ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/16822/13 26.12.13
За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»
До Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
Департамент комунальної власності м. Києва
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація
Про зобов'язання вчинити дії
Суддя Ващенко Т.М.
Представники учасників судового процесу:
Від позивача: Цимбаліст В.В. представник за довіреністю № 155/1/03-07 від 02.01.13.
Від відповідач: Дмитренко В.А. представник за довіреністю № 79 від 19.06.13.
Від третьої особи на стороні позивача: не з'явився
Від третьої особи на стороні відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (далі - позивач) до Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача передати позивачу за актами приймання-передачі ОЗ-1 нежитлові будинки (приміщення), розташовані за адресами: вул. Єреванська, 32 площею 88,60 кв.м; вул. Антонова Авіаконструктора, 8 площею 72,40 кв.м; вул. Борщагівська, 152 площею 97,70 кв.м; вул. Виборзька, 81/83 площею 115,60 кв.м; вул. Героїв Севастополя, 33 площею 97,90 кв.м; вул. Донця Михайла, 28 площею 178,40 кв.м; вул. Івана Климента, 27 площею 180,00 кв.м; бульв. Івана Лепсе, 51/16 площею 75,10 кв.м; вул. Мартиросяна, 6 площею 105,80 кв.м; просп. Повітрофлотський, 23 площею 58,20 кв.м; вул. Солом'янська, 35 площею 72,70 кв.м; вул. Соціалістична, 2/4 площею 129,40 кв.м; вул. Стадіонна, 13 площею 133,1 кв.м; вул. Академіка Янгеля, 4 площею 126,00 кв.м.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що після прийняття Київською міською державною адміністрацією розпорядження № 725 у відповідача виник обов'язок передати спірні нежитлові приміщення позивачу, проте, за твердженням Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» відповідачем акти приймання-передачі не підписані та спірні приміщення не передані.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.13. порушено провадження у справі № 910/16822/13, на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі в розгляді справи: в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності міста Києва (далі - третя особа на стороні позивача) та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Солом'янську районну в місті Києві державну адміністрацію (далі - третя особа на стороні відповідача); праву призначено до розгляду на 24.09.13.
19.09.13. представником позивача через відділ діловодства суд подано письмові пояснення по справі.
24.09.13. представником третьої особи на стороні позивача подано письмові пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.13. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 17.10.13.
16.10.13. представником відповідача через відділ діловодства суду подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.
17.10.13. третьою особою на стороні відповідача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення по справі.
За результатами судового засідання 17.10.13. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 29.10.13.
В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/16822/13 призначено до розгляду на 26.11.13.
26.11.13. представником третьої особи на стороні позивача подано письмові пояснення по справі.
В судових засіданнях 26.11.13., 19.12.13. та 24.12.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувались перерви до 19.12.13., 24.12.13. на 26.12.13. відповідно.
При цьому, 24.12.13. представником відповідача через відділ діловодства суду подано додаткові письмові пояснення по справі.
В судовому засіданні 26.12.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні 26.12.13. проти позову заперечив.
Представники третіх осіб в судове засідання 26.12.13. не з'явились.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/16822/13.
В судовому засіданні 26.12.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
За приписами ч. 1 ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", правом комунальної власності є право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Статтею 327 Цивільного кодексу України встановлено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
За змістом ст. 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо управління комунальною власністю передбачені статтею 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно з п. 1 ч. 1 якої до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
За приписами ч. 6 ст. 59 вказаного Закону України, виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
Відповідно до п. 3.2 рішення № 284/5096 від 02.12.10. "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва", міською радою було доручено виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) здійснювати, в разі необхідності, закріплення об'єктів, зазначених у додатках 1 - 10 до цього рішення, на праві господарського відання чи оперативного управління за підприємствами, організаціями та установами, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування" та рішення № 284/5096 від 02.12.10. Київської міської ради "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва", 07.05.12. виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) було прийнято розпорядження № 725 "Про закріплення за комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" нежилих приміщень", яким закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" нежилі приміщення у місті Києві згідно з додатком до цього розпорядження.
