Справа № 462/6790/13 Головуючий у 1 інстанції: Постигач О.Б.
Провадження № 22-ц/783/7574/13 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.
Категорія справи: 30
12 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючої - судді Мельничук О.Я.,
суддів Крайник Н.П., Курій Н.М.,
при секретарі Данилик І.І.,
за участю представника позивача - Фарович Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Львові на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 21 жовтня 2013 року по справі за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Львові до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
В вересні 2013 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Львові звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 21 жовтня 2013 року у задоволенні позову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Львові відмовлено.
Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Львові.
В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача - ОСОБА_3, яка проживає за адресо: АДРЕСА_1 в користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Львові суму завданих збитків в розмірі - 84 666,16 грн. Вважає рішення суду необгрунтованим та таким, що ухвалене при неповно з'ясованих обставаних, що мають значення для справи, порушені та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Звертає увагу, що ВВД ФССНВ в м. Львові за рахунок коштів Фонду проведено страхові виплати, що знаходяться в безпосередньому причинному зв'язку з діями особи ОСОБА_3, правовідносини з якою не охоплюються сферою загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, то кошти, що витрачені ВВД ФССНВ в м. Львові є шкодою в розумінні статті 1166 ЦК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає із наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що вироком Сихівського районного суду м. Львова від 15.02.2013р. ОСОБА_3 визнано винною по ч. 1 ст. 286 КК України та призначено їй покарання у виді штрафу 250 (двісті п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - в розмірі 4250 грн. без позбавлення права керувати транспортними засобами. Даним вироком суду встановлено, що 17.09.2012р. о 08:00 год. на вул. Пасічній, 127 в м. Львові ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки «Мерседес-Бенц» державний номерний знак НОМЕР_1, порушила вимоги Р.1 п.1.5, Р.2 п.2.3. п.п. «Б» та «Д», Р. 10.1 та Р.12 п. 12.3 Правил дорожнього руху України, а саме рухаючись по вул. Пасічній в напрямку вул. Луганської в. м. Львові проявила неуважність до дорожньої обстановки та її змін, виконуючи маневр зміни напрямку руху праворуч та перестроюючи свій автомобіль з крайньої лівої смуги у праву, не переконалась, що це буде безпечним і не створить небезпеки або перешкоди іншим учасникам руху, створила аварійну обстановку, внаслідок чого здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_4, яка виконувала свої службові обов'язки по прибиранню дороги. Внаслідок даної ДТП потерпіла ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я.
На момент ДТП, що мало місце 17.09.2012р. ОСОБА_4 перебувала у трудових відносинах з Дочірнім підприємством «Парк-Плюс-Сервіс» ПП «Паркбуд», що підтверджується копією трудової книжки, що міститься в матеріалах справи, та виконувала свої службові обов'язки як працівник (прибиральник території) вказаного підприємства, яке знаходиться в м. Львові.
Згідно виписки із акта огляду МСЕК №12 від 16.01.2013 р. ОСОБА_4 встановлено 2-гу групу інвалідності, ступінь втрати професійної працездатності становить 65 % у зв'язку з травмою отриманою 17.09.2012 р.
Як вбачається з постанов начальника відділення виконавчої дирекції Фонду від 15.02.2013 року ОСОБА_4 було взято на облік з 11.01.2013 р., призначено одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 77996,00 грн., призначено щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку та визначено, зо зазначені виплати проводяться з 11.01.2013 р. безстроково.
Згідно із ч.1 ст. 1191 ЦК особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд вірно виходив з того, що правових підстав для стягнення з відповідача коштів, сплачених позивачем, не було, оскільки проведення страхових виплат у такому випадку - обов'язок Відділення і не є заподіянням йому шкоди в розумінні ст. 1166 ЦК, а отже до спірних правовідносин положення ст.1191 ЦК застосуванню не підлягають.
Такі висновки суду відповідають матеріалам справи та ґрунтуються на вимогах ст.ст.512, 993, 999 ЦК України та положеннях основ законодавства України про загальнообв"язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 року № 16/98-ВР (далі Основи) та Закону від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням"(далі -Закон).
Відповідно до ст. ст. 6, 20 Основ страховики -цільові страхові фонди, які беруть на себе зобов'язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків, основними джерелами коштів яких є внески роботодавців і застрахованих осіб.
Преамбулою Закону передбачено, що страхування на випадок тимчасової втрати працездатності -окремий вид загальнообов"язковго державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі -Фонд соціального страхування).
У ст. 5 Закону визначено основні принципи страхування у зв"язку з тимчасовою втратою працездатності, яким, зокрема, є обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору та інших підставах, передбачених законодавством про працю; державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав; обов"язковість фінансування Фондом соціального страхування витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, обсягах, передбачених цим Законом; формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування; цільове використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності; відповідальність роботодавців та Фонду соціального страхування за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.
За положеннями ст.2 Закону суб"єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування є : страховик -Фонд соціального страхування ; страхувальник -роботодавець; застрахована особа -найманий працівник, а у випадках передбачених цим Законом, також інші особи, на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Об"єктом страхування є тимчасова втрата працездатності застрахованою особою.
Таким чином, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є обов'язковим особистим страхуванням.
Ні Основами, ні Законом, ні нормами гл.67 ЦК, яка регулює правовідносини, пов"язані зі страхуванням різних видів, не передбачено право страховика, який сплатив страхове відшкодування потерпілій особі, застрахованій за договором загальнообов"язкового державного соціального страхування згідно із Законом, на звернення з вимогою до винної особи про відшкодування сплачених застрахованому страхових сум.
Висновки суду достатньо мотивовані і підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи.
Рішення суду відповідає вимогам процесуального та матеріального права, обставинам справи, доводи скарги висновків суду не спростовують, а тому колегія суддів підстав для скасування рішення не вбачає.
Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст. ст.315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Львові - відхилити.
Рішення Залізничного районного суду міста Львова від 21 жовтня 2013 року по справі за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Львові до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: О.Я. Мельничук
С у д д і : Н.П. Крайник
Н.М. Курій