Справа № 22-17037 Головуючий у1-й інстанції - Каліушко Ф.А.
Доповідач - Пікуль А.А.
26 грудня 2013 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Пікуль А.А.
суддів Невідомої Т.О.
АнтоненкоН.О.
при секретарі Кучер Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, -
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 листопада 2012 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.
Суд стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 79 126 грн. 51 коп. та судові витрати у сумі 1 211 грн. 27 коп. (а.с.56-59).
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повному обсязі (а.с.97-103).
В суд апеляційної інстанції ОСОБА_3 не з'явився, про місце та час апеляційного розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить завірене штемпелем поштового відділення та підписом начальника відділення зв'язку зворотне повідомлення про вручення йому судової повістки 20 грудня 2013 року (а.с. 162). Суд ухвалив розглядати справу у його відсутність, оскільки відповідно до положень ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторони, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення ОСОБА_4 та її представника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
При ухваленні рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.
Позивачка ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_3 перебували у шлюбі з вересня 1994 року по листопад 1996 року (а.с.9, 8). Від даного шлюбу сторони мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_1 (а.с.10).
На виконанні у Відділі державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві знаходиться виконавчий лист № 2-1430 від 1 квітня 1996 року, виданий Старокиївським районним судом м. Києва про стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина - ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів боржника щомісячно, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
У даних, викладених у розрахунку заборгованості по аліментах ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві від 22 травня 2012 року, вбачається, що по виконавчому листу про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітньої дитини до досягнення нею повноліття, заборгованість відповідача перед позивачем за період з 1 вересня 2010 року по 22 травня 2012 року становить 21 197 грн. 51 коп.
Оскільки заборгованість по аліментним зобов'язанням виникла саме з вини відповідача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 79 126 грн. 51 коп.
Справа була предметом апеляційного та касаційного розгляду. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2013 року її передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с.156-158).
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи - наявність аліментних зобов'язань ОСОБА_3 перед ОСОБА_4; наявність у відповідача заборгованості по аліментам у розмірі 21 197 грн. 51 коп., яка виникла саме з вини ОСОБА_3, доведені.
Посилання апеляційної скарги щодо невідповідності обставинам справи висновку районного суду про те, що заборгованість за період з вересня 2010 року по травень 2012 року виникла з вини відповідача, який умисно ухилявся від сплати аліментів, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для відмові у позові виходячи з наступного.
ОСОБА_3 вказує, що після звільнення він ініціював відправку виконавчого листа на адресу Відділу державної виконавчої служби з інформацією про звільнення, а на новому місці роботи відразу звернувся до адміністрації підприємства з вимогою стягувати аліменти із заробітної плати.
Однак, доказів того, що ОСОБА_3 повідомив Відділу державної виконавчої служби своє нове місце роботи та у вересні 2010 року звернувся до адміністрації Постійного представництва АРК у столиці України м. Києві з вимогою стягувати аліменти із заробітної плати, відповідач суду не надав, а заява до ВДВС Шевченківського РУЮ про відрахування аліментів за новим місцем роботи датована 10 серпня 2012 року (а.с. 72).
Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_3 діяв свідомо та умисно.
Посилання апеляційної скарги відповідача на те, що суд невірно визначив розмір пені, є безпідставними виходячи з наступного.
Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості по аліментам за період з 01.09.2010 по 22.05.2012, затвердженої в.о. начальника ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві 23 травня 2012 року, загальна сума заборгованості ОСОБА_3 по аліментам за указаний період становить 21 197 грн. 51 коп. (а.с. 37-38).
З наявного у матеріалах справи листа начальника ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві вбачається, що 13 серпня 2012 року ОСОБА_3 погашено заборгованість по аліментам по 18 травня 2012 року включно (а.с.43).
Наданий позивачкою на підтвердження заявлених вимог розрахунок пені (а.с. 34-35) відповідає даним, які мітяться у вищенаведених документах.
Оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, при визначенні розміру пені ураховується розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановлюється строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислюється розмір пені, виходячи з суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня погашення заборгованості, підсумовуються розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначається їх загальна сума.
