Справа № 454/1464/13-ц
23 липня 2013 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Адамович М. Я. ,
при секретарі Калиш В.О.,
з участю представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2
та представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до державного підприємства «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків,
Позивач ОСОБА_4 звернулася в суд із позовом до відповідача ДП «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди заподіяної набуттям хронічного професійного захворювання при виконанні трудових обов'язків, у позовній заяві вказала, що 30.06.1993р. прийнята ученицею лампівниці по видачі респіраторів на ВТБ Шахти № 8 «Великомостівська». 13.09.1993р. переведена лампівницею 2-го розряду. 14.04.1998р. звільнена по ст.38 КЗпП України по власній ініціативі. 20.04.1999р. прийнята санітаркою в медичний пункт тимчасово. 27.09.1999р. переведена в будівельний цех учнем маляра. 04.03.2000р. переведена малярем 3-го розряду будівельного цеху. 18.07.2000р. переведена учнем сатураторниці. 12.09.2000р. переведена сатураторщиком на ВТБ. 24.02.2004р. переведена лампівницею 2-го розряду на дільницю ВТБ. 22.05.2006р. переведена електрослюсарем черговим по ремонту обладнання поверхні 3-го розряду на ВТБ. 26.06.2009р. звільнена з роботи по п.2 ст.40 КЗпП України внаслідок невідповідності виконуваній роботі за станом здоров'я з виплатою місячної вихідної допомоги.
09.07.2009 року на шахті «Візейська» ДП «Львіввугілля» складено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, який затверджений головним санітарним лікарем Червоноградської СЕС. В якому міститься висновок про наявність шкідливих умов праці, згідно карти умов праці і планово санітарного контролю лабораторією «Західвуглепромсанекологія» робоче місце лампівника - відноситься до шкідливих умов праці.
За характером роботи і умовами праці робоче місце відноситься до 3-го класу 1 ступеня. Запиленість повітря робочої зони: 6,75 мг/м.3 - на протязі 96% робочого часу зміни.
П.14 акту «Про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання» від 09.07.2009р. позивачці встановлений діагноз: хронічний бронхіт 2-го ступеня, прикореневий і нижньодольовий пневмосклероз ЛН І-ІІ ступеня, хронічна двостороння приглухуватість.
Зазначає, що професійне захворювання виникло в результаті роботи в шкідливих умовах праці на шахті №8 «Великомостівська» (на даний час шахти «Візейська») з 30.06.1993р. по 14.04.1997р., з 24.02.2004 р. по 26.06.2009р. лампівник, електрослюсар черговий по ремонту обладнання поверхні. На посаді лампівника вона заправляла і заряджала шахтові лампи різних систем, установлювала акумуляторні батереї на заряджальні столи та їх заряджала. Готувала електроліт, необхідної густини, стежила за його рівнем в акумуляторах і доливала до установленого рівня. Чистила контактні частини акумулятора від іржі, бруду, солей. Проводила дроблення карбіту. Електорослюсар черговий і по ремонту обладнання поверхні проводить зарядження акумуляторних батерей, доливання та зміну електроліту, робить огляд та ремонт електротехнічного обладнання неавтоматизованих лампових, лазень, поверхневих майстерень.
Причиною професійного захворювання є запиленість повітря робочої зони - 6,75 мг/м3 - на протязі 96% робочого часу зміни (ГДК 4 мг/м3 ). Згідно санітарно гігієнічної характеристики шум - 84 дБА. Фактори мікроклімату: температура повітря - 23,5 0С , швидкість руху повітря - 0,3 м/с, відносна вологість повітря - 81%.
Згідно довідки СМЕК серії ЛВА-2 №026757 від 27.08.2009р. позивачці вперше встановлено ІІІ групу інвалідності та 40% втрати професійної працездатності. Відповідно до довідки МСЕК серії ЛВА-1 №0465314 від 26.08.2010р. позивачці повторно встановлено ІІІ групу інвалідності. Згідно довідки МСЕК серії ЛВА-2 №028686 від 26.08.2010р. позивачці встановлено 40 % втрати професійної працездатності з них 30% хронічний бронхіт, 10% - приглуховатість.
Внаслідок отримання професійного захворювання позивачці завдано великої моральної шкоди, яка полягає у значному фізичному болю та стражданнях. Розмір відшкодування завданої моральної шкоди позивачка оцінює у розмірі 30000грн. При визначенні розміру моральної шкоди вважає, що необхідно врахувати характер та об'єм фізичних, душевних, психічних страждань від одержаної травми та професійного захворювання та тривалість лікування. Просить суд стягнути із відповідача державного підприємства "Львіввугілля" у її користь 30000грн. відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок професійного захворювання.
Позивач та її представники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять задовольнити в повному обсязі, вважають, що спричинення позивачці значної моральної шкоди є повністю доведеним в ході розгляду справи як наданими поясненнями так і чисельними медичними документами.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає, що спричинення позивачці відповідачем моральної шкоди не підтверджено доказами. Крім цього, при укладенні трудового договору позивачка була обізнана із умовами праці на шахті, у задоволенні позову просить відмовити.
Заслухавши учасників судового розгляду та дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.
Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка, зокрема полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 9 Закону України “Про охорону праці” відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Законом України ”Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.03.2007 року виключено частину 3 ст. 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, яка передбачала відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України.
Рішенням Конституційного суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року зміни внесені Законом України ”Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” визнано конституційними, а право громадян на відшкодування шкоди не порушено, оскільки таке право передбачено ст. 1167 Цивільного кодексу України та ст. 237-1 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Також, у роз'ясненнях, викладених у п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” передбачено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (яка набрала чинності 13.01.2000р.) за наявності порушення права працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих з'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган назалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
У роз'ясненнях, викладених у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1997 року “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.
Як встановлено із досліджених в судовому засіданні трудової книжки на ім»я ОСОБА_5, з 30.06.1993р. по 14.04.1998р. та з 24.02.2004р. по 26.06.2009р. вона працювала зокрема на виробничому підрозділі - шахті №8 «Великомостівська» («Візейська») ДП «Львівугілля» та виконувала роботу: лампівника, електрослусара (слюсара) чергового і по ремонту обладнання поверхні.
Згідно із відомостей, відображених у довідці МСЕК серії ЛВА-2 №026757, 27.08.2009р. ОСОБА_4 призначено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням до 25.08.2010р. та 40% втрати професійної працездатності (30% - хронічний бронхіт, 10% - приглуховатість).
Із довідки МСЕК серії ЛВА-2 №028686 від 26.08.2010р. позивачці ОСОБА_4 підтверджено 40% втрати професійної працездатності (30% - хронічний бронхіт, 10% - приглуховатість).
В свою чергу, згідно довідки МСЕК серії ЛВА-1 №465314 від 06.08.2010р., ОСОБА_4 встановлено ІІІ групу інвалідності до 11.08.2013 року.
У зв'язку зі наявністю вказаного вище захворювання позивачка ОСОБА_4 неодноразово перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що вбачається з наданих позивачкою виписок історій хвороби.
Пунктом 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року передбачено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача, про те, що позивач при укладанні трудового договору була ознайомленою з наявними на робочому місці небезпечними та шкідливими умовами, а також те, що роботодавцем вживались всі заходи для збереження здоров'я і працездатності працівника, оскільки такі факти спростовуються дослідженими в судовому засіданні документами, зокрема актом розслідування хронічного професійного захворювання ОСОБА_4 від 09.07.2009р., у якому зазначено, що з метою ліквідації і запобігання професійним захворюванням директору шахти «Візейська» ОСОБА_6 пропонується провести оздоровчі заходи направлені на запобігання профзахворювань.
Таким чином, суд покладає обов'язок відшкодувати моральну шкоду позивачці ОСОБА_4 на відповідача державне підприємство «Львівугілля», яка спричинена ушкодженням здоров»я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання.
При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, суд враховує характер заподіяної позивачу шкоди, глибину фізичних та душевних страждань позивача, а також вимоги розумності та справедливості, тому, позовну вимогу позивачки про відшкодування моральної шкоди в сумі 30 000 грн., суд задовольняє частково в сумі 3 000 грн.
Разом з тим, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України судові витрати суд покладає на відповідача державне підприємство «Львівугілля».
Керуючись ст.ст. 10,60,212 ЦПК України, ст. 23 ЦК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства «Львівугілля» в користь ОСОБА_4 3000 (три тисячі) грн. відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання.
Стягнути з державного підприємства «Львівугілля» в дохід держави 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Головуючий: М. Я. Адамович