ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
м. Київ
19 грудня 2013 року 14 год 45 хв. № 826/15425/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства екології та природних ресурсів України, треті особи: Івано-Франківська обласна рада, Львівська обласна рада, Стуліков Артур Вікторович (уповноважена особа громадської організації "Невідворотність покарання"), Державна служба геології та надр України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України та товариство з обмеженою відповідальністю "Надра Олеська", про визнання неправомірною бездіяльності відповідачів в частині та зобов'язання відповідача-1 вчинити певні дії.
До Окружного адміністративного суду міста Києва 30 вересня 2013 року надійшов позов ОСОБА_1 (також далі - позивач) до Кабінету Міністрів України (також далі - відповідач-1) та Міністерства екології та природних ресурсів України (також далі - відповідач-2) про визнання неправомірною бездіяльності відповідача-1 і відповідача-2 при підготовці проекту Угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Олеська, між Державою Україна, компанією "Шеврон Юкрейн Б.В." та товариством з обмеженою відповідальністю "Надра Олеська" (також далі - проект Угоди, Угода) в частині не проведення державних експертиз із правових, природоохоронних та фінансових питань, а також зобов'язання відповідача-1 забезпечити проведення усіх передбачених чинним законодавством державних експертиз із правових, природоохоронних та фінансових питань у порядку процедури підготовки проекту Угоди.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що проведення відповідних експертиз є обов'язковим та доцільним, оскільки укладання Угоди може призвести до екологічної катастрофи та порушення прав та інтересів позивача.
Ухвалою суду від 02 жовтня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, у якій призначено попереднє судове засідання, та, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України), до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів допущено Івано-Франківську обласну раду (також далі - третя особа-1) та Львівську обласну раду (також далі - третя особа-2), а на стороні позивача - Стулікова Артура Вікторовича (уповноважену особу громадської організації "Невідворотність покарання" (також далі - третя особа-3).
У попередньому судовому засіданні 18 жовтня 2013 року судом задоволено відповідне клопотання представника відповідача-2 та, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 53 КАС України, до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів залучено Державну службу геології та надр України (також далі - третя особа-4), Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (також далі - третя особа-5) та товариство з обмеженою відповідальністю "Надра Олеська" (також далі - третя особа-6).
Ухвалою суду від 11 листопада 2013 року у сторін та третіх осіб витребувано наявні додаткові письмові докази.
До суду 18 листопада 2013 року через канцелярію від позивача надійшла телеграма про розгляд справи за її відсутності на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Ухвалою суду від 18 листопада 2013 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні колегією суддів.
До суду 26 листопада 2013 року через канцелярію від позивача та третьої особи-3 надійшла письмова заява про розгляд справи за їх відсутності на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
У ході судового розгляду справи представники відповідача-1 і відповідача-2 не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у попередньому судовому засіданні 11 листопада 2013 року та у судовому засіданні 27 листопада 2013 року відповідно.
Представники третьої особи-1, третьої особи-2, третьої особи-4 і третьої особи-5 заперечували проти позову та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, поданих до суду через канцелярію 18 та 27 листопада 2013 року відповідно. При цьому, у судове засідання 27 листопада 2013 року представники третьої особи-1, третьої особи-2, третьої особи-5 і третьої особи-6 не прибули, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності їх представників до суду не надійшли.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 27 листопада 2013 року судом, згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
Кабінетом Міністрів України прийнято:
- 30 листопада 2011 року постанову № 1297 "Про проведення конкурсу на укладення угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Олеська";
- 10 травня 2012 року прийнято розпорядження № 269-р "Про визначення переможця конкурсу на укладення угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Олеська";
- 12 червня 2013 року розпорядження № 415-р "Про продовження строку укладення угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Олеська";
- 28 серпня 2013 року розпорядження № 715-р "Про продовження строку укладення угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Олеська";
- 30 жовтня 2013 року розпорядження № 844-р "Про підписання Угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Олеська, між Державою Україна, компанією "Шеврон Юкрейн Б.В." та товариством з обмеженою відповідальністю "Надра Олеська".
Суд не погоджується з доводами позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1, підпункту 13 п. 2 ч. 1 ст. 20, ч. 1 ст. 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує та координує роботу цих органів.
Кабінет Міністрів України у сферах соціальної політики, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій: забезпечує проведення державної політики у сфері охорони природи, екологічної безпеки та природокористування.
Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Згідно з п. 1 Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 452/2011, Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінприроди України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мінприроди України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні і забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та у межах своєї компетенції біологічної, генетичної та радіаційної безпеки, поводження з відходами, у тому числі радіоактивними, пестицидами і агрохімікатами, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, радіаційного захисту, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (надр, поверхневих та підземних вод, внутрішніх морських вод і територіального моря, атмосферного повітря, лісів, тваринного (у тому числі водних живих ресурсів, мисливських та немисливських видів тварин) і рослинного світу та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України (далі - природні ресурси), відтворення та охорони земель, збереження, відтворення і невиснажливого використання біо- та ландшафтного різноманіття, формування, збереження і використання екологічної мережі, організації, охорони та використання природно-заповідного фонду, збереження озонового шару, регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату та адаптації до його змін і виконання у межах компетенції вимог Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї, розвитку водного господарства і меліорації земель, геологічного вивчення та раціонального використання надр, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів.
Суд погоджується із твердженнями представника відповідача-2, що позивачем не доведено факт наявності загрози та можливості порушення її прав та інтересів у разі укладення Угоди. Позивачем також не доведено, що укладення Угоди є передумовою виникнення екологічної катастрофи на Олещщині.
Представник відповідача-2 пояснила, що проект Угоди не передбачає конкретне розміщення об'єкту, який може вплинути на стан навколишнього природного середовища, оскільки лише надає можливість сторонам Угоди дійти згоди щодо істотних її умов з перспективою на подальше їх виконання.
Робота над розробкою проекту Угоди не може спричинити негативні наслідки для навколишнього природного середовища. Такі наслідки можуть настати тільки у результаті неправомірних діянь у сфері природокористування.
Під час розгляду справи судом з'ясовано, що твердження позивача щодо не проведення відповідних експертиз спростовуються наступним.
Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про екологічну експертизу", екологічна експертиза в Україні - вид науково-практичної діяльності уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.
Об'єктами екологічної експертизи є проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, генетично модифікованих організмів, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України "Про угоди про розподіл продукції", проекти угод про розподіл продукції підлягають обов'язковій державній експертизі з фінансових, правових, природоохоронних та інших питань відповідно до законодавства.
У ході судового розгляду справи представники відповідача-1 і відповідача-2 стверджували, що проект Угоди розроблений та підданий всебічному аналізу з боку центральних органів виконавчої влади щодо питань, пов'язаних із охороною довкілля, фінансових, податкових, правових та інших питань.
Зокрема, у матеріалах справи міститься копія еколого-експертної оцінки проекту Угоди Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління від 08 серпня 2013 року, з якої вбачається, що за результатами аналітичного опрацювання матеріалів проекту Угоди, у тому числі положень щодо охорони навколишнього природного середовища, а також проведення на їх підставі порівняльного аналізу та оцінок ступеня екологічної безпеки, достатності і ефективності екологічних обґрунтувань, запланована діяльність відповідає вимогам чинного природоохоронного законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціонального використання та відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.
У матеріалах справи також наявна копія висновку № 95 державної екологічної експертизи проекту Угоди відповідача-2, згідно з яким, відповідач-2 вважає за можливе визнати достатність екологічних обґрунтувань та надати їм позитивну оцінку за умови дотримання вимог природоохоронного законодавства.
Крім того, представниками відповідача-1 надано суду копію висновку Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи до проекту Угоди, відповідно до якого, проект Угоди погоджується із зауваженнями, а також протокол узгодження позицій щодо проекту Угоди, складений відповідачем-2.
Під час судового розгляду справи представники відповідача-1 також пояснили, що проект Угоди погоджений із третьою особою-4, третьою особою-5, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством фінансів України, Міністерством доходів і зборів України, Міністерством юстиції України, Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України.
Згоду щодо погодження проекту Угоди також надано третьою особою-1, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією рішення від 20 вересня 2013 року № 1058-24/2013 "Про погодження проекту Угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Олеська, між державою Україна, компанією "Шеврон Юкрейн Б.В." та товариством з обмеженою відповідальністю "Надра Олеська", а також третьою особою-2 (рішення від 03 жовтня 2013 року № 879).
Проект Угоди схвалений відповідачем-1 шляхом видачі розпорядження від 30 жовтня 2013 року № 844-р "Про підписання Угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Олеська, між Державою Україна та компанією "Шеврон Юкрейн Б.В." та товариством з обмеженою відповідальністю "Надра Олеська".
Викладені обставини, за переконанням представників відповідача-1, підтверджують, що проект Угоди фактично пройшов державну експертизу відповідними профільними міністерствами та державними органами, а також схвалений відповідачем-1 на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
Таким чином, проаналізувавши викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання неправомірною бездіяльності відповідача-1 і відповідача-2 при підготовці проекту Угоди та, як наслідок, зобов'язання відповідача-1 забезпечити проведення усіх передбачених чинним законодавством державних експертиз із правових, природоохоронних та фінансових питань у порядку процедури підготовки проекту Угоди.
Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Із системного аналізу викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України та Міністерства екології та природних ресурсів України, треті особи: Івано-Франківська обласна рада, Львівська обласна рада, Стуліков Артур Вікторович (уповноважена особа громадської організації "Невідворотність покарання"), Державна служба геології та надр України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України та товариство з обмеженою відповідальністю "Надра Олеська", про визнання неправомірною бездіяльності відповідачів в частині та зобов'язання відповідача-1 вчинити певні дії є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єктів владних повноважень та відсутністю з їх сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 7-11, 24, 25, 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -
Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1.
Копії постанови направити (вручити) сторонам та третім особам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.
Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Головуючий суддя В.М. Данилишин
Суддя І.А. Качур
Суддя В.І. Келеберда