ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
23 грудня 2013 року № 826/17602/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К. Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Впроваджувального науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Поліном і Ко»
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Впроваджувальне науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю «Поліном і Ко» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Шевченківському районі м. Києва від 03 грудня 2013 року № 0007252201; податкове повідомлення-рішення від 28 травня 2013 року № 0007402240.
Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх безпідставними та такими, що ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях посадових осіб відповідача, не відповідають вимогам чинного податкового законодавства й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження відсутності реальної можливості здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», а реальність господарських операцій позивачем підтверджується належним чином оформленими документами.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав з посиланням на їх безпідставність, просив суд відмовити у їх задоволенні. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, співпадають з висновками акта перевірки від 13.05.2013 року № 1357/2240/21472157 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Впроваджувального науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Поліном і Ко» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» за період з 01.03.2012 року по 31.07.2012 року (далі по тексту - Акт перевірки).
Так, відповідач при обґрунтуванні позиції стосовно реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» посилається на акт від 13.11.2012 року № 7593/22-7/37889322 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та ПДВ за період з 01.10.2011 року по 30.06.2012 року, відповідно до якого перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування з податку на прибуток та ПДВ при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) за період з 01.10.2011 року по 30.06.2012 року, які підпадають під визначення згідно з Податковим кодексом України. Згідно протоколу допиту свідка - засновника ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» ОСОБА_2 стало відомо, що останній до фінансово-господарської діяльності підприємства не мав, документи фінансово-господарської звітності не підписував.
При обґрунтуванні позиції стосовно реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» відповідач посилається на акт від 01.03.2013 року № 429/22.3-17/37889288 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.01.2012 року по 30.10.2012 року, в якому зазначено, що перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при визначенні доходів та витрат (послуг) за період з 01.01.2012 року по 30.10.2012 року, які підпадають під визначення ст. ст. 134, 185 Податкового кодексу України.
Відповідач вважає обставини, викладені в акті перевірки, рішеннях та запереченнях, належними, достатніми та допустимими доказами правомірності винесення податкових повідомлень - рішень.
Суд, керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Впроваджувальне науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю «Поліном і Ко» зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією та перебуває на обліку в ДПІ в Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві як платник податків.
В період з 22.04.2013 по 26.04.2013 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Впроваджувального науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Поліном і Ко» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» за період з 01.03.2012 року по 31.07.2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 13.05.2013 року № 1357/2240/21472157.
Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:
- п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 134894 грн., у тому числі за березень 2012 року - 14940 грн., квітень 2012 року - 19847 грн., травень 2012 року - 13576 грн., червень 2012 року - 47991 грн., липень 2012 року - 38540 грн.,
- п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток підприємств на суму 194670 грн., у тому числі по періодах: 1 квартал 2012 року - 15687 грн., за півріччя 2012 року - 155610 грн., за три квартали 2012 року - 194670 грн.
На підставі Акту перевірки та за результатами розглянутих заперечень позивача податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
- податкове повідомлення-рішення ДПІ в Шевченківському районі м. Києва від 03.12.2013 року № 0007252201, яким позивачу в порушення вимог п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 165454 грн., у тому числі за основним платежем - 132363 грн. та за штрафними санкціями - 33091 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 28.05.2013 року № 0007402240, яким позивачу в порушення вимог п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 243337 грн., у тому числі за основним платежем - 194670 грн. та за штрафними санкціями - 48667 грн.
За результатом адміністративного оскарження, податкове повідомлення - рішення від 28 травня 2013 року № 0007402240 залишено без змін, податкове повідомлення - рішення від 28 травня 2013 року № 0007412240 скасовано в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2531,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 632,75 грн. (копія рішення Головного управління Міндоходів у місті Києві від 09 серпня 2013 року № 3003/10/26-15-10-04-04 та рішення Міністерства доходів і зборів України від 15 жовтня 2013 року № 13226/6/99-99-10-01-15 містяться в матеріалах справи).
Відповідно, на підставі вищезазначених рішень, відповідачем прийнято нове податкові повідомлення - рішення від 03 грудня 2013 року № 0007252201, яким позивачу в порушення вимог п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 165454,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 132363,00 грн., за штрафними санкціями - 33091,00 грн.
На думку позивача, висновок акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).
Згідно наявної в матеріалах справи довідці має право займатися наступними видами діяльності: діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.; дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук; технічні випробовування та дослідження; комп'ютерне програмування; ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування. Для здійснення власної господарської діяльності орендує складське приміщення у ФОП ОСОБА_1 на підставі договору від 01.02.2012 року № 02/01-2012 про співробітництво. Згідно довідки від 15.11.2013 року № 15-11 на Впроваджувальному науково-виробничому товаристві з обмеженою відповідальністю «Поліном і Ко» працювало в період з 01.03.2012 року по 31.07.2012 року три співробітника.
Як вбачається з матеріалів справи, господарська діяльність між позивачем (Покупець) та контрагентом ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (Постачальник) здійснювалась на підставі укладеного письмового договору купівлі-продажу від 07.03.2012 року № 1П-Гор2012, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується на термін дії договору виготовляти та систематично поставляти Покупцю, обсяг виготовленого товару, визначеного цим Договором, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату. Загальна сума договору визначається як сума поставок партій Товару, згідно з видатковими накладними. Постачальник поставляє товар на умовах DDP (доставка на склад покупця) в редакції Інкотермс 2010 року, з урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також особливостей, що виплавають із умов цього Договору.
