Справа № 1327/1-330/11 Головуючий у 1 інстанції: Жураковський А.І.
Провадження № 11/783/383/13 Доповідач: Макойда З. М.
08 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Макойди З.М.
суддів Данка В.В., Михалюка В.О.
при секретарі Когут Н.М.
з участю прокурора Добровольського П.О.
захисників-адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2
потерпілих-засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові
під час судового слідства кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом І інстанції, захисника-адвоката ОСОБА_1 в інтересах потерпілого-засудженого ОСОБА_3, потерпілих-засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 11 квітня 2012 року,-
встановила:
цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, з середньо-технічною освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, працюючого на шахті "Відродження" підземним гірничим майстром, інваліда 3-ї групи, раніше не судимого,
засуджено за ст. 296 ч. 2 КК України на два роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язано засудженого ОСОБА_3 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з'являтись на реєстрацію в орган кримінально-виконавчої системи.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2, з середньо-технічною освітою, неодруженого, працюючого кур'єром ТзОВ "ЮЕКС" м. Червонограда Львівської області, раніше не судимого,
засуджено за ст. 121 ч. 1 КК України на п'ять років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки шість місяців. Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язано засудженого ОСОБА_4 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з'являтись для реєстрації в орган кримінально-виконавчої системи.
Запобіжний захід засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - підписку про невиїзд - до вступу вироку в законну силу залишено без змін.
Цивільні позови задоволено частково, постановлено стягнути із ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 7 159 грн. матеріальної шкоди та 30000 грн. моральної шкоди; з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 1000 грн. моральної шкоди.
Згідно вироку міського суду, ОСОБА_3 01 січня 2008 року близько 3 год. 30 хв., знаходячись біля "Будинку просвіти" на проспекті Шевченка, 15 в м. Червонограді Львівської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, безпричинно влаштував сварку із ОСОБА_4, який також був в стані алкогольного сп'яніння, під час якої грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи існуючі в суспільстві правила поведінки, висловлювався в його адресу нецензурними словами та з особливою зухвалістю, в присутності сторонніх осіб, безпричинно наніс ОСОБА_4 один удар рукою в область голови та один удар в область грудей. Ці дії підтримали невстановлені слідством особи, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, що знаходились поруч, та нанесли численні удари ногами і руками по голові та інших частинах тіла ОСОБА_4, поваливши його на асфальтне покриття.
Продовжуючи вчиняти свої хуліганські дії, ОСОБА_3, безпричинно схопив руками ОСОБА_4 за комір куртки ззаду, стискаючи навколо шиї, не даючи змоги останньому звільнитися та застосовуючи фізичну силу, нагнув до землі та став тягнути його на себе, чим надав можливість безперешкодно наносити удари ногами та руками по тілу ОСОБА_4 невстановленим слідством особам, які підтримували його протиправні дії.
Своїми незаконними діями ОСОБА_3 спільно із невстановленими слідством особами, спричинили ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді садна в ділянці лівого вушного завитка, забоїв м'яких тканин у тім'яній та потиличній ділянках, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
А ОСОБА_4, маючи можливість уникнути хуліганських дій у будь-який інший спосіб, оскільки перебував в громадському місці при значному скупченні людей, не маючи достатніх підстав у застосуванні будь-яких засобів чи предметів для захисту, використовуючи наявний в нього сувенірний ніж, що знаходився у кишені куртки, умисно наніс ним удар в живіт ОСОБА_3, після чого з місця вчинення злочину втік, завдавши останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення черевної стінки зліва від пупка з ушкодженням тонкого кишківника, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпечного для життя в момент заподіяння.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом І інстанції просить вирок відносно засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати через неправильне застосування кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого ОСОБА_4 та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання за ст. 121 ч.1 КК України у вигляді п'яти років позбавлення волі. В частині засудження ОСОБА_3 - змінити твердження суду щодо покладення на нього згідно вимог ст. 76 КК України обов'язків - повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з'являтися в такі органи для реєстрації, врахувавши зміни, внесені згідно із Законом N1254-VI (1254-17) від 14 квітня 2009 року.
Вважає, що судом при обранні міри покарання ОСОБА_4 не враховано тяжкості вчиненого ним злочину і, відповідно, тяжких наслідків, які наступили внаслідок таких протиправних дій.
Наголошує, що поза увагою суду залишився і той факт, що засуджений ОСОБА_4 своєї вини в інкримінованих йому діях не визнав в повному об'ємі, у вчиненому не розкаявся, в добровільному порядку не відшкодував заподіяну злочином шкоду, що в свою чергу змусило ОСОБА_3 звернутись із відповідним позовом.
В змінах до апеляції зазначає, що з моменту скоєння ОСОБА_3 злочину, передбаченого ст. 296 ч.2 КК України, пройшло більш ніж 5 років.
Згідно ст. 74 ч.5 КК України, особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 КК України, ч.1 якої передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло 5 років у разі вчинення злочину середньої тяжкості.
Відповідно до ст. 12 КК України, злочин, передбачений ст. 296 ч.2 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості.
А тому вважає, що стосовно ОСОБА_5 слід застосувати положення ст.ст. 49, 74 КК України.
