Справа № 22-ц-171/12 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д.О.
Провадження № 22-ц/783/15/13 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
Категорія: 6
28 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого судді Крайник Н.П.
суддів: Бакуса В.Я., Монастирецького Д.І.
при секретарі: Данилик І.І.,
перевіривши матеріали цивільної справи цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 30 березня 2011 року у справі за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи управління природних ресурсів і регулювання земельних відносин Львівської міської ради, Львівська міська рада, Інспекція держархбудконтролю у Л/о, орган опіки і піклування Залізничної рай адміністрації Львівської міської ради , ОКП ЛОР БТІ та ЕО, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про демонтаж самочинно здійсненої прибудови до квартири,-
Оскаржуваним рішенням позов задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_2, ОСОБА_3 власників квартири АДРЕСА_1 демонтувати самочинно здійснену добудову до квартири з мансардою та привести планування квартири до попереднього стану.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_2.
Вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема зазначає, що підставою для задоволення судом позовних вимог стало невиконання відповідачем розпорядження Залізничної районної адміністрації № 936 від 31.07.2007 року «Про самочинне будівництво гр. ОСОБА_2», яким його було зобов'язано демонтувати самочинно здійснену на землях міськземфонду добудову до квартири з мансардою по АДРЕСА_1, розміром 3,23 х 7,62 м. та привести планування квартири до попереднього стану. Однак з даного розпорядження не вбачається, до якої саме квартири по АДРЕСА_1 здійснено самочинну добудову, відтак вважає, що виконати таке розпорядження він позбавлений можливості, оскільки таке його не стосується.
Просить рішення Залізничного районного суду м.Львова від 30 березня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно з ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1, згідно договору купівлі-продажу квартири від 05.10.2002 р. належить ОСОБА_2 Згідно умов даного договору зазначена квартира складалася з однієї кімнати житловою площею 19,4 кв.м. та кухні, загальною площею 37, 4 кв.м. ( а.с. 130 ).
У даній квартирі зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7
Матеріалами справи встановлено, що у 2005 році відповідачі здійснили самовільне переобладнання та добудову до квартири АДРЕСА_1. Як вбачається з технічного паспорту на квартиру, ними переобладнано кухню під житлову кімнату, загальною площею 13, 1 кв. м., добудовано до квартири приміщення загальною площею 7, 62 кв.м. х 2,63 кв. м., в якому обладнано коридор площею 3,1 кв.м., ванну - 2,5 кв.м., вбиральню - 1,3 кв.м., кухню - 10,4 кв. м., а також добудовано мансарду - 18 кв.м. Після даної добудови, житлова площа квартири АДРЕСА_1 становить 50, 5 кв.м., загальна площа - 72,7 кв.м. і складається з 3 кімнат.
Земельна ділянка на якій відповідачі здійснили добудову до даної квартири, належить Львівській міській раді. ОСОБА_2 до Львівської міської ради, стосовно надання йому у користування чи у власність ділянки на якій розміщена добудова за період з 2006 - 2008 роки не звертався.
Матеріалами справи встановлено, що 26.03.2008 року Залізничною районною адміністрацією ЛМР винесено розпорядження № 307 «Про самочинне будівництво гр. ОСОБА_2», згідно якого відповідача зобов'язано, як власника квартири АДРЕСА_1 в термін до 01.05.2008 р. демонтувати самочинно здійснену на землях міськземфонду прибудову до квартири розміром 3,23 х 7,62 м. та привести планування квартири до попереднього стану ( а.с. 5 ). ЛКП «Левандівка» 09.04.2008 р., 17.04.2008 р. та 25.04.2008 р. письмово попереджало відповідача про те, що він зобов'язаний демонтувати самочинно здійснену добудову до квартири ( а.с. 6-9 ).
Незважаючи на наступні попередження, відповідач у добровільному порядку не демонтував самочинну здійснену добудову до квартири АДРЕСА_1 (а.с.10).
Матеріалами справи встановлено, що згідно акту інспекції ДАБК від 04.04.2008 р., така дозволу на виконання будівельних робіт ОСОБА_2 не видавала. Крім того, будівництво здійснене відповідачем із порушенням вимог державних будівельних норм, оскільки здійснено на фекально-дощовій каналізації будинків АДРЕСА_1.
Виходячи з наявних у матеріалах справи і досліджених судом першої інстанції письмових доказів, висновки суду щодо підстав задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Згідно з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Як встановлено судом і це підтверджується наявними у справі письмовими доказами, на час здійснення самочинного будівництва до квартири АДРЕСА_1 та на час завершення розгляду справи судом, у відповідача відсутня проектно-дозвільна документація на проведену добудову.
Згідно ч.7 ст.376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.
Посилання апелянта на незаконність розпорядження Залізничної районної адміністрації від 26 березня 2005 року № 307, оскільки зі змісту такого не вбачається до якої саме з 4 - ьох квартир в будинку АДРЕСА_1 здійснено добудову, а відтак він позбавлений можливості виконати таке розпорядження є безпідставними.
Колегія суддів вважає, що районний суд повно, всебічно та об'єктивно дослідив і оцінив обставини у справі, подані сторонами докази та правильно визначив характер спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для скасування рішення немає, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 30 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий: Крайник Н.П.
Судді: Бакус В.Я.
Монастирецький Д.І.