24 грудня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Соколової В.В.
суддів: Усика Г.І., Нежури В.А.,
при секретарі Охневській Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02.09.2013 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, -
У липні 2013 року позивач звернулася до суду із позовом, в якому просила стягнути з відповідача вартість матеріального збитку в розмірі 25400,00грн., а також судові витрати. В обґрунтування заявлених вимог, зазначає, що з вини відповідача сталось залиття квартир, що належить їй на праві власності, проте остання відмовляється добровільно відшкодувати завдану матеріальну шкоду.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02.09.2013 задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) у відшкодування майнової шкоди 25400,00 грн. (двадцять п'ять тисяч чотириста грн. 00 коп.).
Стягнуто з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь держави судовий збір у розмірі 254,00 грн. (двісті п'ятдесят чотири грн. 00 коп.)
Справа № 761/366/2011
№ апеляційного провадження: 22-ц-796/16106/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Гриньковська Н.Ю.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність та необґрунтованість рішення суду в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що рішення суперечить фактичним обставинам справи, у зв'язку із їх неповним з'ясуванням, не надано належної оцінки обставинам на які посилався позивач, що призвело до невірного вирішення справи. Зокрема, апеляційна скарга мотивована незгодою відповідача із висновком експерта наданого позивачем, на спростування якого відповідачем було надано рецензію від 17.01.2013 виконану ТОВ «Агентство експертної оцінки». Також апелянт заперечує проти задоволених судом першої інстанції позовних вимог про стягнення витрат на послуги експертної установи в розмірі 6 800,00 грн., так як вважає, що зазначена сума значно завищена посилаючись на довідку, видану ТОВ «Агентство Експертної Оцінки». На підставі викладеного, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу, просив задовольнити її з викладених у ній підстав
Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, вважаючи її доводи необґрунтованими та недоведеними, в зв'язку з чим просив рішення суду першої інстанції залишити без змін
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав, що залиття квартири НОМЕР_3 та квартири АДРЕСА_1, яке мало місце 17.09.2012, відбулося саме з вини відповідача, яка самочинно встановила гнучку підводку на газову колонку в квартирі НОМЕР_4 цього будинку, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає завдана внаслідок залиття матеріальна шкода в розмірі 18600,00 грн., а також витрати позивача пов'язані з оплатою послуг експертної установи у розмірі 6800,00грн.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Частиною 3 ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Судом встановлено, що на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 20.02.2009 ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2(а.с.5-6). Також, на підставі Договору дарування від 09.06.2010 на праві власності позивачу належить і квартири АДРЕСА_1 (а.с. 7-8).
17.09.2012 відбулося залиття квартири НОМЕР_3 та квартири АДРЕСА_1.
Згідно з актами КП ЖЕК «Михайлівська» від 17.09.2012 залиття квартир позивача відбулося в наслідок виходу з ладу гнучкої підводки на газову колонку, яка була самочинно встановлена власниками розташованої вище квартири АДРЕСА_3 (а.с. 9,10).
Відповідно до вимог ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Отже, для покладення відповідальності на заподіювача майнової та моральної шкоди, необхідна сукупність таких обов'язкових умов: наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою, вина в заподіянні шкоди.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
В порядку статей 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Стороною відповідача в ході розгляду справи будь-яких доказів на підтвердження відсутності його вини у залитті квартир позивача, що відбулось 17.09.2012 представлено не було. При цьому необхідно зазначити, що твердження представника відповідача про появу тріщин на стінах будинку, а також можливість спричинення залиття проведенням будівельних робіт поруч з будинком, в тому числі встановлення чи мало місце підтоплення, не можуть бути прийняті до уваги суду, оскільки не підтверджені відповідними доказами, як наявність цих обставин, так і їх зв'язок з затопленням кватир позивача. А отже, вказані твердження є припущеннями представника відповідача, які до того ж спростовуються матеріалами справи з яких вбачається, що затоплення квартир позивача відбулось зверху.
Відповідно до Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, власники квартир, наймачі та орендаторі зобов'язані використовувати приміщення житлових будинків за призначенням, забезпечувати збереження жилих і підсобних приміщень квартир та технічного обладнання будинків, дотримувати правил пожежної безпеки. При появі несправностей у квартирі вживати заходів до їх усунення, власними силами або силами підприємств по обслуговуванню житла.
Відповідно до вимог ст. 151 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру) зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт.
Положенням ст. 322 ЦК України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено законом або договором.
Отже, доводи апелянта про те, що його вина у залитті не встановлена, не підтверджуються належними доказами, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів на спростування фактів, зазначених у акті про залиття в підтвердження доводів своєї скарги, апелянт не надав.
Також, в апеляційній скарзі відповідача йдеться про його незгоду із сумою матеріального збитку заподіяного позивачу залиттям квартири.
Згідно з висновками Київської незалежної судово-експертної установи №0288 та №0393 від 17.01.2013 вартість відновлювального ремонту приміщень, завданого внаслідок залиття, що сталося 17.09.2012 в квартирі АДРЕСА_2 становить 8742,00 грн.; вартість відновлювального ремонту приміщень, завданого внаслідок залиття, що сталося 17.09.2012 в квартирі АДРЕСА_1 становить 9858,00 грн. Тобто загальний розмір матеріального збитку позивача становить 18600,00 грн.
На спростування вказаних висновків відповідачем були подані рецензії зроблені ТОВ «Агентство Експертної Оцінки» в порядку виконання зобов'язань за договорами про проведення незалежної рецензії від 06.08.2013 укладених з відповідачем. Як вбачається висновки рецензії зводяться до: необхідності додаткового обмірювання квартир позивача, так як не зазначено про перепланування; проведення огляду на предмет необхідності шпаклівки; вказується на невірно зазначені коефіцієнти; відсутність посилань на прайси магазинів будівельних матеріалів станом на 2013 рік; зазначення комунальний податок, який скасовано. При цьому в рецензіях відсутнє будь-яке обґрунтування, наведені зауваження за своїм характером, як то необхідність проведення додаткового обмірювання чи огляду, відсутність посилань на прайси не є такими, що можуть свідчити про неправильне визначення розміру матеріальної шкоди. Не ставлять під сумнів і висновки про можливість застосування іншого коефіцієнту (замість 1,3 - 1,2), так як вони не обґрунтовані і зазначення «більш ймовірно» не є безумовним, а скоріше є припущенням рецензента.
Так, згідно ст. 22 ч. 2 п.1 ЦК України, збитками є витрати, які особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Отже, визначена експертами Київської незалежної судово-експертної установи вартість відновлювального ремонту і є розміром матеріального збитку, завданого позивачу, яка не спростована відповідачем в ході розгляду справи належними і допустимим доказами. При цьому, необхідно зазначити, що відповідач будучи повідомленим про розгляд справи в суді першої інстанції належним чином (а.с.38,44-45), не подав суду доказів, на які посилається, в порядку передбаченому ст. 138 ЦПК України, не звертався до суду першої інстанції і з будь-якими клопотаннями, тобто свій обов'язок доведення обставин належним чином не виконав. А тому, заявлене в суді апеляційної інстанції клопотання про проведення експертизи, колегія суддів вважала таким, що подано з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, зокрема ст.ст. 138, 303 ЦПК України.
За наведених обставин, визначений судом першої інстанції розмір матеріальної шкоди заподіяної позивачу внаслідок залиття квартири відповідає обставинам справи, а його стягнення з відповідача вимогам чинного законодавства.
Разом з тим, суд першої інстанції встановив, що позивачем понесені витрати по оплаті послуг експертної установи по встановленню вартості відновлювального ремонту квартир в сумі 6800,00 грн., але в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження понесення позивачем вказаних витрат. Отже позивачем не доведені вказані витрати, а тому їх стягнення з відповідача на користь позивача є необґрунтованим.
В силу ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Таким чином, сума судових витрат підлягає зменшенню до 186,00 грн., тобто відповідно до розміру задоволених позовних вимог. Крім того, судом першої інстанції сума судових витрат стягнута на користь держави, проте вказані витрати були здійснені позивачем, що підтверджується квитанцією від 17.06.2013 (а.с.1)
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02.09.2013 - скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми витрат на послуги експертної установи в розмірі 6800 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні даних позовних вимог, в зв'язку з чим абзац другий та третій резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) у відшкодування майнової шкоди 18600 (сімнадцять тисяч шістсот) гривен.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 186 (сто вісімдесят шість) гривен.
В решті рішення суду - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: