ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
16 грудня 2013 року 11:40 № 826/18943/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засіданні Непомнящій А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київсервісбуд"
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві
про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000952203 та № 0000962203 від 12.07.2013
29 листопада 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київсервісбуд» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 12 липня 2013 року № 0000962203 та № 0000952203.
Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням - рішенням, вважаючи його протиправним, необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного податкового законодавства. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження відсутності реальної можливості здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Тесей ЛТД», а реальність господарських операцій підтверджується належним чином оформленими документами.
Заперечення відповідача співпадають із висновками акту перевірки від 27 травня 2013 року № 34/1-22-80-37034138.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
На підставі наказу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 21 травня 2013 року № 1438 та підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75, пункту 79.2. статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київсервісбуд» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Тесей ЛТД» (код ЄДРПОУ 37818657) за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатом якої складено акт перевірки від 27 травня 2013 року № 34/1-22-80-37034138.
Як висновок проведено перевірки встановлено наступні порушення податкового законодавства:
- пункту 138.2 статті 138 розділу III Податкового кодексу України, в результаті - занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 7 900 грн., в т.ч. по періодам: за 3 квартал 2012 року в сумі 5 800 грн. за 4 квартал 2012 року в сумі 2100,00 грн. ;
- пункту 198.3., пункту 198.6. статті 198, пункту 201.6. статті 201 Податкового кодексу України, в результаті - занижено податок на додану вартість на загальну суму на загальну суму 7523 грн., в тому числі за період: жовтень 2012 року в сумі 7273 грн., листопад 2012 року в сумі 250 грн.
Такий висновок податкового органу мотивований тим, що відповідно до акту перевірки ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва ДПС від 12 березня 2012 року № 694/2220/37818657 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тесей ЛТД» з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за 01 січня 2012 року по 30 листопада 2012 року, згідно якого встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.
На думку відповідача, вбачається проведення ТОВ «Тесей ЛТД» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.
Не погоджуючись із такими висновками, позивачем подано заперечення від 03 липня 2013 року, які за результатом розгляду залишені без задоволення згідно відповіді Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 10 липня 2013 року № 1139/10/22-03.
Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 12 липня 2013 року № 0000962203 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54, пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України за порушення пункту 198.3., пункту 198.6. статті 198, пункту 201.6. статті 201 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київсервісбуд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 9404,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 7523,00 грн., за штрафними санкціями - 1881,00 грн.
Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 12 липня 2013 року № 0000952203 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54, пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України за порушення пункту 138.2 статті 138 розділу III Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київсервісбуд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 9875,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 7900,00 грн., за штрафними санкціями - 1975,00 грн.
За результатом адміністративного оскарження, податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 12 липня 2013 року № 0000952203 та № 0000962203 залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення (рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25 вересня 2013 року № 4614/10/26-15-10-04 та рішення Міністерства доходів і зборів України від 25 жовтня 2013 року № 13968/0/9999-10-01-15 додані до матеріалів справи).
На думку позивача, висновок акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київсервісбуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тесей ЛТД», обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).
Як свідчать матеріали справи, між ТОВ «БК «Київсервісбуд» (Замовник) та ТОВ «Тесей ЛТД» (Підрядник) укладено Договір про послуги автотранспорту № 11 від 01 серпня 2012 року за умовами якого Підрядник надає автотранспорт по заявці Замовника. Автотранспорт Замовнику надається Підрядником з водієм в робочі дні тижня для пересування тільки на території України. Вартість робіт будівельної техніки становить - автокран 8 год. -1050,00 грн. в т.ч. ПДВ 175,00 грн. Строк дії договору з 01 серпня 2012 року по 01 серпня 2013 року (п.п.6.5 п.6 Договору).
На виконання умов Договору, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київсервісбуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тесей ЛТД» підписані наступні акти здачі-прийняття робіт: від 30 вересня 2012 року № б/н послуга автокрана маш/час 252,5, ціна 131,25 грн., на загальну суму - 33140,63 грн.; від 30 жовтня 2012 року № б/н, послуга автокрана маш/час 80, ціна 131,25 грн., на загальну суму - 10500,00 грн.; від 30 листопада 2012 року № б/н, послуга автокрана маш/час 11,5, ціна 131,25 грн. на загальну суму - 1500,00 грн.