Просить суд взяти до уваги попередні його доводи незаконності вироку у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого і скасувати вирок в частині засудження ОСОБА_4 та постановити новий вирок, яким ОСОБА_4 визнати винним та засудити за ст. 121 ч.1 КК України на п'ять років позбавлення волі. В частині засудження ОСОБА_3 застосувати положення ст.ст. 49, 74 КК України та звільнити його від відбування покарання у зв'язку із закінчення строків давності.
В апеляції захисник-адвокат ОСОБА_1 в інтересах потерпілого-засудженого ОСОБА_3 просить вирок відносно ОСОБА_4 скасувати та призначити йому покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі, цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі. Відносно засудженого ОСОБА_3 - перекваліфікувати його дії з ч.2 на ч.1 ст. 296 КК України та згідно п.2 ч.1 ст. 49 КК України звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Зазначає, що підстав для застосування ножа зі сторони ОСОБА_4 не було; з 2008 року, коли його мама, а не він, частково сплатила за лікування, жодної копійки остаточної матеріальної та моральної шкоди він не заплатив, більше того її не визнає, не розкаявся, весь час міняє покази, з місця навчання в гірничому технікумі характеризується виключно з негативної сторони (т.1 а.с.254).
Наголошує, що з вини ОСОБА_4 ОСОБА_3 зроблено 6 операцій, встановлено 2-у, а потім 3-тю групу інвалідності, весь час має дотримуватись дієти, не може піднімати важких речей.
Акцентує, що якщо суд прийшов до висновку, що ОСОБА_3 вдарив два рази ОСОБА_4, а група осіб не доведена, то суд повинен був його дії кваліфікувати за ст. 296 ч. 1 КК України та звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, чого не зробив.
Також вважає, що без будь-яких доказів суд стягнув з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 1000 грн. моральної шкоди.
В апеляції потерпілий-засуджений ОСОБА_3 просить ОСОБА_4 обрати міру покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі та повністю задовольнити його цивільний позов. І якщо апеляційний суд визнає, що він скоїв хуліганство, то просить перекваліфікувати його дії з ч.2 на ч.1 ст. 296 КК України і звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строку давності.
В апеляції потерпілий-засуджений ОСОБА_4 просить вирок частково скасувати та постановити свій вирок, яким кримінальну справу відносно нього закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.
Звертає увагу, що суд зробив помилковий висновок про те, що у нього був прямий умисел на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_3, оскільки він вчинив дані дії у стані необхідної оборони.
Вважає, що ні досудовим слідством, ні судом не з здобуто жодного правдивого доказу причетності його - ОСОБА_4 до скоєння злочину, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію із змінами прокурора у справі та частково апеляції захисника-адвоката ОСОБА_1 та потерпілого-засудженого ОСОБА_3, і заперечив апеляцію потерпілого-засудженого ОСОБА_4, виступ захисника-адвоката ОСОБА_1 та пояснення потерпілого-засудженого ОСОБА_3, які підтримали свої апеляції, частково апеляцію прокурора із змінами та заперечили апеляцію потерпілого-засудженого ОСОБА_4, виступ захисника-адвоката ОСОБА_2 та пояснення потерпілого-засудженого ОСОБА_4, які підтримали апеляцію потерпілого-засудженого ОСОБА_4 та заперечили інші апеляції, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що такі підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 161 КПК України (1960 року), прокурор, підсудний, його захисник чи законний представник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники беруть участь у судовому засіданні як сторони і користуються рівними правами та свободою у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи (т.1 а.с.34, 79, т.2 а.с.15) засуджені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були визнані потерпілими.
Згідно вимог ст. 49 КПК України (1960 року), громадянин, визнаний потерпілим від злочину, вправі давати показання у справі. Потерпілий і його представник мають право: подавати докази; заявляти клопотання; знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не провадилося, - після призначення справи до судового розгляду; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду і постанови народного судді, а за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки. У випадках, визначених цим Кодексом, потерпілий має право під час судового розгляду особисто або через свого представника підтримувати обвинувачення. Потерпілий може брати участь у судових дебатах.
Проте, всупереч наведеному, місцевий суд не забезпечив умови для здійснення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 наданих їм прав - як потерпілих, про що зазначено в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 29 січня 2013 року.
Отже, міський суд, розглянувши кримінальну справу з процесуальним статусом ОСОБА_4 та ОСОБА_3 лише як підсудних, істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону, що, на думку колегії суддів, унеможливлює постановити свій вирок, а тому вирок місцевого суду від 11 квітня 2012 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого слід ретельно встановити всі фактичні обставини справи та прийняти законне і обґрунтоване рішення, врахувавши відповідні процесуальні статуси учасників процесу.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 362, 366, 367 ч.1 п.3 КПК України (1960 року), колегія суддів, -
ухвалила:
апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом І інстанції, захисника-адвоката ОСОБА_1 в інтересах потерпілого-засудженого ОСОБА_3, потерпілих-засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволити частково.
Вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 11 квітня 2012 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в цей же суд.
Судді:
Макойда З.М. Данко В.В. Михалюк В.О.