ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/22228/13 23.12.13
За позовом Державної пенітенціарної служби України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Укрспецмед"
про стягнення 47 927,23 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники сторін:
Від позивача Верба О.С. - по дов. №1/4/2673/лс від 14.05.2012р.
Від відповідача Жих Д.В. - по дов. №б/н від 15.03.2013р.
Державна пенітенціарна служба України звернулася до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПУкрспецмед" про стягнення пені в розмірі 47 927,23 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору
Ухвалою від 19.11.2013 порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 16.12.2013.
В судовому засіданні представником відповідача поданий письмовий відзив, відповідно до якого відповідач просить відмовити в задоволенні позову у зв»язку з пропуском позивачем строку позовної давності.
Представник позивача в судовому засіданні 16.12.2013 року заявив клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для ознайомлення з письмовим відзивом та наданням своїх пояснень на заяву відповідача.
В судовому засіданні 16.12.2013р. оголошувалась перерва до 23.12.2013р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
20.12.2013р. від позивача до суду надійшла заява про поновлення строку позовної давності. Заява мотивована тим, що Державною фінансовою інспекцією України відповідно до пункту 2.15 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на II квартал 2012 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДПтС України за 2010-2011 роки та завершений звітний період 2012 року, якою було встановлено порушення у діяльності ДПтС України, які відображені в акті ревізії від 07.08.2012 № 08-21/34.
Одним з порушень було визнано не нарахування пені ТОВ «СП Укрспецмед» за несвоєчасно поставлене та введене в експлуатацію медичне обладнання.
31 серпня 2012 року ДПтС України отримало вимогу Державної фінансової інспекції України про усунення порушень, де в пункті 3 вказано: провести претензійно-позовну роботу з ТОВ «СП Укрспецмед» щодо стягнення штрафних санкцій, передбачених п. 7.2. Договору у зв'язку із недотриманням термінів постачання та введення в експлуатацію медичного обладнання.
За таких обставин, позивач вважає, що дізнався про порушення свого права лише 31 серпня 2012 року, з моменту отримання вимоги Державної фінансової інспекції України.
Враховуючи викладене, вважає, що річний строк позовної давності необхідно відраховувати саме з 31 серпня 2012 року.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.12.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
23.05.2011 р. між Державною пенітенціарною службою України (наді позич) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СП Укрспецмед» (надалі відповідач) було укладено договір про закупівлю за державні кошти № 25.
Відповідно до умов якого відповідач зобов'язався протягом 2011 року продати, відвантажити та ввести в експлуатацію устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне в обсязі, асортименті та в терміни згідно з рознарядками позивача.
Відповідно до п. 5.1. договору кінцевий строк (термін) поставки товару становить не пізніше 30.11.2011.
Умовами договору, а саме п. 5.2. договору передбачено, що поставка товару здійснюється відповідачем власним автотранспортом в упаковці, яка забезпечує його збереження під час транспортування, територіальним уповноваженим представника позивача за адресами, в асортименті та кількості, зазначеними в рознарядках позивача.
Товар поставляється та вводиться в експлуатацію - протягом 30 (тридцяти) днів з дати видачі рознарядки позивачем (п. 5.3. Договору).
Відповідач зобов'язаний забезпечити поставку товару у строк, встановлений договором (п.6.3 договору).
12 жовтня 2011 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 3 до договору, відповідно до якою було внесено зміни до договору та специфікації.
Загальна вартість поставки з урахуванням додаткової угоди становить 14 424 050 грн.
Специфікацією до договору, з урахуванням додаткової угоди передбачено, що постачається позивачу медичне обладнання для лабораторної діагностики, надання хірургічної та стоматологічної допомоги, а саме: прилад для визначення чутливості до хіміопрепаратів в кількості 2 шт.; діатермокоагулятор в кількості 11 шт.; дистилятор в кількості 24 шт.; фотоелектроколориметр в кількості 53 шт.; великий хірургічний набір 10 комплектів; установка стоматологічна в кількості 130 шт.; камери дезінфекційні в кількості 75 шт.; стерилізатор повітряний ГП-20 в кількості 80 шт.; стерилізатор повітряний ГП-40 в кількості 90 шт.; мікроскоп бінокулярний в кількості 83 шт. Загальна вартість поставки товару становить 14 446 850 грн.
Відповідно до умов Договору позивачем були видані рознарядки на поставку товару: № 64 від 10.06.2011; № 72 від 29.06.2011; № 83 від 03.08.2011; № 94/2 від 20.09.2011; № 98 від 03.10.2011; № 101 від 14 жовтня 2011; № 105 від 24.10.2011; № 108 від01.11.2011;№ Ю8/1 від 01.11.2011.
При розгляді справи судом встановлено, що відповідач здійснив поставку товару з порушенням строків поставки, чим порушив умови п. 5.3. Договору.
Факт порушення відповідачем терміну поставки підтверджується рознарядками, актами прийому-передачі товару та введення його в експлуатацію, з яких видно дату видачі рознарядки та дату фактичної поставки товару. Факт порушення строків поставки не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.
Відповідно до п. 7.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом та Договором.
Пунктом 7.2. договору передбачено, що у випадку порушення термінів поставки товару, зазначених у п.п. 2.З., 5.1., 5.3. договору, відповідач сплачує позивачу пеню, яка обраховується із вартості непоставленого в строк товару в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день затримки.
Відповідно до п. 10.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2011.
Закінчення дії строку договору не звільняє відповідача від гарантійних та післягарантійних зобов'язань по Договору.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач порушив строки поставки товару.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись п. 7.2 Договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 47 927,23 грн.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у зв'язку з пропуском строку позовної давності щодо стягнення пені у розмірі 47 9273,23 грн. за період з 10.06.11р. по 20.12.11р.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).
Згідно зі ст. ст. 260, 261 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Враховуючи вимоги вищенаведених норм чинного законодавства України та умов договору №25 від 23 травня 2011 року, вимога сплатити пеню позивачем могла бути пред'явлена за період з 19.12.2011 року по 18.06.2012р. З похзовом позивач звернувся до суду 18.11.2013р.
З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Разом з цим, виходячи зі змісту вказаної статті, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.
Враховуючи значний термін пропуску процесуального строку, господарський суд зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, що в даному випадку не вбачається за відсутності обставин, які об'єктивно перешкоджали заявнику реалізувати своє право на подання належним чином оформленої заяви протягом законодавчо встановленого терміну.
При цьому суд зазначає, що наведені в клопотанні обставини не можуть бути визнані судом об'єктивно непереборними.
За вказаних обставин суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності для стягнення пені.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, ст. ст.. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 27.12.2013р.
СуддяТрофименко Т.Ю.