23 грудня 2013 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/1127/11
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лелюка О.П.,
суддів Анісімова О.В.,
Боднарюка О.В.,
при секретарі Кіщук О.І.,
за участю представників позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3, представника відповідача Іліки Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці, з урахуваннями уточнень позову, про скасування податкового повідомлення-рішення №0000980171/1 від 10 березня 2011 року щодо визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку з доходів фізичних, що є суб'єктами підприємницької діяльності від підприємницької діяльності за основним платежем 7234040,34 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказував про те, що відповідачем проводилась виїзна документальна планова перевірка дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 29 листопада 2007 року по 30 вересня 2010 року За наслідками перевірки 20 січня 2011 року складено акт №139/17-120/НОМЕР_1, а 28 січня 2011 року винесено податкове повідомлення-рішення від №0000190171/0 про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності від підприємницької діяльності - за основним платежем в розмірі 7234040,34 грн та штрафними санкціями в розмірі - 1808510,08 грн.
Не погоджуючись з указаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до ДПА в Чернівецькій області, за результатами чого скаргу було задоволено в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій та 10 березня 2011 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000980171/1 на суму основного платежу в розмірі 7234040,34 грн. Вважаючи, що розгляд первинної скарги проведено без врахування та вивчення додаткових доказів, позивач подав повторну скаргу до ДПА України,є яку було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0000980171/1 - без змін.
З таким податковим повідомленням-рішенням позивач не погоджується та вказує наступне
Для здійснення діяльності в торгівлі товарами широкого асортименту він 25 травня 2010 року заключив контракти №01/10 та 02/10 з турецькими фірмами "SEKTOR DIS TIKARET F.S." та "RVA DIS TIS A.S.".
Під час проведення перевірки працівники відповідача не заперечували, що для перевірки були надані документи стосовно підприємницької діяльності позивача в повному об'ємі, в тому числі і розрахункові квитанції-чеки, які підтверджують проведення розрахунків з нерезидентами; що розрахунки фактично проведені і це підтверджується розрахунковими квитанціями-чекам, однак при цьому не приймають до уваги ці витрати до витратної частини при вирахуванні валових витрат пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності. На думку відповідача, розрахункові квитанції-чеки не відповідають вимогам пункту 1.2 статті 1, пунктам 2.1, 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерського обліку, затверджено наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року №168/704.
Проте позивач вважає, що законодавчі норми, які діють на території України, мають в обов'язковому порядку виконуватись суб'єктами господарювання при здійсненні господарської діяльності, однак він при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності не має права вимагати від контрагентів - нерезидентів інших держав оформляти платіжні документи у формі та за кодами, що затверджені на території України. Зокрема, позивач надав вантажні митні декларації та квитанції про оплату-чеків, що, на його думку, підтверджують сплату в валюті за імпортні товари на митну територію України, в яких наявна інформація про прізвище, ім'я по-батькові особи, яка від імені ПП ОСОБА_5 проводила розрахунки в іноземній валюті, особа, що прийняла кошти та місце і країна проведення розрахунків.
В рішеннях за на наслідками розгляду первинної та вторинної скарги позивача, відповідач звернув увагу на різницю в зазначені адреси в розрахункових квитанціях-чеках в зазначені номеру, а саме: в деяких - №93/702, а в деяких - №93/701. Позивач вказує, що цифри 701 та 702 є номера офісних приміщень фірми, що знаходяться в одній будівлі, крім того п.3 контракту №02/10 від 25 тавня 2010 року визначає, що місце розрахунків за товари обумовлюються сторонами попередньо і може бути в будь-якому місці, в тому числі на території Сирії, Румунії або Туреччини.
Також, на думку позивача, безпідставним є твердження відповідача, що порушенням є відсутність у копіях розрахункових квитанцій-чеків назви товарів, їх кількості та ціни (зміст господарської операції та її вимірників у натуральному і вартісному виразі), що не надає можливості визначити, за які саме товари (послуги) була здійснена оплата іноземним фірмам, оскільки платіжний документ не існує для визначення, або зазначення ціни товарів та виміру у натуральному і вартісному виразі, для цього є інші бухгалтерські документи (накладна, податкова накладна, інвойси, фактури, вантажно-митні декларації тощо).
Квитанції позивачем надавалися, як приклад того, що кошти були сплачені за товар по відповідному контракту, де зазначений його номер і дата, що чітко визначає зміст господарської операції.
Крім того, вказує, що відповідачем при направленні податкових повідомлень-рішень порушено вимоги підпункту 2.4. пунтку 2 Порядку направлення органами ДПС податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджено наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року №985 , а саме: не надано розрахунків податкового зобов'язання та штрафних санкцій; інформація про наявність таких розрахунків відсутня і в супровідному листі від 28 січня 2011 року №949/17-112 до повідомлення, який в свою чергу не відповідає вимогам пункту 42.1 статті 42 Податкового кодексу України: не завірений гербовою печаткою.
Позивач також вважає порушенням визначення чистого доходу (оподатковуваного доходу) за 9 місяців 2010 року, оскільки стаття 13 Розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» передбачає, що оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року (тобто саме календарний рік є базою оподаткування) від здійснення підприємницької діяльності.
Працівниками ВПМ ДПІ у м. Чернівці розглядалася дана справа в частині ознак злочину передбачених статтею 212 Кримінального кодексу України, однак, за результатами розгляду була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи.
Виходячи з наведеного, позивач просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000980171/1 від 10 березня 2011 року.
Відповідач, не погоджуючись з заявленим позовом, подав суду письмові заперечення. Вказує, що в ході перевірки правильності визначення витрат, задекларованих в декларації про доходи позивача з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, встановлено розбіжність в сумі 48226935,59 грн. Так, за даними декларації про доходи валові витрати склали - 64227368,30 грн, а за даними перевірки - 16000432,71 грн.
Позивач отримував товар згідно Контрактів №01/10 та 02/10 на загальну суму 8087423,80 дол. США або 62802349,39 грн. Під час перевірки позивачем були представлені розрахункові квитанції-чеки, які оформлені в довільній формі на аркуші паперу та містять такі реквізити: реквізити турецької фірми; номер квитанції про сплату-чеку; дату; назву платника; підставу оплати (Контракт); сплачену суму в дол. США; підпис та печатку платника (реквізити вказані на англійській та російський мовах), при цьому сума зазначена в розрахункових квитанціях-чеках не перевищує 10000,00 євро. Також, перевіркою встановлено, що в один і той же день оформлялося більше одного чека. Однак посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Чернівці встановлено, що в розрахункових квитанціях-чеках, наданих в підтвердження оплати, відсутні наступні реквізити: П.І.Б. особи, яка від імені позивача проводила розрахунки; не вказано особу, яка приймала кошти, не вказано місце та країни проведення розрахунків, тобто вони не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV.
Під час проведення перевірки також не було надано документів, що засвідчують джерела придбання іноземної валюти, в тому числі факти придбання іноземної валюти через установу банку.
Крім цього, позивач за перевірений період через РРО MINI 500.02 ME оприбуткував готівкових коштів на суму 64283,16 грн, в той же час на розрахунковий рахунок позивача відкритий в Чернівецькій обласній дирекції ПАТ "Райфайзен банк Аваль" надійшли в сумі 15831,00 грн та були направлені на сплату ПДВ митним органам при імпорті товарів та митних платежів. На валютному ж рахунку позивача в Чернівецькій обласній дирекції ПАТ "Райфайзен банк Аваль" за період, що перевірявся, рух коштів не відбувався. За матеріалами перевірки на виконання умов Контрактів №№01/10 та 02/10 розрахунки по квитанціях були проведені в готівковій іноземній валюті - доларах США, без участі уповноваженого банку в межах торговельного обороту в сумі 6426079,00 дол. США або 50790595,32 грн, чим порушено вимоги абзацу 1 статті 7 Декрету Кабінету Міністрів від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
За таких обставин, відповідач просить суд у задоволені позову відмовити повністю.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Чернівці №0000980171/1 від 10 березня 2011 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2013 року здійснено заміну Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області. Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
В ухвалі суду касаційної інстнації зазначено, зокрема, про те, що при новому розгляді справи судам слід з'ясувати характер та зміст спірних операцій, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у позивача основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, а також, встановити факт здійснення позивачем витрат на закупівлю товару по імпортних контрактах, укладених з фірмами "SEKTOR DIS TICARET A.S." та "RVA DIS TIC.A.S.", та докази, які це підтверджують.
Відповідно до частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
В судових засіданнях 06 грудня 2013 року та 23 грудня 2013 року представники позивача, підтримуючи та обґрунтовуючи позовні вимоги, надали пояснення, аналогічні поясненням, викладених у позові та наданих при першому розгляді даної справи в суді першої інстанції.
Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у запереченнях на позов, та наданих при першому розгляді даної справи в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до направлень від 12 листопада 2010 року №023468, від 28 грудня 2010 року №023844 та від 30 грудня 2010 року №024291, наказів від 23 листопада 2010 року №1695, від 29 грудня 2010 року №2128 та від 30 грудня 2010 року №2158 посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Чернівці проведено виїзну документальну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України субєктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_5 за період з 29 листопада 2007 року по 30 вересня 2010 року.
За результатами перевірки складено Акт від 20 січня 2011 року № 139/17-120/НОМЕР_1, який містить висновок, зокрема, про те, що позивачем порушено вимоги частини другої та третьої статті 13 Розділу IV Декрету Кабміну України №13-92 від 26 грудня 1992 року «Про прибутковий податок з громадян», а саме: невірно визначено суму валових витрат та оподатковуваного (чистого) доходу за період з 01 січня 2010 року по 20 вересня 2010 року, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 7234040,34 грн. в т.ч. за 9 місяців 2010 року в сумі 72340040,34 грн.
На підставі указанного Акту 28 січня 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000190171/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на 7234040,34 грн та нараховані штрафні санкції в розмірі 1808510,08 грн.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, 17 лютого 2011 року позивач подав до Державної податкової адміністрації в Чернівецькій області скаргу, за результатами розгляду якої прийнято рішення про скасування податкового повідомлення-рішення №0000190171/0 від 28 січня 2011 рок в частині застосованої штрафної санкції - 1808510,08 грн.
У звязку з цим Державною податковою інспекцією у м. Чернівці прийнято податкове повідомлення-рішення №0000980171/1 від 10 березня 2011 року, яким за порушення вимог частини другої та третьої статті 13 Розділу IV Декрету Кабміну України №13-92 від 26 грудня 1992 року «Про прибутковий податок з громадян» та пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 7234040,34 грн.
10 березня 2011 року позивачем було подано скаргу до Державної податкової адміністрації України на рішення Державної податкової адміністрації в Чернівецькій області про результати скарги (первинної) №1320/10/25-008 від 25 лютого 2011 року.
Рішенням Державної податкової адміністрації України від 10 травня 2011 року про результати розгляду повторної скарги податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівці від 28 січня 2011 року №0000190171/0 про сплату визначеної суми податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб з урахувнням рішення ДПА в Чернівецькій області від 25 лютого 2011 року №1320/10/25-008, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги, залишено без змін, а скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - без задоволення.
За таких обставин, вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівці №0000980171/1 від 10 березня 2011 року, позивач звернувся з даним позовом до суду.
До встановлених обставин суд застосовує наступні положення закону, чинні на час виникнення спірних правовідносин, та робить відповідні висновки.
Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» втратив чинність, крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницької діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року №889- IV та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
Частиною другою статті 13 розділу IV Декрету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» визначено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з отриманням доходу.
Згідно частини третьої цієї статті до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (надалі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Частинами другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Поряд з цим суд зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Як вбачається з обставин справи, 25 травня 2010 року позивач уклав зовнішньо - економічні контракти №01/10 з турецькою фірмою "DIS TIKARET A.S." та № 02/10 з турецькою фірмою "DIS TIS A.S.".
Предметом даних контрактів була поставка товару на умовах СРТ (Інкотермс - 2000) в асортименті і в відповідності до специфікації й інвойсів, які є невід'ємними частинами контракту. Ціна на товар встановлюється в доларах США. Загальна сума складає 10 000 000 дол. США. Покупець проводить попередню оплату готівкою, через будь-яких представників, які діють в інтересах покупця. Місцем оплати може бути Сирія, Румунія або Туреччина. Поставка товару проводиться партіями по заказу покупця. Заказ повинен містити назву, ціну та кількість товару, які необхідно поставити покупцю. Датою поставки вважається прибуття товару на митницю. Поставка товару проводиться протягом 15 днів після попередньої оплати. Поставка товару без оплати не проводиться. Приймання-передача товару проводиться по кількості і якості на складі покупця й повинно відповідати документам продавця. Покупець проводить попередню оплату готівкою, через будь-яких представників, які діють в інтересах покупця. Місцем оплати може бути Сирія, Румунія або Туреччина.
Відповідно до доручення позивач доручає громадянину Туреччини ОСОБА_7 бути представником на території Туреччини по питаннях підприємницької діяльності і надає йому право: виконувати всі дії, які необхідні для ведення підприємницької діяльності на території Туреччини, приймати замовлення в клієнтів, приймати попередню оплату від клієнтів, виконувати інші дії.
ОСОБА_7 в поясненні від 21 лютого 2012 року підтвердив, що виконував обов'язки представника ПП ОСОБА_5 на території Туреччини з усіма правами, що були йому надані дорученням.
На підтвердження оплати за отриманий товар по контрактах № 01/10 та № 2/10 надано «Квитанції про оплату - чеки», складені на турецькій та російській мовах. Сума оплати по даних чеках склала 6493500 дол. США в т. ч.: червень 2010 року - 753700 дол. США, липень 2010 року - 982100 дол. США, серпень 2010 року - 1952300 дол. США, вересень 2010 року - 2805400 дол. США.
Також позивачем надано вантажно-митні декларації на отримання товару від контрагентів з додатками специфікації, в яких вказано кількість та вартість товару в доларах США, вартість товару по фактурі відповідає вартості товару, вказаної у ВМД в еквіваленті іноземної валюти та гривні. Ці документи мають відповідні відмітки Чернівецької митниці, в тому числі і відмітку про оплату.
Разом з цим позивачем ні при проведенні перевірки відповідачем, ні в ході судового розгляду справи представниками позивача не було надано жодних документів, які підтверджують факт виїзду за межі митної території України як представників ПП ОСОБА_5, так і його особисто.
Не було й надано документів, що засвідчують джерела придбання іноземної валюти, в тому числі факти придбання іноземної валюти через установу банку.
Безпосередньо ПП ОСОБА_5 для надання відповідних пояснень та письмових доказів в судові засідання не з'являвся.
Як пояснили представники позивача, на час розгляду справи ОСОБА_5 перебуває на території Російської Федерації. Проте доказів на підтвердження цього, як і інших доказів на підтвердження зазначених вище обставин суду не надали.
З наявних же у матерілах справи розрахункових квитанцій-чеків вбачається, що в них відсутні назва товарів, його кількість та ціна (зміст господарської операції та її вимірники у натуральному і вартісному виразі).
Крім цього, з обставин справи слідує, що позивач за перевірений період через РРО MINI 500.02 ME реалізував товарів за готівкові кошти в сумі 64283,16 грн, при цьому на розрахунковий рахунок №2600390256/980, відкритий в ПАТ «Райфайзен банк Аваль», внесені платником як власні заощадження та торгівельна виручка на загальну суму 15997018,89 грн. Списано з рахунку 15996244,48 грн - на сплату ПДВ при імпорті товарів та митних платежів. Однак на валютному рахунку №26000297189/840, відкритому в ПАТ «Райфайзен банк Аваль», за перевірений період руху коштів не було.
Таким чином, позивачем не доведено факт здійснення ним витрат на закупівлю товару по імпортних контрактах, укладених з фірмами "SEKTOR DIS TICARET A.S." та "RVA DIS TIC.A.S.".
За таких обставин, суд погоджується з висновком контролюючого органу щодо безпідставності включення позивачем сум до складу валових витрат та оподатковоного доходу за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року.
Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.
Поряд з тим суд вважає суперечливими висновок №1734 судово-економічної експертизи від 25 липня 2012 року, згідно якого зазначені в Акті №139/17-120/НОМЕР_1 завищення позивачем валових витрат в сумі 48226935,59 грн та заниження оподаткованого (чистого) доходу в сумі 48226935,59 грн нормативно та документально не підтверджується та висновок №10851/10852/11-45 експертного економічного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 05 грудня 2011 року, відповідно до якого донарахування згідно Акту від 20 січня 2010 року № 139/17-120/НОМЕР_1 податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності ПП ОСОБА_5 в розмірі 7234040,34 грн документально та нормативно підтверджується частково в сумі 5420429,71 грн.
За визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до частини першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведені вище норми матеріального і процесуального права, взаємний та достатній зв'язок зібраних по справі доказів у їх сукупності та зважаючи на те, що позивачем не було надано належних доказів в обгрунтування своїх посилань про правомірнсть включення сум до складу валових витрат та оподатковоного (чистого) доходу, а відповідачем, у свою чергу, доведено обґрунтованість та правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності документально підтверджених витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,
В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова у повному обсязі складена 25 грудня 2013 року
Головуючий суддя О.П. Лелюк
Судді О.В. Анісімов
О.В. Боднарюк