ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/12048/13 20.12.13
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРА-М»", м.Донецьк, ЄДРПОУ 20322326
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАФАРМ», м.Київ, ЄДРПОУ 35756311
про стягнення 50 753,32 грн.
Суддя Любченко М.О.
Представники сторін:
від позивача: Музика О.Г. - по дов.
від відповідача: не з'явився
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРА-М», м.Донецьк звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАФАРМ», м.Київ про стягнення 50 753,32 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАФАРМ» умов договору №165к від 19.11.2010р. поставки в частині здійснення оплати поставленого товару у строки, передбачені договором, що стало підставою для звернення з вимогою про стягнення основного боргу в сумі 44 340,04 грн., суми інфляційних збитків в розмірі 174,96 грн., 3% річних в сумі 1039,88 грн. та пені в розмірі 5198,44 грн.
Відповідач у судові засідання 10.07.2013р., 24.07.2013р., 31.07.2013р., 14.08.2013р., 27.11.2013р., 09.12.2013р. та 20.12.2013р. не з'явився, представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, відзив на позовну заяву не надав.
При цьому, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАФАРМ» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з огляду на наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №0103022017326, №0103025885205, №0103025886236, №0103026296351, №0103026765360, №0103027646135, №0103027647085.
Наразі, з огляду на неявку відповідача в судові засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Крім того, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Таким чином, враховуючи вищенаведене, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи не скористався всіма правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:
За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, 19.11.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРА-М» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАФАРМ» (покупець) було укладено договір №165к поставки товару, у відповідності до п.1.1 якого постачальник зобов'язується систематично постачати та передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення, засоби особистої гігієни, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах дійсного договору.
Суд приймає до уваги договір №165к від 19.11.2010р., як належну підставу у розумінні ст.11 Цивільного кодексу України для виникнення між позивачем та відповідачем взаємних прав та обов'язків щодо поставки товару.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.1.2 договору №165к від 19.11.2010р. загальна кількість товарів, що мають бути поставлені, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюється сторонами в товарно-транспортних накладних, які є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п.6.4 укладеного між сторонами правочину договір набирає сили з моменту його підписання та діє до 31.12.2010р. Якщо протягом 10 днів до закінчення строку дії договору жодна з сторін не виявила бажання його розторгнути, то останній вважається пролонгованим на невизначений термін.
Ухвалами господарського суду від 10.07.2013р., від 24.07.2013р., від 31.07.2013р. було зобов'язано сторін надати обґрунтовані письмові пояснення стосовно строку дії договору. Проте, жодних письмових пояснень з цього приводу сторонами представлено не було. У судовому засіданні 20.12.2013р. позивачем зазначено, що строк дії договору №165к від 19.11.2010р. не закінчився, вимог з цього приводу відповідачем не висувалось.
Виходячи з того, що матеріали справи не містять заяв про припинення строку дії договору з боку жодної зі сторін, приймаючи до уваги, що в процесі судового розгляду спору відповідачем заперечень з приводу пролонгації договору №165к від 19.11.2010р. не представлено, судом встановлено, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем склалися під час дії договору №165к від 19.11.2010р. поставки товарів.
Згідно з ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до п.2.1 договору №165к від 19.11.2010р. поставка товару здійснюється шляхом доставки за адресою, вказаною покупцем, або на умовах самовивозу.
Формування асортименту та обсягу поставки здійснюється на умовах замовлення. Товари, що поставлені без письмового замовлення та прийняті покупцем, вважаються поставленими та сплачуються на умовах договору.
Як встановлено судом на виконання умов вказаного договору за період з 2010р. по 2012р. позивачем було поставлено відповідачу товар, а саме вироби медичного призначення на загальну суму 1 192 489, 84 грн., з яких за спірними товарно-транспортними накладними на загальну суму 44 340,04 грн., а саме, за накладними №290504/3 від 30.07.2012р. на суму 3 504,87 грн., №290545/3 від 30.07.2012р. на суму 886,76 грн., №292178/3 від 31.07.2012р. на суму 405,18 грн., №292177/3 від 31.07.2012р. на суму 1868,11 грн., №293551/3 від 01.08.2012р. на суму 683,46 грн., №293550/3 від 01.08.2012р. на суму 1742,97 грн., №294967/3 від 02.08.2012р. на суму 466,09 грн., №294966/3 від 02.08.2012р. на суму 1616,96 грн., №295030/3 від 02.08.2012р. на суму 353,86 грн., №296708/3 від 03.08.2012р. на суму 144,67 грн., №296707/3 від 03.08.2012р. на суму 2154,12 грн., №296771/3 від 03.08.2012р. на суму 1560,16 грн., №296916/3 від 03.08.2012р. на суму 864,74 грн., №298319/3 від 06.08.2012р. на суму 1091,34 грн., №298318/3 від 06.08.2012р. на суму 3146,97 грн., №299572/3 від 07.08.2012р. на суму 551,83 грн., №299570/3 від 07.08.2012р. на суму 372,08 грн., №302045/3 від 08.08.2012р. на суму 479,60 грн., №301989/3 від 08.08.2012р. на суму 2427,19 грн., №302586/3 від 09.08.2012р. на суму 213,54 грн., №302585/3 від 09.08.2012р. на суму 1110,50 грн., №308886/3 від 14.08.2012 на суму 959,46 грн., №308885/3 від 14.08.2012р. на суму 2630,35 грн., №310250/3 від 15.08.2012р. на суму 647,66 грн., №310134/3 від 15.08.2012р. на суму 3821,28 грн., №314773/3 від 20.08.2012р. на суму 194,65 грн., №314772/3 від 20.08.2012р. на суму 10441,64 грн.
У судовому засіданні 25.09.2013р. судом було оглянуто оригінали вказаних документів та встановлено, що вони підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками господарських товариств.
Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки продукції відповідачу докази, господарський суд виходить з наступного:
У відповідності до ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Наразі, господарським судом враховано, що жодних заперечень з приводу отримання товару за укладеним між сторонами договором відповідачем до матеріалів справи не надано.
Таким чином, господарський суд при розгляді спору приймає до уваги відсутність у матеріалах справи доказів стосовно наявності у відповідача, як замовника/покупця за договором, будь-яких заперечень та претензій щодо неналежного виконання продавцем прийнятих за договором зобов'язань з передання товару.
Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем товарно-транспортні накладні є належними доказами передачі продукції відповідачу в межах договору №165к від 19.11.2010р.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Пунктом 3.1 договору №165к від 19.11.2010р. передбачено, що сума кожної поставки, строк оплати поставленого товару та розмір націнки вказуються у товарно-транспортних накладних, які є невід'ємною частиною договору.
За змістом п.3.2 договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку, у формі платіжного доручення або іншій формі оплати, передбаченій чинним законодавством.
Згідно з п.3.3 укладеного між сторонами правочину суми оплати за товар, які постачальник отримує від покупця, зараховуються постачальником самостійно в рахунок оплати по товарно-транспотртним накладним, які не сплачені, та строк оплати яких настав.
Проте, за поясненнями позивача, відповідачем не здійснено оплату товару на загальну суму 44 340,04 грн., який було поставлено на підставі наступних товарно-транспортних накладних №290504/3 від 30.07.2012р. на суму 3 504,87 грн., №290545/3 від 30.07.2012р. на суму 886,76 грн., №292178/3 від 31.07.2012р. на суму 405,18 грн., №292177/3 від 31.07.2012р. на суму 1868,11 грн., №293551/3 від 01.08.2012р. на суму 683,46 грн., №293550/3 від 01.08.2012р. на суму 1742,97 грн., №294967/3 від 02.08.2012р. на суму 466,09 грн., №294966/3 від 02.08.2012р. на суму 1616,96 грн., №295030/3 від 02.08.2012р. на суму 353,86 грн., №296708/3 від 03.08.2012р. на суму 144,67 грн., №296707/3 від 03.08.2012р. на суму 2154,12 грн., №296771/3 від 03.08.2012р. на суму 1560,16 грн., №296916/3 від 03.08.2012р. на суму 864,74 грн., №298319/3 від 06.08.2012р. на суму 1091,34 грн., №298318/3 від 06.08.2012р. на суму 3146,97 грн., №299572/3 від 07.08.2012р. на суму 551,83 грн., №299570/3 від 07.08.2012р. на суму 372,08 грн., №302045/3 від 08.08.2012р. на суму 479,60 грн., №301989/3 від 08.08.2012р. на суму 2427,19 грн., №302586/3 від 09.08.2012р. на суму 213,54 грн., №302585/3 від 09.08.2012р. на суму 1110,50 грн., №308886/3 від 14.08.2012 на суму 959,46 грн., №308885/3 від 14.08.2012р. на суму 2630,35 грн., №310250/3 від 15.08.2012р. на суму 647,66 грн., №310134/3 від 15.08.2012р. на суму 3821,28 грн., №314773/3 від 20.08.2012р. на суму 194,65 грн., №314772/3 від 20.08.2012р. на суму 10441,64 грн.
