Іменем України
16 грудня 2013 р. (11:37) Справа №801/10954/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Аметової В.Г., розглянувши за участю представника позивача Ручко О.В., довіреність № 158420 від 19.12.12, паспорт серія НОМЕР_1; представника відповідача Глушкової В. О., довіреність № 1211/03-50 від 11.02.13, паспорт серія НОМЕР_3; третьої особи ОСОБА_3, паспорт серія НОМЕР_2, у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"
до Відділу державної виконавчої служби Красногвардійського районного управління юстиції АР Крим
треті особи: ОСОБА_4; ОСОБА_3
про визнання незаконними дій та скасування постанови, спонукання до виконання певних дій
Обставини справи: Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Красногвардійського районного управління юстиції АР Крим (далі відповідач), в якому просить:
- визнати незаконними дії відповідача щодо накладення арешту та оголошення заборони відчуження майна гр. ОСОБА_3, а саме транспортного засобу: марки GEELY, модель СК1,5L, синього кольору, номер шасі НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_7, 2012 року випуску, тип транспортного засобу - легковий седан.
- скасувати Постанову відповідача від 27.05.2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме транспортного засобу гр. ОСОБА_3 марки GEELY, модель СК1,5L, синього кольору, номер шасі НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_7, 2012 року випуску, тип транспортного засобу - легковий седан.
- зобов'язати відповідача виключити обтяження по арештованому автомобілю з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Позовні вимоги мотивовані тим, що накладенні арешту на автомобіль ОСОБА_3 та вчинення заборони на його відчуження не узгоджується з нормами чинного законодавства, оскільки накладеним арештом порушуються речові права позивача, оскільки позивач є заставодержателем на цей транспортний засіб, відповідно до Договору кредиту від 24 липня 2012 року № 484AI10120724001 та Договору застави майна №770 від 24 липня 2012 року укладених між позивачем та ОСОБА_3 При цьому, позивач зазначає, що він, являючись обтяжувачем рухомого майна третьої особи, зареєструвавши обтяження рухомого майна раніше ніж обтяжував державний виконавець.
Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав викладених у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував в частині визнання незаконних дій, щодо накладення арешту та оголошення заборони відчуження майна гр. ОСОБА_3, але письмових заперечень на позов суду не надав.
Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав позицію позивача.
Третя особа у судове засідання, яке відбулося 16.12.2013 року не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлений належним чином, будь-яких клопотань до суду не подав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, третю особу, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд-
27.05.2013 на виконання виконавчого листа № 2-321 виданого Красногвардійським районним судом АР Крим 20.08.2009 року, державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Красногвардійського районного управління юстиції АР Крим винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, у відповідності до якої накладено арешт на легковий автомобіль, GEELY, марки АК7510СВ, синього кольору, номер шасі НОМЕР_4, 2012 року випуску.
Позивач не погоджується з вищевказаною постановою та мотивує свої доводи тим, що накладення арешту на автомобіль GEELY, марки НОМЕР_7, синього кольору, номер шасі НОМЕР_4, 2012 року випуску та вчинення заборони на його відчуження не узгоджуються з нормами чинного законодавства, оскільки даний транспортний засіб перебуває у заставі банку, а тому пріоритет права на задоволення забезпечених заставою вимог належить саме ПАТ "Укрсоцбанк".
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі Закон України № 606).
У статті 1 вказаного Закону зазначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
У відповідності до частини 1 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Згідно частини 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця. У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.
Як вбачається з матеріалів справи, 24 липня 2012 року року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 (Позичальник) було укладено договір кредиту № 484А110120724001 на купівлю автотранспортного засобу.
На виконання п.1.1. вказаного Договору, позивач на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру надав Позичальнику грошові кошти в сумі 49312 грн. та зі сплатою процентів в розмірі, порядку та на умовах визначених цим Договором, кінцевий термін повернення заборгованості кредитних коштів - 21 липня 2017 року.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним Договором, між Позичальником ПАТ «Укрсоцбанк» 24.07.2012 року було укладено Договір застави майна № 770, а саме згідно п.1.1. цього договору ОСОБА_3 передає у заставу позивачу транспортний засіб марки GEELY, модель СК1,5L, легковий седан, рік випуску 2012, об'єм двигуна 1498, повна маса 1475, номер шасі(кузова, рами) НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_7, що належить ОСОБА_3 на підставі НОМЕР_6 про реєстрацію ТЗ, виданого 18.07.2012 року Сімферопольським ВРЕР при УДАІ ГУМВС України в АР Крим, який 24 липня 2012 року зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується відповідним витягом.
