ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-б, тел. 284-18-98
№ 910/20542/13 23.12.13
Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Роздобудько В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/20542/13
за позовом Севастопольської міської ради, м. Севастополь,
до Антимонопольного комітету України, м. Київ,
про визнання рішення від 09.08.2013 № 675-р недійсним,
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - Даценюк І.О. (довіреність від 05.12.2013 №300-122/01-11955);
Новицького М.З. (довіреність від 09.08.2013 №300-122/08-7863).
Севастопольська міська рада (далі - Рада) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійним рішення Антимонопольного комітету України (далі - АМК) від 09.08.2013 № 675-р у справі № 136-26.13/295-12 (далі - Рішення).
Позовні вимоги мотивовано тим, що: Рішення, яким визнано, що Рада вчинила порушення, передбачене статтею 17 та пунктом 7 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон), у вигляді невстановлення цін/тарифів на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води для кінцевих споживачів міста Севастополя, є таким, що прийнято з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, невідповідністю викладених у рішенні висновків обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому, в силу статті 59 Закону, є підстави для визнання Рішення недійсним.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2013 порушено провадження у справі.
05.12.2013 АМК подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти доводів Ради, зазначаючи про те, що:
- під час розгляду справи № 136-26.13/295-12 АМК встановлено, що на території міста Севастополя на ринку послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води діють два суб'єкти господарювання, а саме: товариство з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс» (далі - ТОВ «СГС Плюс») та комунальне підприємство «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради (далі - КП «Севтеплоенерго»);
- згідно з частинами другою і третьою статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання);
- відповідно до пункту 102 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2013 № 869, для встановлення одноставкових тарифів на послуги з централізованого опалення га постачання гарячої води підприємство подає уповноваженим органам заяву і розрахунки тарифів на плановий період за встановленими такими органами формами з відповідними розрахунками, підтвердженими матеріалами і документами, що використовувалися під час проведення таких розрахунків;
- листом від 17.05.2012 № 1635 ТОВ «СГС ПЛЮС» звернулося до Ради щодо надання встановлених позивачем форм розрахунків на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води;
- листом від 22.06.2012 №03-15/2607 позивач повідомив ТОВ «СГС ПЛЮС», що зазначені форми подання розрахунків для затвердження тарифів на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води не встановлювалися, що унеможливило надання ТОВ «СГС ПЛЮС» відповідних розрахунків для затвердження тарифів в установленому порядку;
- оскільки, на думку відповідача, Рада вчинила порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене статтею 17 та пунктом 7 статті 50 Закону, у вигляді створення умов для вчинення суб'єктами господарювання, які діють на ринках послуг централізованого опалення та постачання гарячої води міста Севастополя, порушень законодавства про захист економічної конкуренції, то Рішення АМК прийняте з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а також з повним засуванням обставин, які мають значення для справи, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.
У судове засідання 23.12.2013 представник позивача не з'явився, проте у попередньому судовому засіданні 09.12.2013 наполягав на необхідності задоволення позовних вимог; представники відповідача проти задоволення позову заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому суду 05.12.2013.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.
У пункті 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» зазначено, що господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з оскарженням відповідно до частини першої статті 60 Закону рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України та стягненням з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства.
Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва
У зв'язку зі зверненнями суб'єктів господарювання до АМК з заявами про бездіяльність Ради щодо невстановлення тарифів на послуги централізованого опалення та постачання гарячої води, що призводить до створення умов для вчинення певними суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, відповідачем було розпочато розгляд справи № 136-26.13/295-12 за ознаками вчинення позивачем порушення, передбаченого статтею 17 та пунктом 7 статті 50 Закону, у вигляді невстановлення цін/тарифів на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води для кінцевих споживачів міста Севастополя.
У частині першій статті 48 Закону зазначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
За результатами розгляду справи № 136-26.13/295-12 АМК було прийнято оскаржуване позивачем Рішення, яким:
- визнано, що бездіяльність позивача, яка полягає у невстановленні цін/тарифів на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води для кінцевих споживачів міста Севастополя у порядку, визначеному чинним законодавством, є порушенням, передбаченим статтею 17 та пунктом 7 статті 50 Закону, у вигляді створення умов для вчинення суб'єктами господарювання, які діють на ринках послуг централізованого опалення та постачання гарячої води міста Севастополя, порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
- зобов'язано Раду у двомісячний строк вжити заходів щодо встановлення цін/тарифів на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води для кінцевих споживачів міста Севастополя у порядку, визначеному чинним законодавством.
Рішення № 675-р мотивоване тим, що позивач, встановивши тарифи на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, які не були підтверджені відповідними розрахунками зацікавлених суб'єктів господарювання, вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене статтею 17 та пунктом 7 статті 50 Закону.
Відповідно до частини першої статті 60 Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.
Судом встановлено, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним Рішення в межах зазначеного строку (24.10.2013), оскільки Рішення отримано позивачем 23.08.2013.
Частиною першою статті 59 Закону визначено підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, а саме:
неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;
недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;
порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до частини другої наведеної статті Закону порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач заперечує посилання відповідача на відсутність тарифів на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, при цьому повідомляє, що тарифи на названі послуги були встановлені такими рішеннями:
- 04.07.2006 Радою було прийнято рішення № 382 «Про реалізацію тарифної політики у сфері теплопостачання і гарячого водопостачання (крім малозабезпечених категорій громадян)», яким було встановлено тарифи на послуги централізованого опалення та постачання гарячої води для кінцевих споживачів - населення, підприємств, що фінансуються з державного та місцевого бюджету, інших споживачів;
- надалі позивачем приймалися рішення про внесення змін до рішення від 04.07.2006 № 382, а саме:
- від 20.01.2009 № 6146 «Про внесення змін до рішення Севастопольської міської Ради від 04.07.2006 р. № 382 «Про реалізацію тарифної політики у сфері теплопостачання і гарячого водопостачання» в частині встановлення тарифів на послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання для підприємств, організацій та установ, що фінансуються з бюджету, та інших споживачів»;
- від 20.05.2009 № 6789 «Про внесення змін до рішення Севастопольської міської Ради від 04.07.2006 р. № 382 «Про реалізацію тарифної політики у сфері теплопостачання і гарячого водопостачання» в частині встановлення тарифів на послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання для підприємств, організацій та установ, що фінансуються з бюджету, та інших споживачів»;
- від 13.04.2010 № 9918 «Про внесення змін до рішення Севастопольської міської Ради від 04 липня 2006 року № 382 «Про реалізацію тарифної політика у сфері теплопостачання і гарячого водопостачання» в частині встановлення тарифів на послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання для населення» та інші.
Проте, як вбачається з оскаржуваного Рішення, воно мотивоване не відсутністю встановлених тарифів на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а встановленням їх без підтвердження відповідними розрахунками зацікавлених суб'єктів господарювання.
Матеріалами справи підтверджуються встановлені АМК факти про те, що на території міста Севастополя на ринку послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води діють два суб'єкти господарювання, а саме: ТОВ «СГС Плюс» та КП «Севтеплоенерго».
Згідно з частинами другою і третьою статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).
Відповідно до пункту 102 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2013 № 869, для встановлення одноставкових тарифів на послуги з централізованого опалення га постачання гарячої води підприємство подає уповноваженим органам заяву і розрахунки тарифів на плановий період за встановленими такими органами формами з відповідними розрахунками, підтвердженими матеріалами і документами, що використовувалися під час проведення таких розрахунків.
У відповідь на звернення АМК від 28.08.2012 № 136-26.13/06-9039 Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства надіслало позивачу лист від 24.09.2012 № 7/20-15297, в якому, зокрема, зазначило, що встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення га постачання гарячої води кінцевим споживачам з урахуванням встановлених (затверджених) Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг тарифів на теплову енергію (виробництво, транспортування, постачання), здійснюється органами місцевого самоврядування.
Листом від 17.05.2012 № 1635 ТОВ «СГС ПЛЮС» звернулося до Ради щодо надання встановлених позивачем форм розрахунків на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Листом від 22.06.2012 № 03-15/2607 позивач повідомив ТОВ «СГС ПЛЮС», що зазначені форми подання розрахунків для затвердження тарифів на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води не встановлювалися, що унеможливило надання ТОВ «СГС ПЛЮС» відповідних розрахунків для затвердження тарифів в установленому порядку.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що ТОВ «СГС ПЛЮС» не зверталося під час прийняття рішення від 04.07.2006 № 382 та змін до цього рішення (зміни внесено у 2009 - 2010 роках) із заявами про затвердження тарифів на послуги централізованого опалення та постачання гарячої води і не надало розрахунків тарифів та матеріалів, у зв'язку з чим Рада не мала підстав для затвердження рішенням від 04.07.2006 № 382 та рішеннями про внесення змін до нього тарифів для ТОВ «СГС ПЛЮС».
Водночас, Порядком формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 № 955, було встановлено механізм формування тарифів на надання послуг з централізовано опалення і постачання гарячої води.
Зазначений Порядок передбачав, що формування тарифів підприємствами, що надають послуги з централізованого опалення здійснюється на підставі річних планів надання послуг з централізованого опалення, економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених підставі державних нормативів (норм) витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів) цін у планованому періоді.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, здійснення контролю, цін/тарифів на житлово-комунальні послуги та моніторингу стану розрахунків за них.
З набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формував тарифів на житлово-комунальні послуги» Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держави адміністраціям, органам місцевого самоврядування було доручено вжити заходів до неухильного дотримання затверджених цією постановою порад формування тарифів на житлово-комунальні послуги.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було дотримано наведених вимог.
Враховуючи викладене, суд погоджується з висновком відповідача про те, що встановивши тарифи на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, які не були підтверджені відповідними розрахунками зацікавлених суб'єктів господарювання, позивач вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене статтею 17 та пунктом 7 статті 50 Закону; АМК, у свою чергу, повно і всебічно з'ясовано обставини справи і тому відсутні передбачені законодавством підстави для визнання Рішення недійсним.
За приписами статті 49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.
Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 27.12.2013.
Суддя О. Марченко