03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22-ц/796/16472/2013 Головуючий у першій інстанції - Маліновська В.М.
Доповідач - Оніщук М.І.
25 грудня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді Оніщука М.І.,
суддів Українець Л.Д., Шебуєвої В.А.
при секретарі Кучер Є.М.,
за участю:
представника позивача ДенисюкВ.В.,
представника відповідачів
ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2013 року по цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
У квітні 2013 року КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, в якому просило стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 62351 грн. 46 коп., що складається з: 46740 грн. 15 коп. - сума основного боргу, 11795 грн. 31 коп. - інфляційні втрати, 3816 грн. - три відсотки річних та судові витрати в розмірі 623 грн. 51 коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідачі є власником особового рахунку квартири АДРЕСА_1 та не сплачують в повному обсязі плату за комунальні послуги за користування зазначеною квартирою, в якій зареєстровані та проживають, що підтверджується розрахунком заборгованості за період з 01.05.2004 по 01.01.2013 року.
22.02.2011 Шевченківський районний суд м. Києва відмовив позивачу у видачі судового наказу, а тому у останнього наявне право звернення до суду у позовному провадженні.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29.10.2013 в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вказує на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. Вважає, що відмова суду в задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю позовних вимог є безпідставною.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.
Представник відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував за її безпідставністю і необґрунтованістю та просив рішення суду залишити без змін, оскільки воно ухвалене у повній відповідності з вимогами матеріального і процесуального права.
Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи (ч. 2 ст. 305 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості заявлених вимог.
Вказаний висновок суду є законним та обґрунтованим, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся з даним позовом до відповідачів та вважаючи їх належними відповідачами просив стягнути з них солідарно суму заборгованості. На підтвердження заявлених вимог позивачем надано до суду лише довідку Форми № 3 та розрахунок заборгованості.
В довідці Форми № 3 вказано, що власником особового рахунку на квартиру АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_6 Також в квартирі зареєстровані відповідачі ОСОБА_3, та ОСОБА_4
Разом з цим, позивачем не надано суду належних доказів того чи є відповідачі власниками або наймачами квартири, від чого залежить ступінь відповідальності останніх та взагалі робить неможливим визначення належних відповідачів у справі. При цьому слід зазначити, що позивач не скористався своїм правом звернення до суду з клопотанням про витребування відповідних доказів у випадку наявності певних труднощів у їх отриманні.
Водночас, слід зазначити, що позивачем до апеляційної скарги додано копію договору купівлі-продажу від 26.06.2002, з якої вбачається, що ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1.
Зазначений доказ не може бути прийнятим до уваги судом апеляційної інстанції, з огляду на те, що представником позивача не було наведено жодних поважних причин через які такий доказ не був наданий до суду першої інстанції. Тим більше, що надана до суду копія договору від 26.06.2002 не може достеменно підтверджувати право власності особи на майно станом на час розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Частиною 2 вказаної норми процесуального закону визначено, що апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Посилаючись на вищеозначені правові норми представник відповідачів в своїх поясненнях також категорично заперечував щодо залучення до справи нових доказів, які не були предметом дослідження судом першої інстанції та просив розглянути апеляційну скаргу і надати правову оцінку ухваленому рішенню суду на час його постановлення, що відповідатиме вимогам процесуальному закону.
Позивачем також не надано суду жодних доказів на підтвердження договірних чи будь-яких інших зобов'язальних правовідносин з відповідачами, або ж доказів, які б свідчили про фактичне надання позивачем і споживання відповідачами житлово-комунальних послуг й відповідний їх розрахунок з зазначенням тарифів, що діяли у період виникнення заборгованості.
Статтями 10, 11 ЦПК України імперативно встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
В порушення вимог вказаних норм процесуального закону, а також проігнорувавши вимоги ст.ст. 57-60 ЦПК України, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підставі яких суд першої інстанції мав би процесуальну можливість дійти висновку про обґрунтованість заявлених вимог.
Отже, з урахуванням положень ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, в даному випадку, позбавлений процесуального права досліджувати нові докази та надавати їм відповідну оцінку, оскільки позивач не обґрунтував поважності причин з яких він був позбавлений можливості надати такі докази суду першої інстанції.
Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.
Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що за наявних у справі доказів суд першої інстанції не мав належних правових підстав для задоволення даного позову, а тому висновок суду про відмову в задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю заявлених вимог є правомірним і обґрунтованим.
Також необхідно зауважити, що відмова в задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю заявлених вимог не позбавляє особу права повторного звернення до суду з позовом в порядку визначеному процесуальним законом.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність і не обґрунтованість доводів апеляційної скарги, оскільки рішення суду, на час його ухвалення, повністю відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Отже, з огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.
Враховуючи викладене, керуючись, ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді