Справа № 22-ц/796/ 13519 /2013 Головуючий у 1-ій інстанції - Колегаєва С.В.
Доповідач - Поливач Л.Д.
18 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Поливач Л.Д.
суддів: Головачова Я.В., Шахової О.В.
при секретарі Охневській Т.В.
за участю осіб: представника позивача Мартинюка С.М.
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в порядку регресу;
за апеляційною скаргою ОСОБА_4
на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25квітня 2012 року
Заочним рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 25.04.2012 року позовні вимоги ТДВ «Експрес Страхування» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТДВ «Експрес Страхування» матеріальну шкоду в порядку регресу в сумі 25 327 грн. 36 коп., 253 грн. 27 коп. державного мита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Посилається на незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що була позбавлена можливості надати свої заперечення проти заявленого позову, оскільки не була належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду справи, а також не отримувала копію оскаржуваного рішення суду. Помилковим, на думку апелянта, є висновок суду про те, що оскільки позивач виплатив страхове відшкодування особі, яка за договором добровільного страхування застрахувала своє майно, тому на підставі ст.ст. 993, 1191 ЦК України він має право зворотної вимоги до неї, як до винної особи у заподіянні збитків, оскільки її цивільно - правова відповідальність була застрахована в страховій компанії з додатковою відповідальністю «Гарантія», а тому лише у випадку недостатності коштів страхового відшкодування, позивач має право звернутись з позовом про стягнення коштів в порядку регресу саме з неї.
В суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в ній. Представник позивача Мартинюк С.М. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість ухваленого судом рішення. Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Неявка відповідачки в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи за її відсутності.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою Дарницького районного суду м. Києва від 29.12.2010 року ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП, йдеться про скоєння ОСОБА_4 ДТП, яка відбулась 21.01.2009 року на перехресті вул. Тальнікова з вул. Здолбунівська в м. Києві та встановлено, що ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Тойота Кемрі», д/н НОМЕР_1, порушила правила дорожнього руху, в результаті чого виникло зіткнення з автомобілем «Черрі» д/н НОМЕР_2, що призвело до механічного пошкодження транспортних засобів.
Внаслідок ДТП автомобіль «Черрі» д/н НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5, зазнав пошкоджень на загальну суму 29 098 грн. 34 коп., що підтверджується Звітом автотоварознавчого дослідження № 24 від 01.12.2010 року.
19.05.2010 року між ТДВ «Експрес Страхування» та ОСОБА_5 було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу.
На виконання договору страхування позивачем здійснено виплату страхового відшкодування, у зв'язку з настанням страхового випадку, у розмірі 24 884, 36 грн.
Відповідно до платіжного доручення № 4555 від 30.12.2010 року позивачем було також оплачено вартість товарознавчого дослідження в сумі 450 грн. на користь ФОП ОСОБА_6
Відповідно до п.п. 9.1, 9.9.3, 9.22.2 Правил страхування до складу страхового відшкодування входять витрати на приведення транспортного засобу в порядок.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», Страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток в повному обсязі.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Крім того, відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Апелянт посилається на те, що її цивільно - правова відповідальність була застрахована в СТ з ДВ «Гарантія». Дійсно, відповідно до Полісу № ВЕ / 7940611 на час зазначеної ДТП цивільно - правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована в СТ з ДВ «Гарантія», Полісом передбачена франшиза у розмірі 1000 грн., яка відповідно до вимог закону не відшкодовується страховою компанією, а відшкодовується особою винною в заподіянні збитків. Крім того, наявність Полісу у відповідача не свідчить про те, що саме страхова компанія зобов'язана відшкодувати позивачеві збитки в порядку регресу, оскільки відповідно до вимог діючого законодавства ОСОБА_4, як Страхувальник, зобов'язана була повідомити свою страхову компанію, у визначений законом строк про те, що з нею стався страховий випадок. Своєчасне неповідомлення Страховика про настання страхового випадку є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. ОСОБА_4 була ознайомлена з умовами та правилами страхування, про що свідчить її підпис у зазначеному Полісі. Вона не надала суду доказів, які б свідчили про те, що вона своєчасно (у визначений Законом строк) повідомила Страховика про настання страхового випадку, а за таких обставин, колегія суддів вважає, що вона не довела суду апеляційної інстанції того, що рішення суду першої інстанції є незаконним та таким, що ухвалено з неповним з'ясуванням обставин справи.
Колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача майнову шкоду в порядку регресу в розмірі 25 327 грн. 36 коп.
Отже, твердження апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, на думку суду є необґрунтованими, а обставини, на які він посилається - недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Справу було розглянуто судом на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних письмових доказів.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Заочне рішення Деснянського районного суду м.Києва від 25 квітня 2012 рокузалишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: