Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "16" грудня 2013 р. Справа № 906/1500/13
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Іванчук В. М. - довіреність № 3521-19 від 25.12.2012;
Власенко В.М. - довіреність № 298-19 від 01.02.2013 (в с/з 18.11.2013);
від відповідача: Панченко О.С. - довіреність № 26/183 від 19.02.2013;
від третьої особи1: Черниш І.О. - довіреність № 05/300 від 21.05.2013;
від третьої особи2: Борушевська А.А. - довіреність № 101/16 від 09.01.2013;
прокурор: Тарасюк В.С. - сл. посвідчення 3 016623 від 30.04.2013;
присутня: Данильчук В.Л. - паспорт ВН 278712 від 24.09.2004 (в с/з 16.12.2013).
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" (м. Луцьк)
до Житомирської міської ради (м.Житомир)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1) Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" (м. Житомир)
2) Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м. Житомир)
про звернення стягнення на предмет іпотеки та на предмет застави на загальну суму 17691875,03грн.
В судовому засіданні 18.11.2013 оголошувалась перерва до 10год. 00хв. 03.12.2013, до 11год. 30хв. 12.12.2013, до 10год. 30хв. 16.12.2013.
Позивач звернувся з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та на предмет застави на загальну суму 17691875,03грн.
18.11.2013 Прокуратурою Житомирської області подано заяву про вступ у розгляд справи в порядку представництва інтересів держави на стороні Житомирської міської ради з метою запобігання порушенню комунальної власності, захисту інтересів територіальної громади у сфері теплопостачання (а.с. 150, т.1).
04.11.2013 (а.с. 54, т.1) Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради було подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи 17/5007/1158/12 за позовом Житомирської міської ради за участю прокурора до Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" в особі Житомирської філії ПАТ "Західінкомбанк" та до Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" про визнання недійсними договорів іпотеки та застави. Аналогічне клопотання було подано Житомирською міською радою (а.с. 129, т.1) та ЖОПТМ "Житомиртеплокомуненерго" (а.с. 138, т.1).
Крім того, 12.12.2013 КП "Житомиртеплокомуненерго" було подано клопотання про зупинення провадження у справі №9069/1500/13 до вирішення пов'язаних з нею справ №17/5007/1158/12, №906/1799/13 та №906/1798/13 (а.с. 18, т.2).
11.12.2013 на адресу суду від головного редактора Інтернет видання ТОВ "Перший житомирський інформаційний портал" надійшло клопотання про надання дозволу на проведення фото та відео зйомки в залі судового засідання під час розгляду справи № 906/1500/13 з метою підготовки репортажу (а.с. 17, т.2).
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
При цьому, господарським процесуальним законодавством не передбачено здійснення відео зйомки судового процесу.
Разом з тим, згідно з ч.2 ст.11 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", учасники судового процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, можуть використовувати портативні аудіотехнічні засоби. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, відеозапису, а також транслювання судового засідання допускається за рішенням суду.
Згідно із ч.1 ст.307 Цивільного кодексу України фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою.
У судовому засіданні представник відповідача заперечила проти проведення фото та відео зйомки судового засідання, оскільки вважає недоцільним піддавати розголосу обставини справи, так як це може негативно вплинути на судовий розгляд та ускладнити його.
Враховуючи викладені вище обставини, а також неявку в судове засідання заявника клопотання, останнє не підлягає задоволено.
В судовому засіданні 18.11.2013 оглядались матеріали справи № 17/5007/1158/12 за позовом Житомирської міської ради за участю прокурора до Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" в особі Житомирської філії ПАТ "Західінкомбанк" та до Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" про визнання недійсними договорів іпотеки та застави, яка перебуває на розгляді в господарському суді Житомирської області.
В судовому засіданні 16.12.2013 оглядались матеріали господарської справи №906/398/13 за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м.Житомир) до Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" (м.Житомир), Житомирської міської ради (м.Житомир), Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" (м.Луцьк) про визнання договорів недійсними та матеріали інвентаризаційної справи на котельню ( літ. "А") заг. площею 1103,10 кв.м, насосну станцію (літ. "Х") заг. площею 578,10 кв.м та склад солі (літ."Щ") за адресою м. Житомир, вул. Жуйка, 12, окремі копії з якої судом долучено до матеріалів справи (а.с. 76-105, т.2).
