23 грудня 2013 р. Справа № 902/1412/13
Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області, м.Вінниця
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод", м.Погребище, Вінницька область
про стягнення 2 898,27 грн.
За участю секретаря судового засідання Миколюк М.Г.
За участю представників
позивача: Щур В.Г. , довіреність № 16/1-1-4131/кз від 27.09.2013 року, паспорт серії АА № 888006, виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 25.11.1998 року.
відповідача: не з'явився.
Надійшла позовна заява Управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області, м.Вінниця до Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод", м.Погребище, Вінницька область про стягнення 3 034,24 грн., з яких 2 849,40 грн. основного боргу, 153,28 грн. пені та 31,56 грн. 3 % річних в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 2401 від 01.09.2010 року в частині своєчасності та повноти оплати отриманих послуг.
Ухвалою від 15.10.2013 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1412/13 та призначено до розгляду на 30.10.2013 року.
Ухвалами суду від 30.10.2013 року, від 14.11.2013 року, від 27.11.2013 року та від 11.12.2013 року в зв'язку з неявкою сторін та неподанням документів розгляд справи відкладався до 14.11.2013 року, до 27.11.2013 року, до 11.12.2013 року та до 18.12.2013 року відповідно.
Ухвалою суду від 11.12.2013 року, за клопотанням позивача, продовжено строк вирішення спору на 15 днів.
В зв'язку з неподанням сторонами витребуваних доказів в повному обсязі, суд ухвалою від 18.12.2013 року відклав розгляд справи до 23.12.2013 року.
В судове засідання 23.12.2013 року відповідач не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалою суду від 18.12.2013 року, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві - вул.Київська, 61, м.Погребище, Вінницька область, 22200.
Згідно з інформації отриманої з офіційної веб-сторінки Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" в мережі Інтернет місцезнаходженням відповідача значиться вул.Київська, 61, м.Погребище, Вінницька область, 22200, яка є ідентичною тій по якій було направлено останньому ухвалу у даній справі.
Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Варто зазначити, що відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.
Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 року № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.
Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.
При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Дійшовши такого висновку суд врахував, що в судовому засіданні 18.12.2013 року був присутній уповноважений представник відповідача (Нікитенко Т.М.), якого під розпис в засіданні суду було повідомлено про наступну дату судового засідання - 23.12.2013 року о 12 год. 30 хв., про що також зазначено в протоколі судового засідання (а.с.135, т.1).
При цьому суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.
Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
В засіданні суду представник позивача, крім іншого, подав заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача 2 898,27 грн., з яких 2720,60 грн. основного боргу, 147,33 грн. пені та 30,34 грн. - 3 % річних за період з 05.03.2013 року по 09.10.2013 року (а.с.152, т.1).
Вказана заява прийнята судом до розгляду, як така, що не суперечить приписам ст.22 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Як вбачається зі змісту позовної заяви в якості підстави позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем за отримані за умовами договору № 2401 від 01.09.2010 року послуги з охорони за період з березня 2013 року по серпень 2013 року внаслідок чого виник борг перед позивачем в сумі 2 720,50 грн., що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Відповідач у запереченнях на позовну заяву проти позову заперечує та просить в його задоволенні відмовити мотивуючи вказане тим, що договір № 2401 від 01.09.2010 року припинив дію 31.12.2012 року, а послуги на централізоване спостереження охоронної пожежної сигналізації у 2013 році не надавались. Також відповідач у запереченнях на позовну заяву зазначив, що у позовній заяві, яку він отримав від позивача зазначено суму стягнення в розмірі 2990,54 грн., а не 3034,24 грн. як зазначено позивачем в позовній заяві, яка міститься в матеріалах справи (а.с.103, т.1).
Крім того, в засіданні суду 18.12.2013 року представник відповідача в усних поясненнях заперечила проти позовних вимог позивача вказавши, що протягом 2013 року приміщення підприємства відповідача перебували в оренді і ТОВ "Погребищенський маслосирзавод" не могло бути споживачем послуг позивача, а також те, що протягом 2013 року відповідач не здійснював оплату послуг позивача за договором по позову.
Як вбачається із матеріалів справи 11.08.2010 року директор позивача М.Чорний звернувся до начальника УДСО при ГУ МВС України у Вінницькій області Козаченко В.Д. з заявою про підключення приміщення лабораторії відповідача (об'єкт охорони) по вул.Київська, 61, м.Погребище (а.с.31, т.1).
01.09.2010 року між Управлінням Державної служби охорони при ГМВС України у Вінницькій області (Охорона) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" (Замовник) укладено договір № 2401 на централізоване спостереження охоронно-пожежної сигналізації на об'єкті, сповіщення уповноважених правоохоронних органів підрозділом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України (а.с.10-16, т.1).
За умовами договору Замовник передає, а Охорона приймає під спостереження майно, що знаходиться на об'єктах, перерахованих в дислокації-розрахунку (Додаток 1 до Договору) (п.2.1 Договору).
Централізоване спостереження за системою сигналізації, що знаходиться на об'єкті, здійснюється у дні і години, вказані у дислокації-розрахунку на 2010 рік (п.2.2 Договору).
Періодом централізованого спостереження вважається час з моменту прийому майна, що знаходиться на об'єкті, під централізоване спостереження Охороною до його зняття з-під спостереження Замовником у відповідно до Інструкції з правил користування сигналізацією, затвердженою сторонами (Додаток 2 до Договору) (п.2.3 Договору).
Розділом третім Договору сторони визначили суму договору та порядок розрахунків.
Так, сума оплати за одну годину спостереження за Договором визначається на підставі узгодженої протоколом сторін договірної ціни охорони (Додаток 3 до Договору) і вказана у розрахунку-дислокації (Додаток 1, 2 до Договору) (п.3.1 Договору).
Відповідно до п.3.2 Договору оплата за спостереження відповідно до визначених тарифів та кількості годин спостереження здійснюється Замовником щомісячно, шляхом зарахування коштів на розрахунковий рахунок Охорони не пізніше 5 числа поточного місяця.
Пунктом 5.1.8 Договору встановлено, що Замовник зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату по цьому Договору та відшкодовувати витрати Охорони по обслуговуванню та ремонту сигналізації.
В пункті 11.1 Договору зазначено, що договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2012 року.
Разом з підписанням договору № 2401 від 01.09.2010 року сторонами підписано додатки № 3 (інструкція з правил користування сигналізацією), № 4 (протокол узгодження договірної ціни за здійснення заходів з централізованого спостереження сигналізації на об'єкт) (а.с.14-16, т.1).
Відповідно до протоколу узгодження договірної ціни (додаток № 4) сторони домовились, що за одну годину спостереження відповідач сплачує позивачу 90 коп. за одну годину спостереження та 225 грн. в місяць за обслуговування однієї умовної установки сигналізації Об'єкта.
У відповідності до даної заяви та договору № 2401 від 01.09.2010 року начальником УДСО видано наказ № 1576 від 10.09.2010 року про прийняття під охорону кімнати зберігання прекурсорів Погребищенського маслосирзаводу за адресою: м.Погребище вул.Київська, 61 (об'єкт охорони) (а.с.30, т.1).
Також судом встановлено, що сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору № 2401 від 01.09.2010 року, якою продовжено строк дії договору на 2013 рік (а.с.20, т.1).
Із матеріалів справи слідує, що на виконання умов договору № 2401 від 01.09.2010 року позивачем за період з вересня 2010 року по серпень 2013 року надано відповідачу охоронні послуги загальну на суму 16 343,00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт за вказаний період, розрахунком позивача по договору № 2401 від 01.09.2010 року станом на 09.12.2013 року (а.с.44-79, 144-147, т.1).
Також судом встановлено, що в рамках договору від 01.09.2010 року № 2401 за отримані послуги відповідачем загалом сплачено 13 622,40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями за період з червня 2011 року по березень 2013 року наявними в матеріалах справи (а.с.27-28, 83-93, 142-143, т.1).
Таким чином борг відповідача становить 2 720,60 грн. (16 343,00-13 622,40).
В зв'язку з несплатою відповідачем коштів за отримані послуги 06.09.2013 року за наказом № 1619 начальника Управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області з 01.09.2013 року знято з-під охорони приміщення зберігання прекурсорів по вул.Київській, 61, м.Погребище (а.с.29, т.1).
Непроведення відповідачем оплати за надані позивачем послуги слугувало підставою звернення останнього з даним позовом до суду.
На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.
Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З врахуванням викладеного позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в сумі 2 720,60 грн. з відповідача за надані послуги згідно договору від 01.09.2010 року № 2401 є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають умовам договору та чинному законодавству, а тому підлягають повному задоволенню.
Заперечення відповідача наведені у його відзиві та усних поясненнях оцінюються судом критично, оскільки не спростовують правомірності та обгрунтованості заявленого позову.
Так, посилання відповідача на припинення дії договору, а також те. що протягом 2013 року ним не отримувались від позивача послуги по охороні за договором № 2401 від 01.09.2010 року не відповідають дійсності та не приймається судом до уваги виходячи з наступного.
Як вказувалось вище сторонами було укладено додаткову угоду № 1 якою було продовжено дію договору на 2013 рік (а.с.20, т.1).
Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься довідка Погребищенського районного відділу УМВС України у Вінницькій області № 9505 від 19.12.2013 року з якої вбачається, що в період з січня по серпень 2013 року з кімнати для зберігання прекурсорів ТОВ "Погребищенський маслосирзавод" (об'єкт хорони за договором) було виведено сигналізацію на атлас чергової частини Погребищенського РВ УМВС України у Вінницькій області (а.с.150, т.1).
Крім того, позивачем надано довідку №16/1-1-5346 від 23.12.2013 року з якої вбачається, що відповідно до п. 3.1.3 Наказу МВС України від 15.05.2009 року № 216 "Про затвердження Вимог до об'єктів і приміщень, призначених для зберігання діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та зберігання вилучених з незаконного обігу таких засобів і речовин" (витяг з якого надано позивачем до матеріалів справи) приміщення, які використовуються для зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які зазначені в списку №1 таблиці ІV Переліку (до яких також відноситься приміщення відповідача взяти під охорону) обов'язково обладуються виведеним сигналом "тривога" в чергове відділення органів внутрішніх справ (а.с.149, т.1).
Також в матеріалах справи знаходяться платіжні доручення № 685 від 11.03.2013 року та № 708 від 22.03.2013 року в яких зазначено призначення платежу - оплата рахунку - фактури ОПС об'єкта спостереження за лютий 2013 року та березень 2013 року відповідно (а.с.92-93, т.1).
Слід зауважити, що станом на 01.02.2013 року заборгованості відповідача перед позивачем на існувало, що свідчить про відповідність призначення платежу існуючій хронології господарських правовідносин сторін.
Посилання відповідача на перебування майна протягом 2013 року в оренді не є підставою для звільнення його від виконання зобов'язань за договором № 2401 від 01.09.2010 року виходячи із приписів ст.ст.526, 527, 629 ЦК України.
При цьому суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів розірвання, внесення змін тощо в договір № 2401 від 01.09.2010 року в період з березня по серпень 2013 року, а відповідачем не надано суду жодного доказу того, що при зміні користувача приміщенням по вул.Київській, 61, м.Погребище власник приміщення чи орендар звертались до позивача з заявою про зняття об'єкта за договором № 2401 від 01.09.2010 року з охорони, яке фактично відбулось за наказом начальника УДСО від 06.09.2013 року № 1619.
Твердження відповідача про розбіжності заявленої позивачем до стягнення суми спростовуються наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами на підставі дослідження та аналізу яких суд дійшов висновку про обгрунтованість заявленої до стягнення суми.
Враховуючи наведені обставини суд дійшов висновку про безпідставність та необгрунтованість заперечень відповідача.
Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 147,33 грн. пені та 30,34 грн. - 3 % річних за період з 05.03.2013 року по 09.10.2013 року за результатами чого суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.7.2 Договору у випадку несвоєчасної (неповної) оплати за охорону об'єкта нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежу та штрафні санкції передбачені законодавством.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.
Перевіркою правильності розрахунку пені та 3 % річних судом виявлено помилки, які полягають у невірному визначенні початку перебігу прострочення боржника, невірному визначенні суми простроченої заборгованості та арифметичних помилках допущених при визначенні кінцевого показника.
Як вбачається із розрахунку позивача останній проводив нарахування за березень-серпень 2013 року по рахунках та актах виконаних робіт по кожному із місяців окремо починаючи з 5 числа поточного місяця.
Водночас відповідно до п.3.2 Договору оплата за спостереження відповідно до визначених тарифів та кількості годин спостереження здійснюється Замовником щомісячно, шляхом зарахування коштів на розрахунковий рахунок Охорони не пізніше 5 числа поточного місяця з врахуванням чого суд приходить до висновку про те, що прострочення боржника в разі несплати наступатиме з 06 числа поточного місяця.
В зв'язку з наведеним судом здійснювався перерахунок починаючи з 06 числа кожного місяця по кінцевий день включно вказаний позивачем в розрахунку.
Слід зауважити, що при цьому загальна кількість днів прострочення визначена позивачем залишилась незмінною за виключенням нарахування з 06.03.2013 року по 03.09.2013 року, оскільки в результаті перерахунку загальна кількість днів прострочення становить 182, а не 183 як вказано в розрахунку позивача.
Також судом встановлено, що за період з 05.03.2013 року по 03.09.2013 року проведено нарахування пені та 3 % річних на суму 461,00 грн..
Разом з тим взявши вказану суму для нарахування позивачем не враховано, що остання корегувалась протягом березня 2013 року із врахуванням здійснених відповідачем проплат - 11.03.2013 року на суму 437,30 грн. та 22.03.2013 року на суму 479,60 грн..
Так, станом на 01.03.2013 року позивачем надано послуг відповідачу на суму 13 604,00 грн., а останнім сплачено за отримані послуги 12 705,50 грн..
Таким чином з 05.03.2013 року відповідач зобов'язаний був сплатити існуючий борг за попередні періоди в сумі 898,50 грн. (13 604,00-12 705,50), а також вартість отриманих послуг в березні 2013 року в сумі 461,00 грн., всього 1 359,50 грн. (898,50+461,00).
Із врахуванням проведених відповідачем в березні 2013 року проплат сума заборгованості останнього корегувалась наступним чином: 05.03.2013 року - 10.03.2013 року - борг - 1 359,50 грн.; 11.03.2013 року - 21.03.2013 року - борг - 922,20 грн. (1 359,50-437,30); 22.03.2013 року - 03.09.2013 року - борг - 442,60 грн. (922,20-479,60).
Враховуючи наведене позивач вправі був нараховувати пеню та 3 % річних в період з 06.03.2013 року по 10.03.2013 року на суму заборгованості в розмірі 1 359,50 грн., з 11.03.2013 року по 21.03.2013 року на суму заборгованості в розмірі 922,20 грн., з 22.03.2013 року по 03.09.2013 року на суму заборгованості в розмірі 442,60 грн..
Оскільки визначення ціни позову і як наслідок періодів прострочення та сум простроченої заборгованості належить до виключної прерогативи позивача суд не вправі здійснюючи перерахунок виходити за межі наданого позивачем розрахунку, але має право відмовити в задоволенні безпідставно нарахованих сум при виявленні помилок в розрахунку.
Здійснюючи перерахунок пені та 3 % річних з врахуванням виявлених помилок судом отримано менші значення ніж вказав у розрахунку позивач, а саме пені - 138,85 грн., а 3 % річних 30,06 грн..
Зокрема, при перерахунку пені судом отримано наступні значення: березень 2013 року (період - 06.03.2013 року - 21.03.2013 року; борг - 461,00 грн.; пеня - 3,03 грн.; період - 22.03.2013 року - 03.09.2013 року; борг - 442,60 грн.; пеня - 28,88 грн.); квітень 2013 року (період - 06.04.2013 року - 05.10.2013 року; борг - 447,50 грн.; пеня - 31,50 грн.); травень 2013 року (період - 06.05.2013 року - 09.10.2013 року; борг - 461,00 грн.; пеня - 27,47 грн.); червень 2013 року (період - 06.06.2013 року - 09.10.2013 року; борг - 447,50 грн.; пеня - 20,97 грн.); липень 2013 року (період - 06.07.2013 року - 09.10.2013 року; борг - 461,00 грн.; пеня - 16,24 грн.); серпень 2013 року (період - 06.08.2013 року - 09.10.2013 року; борг - 461,00 грн.; пеня - 10,76 грн.).
При перерахунку 3 % річних судом отримано наступні значення: березень 2013 року (період - 06.03.2013 року - 21.03.2013 року; борг - 461,00 грн.; 3 % річних - 00,61 грн.; період - 22.03.2013 року - 03.09.2013 року; борг - 442,60 грн.; 3 % річних - 06,04 грн.).
При перевірці решти періодів 3 % річних судом не виявлено помилок.
В зв'язку з наведеним вище в стягненні 08,48 грн. пені та 00,28 грн. 3 % річних слід відмовити як заявлених безпідставно.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення пені, 3 % річних та штрафу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
Заперечення наведені відповідача є юридично неспроможними про що вказувалось судом вище.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо часткової відмови в стягненні пені та 3 % річних.
Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.
23.12.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод", вул.Київська, 61, м.Погребище, Вінницька область, 22200 (ідентифікаційний код-00444518) на користь Управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області, пров.Залізничний, 6, м.Вінниця, 21034 (ідентифікаційний код-08596825) - 2 720 грн. 60 коп. - основного боргу, 138 грн. 85 коп. - пені, 30 грн. 06 коп. - 3 % річних, 1 715 грн. 30 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.
3. В стягненні 08 грн. 48 коп. пені та 00 грн. 28 коп. 3 % річних відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 27 грудня 2013 р.
Суддя Банасько О.О.
віддрук. 2 прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу - вул.Київська, 61, м.Погребище, Вінницька область, 22200.