АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
10 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-судді Слюсар Т.А.
суддів: Котули Л.Г., Волошиної В.М.
при секретарі: Круглик В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ІРФ-Україна» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2013 року
в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІРФ-Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: приватне акціонерне товариство «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» про відшкодування заподіяного збитку.
Колегія суддів, -
У липні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «ІРФ-Україна» (надалі - ТОВ «ІРФ-Україна») звернулося у суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування заподіяного збитку.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що внаслідок порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху відбулася дорожньо-транспортна пригода, якою завдано шкоди належному товариству автомобілю, яка підлягає стягненню з власника автомобіля - ОСОБА_1
В подальшому позивач уточнив позовні вимоги й просив залучити до участі у справі ОСОБА_2 та стягнути солідарно з відповідачів матеріальну шкоду в сумі 12 148 грн. 00 коп., витрати за проведення експертизи для оцінки заподіяних збитків в сумі 720 грн. 00 коп., 2 000 грн. моральної шкоди та 230 грн. 00 коп. судового збору.
До участі у справі в якості третьої особи було залучено ПрАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут».
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши представника позивача, який підтримав апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 21 вересня 2012 року о 12 год. ОСОБА_3 керуючи автомобілем Mithubishi д.н.з. НОМЕР_4 по проспекту Палладіна в м. Києві, порушивши пп.10.9 Правил дорожнього руху, здійснила зіткнення з автомобілем Chevrolet д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4, що призвело до пошкодження транспортних засобів. /а.с.4-6/
Згідно довідки про дорожньо-транспортну пригоду №9076141 від 25 вересня 2012 року автомобіль Mithubishiд.н.з. НОМЕР_4 належить ОСОБА_1, а Chevroletд.н.з. НОМЕР_3 - ТОВ «ІРФ Україна». /а.с.4/
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2012 року ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та вчиненні правопорушень, передбачених ст.124 КпАП України й накладено адміністративне стягнення. /а.с.7/
Відповідно до звіту №48/06/13 про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу, складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, величина вартості матеріального збитку автомобілю Chevroletд.н.з. НОМЕР_3 становить 11 133 грн. 03 коп. /а.с.12-18/
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_6 застрахував цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну автомобілем Mithubishi д.н.з. НОМЕР_4 у ПрАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» з нульовою франшизою та страховою сумою за шкоду, заподіяну майну - 50 000грн. /а.с.36, 52/
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, районний суд, з урахуванням положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виходив з того, що вимога про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди має бути заявлена не до ОСОБА_3 і ОСОБА_1, а до страховика автомобіля, який завдав шкоду - ПрАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут».
Такі висновки суду узгоджуються з матеріалами справи та вимогами закону.
Відповідно до п.16 постанови №4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року відповідно до статті 21 Закону №1961-ІV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів…зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті ДТП безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяною життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Тобто відповідно до суті такого страхування Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.
У частині 22.1 ст.22 вказаного Закону зазначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю та (або) майну третьої особи.
Зі змісту положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст.1194 ЦК України питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування; у разі відсутності такої згоди за її заявою до субсидіарної відповідальності залучається страховик.
Відповідно до вимог ч.1,2 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За правилами ст.33 ЦПК України заміна відповідача на належного або залучення особи в якості співвідповідача відбувається виключно за клопотанням позивача.
Позивач звернувся з позовом про відшкодування шкоди до ОСОБА_3 як до особи, з вини якої сталася ДТП та ОСОБА_1, як власника автомобіля, яким було завдано шкоду. Пред'являти вимоги до страховика про стягнення страхової виплати це право позивача. Будь-яких вимог до ПрАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» позивачем не пред'явлено, однак такої можливості він не позбавлений.
Посилання апеляційної скарги на те, що позивач звертався до страхової компанії, проте відповіді на звернення не отримав, а згідно матеріалів справи компанія виключена з асоційованого членства моторно - транспортного страхового бюро України та тимчасово зупинена дія ліцензії на провадження страхової діяльності не заслуговують на увагу.
При цьому, колегія суддів виходить з того, що страхова компанія з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України не виключена /а.с.70/, а втратила статус членства у страховому бюро та призупинена дія виданої їй ліцензії лише у січні-лютому 2013р. /а.с.77-79/, в той час як подія мала місце 21 вересня 2012р., тобто в період дії положень полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності /з 18 грудня 2011р. по 18 грудня 2012р./.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що товариство не позбавлено можливості звернутися за захистом своїх прав до належного відповідача.
Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно.
Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам й доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ІРФ-Україна» відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді:
Справа № 759/9885/13-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/16043/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Заєць Т.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.