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, щодо зупинення провадження у справі заперечив. Вказав, що, у випадку визнання договорів недійсними, рішення у даній справі може бути переглянуто за нововиявленими обставинами. Наголосив, що постановою Вищого адміністративного суду України від 05.02.2013 у справі № К/9991/9359/12 касаційну скаргу ПАТ "Західінкомбанк" задоволено; постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 07.09.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов в.о. прокурора міста Житомира про визнання протиправним та скасування рішення Житомирської міської ради №343 від 17.08.2007 залишено без задоволення.
Представники відповідача, третіх осіб та прокурор позов заперечили. Вказали, що його задоволення може спричинити значне порушення прав та інтересів територіальної громади міста, оскільки предмет іпотеки забезпечує теплопостачання до значної частини міста. Пояснили, що іншого складу солі, крім того, що входить до предмета іпотеки, призначенням якого є забезпечення роботи системи теплопостачання в цілому, в місті немає. Наголосили, що КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради є природнім монополістом в сфері послуг теплопостачання та єдине в місті Житомирі має ліцензії на даний вид діяльності, для виконання покладених на нього функцій по теплопостачанню уклало ряд договорів зі споживачами послуг. Підтримали подані клопотання про зупинення провадження у справі.
Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі суд дійшов висновку про відмову в задоволенні даних клопотань, виходячи з наступного.
Статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.
Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядалися іншим судом.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити всі обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами та самостійно встановити обставини, необхідні для повного та об'єктивного вирішення спору.
Окрім того, сторони не позбавлені права звернутись до господарського суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора та пояснення учасників судового процесу, господарський суд
Як зазначив позивач у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, 30.08.2007 між КБ "Західінкомбанк" ТзОВ (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" (а.с. 47 (зворотній бік) надалі - кредитор, позивач)) в особі Керуючого Житомирської філії КБ "Західінкомбанк" ТзОВ та Житомирським орендним підприємством теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" (позичальник, третя особа-1) було укладено Кредитний договір №300807/2063-192 від 30.08.2007 від 30.08.2007 (а.с. 16-17), згідно п. 1.1. якого кредитор надає позичальнику довгостроковий кредит у вигляді відкриття відкличної поновлювальної кредитної лінії на поповнення обігових коштів для здійснення господарської діяльності, на виплату заробітної плати та сплати обов'язкових платежів, з максимальним лімітом лінії у розмірі 10000000,00 (Десять мільйонів) гривень, на умовах, визначених даним кредитним договором, зі сплатою 18 (Вісімнадцять) процентів річних.
Згідно п. 1.2. Договору, термін користування кредитними коштами встановлюється до 29 серпня 2012 року включно, а в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником будь-якої з умов даного договору - до першої письмової вимоги кредитора.
Позивач вказує, що на виконання Кредитного договору позичальник отримав від КБ "Західінкомбанк" ТОВ кредитні кошти в рахунок ліміту кредитної лінії на загальну суму 10264470,00грн.
Зазначає, що за час користування кредитною лінією позичальник частково повернув кредитні кошти на загальну суму 270000,00грн., внаслідок чого заборгованість по тілу кредиту станом на 14.10.2013 склала 9994470,00грн.
Вказує, що у відповідності до кредитного договору, ЖОПТМ "ЖТКЕ" взяло на себе зобов'язання відповідати перед банком в повному обсязі за невиконання усіх зобов'язань позичальника.
Проте, як зазначає позивач, позичальник, починаючи з листопада 2010 року, припинив сплачувати щомісячні відсотки, передбачені п. 3.2.3 кредитного договору, не сплатив пеню за прострочення їх сплати, штраф за несвоєчасне повернення кредиту, інші штрафні санкції, передбачені кредитним договором, та не повернув кредитні кошти в термін, встановлений кредитним договором.
Внаслідок вказаного, за даними позивача, станом на 14.10.2013 заборгованість позичальника згідно кредитного договору становить 17691875,03грн., у тому числі: - 9994470,00грн. - кредит, 6574025,98грн. - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом за період з 01.07.2010 по 14.10.2013, - 912997,01грн. - пеня згідно п. 6.3. договору іпотеки №192 від 30.08.2007; 210382,74грн. - пеня згідно п. 5.3 договору застави №192/1 від 30.08.2007.
Позивач вказує, що в забезпечення виконання зобов'язань позичальника були укладені наступні договори: - іпотеки №192 від 30.08.2007; - застави №192/1 від 30.08.2007 (іпотекодавець та заставодавець - Житомирська міська рада).
Зауважує, що майновий поручитель у відповідності до ст.ст. 572-593 ЦК України, Законів України "Про іпотеку", "Про заставу" та умов п. 1.1 Договору іпотеки, п. 1.1. Договору застави, прийняв на себе зобов'язання відповідати перед кредитором за виконання позичальником в повному обсязі боргових зобов'язань позичальника, що випливають з кредитного договору №300807/2063-192 від 30.08.2007.
Пояснює, що 14.02.2013 відповідач та позичальник були письмово попереджені про необхідність повернення кредитних коштів, сплати відсотків, пені та інших платежів в строк до 18.03.2013, про що свідчать вимоги про усунення порушення №047 та №048 від 14.02.2013, однак вказані вимоги залишені без виконання.
Крім того, позовні вимоги позивач обґрунтовує п. 6.4., п. 6.6. Договору іпотеки, п. 5.5., п. 5.6. Договору застави, ст. ст. 19, 20 Закону України "Про заставу", ст.ст. 12, 33, 38 Закону України "Про іпотеку".
Також позивач повідомляє, що в порушення чинного законодавства України, а саме ст. 9 Закону України "Про іпотеку" та п. 4.4.4 Договору іпотеки, п. 3.2. Договору застави, майновий поручитель і заставодавець без письмової згоди передав майно, що перебуває в іпотеці за заставі банку, з балансу позичальника та баланс третій особі - комунальному підприємству "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (надалі - третя особа-2), що підтверджується рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №668 від 01.10.2009.
За вказаного, посилаючись на ст. 12 Закону України "Про іпотеку" та ч. 2 ст. 216 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що рішення щодо передачі в користування на баланс іншої особи предмета іпотеки, прийняте без письмової згоди іпотекодержателя, є недійсним (нікчемним), що в свою чергу є фактом порушення Житомирською міською радою договірних зобов'язань та підставою для покладення на відповідача відповідальності.
Зауважує, що внаслідок вищевказаних дій Житомирської міської ради та її виконавчого комітету, боржник був позбавлений приміщення та обладнання котельні, що призвело до неможливості обслуговування кредиту та розраховуватись по інших боргах, врезультаті чого проти нього ухвалою господарського суду Житомирської області від 01.11.2010 порушена справа про банкрутство №4/42-Б. При цьому повідомляє, що станом на 01.11.2010 кредитна заборгованість в розмірі 10311753,67грн. встановлена і визнана ухвалою господарського суду Житомирської області від 21.08.2012 у справі №4/42-Б. Вказаний факт, на думку позивача, у відповідності приписів ч. 2 ст. 35 ГПК України, має приюдиціальне значення.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, враховуючи наступне.
Згідно положень статей 11, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають, зокрема з договору.
Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, з матеріалів справи вбачається, що підставою звернення позивача до суду є неналежне виконання третьою особою-1 умов Кредитного договору №300807/2063-192 від 30.08.2007 (а.с. 16-17).
У відповідності до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Матеріалами справи підтверджено (а.с. 22-31, 72-81, т.1) та не заперечується сторонами, що на виконання умов Кредитного договору банк надав Житомирському орендному підприємству теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" кредит в розмірі 10000000,00 (десять мільйонів) гривень.
За умовами п. 3.2.2. Кредитного Договору, позичальник зобов'язався повне погашення кредиту здійснити не пізніше ніж 29 серпня 2012 року, а в разі невиконання (неналежного виконання) будь-якої з умов даного договору - в семиденний строк з дня отримання письмової вимоги кредитора.
У відповідності до п. 3.2.3. Кредитного договору, позичальник зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитними коштами, виходячи з розрахунку 18 (вісімнадцять) відсотків річних щомісяця, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця включно, шляхом перерахунку коштів на рахунок кредитора...
За п. 3.2.6. Кредитного договору, за порушення строків повернення грошових сум згідно п. 3.2.2., 3.2.3, 6.5. даного договору, відповідач зобов'язався додатково до встановленої процентної ставки сплачувати кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка буде діяти на період нарахування пені, від суми несплачених грошових сум за кожен день прострочки ...
З банківської виписки по особовим рахункам (а.с.83-127, т.1 ) та розрахунків позивача (а.с. 39, 62-66, т.1) вбачається, що на час звернення позивача до суду та розгляду справи в суді, сума заборгованості за кредитом склала 9994470,00грн., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом за період з 01.07.2010 по 14.10.2013 - 6574025,98грн. Зазначена сума заборгованості по тілу кредиту зазначена сторонами в Додатковому договорі до Кредитного договору №300807/2063-192 від 30.08.2007 (а.с.5, т.2).
Підтверджено також матеріалами справи, що в забезпечення зобов'язань позичальника за Кредитним договором №300807/2063-192 від 30.08.2007р., 30.08.2007р. між КБ "Західінкомбанк" ТОВ (іпотекодержатель), ЖОПТМ "Житомиртеплокомуненерго" (позичальник) та Територіальною громадою м. Житомира в особі міської ради (іпотекодавець) укладено Договір іпотеки №192 (а.с. 18-19, т.1), згідно п. 3.1., п.3.2. якого іпотекодавець (майновий поручитель) передає в іпотеку наступне майно: котельня з насосною та складом солі (надалі іменується "предмет іпотеки") що знаходяться за адресою: м. Житомир, вул. Жуйка, буд. 12 (дванадцять).
У відповідності до п. 3.3. Договору іпотеки, згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №15649067 від 20.08.2007 до складу предмета іпотеки входить:
- котельня (літ "А") загальною площею 1103,10 кв.м.;
- насосна (літ "Х") загальною площею 578,10кв.м.;
- склад солі (літ. "Щ").
За п. 3.4. Договору іпотеки, ринкова вартість предмету іпотеки згідно звіту №2866 про незалежну оцінку, яка проведена "20" серпня 2007 року Житомирською торгово-промисловою палатою, становить 12359367,00грн. (Дванадцять мільйонів триста сорок дві тисячі триста шістдесят сім гривень, 00 коп.), з урахуванням ПДВ.
Предмет іпотеки належить іпотекодавцю (Майновому поручителю) на праві комунальної власності на підставі Свідоцтва про право власності від 28 березня 2007 року, виданого на підставі рішення виконкому Житомирської міської Ради народних депутатів від 22.10.1992, зареєстрованого Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації 05.04.2007 за реєстраційним №18432544 в книзі №191, номер запису 14699 (п.3.6 Договору іпотеки).
До вказаного Договору Додатковим договором від 16.03.2010 (а.с. 6, т.2) внесено зміни до п. п. 2.1., 3.4., 3.5.
Крім того, 30.08.2007р. між КБ "Західінкомбанк" ТОВ (заставодержатель), Житомирською міською радою (заставодавець) та ЖОПТМ "Житомиртеплокомуненерго" (позичальник) укладено договір застави №192/1 (а.с.20-21), за умовами якого в забезпечення належного виконання всіх зобов'язань, що виникають із кредитного договору та додаткових до нього договорів, заставодавець надав в заставу, як забезпечення повернення кредитних коштів наступне майно: обладнання котельної в м. Житомир. вул. Жуйка, 12 (дванадцять) згідно переліку. Предмет застави належить заставодавцю згідно довідки №18/5924 від 29.08.2007, яка є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.1., п. 2.2. Договору застави).
За п. 2.3. Договору застави, ринкова вартість предмету застави згідно звіту №2866 про незалежну оцінку, яка проведена "20" серпня 2007 року Житомирською торгово-промисловою палатою, становить 2844063,00грн. (два мільйони вісімсот сорок чотири тисячі шістдесят три гривні 00 копійок) з урахуванням ПДВ. За домовленістю сторін загальна вартість предмета застави становить 2844063,00грн. (два мільйони вісімсот сорок чотири тисячі шістдесят три гривні 00 копійок).
16.03.2010 сторонами було підписано Додатковий договір (а.с. 7, т.2), яким сторони внесли зміни до п.п. 1.2, 2.3. вищевказаного Договору застави.
Так, станом на час укладення Кредитного договору, договору застави та іпотеки від 30.08.2007, предмет іпотеки перебував у власності територіальної громади м. Житомир в особі міської раді, що вбачається з Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 85, т.2).
Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №610 від 09.08.2007 (а.с. 26-27, т.2), до якого було внесено зміни рішенням виконкому Житомирської міської ради від 24.09.2009 №653 (а.с. 36-37, т.2), було, зокрема, затверджено Порядок повернення майна орендованого ЖОПТМ "Житомиртеплокомуненерго" в комунальну власність міста Житомира (а.с. 38-42,т.2).
У відповідності до Акту №1 від 30.09.2009 (а.с. 10, т.2) ЖОПТМ "Житомиртеплокомуненерго" повернув, а Комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради прийняло основні засоби, виробничі запаси та незавершені капітальні вкладення, що належать до комунальної власності, згідно Додатку на шістдесяти трьох аркушах, що додається до даного Акту та є його невід'ємною частиною, а саме: котельні - 61 (шістдесят одна) одиниця; центрально-теплові пункти - 83 (вісімдесят три) одиниці; теплові мережі - 168696 (сто шістдесят вісім тисяч шістсот дев'яносто шість) м; мережі гарячого водопостачання - 43232 (Сорок три тисячі двісті тридцять два) м; автотранспортної техніки - 41 (сорок одна) одиниця.
Згідно Додатку до Акту №1 приймання-передачі комунального майна, яке передавалось в оренду, до переліку також входять - склад солі, канал. насосна ст-я, приміщення котелень, що знаходяться за адресою Жуйко, 12 (а.с. 11-13, 46, т.2).
При цьому суд вважає за доцільне зауважити, що при дослідженні вказаного Акту №1 приймання-передачі було встановлено, що в оренду передавався та був повернутий лише о д и н с к л а д солі. При цьому, згідно поданих до справи рішень виконавчого комітету Житомирської міської ради та додатків до них (а.с.26-43, т.2), зокрема, відповідно до Акта оцінки (а.с.33, т.2), все орендоване майно являє собою ц і л і с н и й м а й н о в и й к о м п л е к с, до якого входять і п р е д м е т и іпотеки та застави.
Також матеріали справи містять рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 01.10.2009 №668 "Про хід виконання рішення міськвиконкому від 24.09.2009 №653 "Про внесення змін до рішення міськвиконкому від 09.08.2007 №610 "Про порядок повернення майна орендованого ЖОПТМ "Житомиртеплокомуненерго" в комунальну власність міста Житомира" (а.с. 135, т.1) яким: - затверджено матеріали, надані інвентаризаційною комісією з проведення інвентаризації майна, що передається на баланс комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" від 30.09.2009 (п.1 Рішення); - затверджено акт приймання-передачі майна від 30 вересня 2009 року №1 з балансу Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" на баланс комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" (п.2 Рішення); - покладено на комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго" (директор Кондратюк С.М.) з 1 жовтня 2009 року функції щодо теплозабезпечення споживачів м. Житомира (крім споживачів, які забезпечуються теплом відомчими котельнями) та укласти угоду на газопостачання котелень міста (п. 3 Рішення).
Водночас слід зазначити, що у відповідності до Статуту Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (а.с. 59-63, т.2), засновником останнього є територіальна громада міста Житомира, в особі Житомирської міської ради. Метою діяльності підприємства є: з а б е з п е ч е н н я населення, підприємств і установ п о с л у г а м и, переліченими в даному розділі Статуту з м е т о ю отримання прибутку і використання його на основі інтересів з а с н о в н и к а та членів трудового колективу підприємства (п. 2.1. Статуту).
У відповідності до п. 2.2. Статуту, о с н о в н и м и напрямками діяльності підприємства, зокрема, є: - виробництво теплової енергії, розподіл, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії; - технічне забезпечення перспективного розвитку теплопостачання в зоні діяльності підприємства; - забезпечення житлового фонду, підприємств, установ, тепловою енергією, гарячою та холодною водою; - експлуатація, технічне обслуговування, монтаж, ремонт, реконструкція, будівництво об'єктів тепло-, водопостачання, місцевих та міських трубопроводів; - пусконалагоджувальні роботи з пуску та вводу в експлуатацію опалювальних котелень, а також засобів обліку енергоносіїв...
ЖОПТМ "Житомиртеплокомуненерго", згідно Статуту останнього, надавалися аналогічні послуги (а.с. 48-57, т.2).
На час звернення з позовом до суду та на час розгляду справи саме КП "Житомиртеплокомуненерго" має ліцензії на здійснення даного виду діяльності (а.с. 106-108, т.2).
Також слід зазначити, що Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 28.11.2012, № 874-р (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2012 р. за N 2119/22431) затверджено Порядок складання та ведення зведеного переліку суб'єктів природних монополій", згідно якого Комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго" є суб'єктом природних монополій.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що предмети іпотеки та застави - це складові цілісного майнового комплексу, яким забезпечується виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для потреб міста.
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про заставу" від 02.10.1992, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
За ч.ч. 1,2 статті 4 Закону України "Про заставу", предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.
Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом; предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами (ч.ч. 5,6 ст. 4 ЗУ "Про заставу").
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ч. 1 статті 5 вказаного Закону, предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: - нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; - нерухоме майно м о ж е бути в і д ч у ж е н е іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; - нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як о к р е м и й виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
Частинами 1,2 ст. 14 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що предметом іпотеки може бути нерухоме майно, що є об'єктом права державної чи комунальної власності і закріплене за відповідним державним чи комунальним підприємством, установою, організацією на праві господарського відання. Передача в іпотеку цього майна здійснюється після отримання у встановленому законом порядку згоди органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, до сфери господарського відання якого належить відповідне державне чи комунальне підприємство, установа або організація. Продаж предмета іпотеки, що є об'єктом права державної чи к о м у н а л ь н о ї власності, здійснюється з урахуванням вимог Законів України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва". Забороняється передача в іпотеку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.
Згідно ч. 4 ст. 3 Закон України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.1992, в і д ч у ж е н н я майна, що є у к о м у н а л ь н і й власності, регулюється положеннями ц ь о г о Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Частиною 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", в імперативному порядку зазначено, що не підлягають приватизації об'єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема об'єкти і н ж е н е р н о ї і н ф р а с т р у к т у р и та б л а г о п о л у ч ч я м і с т, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов'язані з постачанням в о д и, газу, т е п л а, а також відведення і очищення стічних вод.
Отже, згідно Договору іпотеки №192 від 30.08.2013 в іпотеку передано котельню, насосну, склад солі, а згідно Договору застави №192/1 від 30.08.2013 - обладнання котельної, яке забезпечує здійснення останньою її функцій, тобто, об'єкти, що в силу прямої вказівки закону мають загальнодержавне значення, оскільки забезпечують благополуччя міста, пов'язане з постачанням води та тепла.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу.
За ч.3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги, зокрема, щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, такий правочин може бути визнаний недійсним.
Отже, невідповідність змісту правочину вимогам законодавства, а також недодержання при його укладенні вимоги щодо відповідності інтересам держави і суспільства є достатніми умовами для визнання його недійсним.
Водночас, зважаючи на обґрунтування позовних вимог, зокрема приписами ст. 12 Закону України "Про іпотеку" та ч. 2 ст. 216 Цивільного кодексу України, зважаючи на які позивач вважає, що рішення щодо передачі в користування на баланс іншої особи предмета іпотеки, прийняте без письмової згоди іпотекодержателя, є недійсним (нікчемним), слід зазначити, що зазначені норми, які стосуються дійсності цивільно-правових правочинів, не спростовують дійсність наведеного вище рішення виконкому Житомирської міської ради від 01.10.2009 №668, яким не лише передано на баланс КП "Житомиртеплокомуненерго", зокрема, предмети іпотеки і застави, а й покладено на КП "Житомиртеплокомуненерго" з 01.10.2009 функції щодо теплозабезпечення споживачів м. Житомира (крім споживачів, які забезпечуються теплом відомчими котельнями) та зобов'язано укласти угоду на газопостачання котелень міста (п. 3 Рішення).
Вказане рішення є чинним та обов'язковим для виконання третьою особою2. При цьому, у випадку задоволення вимог позивача, КП "Житомиртеплокомуненерго" буде позбавлене можливості здійснювати покладені на нього цим рішенням та Статутом КП функції. Тому суд вважає обґрунтованими твердження третіх осіб, відповідача та прокурора про те, що задоволення позову спричинить значне порушення прав та інтересів територіальної громади міста, оскільки звернення стягнення на предмети іпотеки і застави може поставити під загрозу систему теплозабезпечення міста вцілому, відповідальність за ефективну роботу якої покладено саме на третю особу2.
Щодо посилань позивача на постанову Вищого адміністративного суду України від 05.02.2013 у справі № К/9991/9359/12, слід зазначити, що чинність рішення виконкому Житомирської міської ради від 01.10.2009 №668, за вищенаведених обставин, не впливає на результат вирішення даного спору.
Крім того слід зазначити, що позивачем не дотримано порядок звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, встановлений ч.3 ст.24 ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18.11.2003, згідно якої обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. Натомість, з наданого позивачем Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) від 11.11.2013 (а.с.152, т.1) вбачається, що звернення стягнення було зареєстровано лише 11.11.2013, тобто під час розгляду справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
В пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині. Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК).
З огляду на викладені обставини та норми чинного законодавства, господарський суд вважає що Договір іпотеки №192 від 30.08.2007 та Договір застави №192/1 від 30.08.2007, укладені між Комерційним банком «Західінкомбанк» ТзОВ, Житомирською міською радою та Житомирським орендним підприємством теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго» суперечать ч. 5 ст. 4 ЗУ "Про заставу", 1 ст. 14 Закону України "Про іпотеку", ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", а також інтересам держави і суспільства.
За вказаного, суд вважає за необхідне у відповідності до приписів п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України і визнати недійсними Договір іпотеки №192 від 30.08.2007, укладений між Комерційним банком «Західінкомбанк» ТзОВ, Житомирським орендним підприємством теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго» та Територіальною громадою м. Житомира в особі міської ради та Договір застави №192/1 від 30.08.2007, укладений між Комерційним банком «Західінкомбанк» ТзОВ, Житомирською міською радою та Житомирським орендним підприємством теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго».
Відповідно до ст.236 Цивільного кодексу України правочин, який визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Враховуючи висновки суду щодо недійсності Договору іпотеки №192 та Договору застави №192/1 від 30.08.2007, останні є недійсними з моменту їх вчинення.
За вказаного, позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно Договору іпотеки №192 від 30.08.2007 та на предмет застави згідно договору застави №192/1 від 30.08.2007 на загальну суму 17691875,03грн. задоволенню не підлягають.
Згідно п. 3.17.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визнаючи недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний з предметом спору договір (пункт 1 статті 83 ГПК) або виходячи у разі необхідності за межі позовних вимог (пункт 2 тієї ж статті), господарський суд за результатами розгляду справи повинен з урахуванням вимог частин першої - четвертої статті 49 названого Кодексу вирішувати питання про стягнення та розподіл відповідних сум судового збору.
Оскільки договори були укладені між позивачем та відповідачем для забезпечення виконання зобов'язань третьої особи1, то судові витрати покладаються на сторони в рівних частинах.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Визнати недійсним Договір іпотеки №192 від 30.08.2007, укладений між Комерційним банком "Західінкомбанк" ТзОВ, Житомирським орендним підприємством теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" та Територіальною громадою м. Житомира в особі міської ради, посвідчений 30.08.2007 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слюсарем В.В. за №5001.
2. Визнати недійсним Договір застави №192/1 від 30.08.2007, укладений між Комерційним банком "Західінкомбанк" ТзОВ, Житомирською міською радою та Житомирським орендним підприємством теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго", посвідчений 30.08.2007 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слюсарем В.В. За №5003.
3. В задоволенні позову відмовити.
4. Стягнути з Житомирської міської ради (10014, Житомирська обл., м. Житомир, Корольовський р-н., майдан ім. С.П. Корольова, буд. 4/2, ід. код 13576954) в дохід Державного бюджету України 1147,00грн. судового збору.
5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" (43005, м.Луцьк, проспект Перемоги, буд.15, код 19233095) в дохід Державного бюджету України 1147,00грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 23.12.2013
Суддя Вельмакіна Т.М.
Віддрукувати:
1 - до справи;
2 - позивачу (наручно)
3- третій особі1 ( рек.з пов.)
4- третій особі2 (рек. з пов.)
5- прокуратурі області (рек. з пов.)