ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/21478/13 23.12.13
За позовом Прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в
особі Управління освіти Голосіївської районної в м. Києві державної
адміністрації
до Фізичної особи - підприємця Савицької Ольги Владиславівни
про визнання договору недійсним та виселення
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники сторін:
Від прокуратури: Демиденко Л.В. - посвідчення № 004625 від 20.09.2012р.
Від позивача: не з'явились .
Від відповідача: Савицький І.В. - по дов. №б/н від 18.11.2013р.
Прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління освіти Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації звернувся до Господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Савицької Ольги Владиславівни про визнання недійсним договору оренди № 60/12 від 03.12.2012р. та зобов'язання Фізичної особи-підприємця Савицької Ольги Владиславівни звільнити та передати за актом приймання-передачі Управлінню освіти Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації приміщення у Гімназії № 59 Голосіївського району м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Велика Китаївська, 85.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2013р. порушено провадження у справі № 910/21478/13, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 04.12.2013 р. за участю представників сторін.
У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи було відкладено на 23.12.2013р.
В судовому засіданні представник прокуратури позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не з»явився. Про час та місце розгляду судом повідомлений належним чином. Заяв, клопотань від позивача на адресу суду не надходило.
Відповідач письмовий відзив на позов не надав. Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Відповідно до cт. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 за № 7/4819 «Про питання організації управління районами в місті Києві» припинено з 31 жовтня 2010 року шляхом ліквідації районні в місті Києві ради, зокрема Голосіївську районну у місті Києві раду.
Згідно з ч. 1 статті 6 Закону України «Про столицю України місто-герой Київ» місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради та їх виконавчі органи.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Враховуючи наведене, вказані нормативно-правові акти свідчать про те, що повноваження щодо володіння, користування та розпорядження усім комунальним майном на території міста Києва перейшли до Київської міської ради, а тому даний орган місцевого самоврядування наділений правомочностями власника відносно цього майна.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 10.12.2010 за № 1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві» затверджено переліки підприємств, організацій та установ, майно яких передається до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій згідно з додатками 1- 10 до цього розпорядження.
Згідно з додатком 4 розпорядження Голосіївської районної в місті Києві ради від 06.04.11 за № 261 «Про забезпечення життєдіяльності Голосіївського району міста Києва у сферах управління, віднесених до повноважень Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації» управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації є балансоутримувачем нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул.. велика Китаївська, 85.
03.12.2012 між Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Савицькою Ольгою Владиславівною (орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 60-12 (надалі - Договір).
Відповідно п.1.1 Договору орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 27.09.0-212р. №130 та розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 22.10.2012р. №730 передає, а орендар приймає в користування на умовах оренди нежитлове приміщення, яке є комунальною власністю територіальної громади Голосіївського району м. Києва, знаходиться за адресою: вул. Велика Китаївська, 85, для розміщення торговельного об»єкта з продажу поліграфічної продукції та канцтоварів, ліцензованої відео - та аудіо продукції, що призначаються для навчальних закладів.
Об»єктом оренди є :
Нежилі приміщення, загальною площею 8,00 кв.м., з яких на першому поверсі - 8,00 кв.м., згідно з викопіювання з поповерхового плану.
Спір по справі виник внаслідок того, що на думку прокуратури договір протирічить законодавству України, оскільки укладений з порушенням Закону України «Про освіту», а тому він підлягає визнанню недійсним.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, в тому числі є:
- свобода договору;
- справедливість, добросовісність та розумність.
Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пункт 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з частиною 4 статті 179 Цивільного кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Статтею 215 Цивільного кодексу встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмету і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Відповідно до п.5 ст.63 Закону України «Про освіту» об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
Гімназія № 59 Голосіївського району м. Києва підпорядкована Управлінню освіти Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації і є закладом загальної середньої освіти.
Відповідно до вимог ст.4 Закону України «Про освіту» держава визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства.
Відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про освіту» та ст. 4 Закону України «Про загальну середню освіту», загальна середня освіт забезпечує всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібносте талантів, трудову підготовку, професійне самовизначення, формуван загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними, мовник національно-культурними потребами обсягу знань про природу, люди суспільство і виробництво, екологічне виховання, фізичне вдосконалення
З урахуванням викладеного, Гімназія № 59 Голосіївського району м. Києва, як заклад загальної середньої освіти, належить до об'єктів освіти і, відповідно де ст. 63 Закону України «Про освіту» не може використовуватись не здійснення освітньої діяльності.
Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 р. передбачено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Прокуратурою доведено факт того, що оспорюваний договір суперечить нормам Закону України «Про освіту» , а тому є правові підстави для визнання договору оренди недійсним.
Статтею 236 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Статтею 236 ЦК України встановлено, що недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення, але якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх в майбутньому припиняється.
Відповідно до вимог частини 3 статті 207 Господарського Кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або частково, припиняється з дня набрання рішенням законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
Матеріалами справи підтверджується, що договірні відносини між позивачем та відповідачем по договору №60-12 від 03.12.2012р. про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду продовжують існувати, що унеможливлює проведення між сторонами реституції, так як використання майна неможливо повернути, тому такий договір визнається судом недійсним і припиняється на майбутнє.
У зв'язку з задоволенням позовних вимог про визнання недійсним договору оренди №60/2 від 03.12.20912р., що укладений між Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією та Фізичною особою - підприємцем Савицькою Ольгою Владиславівною підлягають задоволенню вимоги про:
Зобов'язання Фізичної особи - підприємцем Савицької Ольги Владиславівни звільнити та передати за актом приймання-передачі Управлінню освіти Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації приміщення у Гімназії № 59 Голосіївського району м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Велика Китаївська, 85.
Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача в доход державного бюджету.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати недійсним та припинити на майбутнє договір оренди №60/2 від 03.12.20912р., що укладений між Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією та Фізичною особою - підприємцем Савицькою Ольгою Владиславівною (03179, м. Київ, пр.. Науки, 39, кв. 59, код 2545600022).
Зобов'язати Фізичну особу - підприємця Савицьку Ольгу Владиславівну (03179, м. Київ, пр.. Науки, 39, кВ. 59, код 2545600022) звільнити та передати за актом приймання-передачі Управлінню освіти Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації (03127, м. Київ, проспект Голосіївський, 118-б, код ЄДРПОУ 32525507) приміщення у гімназії № 59 Голосіївського району м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Велика Китаївська, 85, загальною площею 8,00 кв.м.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Савицької Ольги Владиславівни (03179, м. Київ, пр. Науки, 39, кВ. 59, код 2545600022) в доход державного бюджету України 1147 грн. судового збору на спеціальний рахунок, що передбачений для зарахування судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 27.12.2013 р.
Cуддя Трофименко Т.Ю.