Справа № 825/4506/13-а
23 грудня 2013 року Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Житняк Л.О.
за участі секретаря Сугакової Т.В.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Малая А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.11.2013 № 0001662204, -
05.12.2013 Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - ДПІ у м. Чернігові) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.11.2013 № 0001662204, що прийнято за наслідками проведеної фактичної перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, якою встановлені порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, про що складено Акт від 08.11.2013.
Обґрунтовуючи свої вимоги щодо безпідставності спірного податкового повідомлення-рішення позивач зазначив, що висновки зазначені в Акті перевірки від 08.11.2013 є неправомірними та такими, що не відповідають дійсності, а податкове повідомлення-рішення від 25.11.2013 № 0001662204 - необґрунтованим та прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позові з наданням додаткових пояснень.
Представник відповідача проти позову заперечив та просив у його задоволенні відмовити, пояснивши, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства. В судовому засіданні надав письмові заперечення проти позову (а.с. 21-22).
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ФОП ОСОБА_3 (ід.н. НОМЕР_2) зареєстровано як фізичну особу-підприємця в установленому законом порядку, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і взято на облік в органах державної податкової служби як платника податків.
Відповідно судом встановлено, що ДПІ у м. Чернігові була проведена фактична перевірка за дотриманням суб'єктом господарювання ФОП ОСОБА_3 порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, про що складено Акт від 08.11.2013 (підписаний ФОП ОСОБА_3 із запереченнями 08.11.2013, а.с. 8-9).
В розділі 3 "Висновок перевірки" Акту встановлено порушення позивачем п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, у зв'язку з тим що згідно розрахункових квитанцій від 01.11.2013 № 18504475 та № 18504511 ФОП ОСОБА_3 було реалізовано куртку пухову та сумку на загальну суму 1 503,25 грн., яка була не оприбуткована, вказана операція в книзі обліку доходів і витрат не відображена.
На підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення, що є предметом даного спору, від 25.11.2013 № 0001662204, згідно якого до ФОП ОСОБА_3 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 7 516,00 грн. (а.с. 10).
Дослідивши фактичні обставини нарахування податкового зобов'язання, судом враховано, що згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи із врахуванням визначення терміну "податкове зобов'язання", вказаного в пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
При цьому, в даних правовідносинах враховується Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, яке розроблено відповідно до ст. 33 Закону України "Про Національний банк України" та визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.
Пункт 1.2 Положення визначає поняття "оприбуткування готівки" як проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Згідно п. 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.
Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Так, п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми, яка й була застосована до позивача у розмірі 7 516,00 грн. (1 503,25x5).
В ході судового розгляду встановлено, що позивачем на перевірку надавались договори, на підставі яких ФОП ОСОБА_3 здійснює свою підприємницьку діяльність:
- договір відповідального зберігання від 01.01.2013 № 23, укладений з ТОВ "МС 42", згідно умов якого депонент (ТОВ "МС 42") передає, а зберігач (ФОП ОСОБА_3) приймає товарно-матеріальні цінності, в подальшому майно, для відповідального зберігання та організації експозиції. Пунктом 4.1 даного Договору передбачено, що винагорода зберігача за даним договором визначається згідно актів виконаних робіт по мірі виконання таких робіт та послуг;
- договір доручення від 01.06.2013 № 868, укладений з Громадською організацію "Спілка споживачів "ІНФОРМАЦІЯ_1" (довіритель), згідно п. 1.1 якого довіритель доручає повіреному (ФОП ОСОБА_3) здійснити наступні юридичні дії: організувати всі роботи і операції, пов'язані з організацією експозиції продукції для спорту та відпочинку в експозиційних точках мережі ІНФОРМАЦІЯ_1, організація всіх супутніх процесів, пов'язаних з експозицією продукції для найбільш повного та якісного представлення такої продукції перед споживачами згідно стандартів та умов обслуговування кінцевого споживача та інші. Пунктом 4.1 даного Договору передбачено, що вартість виконаних робіт та наданих послуг визначається на договірній основі (а.с. 31-33).
У відповідності до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ст. 942 Кодексу).
При цьому, згідно ст. 1000 Кодексу за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 1002 Кодексу).
Зважаючи на вищевказані норми, суд зауважує на тому, що за договорами відповідального зберігання та доручення право власності на товарно-матеріальні цінності та грошові кошти до зберігача, повіреного не переходить.
Крім іншого, суд враховує п. 292.4 ст. 292 Податкового кодексу України, яким визначено, що у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).
Також, п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначає поняття "продаж (реалізація) товарів" - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
Таким чином, не вважаються продажем (реалізацією) операції здійснені ФОП ОСОБА_3 в межах договорів відповідального зберігання та доручення. До позивача право власності на товарно-матеріальні цінності та грошові кошти не переходить, отримані кошти не використовуються для здійснення підприємницької діяльності тощо, а, відтак не є її доходом і до книги обліку доходів і витрат не вносяться.
Також, п. 2.3 договору відповідального зберігання від 01.01.2013 № 23 передбачено, що зберігач має право передати майно третім особам. За домовленістю сторін усі отримані в результаті передачі майна третім особам грошові кошти інкасуються на визначені депонентом (довірителем) банківські рахунки.
В межах виконання вищевказаних договорів, в судовому засіданні було встановлено, що усі отримані грошові кошти позивачем інкасуються на чітко визначені банківські рахунки. Щоденно грошові кошти з експозиційної точки забираються співробітниками банківської установи, що підтверджується відповідними копіями супровідних відомостей до сумки з готівковою виручкою, які пред'являлися перевіряючим під час проведення фактичної перевірки.
Так, суд враховує пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України, яким встановлено, що платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої та п'ятої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.
Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Згідно п.п. 4, 5 Порядку ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2011 № 1637, у Книзі відображається фактично отримана сума доходу від провадження діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік. Записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, зокрема кошти, що надійшли на поточний рахунок платника податку та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, фактично безоплатно отримано товари (роботи, послуги).
Таким чином, право власності на зазначені грошові кошти до ФОП ОСОБА_3 не переходить, а відтак не є її доходом, у зв'язку з чим і не підлягають внесенню до книги обліку доходів і витрат.
З наведених норм вбачається, що до книги обліку доходів і витрат включаються тільки суми фактично отриманих доходів платника єдиного податку. Тобто кошти, що не є доходом платника податків, у книзі обліку доходів і витрат не відображаються.
Крім іншого, суд звертає увагу на те, що в Акті перевірки міститься посилання податкового органу на те, що факт надходження до ФОП ОСОБА_3 грошових коштів підтверджується квитанціями від 01.11.2013 № 18504475 та № 18504511.
Із зазначених квитанцій вбачається, що грошові кошти від передачі сумки і куртки-пуховика (контрольна закупка) були прийняті ФОП ОСОБА_4 Вказані квитанції не містять жодного посилання відносно того, що зазначені грошові кошти були отримані ФОП ОСОБА_3, від її імені та/чи на її користь. Таким чином, твердження про те, що зазначені грошові кошти в загальній сумі 1 503,25 грн. були фактично отримані саме позивачем є безпідставними.
При цьому, в Акті перевірки також зазначено, що в приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1, встановлено здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 Разом з тим згідно договорів доручення з ФОП ОСОБА_3 здійснюють господарську діяльність ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8
Таким чином, відповідачу було відомо про те, що в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1, здійснює підприємницьку діяльність не лише позивач, а й інші суб'єкти підприємницької діяльності, в т.ч. ФОП ОСОБА_7, яка не є найманим працівником ФОП ОСОБА_3 Даний факт представником відповідача в ході судового розгляду не був спростований.
В даному випадку Акт перевірки від 08.11.2013 не містить обґрунтування специфіки взаємодії між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_7, окрім посилання на те, що між ними укладений договір доручення. При цьому факт передачі грошових коштів, отриманих від ФОП ОСОБА_7 ФОП ОСОБА_3 не встановлений, посилання на документи, які підтверджують такі обставини, не зазначені, будь-який опис позиції податкового органу з того приводу, яким чином грошові кошти, отримані ФОП ОСОБА_7 в подальшому повинні оприбутковуватися саме ФОП ОСОБА_3 в Акті перевірки не міститься.
З наведеного вбачається, що факт отримання грошових коштів ФОП ОСОБА_3 за квитанціями, що зазначені в Акті перевірки, відповідачем не доведений.
Відповідно за врахування пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, яким визначено поняття "штрафна санкція (фінансова санкція, штраф)", ст. 123 Кодексу, якою встановлено накладення на платника податків штрафу у відповідному розмірі, а також враховуючи встановлені судом обставини та норми законодавства, згідно яких до платника податків може застосовуватись фінансова (штрафна) санкція лише за допущені ним порушення вимог податкового законодавства, та п. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", застосування до ФОП ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) є неправомірним.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.
У даному випадку, згідно вимог Податкового кодексу України, враховуючи ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 11, ст.ст. 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнав, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 25.11.2013 № 0001662204 підлягає визнанню протиправним та скасуванню, відповідно позов - задоволенню.
Всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати по справі згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 25.11.2013 № 0001662204.
Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31216206784002, отримувач: УДКСУ у м. Чернігові Державний бюджет, код ЄДРПОУ 38054398, банк ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ід.н. НОМЕР_2) 172,06 грн. (сто сімдесят дві гривні 06 коп.) судового збору, сплаченого за квитанцією від 05.12.2013 № 5594.77.1.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя Л.О. Житняк