Справа № 454/1498/13-ц
29 липня 2013 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Адамович М. Я. ,
при секретарі Калиш В.О.
з участю представника позивача ОСОБА_1
та представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до державного підприємства «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров»я при виконанні трудових обов»язків,
Позивач ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до відповідача ДП «Львіввугілля», у позовній заяві вказав, що 14.02.1981р. він навчався на курсах підземних прохідників з відривом від виробництва, 19.05.1981р. позивач переведений підземним прохідником по 5 розряду з повним підземним робочим днем, 07.05.1986р. направлений на курси УКК з відривом від виробництва, 16.09.1986р. після закінчення курсів він переведений підземним машиністом гірничих виймальних машин 5 розряду з повним робочим днем під землею, 01.11.1986р. позивач переведений підземним машиністом гірничих виймальних машин 6 розряду з повним робочим днем під землею, 02.06.2001р. звільнений за власним бажанням, 19.03.2002р. позивач прийнятий машиністом гірничо-виймальних машин 6 розряду з повним робочим днем в шахті, 03.04.2006р. позивач звільнений у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров»я. 20.04.2006 року складено акт розслідування хронічного професійного захворювання затверджений Головним державним санітарним лікарем Червоноградської СЕС. Згідно довідки міжрайонної спеціалізованої профпаталогічної МСЕК серії ЛВА-1 №264249 від 25.05.2006р., позивачу ОСОБА_3 вперше безтерміново встановлено третю групу інвалідності, а у довідці серія ЛВА-2 №003199 від 25.05.2006р. позивачу ОСОБА_3 безтерміново встановлено 55% втрати професійної працездатності. Вказує на те, що внаслідок отримання професійного захворювання йому завдано великої моральної шкоди, яка полягала у значному фізичному болю та стражданнях. При визначенні розміру моральної шкоди вважає, що необхідно врахувати, характер та об'єм фізичних, душевних, психічних страждань від професійного захворювання та тривалість лікування. Просить стягнути з відповідача ДП "Львіввугілля" на його користь 30000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок професійного захворювання.
В запереченні на позовну заяву представник відповідача вказав, що вини шахти в тому, що позивач отримав профзахворювання немає, так як зі сторони власника не було вчинено жодних протиправних дій, а також штучно не було створено шкідливих і небезпечних умов праці, які б спричинили профзахворювання. При влаштуванні на роботу ОСОБА_3 з правилами внутрішнього трудового розпорядку, умовами праці на шахті, наявністю на робочих місцях небезпечних шкідливих факторів, можливими наслідками їх впливу на здоров'я та правами на пільги і компенсації за роботу в таких умовах ознайомлений і згідний. Факт спричинення моральної шкоди у зв'язку з професійним захворюванням позивач підтверджує висновком МСЕК і вважає моральні страждання доведеними. Дане твердження позивача є хибним. Довідка МСЕК про відсоток втрати працездатності є підставою для розрахунку і відшкодування потерпілому матеріальної шкоди, передбаченої ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» і не підтверджує факту заподіяння моральної шкоди. Відповідно до Порядку встановлення медико-соціальними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, затверджених наказом МОЗ від 22.11.1995р. №212 (зі змінами, внесеними наказом цього міністерства від 05.08.1998р. №238) на МСЕК покладено, серед іншого, обов'язок встановлення факту спричинення моральної шкоди. Крім цього, різновидом висновку медичних органів як підстави для покриття моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичного закладу або лікарсько-консультаційної чи медико-соціальної експертної комісії про стрес, якого потерпілий зазнав унаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, про депресію чи інші негативні вияви стану постраждалої людини. В даному випадку позивачем не надано жодних доказів, які б могли підтвердити факт завдання моральної шкоди, а документи на які посилається позивач - підтверджують факт настання професійного захворювання і встановлення в зв'язку з цим стійкої втрати працездатності і ніяким чином не можуть бути доказом заподіяння моральної шкоди. Факт заподіяння моральної шкоди так і її розмір має доводитись. Крім цього, позивачем порушено строки позовної давності при зверненні до суду про стягнення моральної шкоди і не просить їх поновити, оскільки згідно п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. 25.05.2006р. вперше висновком МСЕК позивачу встановлено втрату працездатності та 3 групу інвалідності. В даному випадку право на пред'явлення позову за вимогою про відшкодування моральної шкоди внаслідок трудового каліцтва до ДП «Львіввугілля» у позивача виникло з 25.05.2006р. і закінчилося 25.08.2006р. Просить в позовних вимогах ОСОБА_3 відмовити повністю та застосувати позовну давність до даних правовідносин.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить задовольнити в повному обсязі, вважає, що спричинення позивачу значної моральної шкоди є повністю доведеним в ході розгляду справи як наданими поясненнями так і чисельними медичними документами.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, підтримав обґрунтування, надане у письмовому запереченні на позовну заяву.
Заслухавши учасників судового розгляду та дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.
Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка, зокрема полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 9 Закону України “Про охорону праці” відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Законом України ”Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.03.2007 року виключено частину 3 ст. 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, яка передбачала відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України.
Рішенням Конституційного суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року зміни внесені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визнано конституційними, при цьому, в рішенні зазначено, що право громадян на відшкодування шкоди не порушено, оскільки таке право передбачено ст. 1167 Цивільного кодексу України та ст. 237-1 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Також, у роз»ясненнях, викладених у п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” передбачено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (яка набрала чинності 13.01.2000р.) за наявності порушення права працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих з'язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган назалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Крім цього, у роз»ясненнях, викладених у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1997 року “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.
Як встановлено із дослідженої в судовому засіданні трудової книжки на ім»я ОСОБА_3, з 14.02.1981р. по 02.06.2001р., а також з 19.03.2002р. по 03.04.2006р. він працював зокрема на виробничих підрозділах (шахтах) ДП «Львівугілля» та виконував роботу: підземного прохідника, підземного машиніста гірничих виймальних машин.
Згідно із відомостей, відображених у довідці МСЕК серії ЛВА-1 №264249 від 25.05.2006р. ОСОБА_3 вперше призначено ІІІ групу інвалідності у зв»язку з професійним захворюванням безтерміново. Рекомендовано стаціонарне лікування.
Відповідно до довідки МСЕК серії ЛВА-2 №003199 від 25.05.2006р., ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_3 у відсотках складає 55%.
У зв»язку зі наявністю вказаного вище захворювання позивач ОСОБА_3 неодноразово перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що вбачається з наданих позивачем виписок історій хвороби.
Пунктом 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року передбачено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності, відповідно до ст. 233 КЗпП України, оскільки згідно із ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Із дослідженого акту розслідування хронічного професійного захворювання ОСОБА_3 від 20.04.2006р. встановлено, що з метою ліквідації і запобігання професійним захворюванням директору шахти «Лісова» ОСОБА_4 пропонується забезпечити працездатність водяних завіс в гірничих виробках шахти.
Таким чином, суд покладає обов'язок відшкодувати моральну шкоду позивачу ОСОБА_3 на відповідача державне підприємство «Львівугілля», яка спричинена ушкодженням здоров»я при виконанні трудових обов»язків внаслідок професійного захворювання.
При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, суд враховує характер заподіяної позивачу шкоди, глибину фізичних та душевних страждань позивача, а також вимоги розумності та справедливості, тому, позовну вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди в сумі 30000 грн., суд задовольняє частково в сумі 11000 грн.
Разом з тим, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України судові витрати суд покладає на відповідача державне підприємство «Львівугілля».
Керуючись ст.ст. 10,60,212 ЦПК України, ст. 23 ЦК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства «Львівугілля» в користь ОСОБА_3 11000 (одинадцять тисяч) грн. відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров»я при виконанні трудових обов»язків внаслідок професійного захворювання.
Стягнути з державного підприємства «Львівугілля» в дохід держави 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Головуючий: М. Я. Адамович