Справа: № 2-а-2171/11 Головуючий у 1-й інстанції: Скрипник О.Г.
Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
Іменем України
23 грудня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.,
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Вишгородському районі Київської області на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 01 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Вишгородському районі Київської області про стягнення недоотриманих сум щомісячної доплати не працюючому пенсіонеру в зоні посиленого радіологічного контролю, -
У травні 2011 року ОСОБА_2 звернулась до Вишгородського районного суду Київської області з адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Вишгородському районі Київської області про стягнення недоотриманих сум щомісячної доплати не працюючому пенсіонеру в зоні посиленого радіологічного контролю.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 01 червня 2011 року вказаний адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись із постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Вишгородського районного суду Київської області від 01 червня 2011 року та застосувати положення ч.2 ст. 99 КАС України. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було допущено неповне застосування норм матеріального права, не надано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Вишгородському районі Київської області - задовольнити частково, постанову Вишгородського районного суду Київської області від 01 червня 2011 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 12.11.2010 року та прийняти в цій частині нове рішення про залишення позовної заяви без розгляду виходячи із наступного.
У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Як вбачається з матеріалів справи позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та має статус особи 4 категорії, що проживає в зоні посилено радіологічного контролю (посвідчення серії НОМЕР_1).
У відповідності до статті 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно до ч. 1 ст. 39 Закону, пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії, яка становить у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Всупереч ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року по ст. 39 вказаного Закону відповідно до Постанови КМУ № 1 від 03.01.2002 року, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний Закон.
З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року та Постановою КМУ № 1 від 03.01.2002 р. відповідач не правомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст.39 зазначеного Закону.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивачки права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Окрім того, у відповідності до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
Посилання апелянта на Закон № 107-VI є безпідставними, оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 такі зміни визнано неконституційними, а відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Разом з тим, адміністративний позов був задоволений поза межами строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України.
У відповідності до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Так, відповідно до ст.. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
З наведеного визначення вбачається, що пенсія це періодична виплата, а отже про порушення свого права позивачка повиненна була дізнатися з моменту першочергово отримання пенсійної виплати.
Колегія суддів, дійшла до висновку, що підстав для поновлення строку для звернення до суду для оскарження дій посадових осіб пенсійного фонду не має, оскільки про порушення свого права позивач дізнався в момент отримання щомісячної доплати до пенсії, тобто з 2007 року щомісячно, та з врахуванням того, що позивач звернулася в суд 13 травня 2011 року, тобто після винесення рішення Конституційним судом від 09 вересня 2010 року, окрім того, на застосування наслідків пропуску строку звернення наполягає відповідач у апеляційній скарзі, позовні вимоги за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 12.11.2010 року слід залишити без розгляду у відповідності до вимог ст. 99 та ст. 100 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 100, 183-2, 197, 198, 202, 205 та 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Вишгородському районі Київської області - задовольнити частково.
Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 01 червня 2011 року в частині задоволення позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 12.11.2010 року - скасувати та прийняти нове рішення про залишення адміністративного позову в цій частині без розгляду.
В іншій частині постанову Вишгородського районного суду Київської області від 01 червня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.Є.Пилипенко
Судді Я.Б.Глущенко
С.Б. Шелест
Головуючий суддя Пилипенко О.Є.
Судді: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.