02 грудня 2013 р. Справа № 2033/2а-4090/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.
Суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.06.2011р. по справі № 2033/2а-4090/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
20.05.2011 року ОСОБА_1 звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просила визнати протиправним нарахування та виплату Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова належних її основної та додаткової пенсії, як інваліду ЧАЕС яка отримала ядерну шкоду здоров'ю під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що привело до втрати працездатності, всупереч Конституції України, правовим нормам ратифікованої Україною Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про мінімальний споживчий бюджет», Закону України «Про прожитковий мінімум" в розмірі не меншому 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсі за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком та відшкодувати інфляційні втрати з 01.01.2000р. по 31.12.2007р., 22.05.2008р.
За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.06.2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова щодо перерахунку державної та додаткової пенсії ОСОБА_1, відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"] за період з 12.01.2005 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії, відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з 12.01.2005 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р.
Відповідач не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, якою просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, відповідач вказує, що при обчисленні пенсії позивачу діяв на підставі ст.ст. 50, 54, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", від 03.01.2002р. №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", № 523 від 30.05.1997р. «Про порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи», від 27.12.2005р. №1293 «Про збільшення розмірів пенсій деяким категорім громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «пор кабінет міністрів», ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік". Також скаржником зазначено, що судом першої інстанції порушені вимоги ст.ст. 99 КАС України.
Суд апеляційної інстанції на підставі п.3 ч.1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З урахуванням наведеного, для вирішення питання про правильність застосування судами строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Предметом спору у цій справі є визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме зробити перерахунок пенсії та провести її виплату. Спірні правовідносини за своєю правовою природою не є вимогою про відшкодування шкоди чи вимогою про виплату нарахованої, але не виплаченої з вини органу державної влади пенсії, тому посилання суду першої інстанції на ст. 76 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" та ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є помилковим.
Правовідносини в даній справі повинні розглядатися, в першу чергу, виходячи з правомірності або неправомірності дій чи бездіяльності органу владних повноважень, на звернення для оскарження яких Кодексом адміністративного судочинства передбачено шість місяців.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду 20.05.2011р., шестимісячний строк на звернення до суду з позовом, період часу за який позивач просить відновити його порушене право, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду за період з 01.01.2000р. по 19.11.2010р.
Доказів, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, матеріали справи не містять. Судом першої інстанції також не зазначено наявність яких саме поважних причин перешкоджала позивачу своєчасно звернутися до суду.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушені вимоги ст. 100 КАС України, а тому постанова суду в частині задоволення позовних вимог за період з 01.01.2000р. по 19.11.2010р. підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача за цей період слід залишити без розгляду.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова, має статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом 3 групи та має право на отримання державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до Закону України № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що підтверджено копією посвідчення НОМЕР_1 .
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання неправомірною відмову та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова провести перерахунок та виплату щомісячної основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, позивачу як інваліду 3 групи суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання державної пенсії в розмірі передбаченому ч.4 ст. 54 та додаткової пенсії відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України № 796-ХІІ, натомість відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у проведенні перерахунку даних пенсій.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі №796-ХІІ.
Статтею 49 Закону України №796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до п. 4 ст. 54 Закону України № 796-ХІІ в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по третій групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України №796-ХІІ особам, віднесеним до першої категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам третьої групи 50% мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що при обчисленні державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, розмір мінімальної пенсії за віком розраховується виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". А саме відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону, розмір мінімальної пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України та щороку затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України № 796-ХІІ у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій.
Позивачу призначена та виплачувалася державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю виходячи з положень постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" від 6 липня 2008 р. N 654 та постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" від 28 травня 2008 р. N 530.
Проте, згідно приписів Закону України №796-ХІІ розмір державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначається виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, а ч.1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст.ст.50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не положення постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року N 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян".
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про відсутність неправомірності в його діях щодо нарахування пенсії позивачу, оскільки при обчисленні пенсії діяв на підставі Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", № 530 від 28 травня 2008 р. "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", №654 від 16.07.2008р. "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу.
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дії відповідача щодо відмови в здійсненні позивачу перерахунку та не виплати додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі, визначеному Законом № 796-ХІІ, призвели до порушення прав позивача, а тому підлягають захисту в судовому порядку.
А тому, суд першої інстанції правомірно поклав на відповідача обов'язок здійснити перерахунок державної та додаткової пенсії, відповідно до вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
Проте колегія суддів не погоджується з рішенням суду, щодо зобов'язання відповідача в майбутньому проводити виплати позивачу .
Відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права.
Рішення суду в частині зобов'язання відповідача проводити перерахунок додаткової пенсії і на майбутнє не відповідає змісту законодавства. Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин та захищати ще не порушене право.
На час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, в законодавстві відбулися зміни, а саме 19 червня 2011р. набрали чинності доповнення п.4 до Прикінцевих положень до Закону України " Про Державний бюджет України на 2011рік", відповідно до яких у 2011 році норми і положення статті 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, на теперішній час, наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлюють розміри додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. За наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, застосуванню підлягає положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Враховуючи те, що п.4 Прикінцевих положень до Закону України " Про Державний бюджет України на 2011рік" фактично змінено положення ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, яка діяла у часі раніше, пріоритетними в цьому випадку є положення Закону України " Про Державний бюджет України на 2011рік".
На виконання зазначеної норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2011рік" прийнята постанова КМУ № 745 від 06.07.2011р. "Про встановлення деяких розмірів виплат, щодо фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23.07.2011р. та якою визначені розміри виплат, зокрема, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону № 796-ХІІ. Ця постанова на дату прийняття рішення судом апеляційної інстанції є чинною.
До цієї дати - 23.07.2011р. відповідач повинен був проводити виплати позивачу державної та додаткової пенсії в розмірі визначеному Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому позовні имоги підлягають задоволенню за період з 20.11.2010 року по 22.07.2011 року .
Також, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду відшкодувати інфляційні втрати, для чого кожну не отриману своєчасно суму пенсій за кожен календарний місяць, помножити на коефіцієнти інфляції за всі наступні місяці, по момент фактичної виплати, без врахування коефіцієнту за місяць, коли ця сума була повинна нарахована.
Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003р. № 1078
Відповідно до ст. 2 Закону України № 1282 та п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.
Пунктом 3 Порядку № 1078 встановлено, що до об'єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема, соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, а саме: пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та додаткові пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції помилково встановлено обов'язок відповідача здійснити індексацію відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" державної і додаткової пенсії, нарахованої і виплаченої позивачу відповідно до ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 24.03.2004 року, оскільки зазначені суми пенсій, які були сплачені позивачеві за цей період, взагалі не відносяться до об'єктів індексації, тобто не підлягають індексації.
Вищенаведене є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в зазначеній вище частині.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова задовольнити частково.
Постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.06.2011р. по справі № 2033/2а-4090/11 скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії за період з 01.01.2000 року по 10.11.2010 року залишити без розгляду.
Прийняти нову постанову, якою зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова перерахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до ст.50, ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" державну пенсію в розмірі не меншому ніж 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 20.11.2010 року по 22.07.2011 року.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає
Головуючий суддя Присяжнюк О.В.
Судді Русанова В.Б. Курило Л.В.