Закон України від 18 листопада 2003 року № 1255-IV "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень (далі Закон № 1255).
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.
В ст. 14 зазначеного Закону зазначено, що пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом.
Як встановлено під час розгляду справи, відповідно до витягу з державного реєстру обтяжень рухомого майна, обтяження на автомобіль марки GEELY, модель СК1,5L, легковий седан, рік випуску 2012, об'єм двигуна 1498, повна маса 1475, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_7, зареєстроване позивачем 24.07.2012 року, тоді як обтяження відповідача зареєстроване в цьому реєстрі 27.05.2013 року, тобто пізніше ніж обтяження позивача.
Згідно з приписами ст.37 Закону № 1255 до публічного обтяження відноситься накладення арешту на рухоме майно.
Згідно ч.2 ст.40 вказаного Закону, якщо щодо предмета публічного обтяження зареєстроване інше обтяження з вищим пріоритетом, при зверненні стягнення на предмет публічного обтяження обтяжувач або особа, на користь якої встановлено публічне обтяження, зобов'язані надіслати обтяжувачу з вищим пріоритетом письмове повідомлення про звернення стягнення за публічним обтяженням у порядку, встановленому статтею 27 цього Закону. У цьому разі обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на відповідне рухоме майно згідно з положеннями розділу IV цього Закону.
Аналізуючи зміст даної статті, суд дійшов висновку, що стягнення на предмет публічного обтяження - марки GEELY, модель СК1,5L, легковий седан, рік випуску 2012, об'єм двигуна 1498, повна маса 1475, номер шасі(кузова, рами) НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_7, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, допускається лише у разі використання позивачем переважного права на звернення стягнення на дане майно.
Крім того, згідно із частинами 1-4 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
У разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, такий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, встановленому пунктом 8 частини першої статті 47 цього Закону.
Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:
виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;
якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Відповідач не надав докази, того, що повідомив позивача у термін встановлений законодавством про накладення арешту на майно боржника, яке перебуває у заставі.
Зважаючи на те, що в установлений законом термін позивач не був повідомлений про накладення арешту на предмет застави - автомобілю марки GEELY, модель СК1,5L, легковий седан, рік випуску 2012, об'єм двигуна 1498, повна маса 1475, номер шасі(кузова, рами) НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_7, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог ч.4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Врегульовані приписами ст. 11 Закону України № 606 обов'язки і права державних виконавців, зобов'язують його вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, у тому числі щодо своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (виконавчому документі), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Більш того, суд вважає неспроможними посилання представника відповідача на інформацію ДАІ, оскільки ця інформація отримана майже рік тому.
Отже, в наслідок вищевикладених обставин постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.05.2013 є протиправною.
Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання відповідача виключити обтяження по арештованому автомобілю з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, суд зазначає, що необхідною передумовою є скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.05.2013. Зазначена вимога є передчасною, оскільки позивач не звертався з даною вимогою до відповідача та відповідачем не здійснено будь яких дій або бездіяльності з цього приводу, у зв'язку з чим в даній частині позов не підлягає задоволенню.
Згідно з приписами ст. 70 КАС України докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору .
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стосовно позовних вимог про визнання незаконними дій відповідача щодо накладення арешту та оголошення заборони відчуження майна, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Визнання дій особи протиправними можливо, якщо вони здійснені з порушенням норм матеріального чи процесуального права, вчинені на підставі повноважень відповідної особи.
В свою чергу, судом встановлено, що дії щодо прийняття оскаржуваної постанови прийнятої відповідачем 27.05.2013 вчинені відповідачем в межах його повноважень, а тому належним способом захисту порушеного права є саме визнання протиправною та скасування цієї постанови.
Приймаючи до уваги вищевикладене, вивчивши надані позивачем документи, суд не вбачає протиправності в діях відповідача щодо прийняття постанови від 27.05.2013, у зв'язку з чим, у суду відсутні підстави для задоволення цієї частини позовних вимог та визнання дій протиправними.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень.
З наведеного слідує, що скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.
В позовної заяві позивач просить суд лише скасувати постанову від 27.05.2013 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, без вимоги про визнання її протиправною.
В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження прийняту відповідачем 27.05.2013.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Вступну та резолютивну частину постанови проголошено у судовому засіданні 16.12.2013 року.
У повному обсязі постанову складено та підписано 20.12.2013 року.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 11, 69-71, 94, 98, 159-163, 167 КАС України, суд-
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати Постанову Відділу державної виконавчої служби Красногвардійського районного управління юстиції АР Крим від 27.05.2013 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" витрати зі сплати судового збору у сумі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні сорок одна копійка).
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Євдокімова О.О.