Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
Іменем України
"17" грудня 2013 р. Справа № 911/4298/13
Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Шеремета Івана Васильовича, м. Київ
до Публічного акціонерного товариства "Кагарлицький цукровий завод", м. Кагарлик
про стягнення 96000 грн.
за участю представників:
позивача:Перепилиця М.В. - дов. від 18.11.2013р. № 2304
відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Шеремета Івана Васильовича (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Кагарлицький цукровий завод" (далі - відповідач) про стягнення 96000 грн. збитків.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором зберігання від 30.11.2012р. № 174 щодо збереження майна, переданого на зберігання.
Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Позивач по видатковій накладній від 23.09.2011р. № 444 придбав у відповідача 15т цукру білого 2011р. загальною вартістю 96000 грн. Вказана накладна підписана в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплена печаткою товариства, завірена копія якої залучена до матеріалів справи.
Позивач за придбаний товар - 15т цукру сплатив на користь відповідача грошові кошти в розмірі 96000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 23.09.2011р. № 625, завірена копія якої залучена до матеріалів справи.
Між сторонами у справі було укладено договір зберігання від 30.11.2012р. № 174 (далі - договір) відповідно до у мов якого позивач - поклажодавець передає, а відповідач - зберігач приймає на зберігання цукор білий кристалічний (ІІІ та ІV категорії) з цукрових буряків в кількості 15 тонн, вартістю згідно прибуткових або супроводжувальних документів (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору майно передається на зберігання за цим договором терміном до 31 грудня 2013р.
Згідно п. 2.1.3 договору зберігач зобов'язаний повернути майно поклажодавцю повністю чи частково за першою вимогою останнього.
Поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні (п. 2.4 договору).
У відповідності до п. 3.1 договору за збереження майна, заявленого поклажодавцем, він зобов'язується сплачувати зберігачу винагороду з розрахунку 0,10 грн. вартості зберігання 1 тонни майна за місяць.
Згідно п. 4.3 договору зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з дати передачі на зберігання і до дати повернення поклажодавцю. У випадку знищення або ушкодження майна, яке зберігається, або його частини, зберігач повинен за свій рахунок повернути поклажодавцю рівну кількість аналогічного майна в належному стані або відшкодувати поклажодавцю вартість знищеного чи ушкодженого майна.
Цей договір набуває чинності з моменту отримання зберігачем майна на зберігання. Термін дії договору - до 31.12.2013р. (п. 6.1 договору).
На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання цукор білий кристалічний (ІІІ та ІV категорії) з цукрових буряків в кількості 15 тонн, вартістю згідно прибуткових або супроводжувальних документів терміном до 31.12.2013р., про що сторонами складений акт приймання-передачі від 30.11.2012р., який підписаний в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплений печаткою товариства. Завірена копія зазначеного акту залучена до матеріалів справи.
Згідно акту звіряння взаємних розрахунків станом на 05.08.2013р. сальдо на користь позивача складає 96000 грн., що становить вартість 15 тонн цукру, переданого на зберігання за договором зберігання від 30.11.2012р. № 174. Вказаний акт підписаний в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплений печаткою товариства, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.
За надані послуги зберігання позивач сплатив на користь відповідача грошові кошти в розмірі 18,00 грн., що підтверджується квитанцією від 27.09.2013р., завірена копія якої залучена до матеріалів справи.
У відповідності до положень п. 2.4 договору, позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 12.08.2013р., якою вимагав від відповідача повернути до 25.08.2013р. цукор в кількості 15 тонн, переданий йому на зберігання за договором зберігання від 30.11.2012р. Вказана кореспонденція отримана відповідачем 16.08.2013р., що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача про її отримання, який міститься на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення від 14.08.2013р. № 0740013146652, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.
Разом з тим, відповідач зазначену вимогу не виконав, майно передане йому на зберігання, а саме - цукор білий кристалічний у кількості 15 тонн не повернув та листом від 07.11.2013р. № 434 повідомив про неможливість повернення зазначеного майна.
З огляду на викладене та враховуючи повідомлення відповідача про неможливість повернення майна із зберігання, позивач посилаючись на приписи ст. 951 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача збитки, завдані неналежним виконанням договірних зобов'язань щодо збереження майна, у розмірі вартості втраченого майна, що становить 96000 грн.
Згідно положень ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до ч. 1 ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ч. 1 ст. 942 Цивільного кодексу України).
У відповідності до положень п. 1, 2 ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (ч. 1 ст. 950 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем. Зокрема, у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.
Оскільки, відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором зберігання щодо збереження переданого йому на зберігання майна - цукру вагою 15 тонн, вартістю 96000 грн., вимогу повернути поклажодавцеві зазначене майно не виконав, то в сили вищезазначених приписів закону він зобов'язаний відшкодувати позивачу завдані цим збитки у розмірі вартості втраченого майна, що складає 96000 грн. Доказів відшкодування завданих позивачу збитків у розмірі заявленої до стягнення суми, відповідач суду не надав.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 96000 грн. збитків завданих втратою майна, переданого на зберігання за договором зберігання від 30.11.2012р. № 174.
З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідач не відшкодував позивачу збитки, завдані втратою майна, переданого на зберігання за договором зберігання від 30.11.20121р. № 174, у розмірі вартості втраченого майна, що становить 96000 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 96000 грн. збитків, є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій. Доказів протилежного відповідач суду не надав.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кагарлицький цукровий завод" (09200, Київська обл., Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Воровського, 16, ідентифікаційний код 19409200) на користь Фізичної особи-підприємця Шеремета Івана Васильовича (03058, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 30, кв. 69, ідентифікаційний номер 2191116019) 96000 (дев'яносто шість тисяч) грн. збитків, 1920 (одну тисячу дев'ятсот двадцять) грн. витрат по сплаті судового збору.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя Подоляк Ю.В.
Дата підписання рішення 27.12.2013р.