До вказаного переліку нежилих приміщень було внесено і нерухомі об'єкти, що розташовані в Солом'янському районі м. Києва, з приводу яких заявлено позов, а саме: вул. Єреванська, 32 площею 88,60 кв.м; вул. Антонова Авіаконструктора, 8 площею 72,40 кв.м; вул. Борщагівська, 152 площею 97,70 кв.м; вул. Виборзька, 81/83 площею 115,60 кв.м; вул. Героїв Севастополя, 33 площею 97,90 кв.м; вул. Донця Михайла, 28 площею 178,40 кв.м; вул. Івана Климента, 27 площею 180,00 кв.м; бульв. Івана Лепсе, 51/16 площею 75,10 кв.м; вул. Мартиросяна, 6 площею 105,80 кв.м; просп. Повітрофлотський, 23 площею 58,20 кв.м; вул. Солом'янська, 35 площею 72,70 кв.м; вул. Соціалістична, 2/4 площею 129,40 кв.м; вул. Стадіонна, 13 площею 133,1 кв.м; вул. Академіка Янгеля, 4 площею 126,00 кв.м.
Також зазначеним розпорядженням було доручено Головному управлінню комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) спільно з районними в місті Києві державними адміністраціями, Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" здійснити приймання-передачу зазначених нежилих приміщень у встановленому порядку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 136 Господарського кодексу України правом господарського відання є речове право суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника (ч. 3 ст. 136 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю.
Згідно зі ст. 136 Господарського кодексу України позивач, який підпорядкований Київській міській державній адміністрації, зобов'язаний прийняти на баланс та здійснювати дії по утриманню спірного майна.
Листом № 155/1/16-2057 від 14.05.12. позивач звернувся до третьої особи на стороні відповідача та листом № 155/1/16-2457 від 16.05.13. до відповідача з вимогами про надання відповідних доручень щодо оформлення актів приймання-передачі основних засобів на 14 (чотирнадцять) об'єктів Солом'янського району та здійснити їх передачу в установленому порядку.
За твердженням позивача, звернення до суду з даним позовом зумовлене тим, що після прийняття Київською міською державною адміністрацією розпорядження № 725 у відповідача виник обов'язок передати спірні нежитлові приміщення позивачу, проте, за твердженням Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» відповідачем акти приймання-передачі не підписані та спірні приміщення не передані.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому, судом враховано, що доведення належними засобами доказування певних обставин по справі, ГПК України покладається саме на особу, яка на ці обставини посилається (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові № 30/5009/2733/11 від 02.04.12.).
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.
Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України визначено основні способи захисту цивільних прав та інтересів.
З огляду на положення зазначених норм та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Наразі, одним із способів захисту прав суб'єктів господарювання відповідно до вимог ст. 20 Господарського кодексу України є примусове виконання обов'язку в натурі.
Разом з тим, звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначає, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.
Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
При цьому, господарський суд зазначає, що під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Проте, обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність у нього порушеного суб'єктивного права з боку відповідача.
Судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з боку відповідача не було висловлено незгоди або будь-яких заперечень з приводу передачі спірного майна, не було невизнання відповідачем права господарського відання позивача.
Далі, слід відзначити наступне.
Факт перебування вказаних приміщень на балансі відповідача останнім підтверджено.
Згідно з п. 1.3 Статуту відповідача, він є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді (власнику) та третій особі на стороні відповідача (орган управління майном) у межах повноважень, визначених законодавством та статутом.
Разом з тим, як відзначалось судом, розпорядженням № 725 від 07.05.12. було доручено Головному управлінню комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) спільно з районними в місті Києві державними адміністраціями, Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" здійснити приймання-передачу зазначених нежилих приміщень у встановленому порядку.
Таким чином, відповідач за власною ініціативою позбавлений права на здійснення дій про передачу за актами спірних нежилих приміщень.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
З наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання.
Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи - позивача у справі, в даному випадку - Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація».
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку відповідача законних та охоронюваних інтересів позивача, оскільки не доведено оспорення відповідачем права господарського відання позивача на спірні нежитлові приміщення.
Враховуючи все викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 27.12.13.
Суддя Т.М. Ващенко