Відповідно до наведених вище товарно-транспорних накладних строк оплати становить 20 днів з моменту одержання товару.
Таким чином, судом встановлено, що обов'язок відповідача оплатити поставлений за переліченими вище товарно-транспортними накладними товар настав.
Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАФАРМ» своїх зобов'язань щодо сплати поставленого товару у встановлений договором не виконало.
Ухвалою господарського суду від 26.06.2013р. сторін було зобов'язано провести звірку розрахунків за предметом позову з визначенням періодів нарахування заборгованості та первісних документів та акт звірки надати суду, також витребувано у відповідача докази погашення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРА-М».
На виконання вимог наведеної вище ухвали, відповідачем надано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2012р. по 08.07.2013р. відповідно до якого, за даними продавця, борг покупця становить 46 690,12 грн. Проте, у вказаному акті Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАФАРМ» зроблено заперечення з приводу розміру заборгованості, з огляду на не врахування позивачем оплат за платіжними дорученнями №333 від 20.07.2012р. на суму 2550 грн., №332 від 19.07.2012р. на суму 3400 грн., №327 від 18.07.2012р. на суму 5000 грн., №325 від 17.07.2012р. на суму 5500 грн., №320 від 11.07.2012р. на суму 1800 грн., №316 від 10.07.2012р. на суму 3700 грн., №314 від 09.07.2012р. на суму 6000 грн., №312 від 07.07.2012р. на суму 4000 грн., №311 від 06.07.2012р. на суму 4000 грн., №310 від 05.07.2012р. на суму 5000 грн., №304 від 25.06.2012р. на суму 7000 грн. Інших витребуваних судом документів відповідачем до матеріалів справи не представлено.
Проте, за змістом заяви позивача без номеру та дати, яка надійшла до господарського суду 31.07.2013р., наведені вище суми було зараховано в рахунок оплати за товар, поставлений за попередніми товарно-транспортними накладними, що узгоджується з положеннями п.3.3 укладеного між сторонами правочину.
Крім того, у заяві б/н від 13.08.2013р. позивач зазначив, що інших доказів оплати товару за спірними товарно-транспортними накладними відповідачем не надано.
При цьому, господарським судом враховано, що у наявних в матеріалах справи платіжних документах відповідачем в призначенні платежу не зроблено посилань на спірні товарно-транспортні накладні, а зроблено посилання на рахунок, який за твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, не складався. Наразі, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не заперечені, грошові кошти з призначенням платежу «зг. рах. б/н від 10.12.2010. Без ПДВ» були перераховані відповідачем саме на виконання спірного правочину.
Ухвалою господарського суду від 14.08.2013р. по справі №310/12048/13 було призначено судову експертизу з метою визначення стану розрахунків між позивачем та відповідачем за договором поставки медикаментів.
Ухвалою господарського суду від 12.09.2013р. позивача зобов'язано оплатити вартість судової експертизи, одночасно, у сторін витребувано документи, необхідні для проведення експертного дослідження.
Проте, незважаючи на приписи ст.124 Конституції України, ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України відповідно до яких рішення, ухвали, постанови, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а також зміст ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, сторонами вимоги ухвали виконано не було.
Отже, повідомленням №8717/13-45 від 05.11.2013р. Київського науково-дослідницького інституту судових експертиз було доведено до відома господарського суду, що у зв'язку з ненаданням на експертизу матеріалів, необхідних для вирішення поставлених питань, не здійсненням попередньої оплати експертизи надання експертного висновку по розглядуваній справі є неможливим та повернуто матеріали справи.
У заяві б/н від 26.11.2013р. позивач наголосив на неможливості оплатити витрати на проведення судової експертизи і просив розглянути справу за наявними в матеріалах справи документами. Відповідач пояснень з приводу проведення експертизи, а також поновлення провадження по справі не надав, оплатити вартість судової експертизи не запропонував.
Враховуючи вищенаведене, ухвалою господарського суду від 27.11.2013р. було поновлено провадження по справі та зобов'язано сторін надати всі товарно-транспорті накладні, що були складені на підставі договору №165к від 19.11.2010р.
Як вже зазначалось, розглянувши всі, надані до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, судом було встановлено, що за договором №165к від 19.11.2010р. було поставлено товарів медичного призначення на загальну суму 1 192 489, 84 грн.
Одночасно, представленими відповідачем платіжними дорученнями №333 від 20.07.2012р. на суму 2550 грн., №332 від 19.07.2012р. на суму 3400 грн., №327 від 18.07.2012р. на суму 5000 грн., №325 від 17.07.2012р. на суму 5500 грн., №320 від 11.07.2012р. на суму 1800 грн., №316 ВІД 10.07.2012р. на суму 3700 грн., №314 від 09.07.2012р. на суму 6000 грн., №312 від 07.07.2012р. на суму 4000 грн., №311 від 06.07.2012р. на суму 4000 грн., №310 від 05.07.2012р. на суму 5000 грн., №304 від 25.06.2012р. на суму 7000 грн., №343 від 27.07.2012р. на суму 850 грн., №356 від 07.08.2012р. на суму 600 грн., №348 від 31.07.2012р. на суму 2200 грн., №350 від 01.08.2012р. на суму 4600 грн., №352 від 03.08.2012р. на суму 4500 грн., №354 від 06.08.2012р. на суму 5300 грн., №356 від 07.08.2012р. на суму 600 грн., №358 від 08.08.2012р. на суму 4000 грн., №360 від 13.08.2012р. на суму 1500 грн., №362 від 14.08.2012 на суму 3500 грн., №364 від 15.08.2012р. на суму 4000 грн., №372 від 20.08.2012р. на суму 10000 грн. підтверджується оплата товару лише на суму 96 600 грн. При цьому, при розрахунку суми грошових коштів, які відповідачем було сплачено на виконання спірного правочину, господарським судом не приймаються до уваги оплати, які зазначені в акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2012р. по 08.07.2013р., оскільки наведений бухгалтерський документ не є первинним. Належних та допустимих у розумінні ст.ст.32, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів перерахування грошових коштів, зазначених у наведеному акті, відповідачем до матеріалів справи не представлено.
Суд наголошує, що відповідачем так і не було виконано вимог ухвал господарського суду в повному обсязі, а саме стосовно надання відзиву на позовну заяву та доказів погашення спірної заборгованості. Як вже зазначалось, у розгляді справи відповідач участі не приймав, у судових засіданнях не з'являвся, жодних мотивованих та обґрунтованих пояснень з приводу предмету спору не надав.
Враховуючи наведе вище, господарський суд визначив розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАФАРМ» за наявними в матеріалах справи документами, а саме, за підрахунками суду заборгованість відповідача за договором №165к від 19.11.2010р. є значно більшою ніж заявлена позивачем, проте, суд обмежений обсягом позовних вимог та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню на визначену позивачем суму - 44 340,04 грн.
При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення пені в сумі 5198,44 грн., суми індексу інфляції в розмірі 174,96 та 3% річних в сумі 1039,88 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
За приписами ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до п.5.2. договору №165к від 19.11.2010р. за несплату вартості товару у встановлені строки покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості товарів за кожний день прострочення виконання.
