Категорія 26 Головуючий у 1 інстанції - Грицаюк Н.М.
Доповідач - Агєєв О.В.
18 грудня 2013 року м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Шевченко В.Ю., суддів Смєлік С.Г., Агєєва О.В.
при секретарі Стрижак О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Горлівки на рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 09 вересня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою здоров'я на виробництві,-
Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Горлівки про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою здоров'я на виробництві задоволено частково.
Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Горлівки на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 12 000 гривень.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати судове рішення, та постановити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог, через невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування скарги зазначає, що на час звернення позивача до суду, положення ст.ст.28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», в частині відшкодування застрахованим моральної шкоди фондом виключено. Вважає, що підприємство, на якому працював позивач, повинне нести відповідальність за шкоду, спричинену його здоров'ю.
Також зазначає, що поза увагою суду залишилося те, що позивач не надав доказів заподіяння йому моральної шкоди, зокрема, висновку МСЕК про встановлення йому факту заподіяння моральної шкоди, тому суд стягуючи з Фонду на користь позивача моральну шкоду порушив такі загальні принципи цивільного судочинства, як розумність, виваженість та справедливість; суд не звернув увагу на визначений ст.233 КЗпП України строк для звернення позивача з даним позовом до суду, а також загальний строк позовної давності, визначений ст.257 ЦК України; при визначенні розміру шкоди судом не врахована глибина фізичних і душевних страждань позивача, а також не врахована залишкова працездатність у зв'язку з цим.
Крім викладеного зазначає, що суд необґрунтовано відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про призначення медико-соціальної експертизи для встановлення моральної шкоди позивача.
Представник апелянта в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Позивач в судове засідання апеляційного суду не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи у її відсутність.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що з 1986 року ОСОБА_1 працювала на підприємстві вугільної промисловості - шахті ім. В.І Леніна п/в «Артемвугілля» (а.с.5-6).
Згідно висновку МСЕК від 21.11.01р. ОСОБА_1 встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 40% (а.с.62).
Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 23.10.01р. (а.с.7-8), причиною виникнення професійного захворювання є недосконалість технологій в ламповій та СИЗ органів дихання.
Враховуючи, що внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві позивачу завдано моральної шкоди, а також з урахуванням глибини її моральних і фізичних страждань, суд визначив розмір моральної шкоди яка підлягає стягненню з Фонду у сумі 12 000грн., яку стягнув з відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд, частково задовольняючи позов, виходив з того, що відповідач повинен відшкодувати моральну шкоду в зв'язку з тим, що позивачу первинно встановлено втрату професійної працездатності у відповідному розмірі в листопаді 2001 року, згідно ж ст.ст.21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодувати заподіяну громадянам шкоду від нещасних випадків, включаючи і моральну шкоду на час втрати працездатності позивачем було покладено саме на відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції в цій частині, оскільки такий висновок ґрунтується на законі. Позивач має право на отримання з відповідача (Фонду) страхової виплати за заподіяну моральну шкоду.
Вирішуючи питання про розмір шкоди, судом було враховано роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. №4 (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а саме: розмір моральної шкоди суд визначив в межах заявлених вимог, з урахуванням характеру та глибини заподіяних позивачеві моральних страждань, ступені вимушеного порушення нормального укладу його життя та необхідності докладання для його організації додаткових зусиль, конкретні обставини справи.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності на час розгляду справи обов'язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду в виду того, що норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині відшкодування застрахованим моральної шкоди виключені, не ґрунтуються на законі, оскільки згідно положень ст.5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Акт законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Посилання апелянта на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з вимогою про відшкодування моральної шкоди, передбаченого ст.233 КЗпП України та ст. 257 ЦК України, суперечить п.3 ч.1 ст.268 ЦК України, згідно якого на вимогу про відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, позовна давність не поширюється.
Доводи відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідний висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, колегія суддів не приймає, оскільки вони не впливають правильність висновків суду першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду, викладеними у рішенні, яке ґрунтується на нормах діючого законодавства та постановлене в межах заявлених позовних вимог.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 09 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: