Справа №22-ц/796/16362/2013 Головуючий у 1-й інстанції: Українець В.В.
Доповідач: Невідома Т.О.
19 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого: Невідомої Т.О.
суддів: Крижанівської Г.В., Пікуль А.А.
при секретарі: Алейнікову М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 листопада 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Комунальне підприємство «Залізничне» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про відшкодування майнової та моральної шкоди,
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 08 листопада 2013 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Комунальне підприємство «Залізничне» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 33 329 грн. майнової шкоди та 500 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 447,99 грн. судового збору.
Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також не невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити. На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відшкодування ним майнової шкоди, оскільки акт про залиття від 27 квітня 2013 року за своєю формою та змістом не відповідає вимогам Закону, зокрема, п. 2.3.6. Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 17 травня 2005 року. Судом було надано неправильну оцінку показам свідка ОСОБА_3, а також не було допитано ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які були присутні у квартирі АДРЕСА_1 безпосередньо у момент зриву крану запірної труби. Зазначає, що на момент зриву запірного крану він не проводив жодних технічних робіт, а тому, висновки суду першої інстанції, що того дня, коли відбулось затоплення у його квартирі, проводились ремонтні роботи, не відповідають фактичним обставинам справи.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з наведених в ній підстав.
ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в інтересах Комунального підприємства «Залізничне» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації проти задоволення апеляційної скарги заперечували та просили її відхилити, вважали, що спір вирішений судом правильно.
ОСОБА_2 до ОСОБА_1 особисто в судове засідання не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, забезпечили явку в судове засідання своїх уповноважених представників, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу у їх відсутність.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 11 лютого 1999 року (а.с.32). Квартира розташована на 4-му поверсі 5-ти поверхового будинку та складається з 2-х кімнат жилою площею 27,0 кв. м., кухні площею 5,3 кв. м., ванної кімнати площею 2,1 кв. м., вбиральні площею 0,9 кв. м., коридору площею 5,0 кв. м., вбудованої шафи 2,5 кв. м., квартира обладнана балконом 0,72 кв. м. (а.с.33-34).
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24 грудня 2003 року, яка розташована на 5-му поверсі вказаного будинку (а.с.100).
25 квітня 2013 року відбулось залиття квартири, що належить позивачу, про що комісією Комунального підприємства «Залізничне» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації у складі майстра ремонтної дільниці ОСОБА_11, майстра технічної дільниці ОСОБА_12, слюсаря-сантехніка ОСОБА_3 27 квітня 2013 року було складено відповідний акт.
Відповідно до вказаного акту у результаті залиття квартири були пошкоджені: вбиральня площею 0,9 кв. м. - шпалери на стінах та на стелі; вбудована шафа площею 2,5 кв. м. - клейове фарбування стелі та стін; ванна площею 2,1 кв. м. - водоемульсійне фарбування стелі, плитка личкувальна на стінах; коридор площею 5,0 кв. м. - шпалери на стінах та на стелі, лінолеум на підлозі; кухня площею 5,3 кв. м. - шпалери на стінах та на стелі, лінолеум на підлозі; кімната площею 10,1 кв. м. - водоемульсійне фарбування стелі та стін, паркет на підлозі, замикання електропроводки; кімната площею 16,9 кв. м. - шпалери на стінах та на стелі, паркет на підлозі (а.с.5).
Відповідно до звіту № 57/13 від 21 травня 2013 року, складеного спеціалістом ОСОБА_13, вартість майнової шкоди завданої позивачу в результаті залиття 25 квітня 2013 року належної йому квартири АДРЕСА_2 за цінами і станом на час дослідження становить 33 329 грн. (а.с.6-18).
ОСОБА_2 порушив перед судом питання про стягнення з ОСОБА_1 33 329 грн. майнової, 3 000 грн. моральної шкоди, а також 800 грн. витрат на оплату послуг експерта.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, допитавши свідка ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2, стягнувши на його користь з ОСОБА_1 33 329 грн. майнової та 500 грн. моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно п. п. 18, 35 «Правил користування приміщеннями будинків і прибудинковими територіями», затверджених постановою Кабінету міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, власники, наймачі та орендарі житлових приміщень повинні проводити за власні кошти ремонт квартири, своєчасно повідомляти власника будинку про виявленні несправності, які порушують нормальну експлуатацію цього будинку, забезпечувати збереження жилих приміщень квартири та при появі несправностей у квартирі вжити заходи щодо їх усунення власними силами або силами підприємств по обслуговуванню житла.
Частиною 2 ст. 1166 ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до акту, складеного комісією Комунального підприємства «Залізничне» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 27 квітня 2013 року залиття квартири АДРЕСА_2 відбулося з квартири АДРЕСА_1, причиною залиття стало самовільне втручання власника вказаної квартири в систему холодного водопостачання, внаслідок чого виникло аварійне пошкодження запірної арматури (а.с.5).
Зазначені обставини також підтверджені показами допитаного судом першої інстанції свідка ОСОБА_3
В свою чергу, відповідачем ОСОБА_1 не було надано суду будь-яких належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 58, 59 ЦПК України на підтвердження того, що залиття квартири ОСОБА_2 сталося не з його вини, ураховуючи положення ч. 2 ст. 1166 ЦК України.
Питання про призначення відповідної експертизи відповідач перед судом не порушував.
При цьому, у своїх запереченнях на позовну заяву ОСОБА_1 зазначив, що залиття відбулося 25 квітня 2013 року саме з його квартири внаслідок протікання води із запірної арматури (а.с.50-56).
Крім того, згідно із записом у журналі прийому заявок 25 квітня 2013 року о 14 год. 28 хв. від мешканців квартири АДРЕСА_1 до Комунального підприємства «Залізничне» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації поступила заявка з приводу зірвання вентиля, у графі виконання заявки зазначено, що мешканці квартири самостійно крутили вентиль на лічильнику, внаслідок чого його було зірвано (а.с.74-83).
Відповідно до доповідної записки майстра технічної дільниці № 8 ОСОБА_12 під час обстеження квартири №37 був присутній власник ОСОБА_1, який повідомив, що він самовільно проводив ремонтні роботи на вентилі біля приладу обліку, який встановлений на системі холодного водопостачання, внаслідок чого було зірвано вентиль і відбулось залиття нижче розташованої квартири НОМЕР_1. Власник квартири НОМЕР_2 ОСОБА_1 був ознайомлений з актом про залиття квартири № 33 (а.с.99).
При цьому, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що судом не було допитано ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які за його словами були присутні у квартирі НОМЕР_2 у момент зриву крану запірної труби. Під час розгляду справи заява про виклик зазначених осіб як свідків відповідно до вимог ст. 136 ЦПК України відповідачем до суду не подавалася.
Також безпідставними є посилання апелянта на невідповідність акту про залиття від 27 квітня 2013 року за своєю формою та змістом вимогам п. 2.3.6. Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 17 травня 2005 року. Крім того, невідповідність акту за своєю формою та змістом вимогам п. 2.3.6. Правил не може бути підставою для відмови в задоволенні позову про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття.
Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 500 грн. моральної шкоди на підставі ст. ст. 23, 1167 ЦК України, ураховуючи характер правопорушення, глибину душевних страждань позивача у зв'язку з пошкодженням його майна, а також вимоги розумності і справедливості.
Всі викладені у апеляційній скарзі обставини проаналізовані судом у сукупності з іншими доказами по справі, висновки суду є повністю мотивованими і підстав для сумніву у їх обґрунтованості не вбачається.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.
Головуючий: Т.О. Невідома
Судді: Г.В. Крижанівська
А.А.Пікуль