Справа № 459/1135/13-ц
27 листопада 2013 року Червоноградський міський суд Львівської області
в складі: головуючого-судді Кріль М.Д.
при секретарі Пилипяк Ю.М.
за участю: позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Червонограда цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції ОСОБА_5 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді Львівської області про стягнення моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання та трудового каліцтва,
Позивач в березні 2013 року звернувся в суд з даним позовом, в заяві вказав, що з 1984 року по 2002 року він працював на шахті № 7 «Великомостівській» (шахта «Зарічна»). У зв'язку з тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці в нього погіршився стан здоров'я, внаслідок чого він неодноразово був змушений звертатися за медичною допомогою. 15.04.2002 року МСЕК йому було вперше встановлено 45 % втрати професійної працездатності та встановлено ІІІ групу інвалідності, а 23.03.2010 року йому було встановлено 50 % втрати професійної працездатності безтерміново. Просить стягнути з ОСОБА_5 на його користь 20 000 грн. в відшкодування моральної шкоди та стягнути з ДП «Львіввугілля» 10 000 грн. моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали. Позивач суду пояснив, що з 1984 року він працював на шахті № 7 «Великомостівській» з повним робочим днем під землею. Робота в шкідливих умовах призвела до професійного захворювання - силікозу. В 1998 році в шахті під час роботи його було травмовано. Ушкодженням здоров'я йому завдано моральної шкоди: він не може фізично працювати, в нього задишка і кашель, не може довго ходити. Внаслідок трудового каліцтва його рука ломить на зміну погоди і він не може нею (правою рукою) виконувати фізичну роботу в повній мірі.
Представник відповідача ДП «Львіввугілля» проти позову заперечив, вказав, що на момент виникнення спірних правовідносин діяв ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності». Відповідно до даного закону потерпілі мають право на відшкодування моральної шкоди за рахунок ОСОБА_5 соцстраху, якщо стійку втрату працездатності у зв'язку з травмою на виробництві або професійним захворюванням вперше було встановлено у період із 01.04.2001 року по 31.12.2005 року, тобто під час дії законодавчих актів, які надавали потерпілим таке право, тому просить в задоволення вимог про стягнення з ДП «Львіввугілля» моральної шкоди відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_5 проти позову заперечила вказала, що позивач не звертався з часу встановлення ступеня втрати працездатності у 2002 році в фонд за відшкодуванням моральної шкоди. Крім цього позивачем не подано висновку МСЕК, лікаря психіатра чи висновку ЛКК про встановлення факту спричинення йому моральної шкоди внаслідок втрати працездатності та трудового каліцтва. З 01.01.2008 року фонд не виплачує відшкодування моральної шкоди не дивлячись на періоди встановлення ступеня втрати працездатності. Просить відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши учасників судового розгляду та дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
З трудової книжки на ім'я ОСОБА_1 від 28.07.1981 року, акту розслідування професійного захворювання від 15.02.2002 року вбачається, що стаж роботи позивача в підземних умовах шахти вугільного басейну становить 16 років 10 місяців.
Як вбачається з відповіді на запит адвоката виданої Львівським обласним центром МСЕК № 1097-04-1 від 25.04.2013 року, ОСОБА_1 був вперше оглянутий обласною МСЕК № 3:
- акт № 715/15 від 15.04.2002 року, встановлено ІІІ групу інвалідності, 45 % профзахворювання
- акт № 346 від 23.03.2010 року.
У зв'язку з наявністю вищевказаного захворювання позивач неодноразово перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що вбачається з наданих позивачем виписок з історії хвороби.
Відповідно до ст. ст. 1, 3, 21, 43, 46 Конституції України, Україна як соціальна держава, зміст і спрямованість якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосили право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника тощо. Право на соціальний захист гарантується, зокрема, загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, згідно з абз. 5 ч. 1 ст. 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Згідно ч. 1 ст. 9 даного закону, відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється ОСОБА_5 соціального страхування від нещасних випадків відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві ц професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Укладаючи з роботодавцем угоду про обов'язкове страхування від нещасного випадку страховик (ОСОБА_5 соціального страхування від нещасних випадків) тим самим бере на себе зобов'язання надати застрахованим особам передбачені Законом соціальні послуги та виплати.
На час спірних правовідносин діяли як ч. 3 ст. 34 ЗУ від 23.09.1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» так і ст. 9 ЗУ «Про охорону праці», згідно з якою відшкодування шкоди, заподіяної працівником внаслідок ушкодження його здоров'я, здійснюється ОСОБА_5 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до законодавства України.
Згідно п.п. «є» п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції чинній на час спірних правовідносин) передбачено надання позивачу соціальних послуг і виплат, у тому числі відшкодування моральної шкоди при наявності факту її заподіяння потерпілому.
Надаючи соціальні послуги застрахованим та здійснюючи страхові виплати грошових сум, ОСОБА_5 соціального страхування від нещасних випадків здійснює забезпечення соціального захисту громадян у разі тимчасової, стійкої або повної втрати працездатності.
Крім цього, відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Зокрема, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Встановлення Законом обов'язку ОСОБА_5 соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку та професійного захворювання.
Згідно із ч. 4 ст. 14 ЗУ «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», до професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Постановою Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.
Втративши частково працездатність на виробництві, позивач не взмозі в повній мірі виконувати ту чи іншу роботу, постійно повинен проходити курс лікування у зв'язку з професійною хворобою, обмежений в життєдіяльності, а тому суд вважає, що йому завдана моральна шкода.
Таким чином, суд покладає обов'язок відшкодувати моральну шкоду позивачу на відповідача - відділення виконавчої дирекції ОСОБА_5 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді Львівської області, яка спричинена внаслідок професійного захворювання та трудового каліцтва.
Враховуючи наведене, беручи до уваги те, що при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, необхідно врахувати характер заподіяної позивачу шкоди, глибину фізичних та душевних страждань позивача, а також вимоги розумності та справедливості, тому суд вважає, що позов підлягає до часткового задовлення.
Так як на момент виникнення спірних правовідносин діяв ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», вважаю, позов до ДП «Львіввугілля» необґрунтованим, та таким, що до задоволення не підлягає.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
Позов задоволити частково.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції ОСОБА_5 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді Львівської області на користь ОСОБА_1 9 000 (дев'ять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання та трудового каліцтва.
В решті позовних вимог та в позові до Державного підприємства «Львіввугілля» - відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області протягом 10 днів з часу його проголошення.
Суддя: М. Д. Кріль