Позивачем було нараховано пеню в розмірі 5198,44 грн., а саме, за товарно-транспортними накладними №290545/3 від 30.07.2012р. за період з 21.08.2012р. по 16.06.2013р. в сумі 109,05 грн., №290504/3 від 30.07.2012р. за період з 21.08.2012р. по 16.06.2013р. на суму 354,31 грн., №292178/3 від 31.07.2012р. за період з 21.08.2013р. по 16.06.2013р. на суму 49,83 грн., №292177/3 від 31.07.2012р. за період з 21.08.2012р. по 16.06.2013р. в розмірі 229,74 грн., №293551/3 від 01.08.2012р. за період з 22.08.2012р. по 16.06.2013р. на суму 83,77 грн., №293550/3 від 01.08.2012р. за період з 22.08.2012р. по 16.06.2013р. в розмірі 213,63 грн., №294967/3 від 02.08.2012р. за період з 23.08.2012р. по 16.06.2013р. в розмірі 56,94 грн., №294966/3 від 02.08.2012р. за період з 23.08.2012р. по 16.06.2013р. на суму 197,52 грн., №295030/3 від 02.08.2013р. за період з 23.08.2012р. по 16.06.2013р. в розмірі 43,23 грн., №296708/3 від 03.08.2012р. за період з 24.08.2012р. по 16.06.2013р. на суму 17,61 грн., №296707/3 від 03.08.2013р. за період з 24.08.2012р. по 16.06.2013р. в розмірі 262,26 грн., №296771/3 від 03.08.2012р. за період з 24.08.2012р. по 16.06.2013р. в розмірі 189,95 грн., №296916/3 від 03.08.2012р. за період з 24.08.2012р. по 16.06.2013р. в сумі 105,28 грн., №298319/3 від 06.08.2012р. за період з 28.08.2012р. по 16.06.2013р. в сумі 131,08 грн., №298318/3 від 06.08.2012р. за період 28.08.2012р. по 16.06.2013р. в сумі 377,98 грн., №299572/3 від 06.08.2012р. за період з 28.08.2012р. по 16.06.2013р. на суму 66,28 грн., №299570/3 від 07.08.2012р. за період з 28.08.2012р. по 16.06.2013р. на суму 44,69 грн., №302045/3 від 08.08.2012р. за період з 29.08.2012р. по 16.06.2013р. на суму 57,41 грн., №301989 від 08.08.2012р. за період з 29.08.2012р. по 16.06.2013р. на суму 290,53 грн., №302586 від 09.08.2012р. за період з 30.08.2012р. по 16.06.2013р. на суму 25,47 грн., №302585/3 від 09.08.2012р. за період 30.08.2012р. з 16.06.2013р. в сумі 132,47 грн., №308886/3 від 14.08.2012р. за період 04.09.2012р. по 16.06.2013р. на суму 112,49 грн., №308885/3 від 14.08.2012р. за період з 04.09.2012р. по 16.06.2013р. на суму 308,38 грн., №310250/3 від 15.08.2012р. за період з 05.09.2012р. по 16.06.2013р. в розмірі 75,66 грн., №310134/3 від 15.08.2012р. за період з 05.09.2012р. по 16.06.2013р. на суму 446,43 грн., №314773/3 від 20.08.2012р. за період з 11.09.2012р. по 16.06.2013р. на суму 22,26 грн., №314772/3 від 20.08.2012р. за період з 11.09.2012р. по 16.06.2013р. на суму 1194,19 грн.
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За змістом укладеного між сторонами правочину іншого строку нарахування штрафних санкцій не передбачено.
Таким чином, нарахування позивачем відповідно до наведених вище товарно-транспортних накладних пені за строк більший, ніж за 6 місяців, суперечить діючому законодавству. Крім того, позивачем допущено арифметичні помилки при нарахуванні пені за вказаними накладними.
Після проведення судом власного розрахунку суми пені, господарський суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 3325,74 грн.
За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За висновками суду позивачем проведено вірний розрахунок суми трьох відсотків річних та індексу інфляції, тому господарський суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАФАРМ» 3% річних у розмірі 1039,88 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 174,96 грн.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №165к від 19.11.2010р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем не був належними доказами спростований факт порушення взятих на себе за вказаним договором обов'язків щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРА-М» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАФАРМ» суми основного боргу в сумі 44 340,04 грн., суми інфляційних збитків в розмірі 174,96 грн., 3% річних в сумі 1039,88 грн. та пені в розмірі 5198,44 грн. підлягають задоволенню частково.
Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Частково задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРА М», м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАФАРМ», м.Київ про стягнення основного боргу в розмірі 44 340,04 грн., суми інфляційних збитків в розмірі 174,96 грн., 3% річних в сумі 1039,88 грн. та пені в розмірі 5198,44 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАФАРМ» (03148, м.Київ, Святошинський район, вул.Гната Юри, буд.9, кім.414, ЄДРПОУ 35756311) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРА-М» (83023, м.Донецьк, Калінінський район, просп.Полеглих Комунарів, 95-Б, ЄДРПОУ 20322326) основний борг в розмірі 44 340,04 грн., суму інфляційних збитків в розмірі 174,96 грн., 3% річних в сумі 1039,88 грн. та пеню в розмірі 3325,74 грн., а також судовий збір в розмірі 1657,02 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 20.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено 25.12.2013р.
Суддя М.О.Любченко