Справа: № 825/3376/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Баргаміна Н.М.
Суддя-доповідач: Троян Н.М.
"17" грудня 2013 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Твердохліб В.А., Костюк Л.О.
при секретарі - Золотоверх І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівської митниці Міндоходів про скасування наказу, поновлення на посаді та зобов'язання виплатити середньомісячний заробіток,-
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як свідчать обставини справи, позивач з 31 липня 2003 року перебував на службі в митних органах та з 20 січня 2012 року був призначений на посаду провідного інспектора митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці.
У зв'язку із зменшенням штатної чисельність працівників Чернігівської митниці Міндоходів, в тому числі штатна чисельність працівників митного поста «Нові Яриловичі» на 24 одиниці 12 червня 2013 року головою комісії з проведення реорганізації Чернігівської митниці Хіміч О.Б. позивача було повідомлено про наступне вивільнення з роботи.
В подальшому наказом голови комісії з проведення реорганізації Чернігівської митниці від 07.08.2013 року № 300-к «Про особовий склад» ОСОБА_2 звільнено з посади провідного інспектора митного поста «Нові Яриловичі» 12 серпня 2013 року відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв'язку із скороченням штатної чисельності митниці.
Вважаючи порушенням своїх прав з боку роботодавця та з метою їх відновлення державний службовець ОСОБА_2 звернувся за захистом до суду.
Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час звільнення позивача з посади були відсутні вакантні посади, які можливо було запропонувати позивачу, а відтак, наказ Чернігівської митниці № 300-к від 07 серпня 2013 року прийнятий відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства України та з урахуванням усіх обставин, що мали значення для його прийняття, тобто є правомірним.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини 3 статті 32 КЗпП України про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Згідно частини 2 статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у п.п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Відповідно до статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
Переважне право на залишенні на роботі виникає тільки за умови наявності у працівників рівних умов продуктивності праці і кваліфікації.
В апеляційній скарзі позивачем не наведено обставин порушення вимог статті 42 КЗпП України відповідачем при його звільненні.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Наказ Чернігівської митниці № 300-к від 07 серпня 2013 року прийнятий відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства України, та підстав для його скасування не вбачається.
Відмовляючи в задоволенні вимог позивача суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення позивача на посаді інспектора сектора митного оформлення №1 митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці, зобов'язання відповідача перевести позивача на посаду інспектора митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Троян Н.М.
Судді: Твердохліб В.А.,
Костюк Л.О.
Головуючий суддя Троян Н.М.
Судді: Твердохліб В.А.
Костюк Л.О.