В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Тесей ЛТД» виписано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київсервісбуд» податкові накладні від 30 жовтня 2012 року № 967 на суму 10500,00 грн. (ПДВ 1750,00 грн.); від 30 вересня 2012 року № 996 на суму 33140,19 грн. (ПДВ 5523,44 грн.); від 19 листопада 2012 року № 616 на суму 1500,00 грн. (ПДВ 250,00 грн.).
Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні банківські виписки, копії яких долучено до матеріалів справи.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.
Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за перевіряємий період на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Тесей ЛТД» у зв'язку з придбанням послуг.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тесей ЛТД» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару та робіт й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київсервісбуд» здійснює діяльність у сфері будівництва житлових і нежитлових будівель, неспеціалізованої оптової торгівлі.
Матеріали справи свідчать, що придбані у ТОВ «Тесей ЛТД» послуги з надання автотранспорту (автокрану) позивачем використані під час виконання будівельних робіт із будівництва будівлі Бізнес-центру з офісно-готельними приміщеннями, торгівельно-виставковим комплексом і центром сервісного обслуговування автомобілів в селі Гора Бориспільського району Київської області. Будівництво вказаного об'єкту здійснюється ТОВ «Будівельна компанія «Київсервісбуд», як субпідрядною організацією, за замовленням ТОВ «Ніко Авто Інвест» та ТОВ «Рембудсервіс 2002» (Підрядник). Виняйнятий ТОВ «Будівельна компанія «Київсервісбуд» у ТОВ «Тесей ЛТД» автомобільний кран було використовувався у вересні-листопаді 2012 року для підйому будівельних матеріалів (цегла, арматура, металоконструкції), які використовувались при виконанні будівельних робіт на вказаному об'єкті. Вартість послуг автокрану включена до локальних та зведеного кошторису на будівництво об'єкту. Надані ТОВ «Тесей ЛТД» послуги автокрану включені ТОВ «Будівельна компанія «Київсервісбуд» до довідок про вартість виконаних робіт та актів приймання-передачі виконаних робіт та відповідно прийняті Замовником будівництва - ТОВ «Ніко Авто Інвест».
Необхідність у таких послугах обумовлена самим характером виконуваних ТОВ «Будівельна компанія «Київсервісбуд» будівельних робіт, була наперед передбачена у кошторисах на виконання робіт зі спорудження об'єкту, прийнята та оплачена замовником будівництва.
На підтвердження вищезазначеного, позивачем надано копію Договору № 2301/12 від 23 січня 2012 року, актів приймання виконаних будівельних робіт та відомості ресурсів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київсервісбуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тесей ЛТД» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Так, на момент здійснення спірних господарських операцій Товариство з обмеженою відповідальністю «Тесей ЛТД» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців міститься в матеріалах справи).
Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.
Суд відхиляє посилання відповідача на відсутність будь-якої інформації про наявні у ТОВ «Тесей ЛТД» складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, оскільки такі висновки не впливають на діяльність позивача як суб'єкта господарювання у взаємовідносинах із контрагентами - покупцями та не свідчать про нереальність господарської операції, здійсненої між позивачем та ТОВ «Тесея ЛТД».
При цьому, суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.
Враховуючи викладене, суд вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київсервісбуд» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Тесей ЛТД», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 12 липня 2013 року № 0000962203 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо обґрунтованості прийняття податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 12 липня 2013 року № 0000952203 суд зазначає наступне.
У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В свою чергу, стаття 135 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи.
До числа доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відносяться доходи від операційної діяльності та інші доходи. Вони визначаються на основі первинних документів, що підтверджують отримання платником доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, визначених Податковим кодексом у розділі II.
Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи платника податків визначаються на основі первинних документів, завданням яких у податкових відносинах є підтвердження факту отримання доходів. Порядок ведення та зберігання таких документів визначається правилами ведення бухгалтерського обліку. Головними документами при цьому виступають рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконання робіт, виписки із банківських рахунків, прибуткові касові ордери та ін. статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 17 червня 1999 р. № 996 встановлює, що первинним документом є "документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення". Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та звітність несе власник або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством.
Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.
Судом вже детально зазначалось, що матеріали справи містять первинних документів на підтвердження реальності виконання умов вищезазначених договорів, укладених та підписаних позивачем та ТОВ «Тесей ЛТД».
За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність збільшення позивач податку на прибуток на суму 9875,00 грн.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київсервісбуд» підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київсервісбуд» задовольнити.
2. Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 12 липня 2013 року № 0000962203 та № 0000952203.
3. Судові витрати в сумі 344,10 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київсервісбуд» за рахунок державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник