виділити її позивачу. При цьому суд послався на Цивільний Кодекс в редакції 1963 року та Закон України «Про власність».
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Частиною 4 ст.60 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дійсно ст.112 ЦК УРСР в редакції 1963 року (що діяв на час придбання спірного майна) передбачено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про власність» (що діяв на час придбання спірного майна) майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.
Згідно пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 року № 20 розглядаючи позови, пов'язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст.16 Закону «Про власність», ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю України; майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім'ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (п.1 ст.17, ст.18, п.2 ст.17 Закону України «Про власність»). Частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.
В інших випадках спільна власність громадян є частковою. Якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при надбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається ступенем його участі працею й коштами у створенні спільної власності.
Таким чином (з урахуванням підстав даного позову - посилання на ст.17 ЗУ «Про власність»), для визнання за особою, яка проживала з іншою особою без укладення шлюбу, права власності на частку у спірному майні, набутому до 1 січня 2004 року, вона має надати суду належні та допустимі докази про власну участь у набутті цього майна, оскільки сам по собі факт спільного проживання без реєстрації шлюбу, без визначення ступеня її участі працею і коштами у створенні спільної часткової власності не може бути підставою для визнання права власності на половину спірного майна.
Між тим, позивачем по справі не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірне майно придбано внаслідок спільної праці.
Посилання суду в рішення на показання свідків не є належним доказом, оскільки не підтверджується іншими доказами по справі.
З урахуванням наведеного рішення суду в частині визнання спірного нерухомого майна спільною власністю, визнання права власності на 1/2 частину даного майна за позивачем і виділ цієї частини - підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову. Оскільки в задоволенні зазначених вимог позивачу відмовлено, то і у задоволенні позову про встановлення факту проживання позивача і померлого ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу також слід відмовити, оскільки даний факт не тягне для позивача ніяких правових наслідків.
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ясинуватського міськрайонного суду від 14 листопада 2013 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності та виділ частки нерухомого майна - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: