23 грудня 2013 року справа № 823/3812/13-а
м. Черкаси
12 год. 30 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чубар Т.М.,
при секретарі - Дуженко С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення простроченої заборгованості,
До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області, в якому просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість зі сплати пені в розмірі 140 грн. 60 коп., розгляд справи позивач провести без участі представника управління за наявними у справі документами.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачу за несвоєчасну сплату страхових внесків нараховано пеню в розмірі 141 грн. 05 коп., про що винесено рішення № 7 від 03.04.2013р., отримане відповідачем 05.04.2013р. Станом на 29.11.2013р. заборгованість зі сплати пені в сумі 140 грн. 60 коп. відповідачем не сплачена.
Відповідач, повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи за адресою, визначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: АДРЕСА_1, в судове засідання не з'явився, про причину своєї неявки не повідомив, заперечення на позов не надав, а тому суд вирішив провести розгляд справи за його відсутності на підставі наявних матеріалів справи.
Відповідно до ч. 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Спеціальним законом, який до 01.01.2011р. визначав принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також регулював порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003р. (далі за текстом - Закон).
Страхувальниками, що згідно статті 17 Закону в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, зобов'язані, окрім іншого нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, а також у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом, подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду є:
роботодавці, зокрема підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру;
застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 Закону, як то фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності та особи, які досягли 16-річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до статті 11 Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, мають право на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду зазначені вище страхувальники набувають з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду зокрема на підставі відповідної заяви або відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».
Судом встановлено, що відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 21.04.2008р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21.11.2013р).
З огляду на викладені вище норми Закону відповідач є страхувальником, в розумінні цього Закону, та зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України за реєстраційним номером НОМЕР_2.
Обов'язок страхувальника (платника страхових внесків) нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, визначено, як зазначалось вище, статтею 17 Закону в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Так, згідно з ч. 6 статті 20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
При цьому базовим звітним періодом для страхувальників-роботодавців, зокрема підприємств, установ і організацій, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб - є календарний місяць;
а для страхувальників-застрахованих осіб, в тому числі фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, з урахуванням тих, які обрали особливий спосіб оподаткування, та членів сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності; осіб, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності - квартал.
Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).
Слід зазначити, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (стаття 20 Закону).
Відповідачем в порушення зазначених вище термінів сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в період з 23.06.2010р. по 02.10.2012р. неодноразово затримувалась сплата страхових внесків у зв'язку з чим управлінням Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області, на підставі п. 2 ч. 9 статті 106 Закону в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, яка передбачає за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладення штрафу в розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум та одночасне нарахування пені в розмірі 0,1 відсотка сум своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій, розрахованої за кожний день прострочення платежу, прийнято рішення № 7 від 03.04.2013р., яким відповідачу нараховано пеню в сумі 141 грн. 05 коп., отримане відповідачем особисто 05.04.2013р.
Відповідно до ч. 13 статті 106 Закону суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.
Відповідач рішення про застосування фінансових санкцій не оскаржив, визначену в ньому суму пені не сплатив.
Оскільки право територіального органу Пенсійного фонду на звернення до суду з позовом про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка виникла до 01.01.2011р., а також суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків, передбачено ч. 3 статті 106 Закону № 1058, в редакції, що діяла до 01.01.2011р., суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача заборгованості зі сплати пені, з урахуванням переплати за попередній період, в розмірі 140 грн. 60 коп.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області 140 (сто сорок) грн. 60 коп. заборгованість зі сплати пені.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Т.М. Чубар
Повний текст постанови виготовлений 25 грудня 2013 року.