2
Справа №346/1519/13-ц
Провадження №22ц/779/2774/2013
Категорія 20
Головуючий у 1 інстанції - Калинюк О.П.
Суддя-доповідач - Томин О.О.
23 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої: Томин О.О.,
суддів: Шишка А.І., Соколовського В.М.,
секретаря Бойчук Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог - державний нотаріус Першої Коломийської районної державної нотаріальної контори про визнання недійсними договору доручення, договорів купівлі-продажу житлового будинку, незавершеного будівництвом, та земельних ділянок, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01.10.2013 року, -
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01.10.2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог - державний нотаріус Першої Коломийської районної державної нотаріальної контори про визнання недійсним договору доручення, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу 13.11.2009 року, зареєстрованого в реєстрі за №3851, відмовлено за безпідставністю позовних вимог. В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог - державний нотаріус Першої Коломийської районної державної нотаріальної контори про визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку, незавершеного будівництвом, та земельних ділянок, укладених між ОСОБА_2, від імені якого діяв ОСОБА_3, та ОСОБА_4, посвідчених державним нотаріусом Першої Коломийської районної державної нотаріальної контори 15.04.2010 року, зареєстрованих в реєстрі відповідно за №468 та №470, відмовлено за безпідставністю позовних вимог. Скасовано заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку, розташовані в АДРЕСА_1, заборони державному нотаріусу Першої Коломийської районної державної нотаріальної контори, ОКП «Коломийське МБТІ» та Коломийському відділу ДЗК вчиняти будь-які дії щодо реєстрації права власності на дані житловий будинок та земельні ділянки, вжиті ухвалою Коломійського міськрайонного суду від 21.05.2010 року.
На дане рішення суду представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовано обставини справи, тому постановлено невірне рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що ОСОБА_3 недобросовісно скористався удаваним договором доручення і виданою ОСОБА_2 довіреністю та уклав із своєю матір'ю ОСОБА_4 угоди купівлі-продажу належного позивачу нерухомого майна Оскільки, грошових коштів ОСОБА_4 ОСОБА_3 не передавала, то, вважає, що є всі підстави для визнання даних договорів недійсними. Крім того, відповідно до ст. 1006 ЦК України відповідач мав передати одержані кошти позивачу, однак, цього не відбулося.
Також стверджує, що в даному випадку зовнішнє волевиявлення сторін при укладенні договору доручення не збігається з їх внутрішньою волею, оскільки ОСОБА_2 не надав і не мав наміру надавати ОСОБА_3 повноваження на розпорядження належним позивачу житловим будинком та земельними ділянками.
Зазначає, що на виконання договору позики, який фактично було укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, останній дійсно надав позивачу кошти в розмірі 20 000 грн., які ОСОБА_2 повернув ОСОБА_3 із відсотками в строки, обумовлені наявною між ними усною домовленістю, що підтверджується записами телефонних розмов між позивачем та відповідачем.
У зв'язку з наведеним, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В судовому засіданні Апеляційного суду представники апелянта доводи апеляційної скарги підтримали. Відповідачі та державний нотаріус Першої Коломийської районної державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
За змістом ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, що позивач ОСОБА_2 13.11.2009 року згідно довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Івано-Франківської області, уповноважив ОСОБА_3 користуватися та розпоряджатися належним йому рухомим та нерухомим майном, укладати всі передбачені законом угоди по управлінню та розпорядженню цим майном, а також представляти його інтереси у будь-яких органах державної влади, установах та організаціях (а.с. - 48, т. 1).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, скориставшись вказаною довіреністю та діючи від імені позивача, продав своїй матері - відповідачці ОСОБА_4 належні позивачу незавершений будівництвом житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1, та дві земельні ділянки площами 0,1361 га та 0,2839 га, призначені відповідно для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та ведення особистого селянського господарства, розташовані в АДРЕСА_1, що підтверджується копіями договорів купівлі-продажу житлового будинку, незавершеного будівництвом, та земельних ділянок, посвідчених державним нотаріусом Першої Коломийської районної державної нотаріальної контори Петрук О.Л. 15.04.2010 року та зареєстрованих в реєстрі відповідно за №468 та №470 (а.с. 24 - 26, т. 1).
Встановлено також, що 01.02.2010 року дружиною позивача - ОСОБА_2 дано згоду на продаж вищевказаного нерухомого майна (а.с. - 27, т. 1).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно виходив з того, що підстав для визнання оспорюваного договору доручення удаваним немає, оскільки позивачем не доведено фактичного укладення 13.11.2009 року не цього договору, а договору позики чи будь-якого іншого договору, який сторони насправді вчинили. Відсутні також підстави для визнання вказаного договору доручення недійсним, передбачені ст. 215 ЦК України. В зв'язку з цим немає підстав для визнання недійсними і оспорюваних договорів купівлі-продажу від 15.04.2010 року, оскільки відповідач ОСОБА_3, укладаючи вказані договори від імені позивача, діяв на підставі належно оформлених повноважень, що відповідає закону.
Відповідно до вимог ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Згідно з п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним має довести: 1) факт укладання правочину, що, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; 3) настання між сторонами інших прав і обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.
Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Ч. 1 ст. 218 ЦК України передбачено, що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.
Проте ні в суді першої інстанції, ні в Апеляційному суді Івано-Франківської області позивачем та його представником не надано належних доказів на підтвердження факту укладення 13.11.2009 року з відповідачем ОСОБА_3 договору позики на суму 20 000 грн.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_2
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку.
Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування і ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01.10.2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча: Томин О.О.
Судді: Шишко А.І.
Соколовський В.М.