Таким чином, наданий позивачкою на підтвердження заявленого позову розрахунок пені за період з 1 вересня 2010 року по 13 серпня 2012 року на загальну суму 79 126 грн. 51 коп. (а.с. 34-35) є правильним і обґрунтовано був покладений районним судом в основу рішення.
Водночас, доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції допущені порушенням процесуальних норм, що призвело до неправильного вирішення справи, можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення враховуючи наступне.
В даному конкретному випадку судом був проведений заочний розгляд справи. З матеріалів справи вбачається, що направлені відповідачу за адресою місця його реєстрації та вказаною у позовній заяві адресою судові повістки повернулися без вручення з відміткою уповноваженої особи поштового відділення - "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 23-29; 48). За таких обставин відповідач не може вважатися таким, що був належно повідомлений про місце та час судового розгляду.
При цьому, згідно з роз'ясненнями п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" відповідно до частини дев'ятої статті 74 ЦПК щодо виклику відповідача в суд через оголошення в пресі належним повідомленням буде вважатися те, яке здійснене через друкований орган, визначений Кабінетом Міністрів України, і лише у разі, якщо місце проживання (перебування чи роботи) або місцезнаходження відповідача невідоме навіть після звернення позивача до адресного бюро й органів внутрішніх справ (докази чого мають бути у справі), а не при його неявці в судове засідання, коли відоме його місце проживання, оскільки явка до суду є правом, а не обов'язком сторони у справі (частина перша статті 27 ЦПК).
Суд першої інстанції при вирішенні заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення не врахував указаних обставин та безпідставно залишив цю заяву без задоволення (а.с. 53-54).
Вказані обставини, враховуючи положення ст. 309 ЦПК України дають суду апеляційної інстанції підстави для зміни оскаржуваного рішення в частині розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Відповідач посилається у апеляційній скарзі на те, що при ухваленні рішення районним судом не були враховані наступні обставини: він має зобов'язання по утриманню сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2; він має проблеми зі здоров'ям (хворіє на остеохондроз деформуючий спондильоз поперечно-крижового відділу хребта) і розмір його заробітної плати без відрахування податків, обов'язкових платежів та аліментів є невеликим. Крім того, визначний судом розмір неустойки є значно більшим ніж розмір заборгованості по аліментам.
Указані доводи підкріплені письмовими доказами (а.с. 81-86; 104-112), а тому можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для зменшення розміру неустойки до розміру заборгованості ОСОБА_3 по аліментам, на яку була нарахована неустойка (пеня) - 21 197 грн. 51 коп.
Висловлені у судових дебатах заперечення позивачки у цій частині щодо надання суду ксерокопій документів без огляду їх оригіналів відхиляються апеляційним судом, оскільки відповідних клопотань у порядку, встановленому ч.2 ст. 64 ЦПК, суду заявлено не було.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення суду підлягає зміні в частині розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, з 79 126 грн. 51 коп. до 21 197 грн. 51 коп.
У зв'язку з чим, відшкодування витрат по сплаті судового збору слід зменшити до мінімальної ставки - 229 грн. 40 коп., а в частині відшкодування витрат на опублікування оголошення в пресі про виклик в судове засідання до 112 грн. 51 коп. - пропорційно до розміру задоволених вимог (21197,51 х 420 : 79126,51 = 112,51).
Керуючись ст.303, 307-309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 листопада 2012 року змінити.
Зменшити розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, з 79 126 грн. 51 коп. до 21 197 грн. 51 коп. (Двадцять одна тисяча сто дев'яносто сім грн. 51 коп.).
У зв'язку з чим, зменшити розмір судових витрат, які підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, з 1 211 грн. 27 коп., які складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 791 грн. 27 коп. та витрат на опублікування оголошення в пресі про виклик в судове засідання у розмірі 420 грн., до 341 грн. 91 коп. (триста сорок одна грн. 91 коп.), які складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 229 грн. 40 коп. та витрат на опублікування оголошення в пресі про виклик в судове засідання у розмірі 112 грн. 51 коп.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: А.А. Пікуль
Судді: Т.О. Невідома
Н.О. Антоненко