Згідно специфікації - Додатку № 1 до договору - ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» постачало позивачу мідно сульфатний електрод порівняння МСЕП.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій згідно договору від 07.03.2012 року № 1П-Гор2012 позивачем долучено до матеріалів справи копії видаткових накладних. Кім цього, в матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних, відповідно до яких ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» постачало позивачу обумовлений договором товар. Згідно картки 281 придбаний позивачем товар оприбутковано на складі. Позивачу контрагентом ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» виписано податкові накладні, що стали підставою для включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту. Оплата за отримані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують копії платіжних доручень, картка рахунку 631 по ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», надані позивачем та долучені до матеріалів справи.
Господарська діяльність між позивачем (Покупець) та контрагентом ТОВ «Мармур ЛТД» (Постачальник) здійснювалась на підставі укладеного письмового договору купівлі-продажу від 05.03.2012 року № 1П-Мар2012, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується на термін дії договору виготовляти та систематично поставляти Покупцю, обсяг виготовленого товару, визначеного цим Договором, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату. Загальна сума договору визначається як сума поставок партій Товару, згідно з видатковими накладними. Постачальник поставляє товар на умовах DDP (доставка на склад покупця) в редакції Інкотермс 2010 року, з урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також особливостей, що виплавають із умов цього Договору.
Згідно специфікації - Додатку № 1 до договору - ТОВ «Мармур ЛТД» постачало позивачу мідно сульфатний електрод порівняння МСЕП.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій згідно договору від 05.03.2012 року № 1П-Мар2012 позивачем долучено до матеріалів справи копії видаткових накладних. Кім цього, в матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних, відповідно до яких ТОВ «Мармур ЛТД» постачало позивачу обумовлений договором товар. Згідно картки 281 придбаний позивачем товар оприбутковано на складі. Позивачу контрагентом ТОВ «Мармур ЛТД» виписано податкові накладні, що стали підставою для включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту. Оплата за отримані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують копії платіжних доручень, картка рахунку 631 по ТОВ «Мармур ЛТД», надані позивачем та долучені до матеріалів справи.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.
Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за березень 2012 року - 14940 грн., квітень 2012 року - 19847 грн., травень 2012 року - 13576 грн., червень 2012 року - 47991 грн., липень 2012 року - 38540 грн. на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами ТОВ «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» у зв'язку з придбанням товарів, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди.
На підтвердження належної реєстрації податкових накладних, позивачем надано копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг. В свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару та робіт й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» в матеріалах справи містяться докази подальшого використання отриманих у контрагентів товарів, дослідивши які, судом встановлено, що в подальшому придбаний у ТОВ «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» товар (мідно сульфатний електрод порівняння МСЕП) був реалізований ТОВ «Західна трубопровідна компанія» на підставі договору поставки від 03.03.2012 року № 12-3б, на підтвердження чого в матеріалах справи наявні видаткові та податкові накладні, копії квитанцій на підтвердження оплати товару, картка рахунку 361.
Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Мармур ЛТД», ТОВ Комерційна фірма «Горизонталь» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Так, судом встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.
Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.
Крім того, суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.
Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали можливості на виконання господарських зобов'язань по поставці товару, наданні послуг та доказів відсутності фактичних дій останніх, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.
На думку суду, позивач, як Замовник послуг, не може нести відповідальність ні за несплату податків виконавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.
Суд звертає увагу, що дані податкової звітності контрагентів про відсутність основних засобів не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
Що ж стосується посилання відповідача на неможливість формування даних податкового обліку на підставі первинних документів, підписаних від імені спірних контрагентів невстановленими особами, то слід зазначити, що платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності; на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.
При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.
З урахуванням викладеного висновок податкового органу про безтоварний характер спірних операцій є безпідставним, а відтак не може бути визнаний об'єктивним та правомірним.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є помилковими, а відтак збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 165454 грн. є протиправним.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ в Шевченківському районі м. Києва від 03.12.2013 року № 0007252201, яким позивачу в порушення вимог п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 165454 грн., у тому числі за основним платежем - 132363 грн. та за штрафними санкціями - 33091 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо обґрунтованості прийняття податкового повідомлення - рішення 03 грудня 2013 року № 0007252201, яким позивачу в порушення вимог п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 165454,00 грн. суд зазначає наступне.
У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В свою чергу, стаття 135 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи.
До числа доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відносяться доходи від операційної діяльності та інші доходи. Вони визначаються на основі первинних документів, що підтверджують отримання платником доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, визначених Податковим кодексом у розділі II.
Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи платника податків визначаються на основі первинних документів, завданням яких у податкових відносинах є підтвердження факту отримання доходів. Порядок ведення та зберігання таких документів визначається правилами ведення бухгалтерського обліку. Головними документами при цьому виступають рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконання робіт, виписки із банківських рахунків, прибуткові касові ордери та ін. статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 17 червня 1999 р. № 996 встановлює, що первинним документом є "документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення". Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та звітність несе власник або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством.
Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.
Судом вже детально зазначалось, що матеріали справи містять первинних документів на підтвердження реальності виконання умов вищезазначених договорів, укладених та підписаних позивачем та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь».
За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність збільшення позивач податку на прибуток на суму 165454,00 грн.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Впроваджувального науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Поліном і Ко» підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Адміністративний позов Впроваджувального науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Поліном і Ко» задовольнити.
2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 28 травня 2013 року № 0007402240 та від 03 грудня 2013 року № 0007252201.
3.Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України Шевченківського району стягнути судові витрати в сумі 458,81 грн. на користь Впроваджувального науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Поліном і Ко» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник