Справа № 454/1512/13-ц
26 липня 2013 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Адамович М. Я. ,
при секретарі Калиш В.О.,
та представника відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до державного підприємства «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров»я при виконанні трудових обов»язків,
Позивач ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до відповідача ДП «Львіввугілля», у позовній заяві вказала, що 12.01.1983р. вона прийнята учнем виборщика породи на дільницю техкомплекса, 03.03.1983р. переведена вибірницею породи по 2-му розряду на дільницю техкомплекса, 16.05.1983р. позивач звільнена за власним бажанням, 29.11.1983р. прийнята учнем слюсара, 28.04.1984р. позивачці присвоєно кваліфікацію слюсара 1-го розряду, 18.09.1984р. звільнена за власним бажанням, 26.09.1984р. позивач прийнята машиністом підйому, 10.10.2006р. позивач звільнена у зв'язку із невідповідністю виконуваній роботі по стану здоров»я. 26.10.2006 року складено акт розслідування професійного захворювання, який затверджений головним санітарним лікарем Червоноградської СЕС. В п. 13 даного акту міститься висновок про наявність шкідливих умов праці, зокрема робоче місце позивача віднесено до списку №2 ІІІ класу, ІІІ ступеня. У п. 14 акту зазначено діагноз захворювання позивачки: попереково-крижова радикулопатія, хронічний бронхіт ІІ ст. в фазі затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз ЛН-Іст. Пунктом 15 акту зазначено, що професійне захворювання виникло внаслідок роботи у шкідливих умовах на шахті №5 «Великомостівська» з 12.01.1983р. по 16.06.1983р. - гірник по виборці породи, на шахті №8 «Великомостівська» (Візейська) з 26.09.1984р. по 19.10.2006р. - по професії машиніст підйомних машин. Згідно довідки СМЕК серії ЛВА-1 №311186 від 14.11.2006р. позивачці вперше встановлено ІІІ групу інвалідності та 45% втрати професійної працездатності. Відповідно до довідки МСЕК серії ЛВА-2 №022155 від 06.11.2007р. позивачці підтверджено ІІІ групу інвалідності та встановлено 55 % втрати професійної працездатності. Згідно довідки МСЕК серії 10 ААА №466074 від 16.11.2010р. позивачці безтерміново встановлено ІІІ групу інвалідності. Із довідки МСЕК серії ЛВА-2 №029124 від 16.11.2010р. встановлено, що позивачу безтерміново встановлено 60 % втрати професійної працездатності. Внаслідок отримання професійного захворювання позивачці завдано великої моральної шкоди, яка полягає у значному фізичному болю та стражданнях. Розмір відшкодування завданої моральної шкоди позивачка оцінює у розмірі 30000 грн. При визначенні розміру моральної шкоди вважає, що необхідно врахувати характер та об'єм фізичних, душевних, психічних страждань від одержаної травми та професійного захворювання та тривалість лікування. Просить суд стягнути із відповідача державного підприємства "Львіввугілля" у її користь 30000грн. відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок професійного захворювання.
Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просить задовольнити в повному обсязі, вважає, що спричинення їй значної моральної шкоди є повністю доведеним в ході розгляду справи як наданими поясненнями так і чисельними медичними документами.
Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає, що спричинення позивачці відповідачем моральної шкоди нічним не підтверджено. Крім цього при укладенні трудового договору позивачка була обізнана із умовами праці на шахті, у задоволенні позову просить відмовити.
Заслухавши учасників судового розгляду та дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.
Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка, зокрема полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 9 Закону України “Про охорону праці” відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Законом України ”Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.03.2007 року виключено частину 3 ст. 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, яка передбачала відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України.
Рішенням Конституційного суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року зміни внесені Законом України ”Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” визнано конституційними, а право громадян на відшкодування шкоди не порушено, оскільки таке право передбачено ст. 1167 Цивільного кодексу України та ст. 237-1 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Також, у роз»ясненнях, викладених у п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” передбачено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (яка набрала чинності 13.01.2000р.) за наявності порушення права працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих з'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган назалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
У роз»ясненнях, викладених у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1997 року “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.
Як встановлено із досліджених в судовому засіданні трудових книжок на ім»я ОСОБА_3, з 12.01.1983р. по 16.06.1983р. та з 26.09.1984р. по 19.10.2006р. вона працювала зокрема на виробничих підрозділах - шахті №5 «Великомостівська» та №8 «Великомостівська» («Візейська») ДП «Львівугілля» та виконувала роботу: виборщика породи та машиніста клітєвого підйому.
Згідно із відомостей, відображених у довідці МСЕК серії ЛВА-2 №014796, 14.11.2006р. ОСОБА_2 призначено ІІІ групу інвалідності та 45% втрати професійної працездатності.
Із довідки МСЕК серії ЛВА-2 №022155 від 06.11.2007р. позивачці ОСОБА_2 . підтверджено ІІІ групу інвалідності та встановлено 55% втрати професійної працездатності.
В свою чергу, згідно довідки МСЕК серії 10 ААА № 466074 від 16.11.2010, ОСОБА_2 встановлено безтерміново ІІІ групу інвалідності у зв'язку із професійним захворюванням.
Із довідки МСЕК серії ЛВА-2 №029124 від 16.11.2010р. ступінь втрати професійної працездатності у ОСОБА_2 складає 60%.
У зв»язку зі наявністю вказаного вище захворювання позивачка ОСОБА_2 неодноразово перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що вбачається з наданих позивачкою виписок історій хвороби.
Пунктом 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року передбачено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача, про те, що позивач при укладанні трудового договору була ознайомленою з наявними на робочому місці небезпечними та шкідливими умовами, а також те, що роботодавцем вживались всі заходи для збереження здоров'я і працездатності працівника, оскільки такі факти спростовуються дослідженими в судовому засіданні документами, зокрема актом розслідування хронічного професійного захворювання ОСОБА_2 від 26.10.2006р., у якому зазначено, що з метою ліквідації і запобігання професійним захворюванням директору шахти «Візейська» ОСОБА_4 пропонується провести оздоровчі заходи направлені на запобігання профзахворювань.
Таким чином, суд покладає обов'язок відшкодувати моральну шкоду позивачці ОСОБА_2 на відповідача державне підприємство «Львівугілля», яка спричинена ушкодженням здоров»я при виконанні трудових обов»язків внаслідок професійного захворювання.
При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, суд враховує характер заподіяної позивачу шкоди, глибину фізичних та душевних страждань позивача, а також вимоги розумності та справедливості, тому, позовну вимогу позивачки про відшкодування моральної шкоди в сумі 30000 грн., суд задовольняє частково в сумі 7000грн.
Разом з тим, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України судові витрати суд покладає на відповідача державне підприємство «Львівугілля».
Керуючись ст.ст. 10,60,212 ЦПК України, ст. 23 ЦК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства «Львівугілля» в користь ОСОБА_2 7000 (сім тисяч) грн. відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров»я при виконанні трудових обов»язків внаслідок професійного захворювання.
Стягнути з державного підприємства «Львівугілля» в дохід держави 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Головуючий: М. Я. Адамович