83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
25.12.2013 Справа № 905/7904/13
Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Донецьк імені С.С. Прокоф'єва», м. Донецьк
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком «Інвест-строй», м.Донецьк
про стягнення 3 532,06грн.
за участю уповноважених сторін:
від позивача - Петрусенко М.Ю. - представник по довіреності вих.№34.11-389 від 21.08.2013р.
від відповідача - не з'явився
Позивач, Комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт Донецьк імені С.С. Прокоф'єва», м. Донецьк звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком «Інвест-строй», м. Донецьк суми боргу у розмірі 3 349,22грн., 3% річних у розмірі 122,77грн. та пені у розмірі 60,07грн. (Усього 3 532,06грн.).
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 94.8/251-09 від 17.11.2009р. в частині розрахунків за надані послуги зв'язку, внаслідок чого утворилась заборгованість.
На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копію вартості послуг підприємства для користування від 17.11.2009р., від 11.05.2010р., копію додаткової угоди №4 від 30.08.2012р., копії актів здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), копію акту звірки взаємних розрахунків від 05.05.2011р., копії претензій вих. №349-52 від 02.07.2013р., вих.№34.9-5 від 04.02.2013р., розрахунки 3% річних, пені.
14 листопада 2013р. господарський суд Донецької області надіслав запит до Реєстраційної служби Ворошиловського РУЮ у м.Донецьку відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про надання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб так фізичних осіб-підприємців, стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком «Інвест-строй».
Згідно наданої відповіді начальника відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Ворошиловського РУЮ у м.Донецьку вих.№03.4-19-3767 від 21.11.2013р. вбачається, що місцезнаходженням юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком «Інвест-строй» є 83001, м. Донецьк, вул.Челюскінців, буд.69а.
Слухання справи відкладалось, у зв»язку з неявкою сторін в засідання суду, а також не представленням ними витребуваних доказів по справі.
09.12.2013р. через канцелярію господарського суду від позивача надійшов супровідний лист вих. № 34.11-677 від 06.12.2013р. разом з додатковими документами.
Разом з цим, позивачем надані пояснення б/н, б/д, які розглянуті судом та приєднані до матеріалів справи.
Відповідач в судове засідання без пояснення причин не з'явився, своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів, відзиву та доказів сплати стягуваних сум не надав, хоча повідомлявся про судовий розгляд належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження.
Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень з відміткою про отримання ухвал суду.
В судовому засіданні 25.12.2013р. представник Позивача підтримав позовні вимоги, наполягаючи на вирішенні спору незалежно від відсутності Відповідача та вказуючи про відсутність будь-яких додаткових доказів на їх підтвердження.
Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних доказів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.
Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду позиції по суті розглядуваного спору з підтверджуючими доказами (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторони здійснювати свої процесуальні права.
Дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -
17 листопада 2013 року між Комунальним підприємством «Міжнародний аеропорт Донецьк» м. Донецьк (далі по тексту-Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтком» «Інвест-строй» м. Донецьк (далі по тексту-Користувач) був укладений договір №94.8/251-09, відповідно до умов якого підприємство надає користувачу послуги зв'язку, а останній сплачує надані підприємством послуги у відповідності з вимогами даного договору.
У відповідності до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Як вбачається зі змісту п. 2.1 договору підприємство зобов'язалось:
- безперервно та якісно надавати послуги зв»язку;
- усувати по заяві користувача порушення в наданні послуг на дільницях, які належать лінійно-кабельним спорудам підприємства протягом 5 діб з моменту подачі заяви в бюро ремонту;
- проводити перерахунок абонентської плати, якщо порушення в наданні послуг, виникли по вині підприємства, не усунені протягом 5 та більше діб;
- приймати міри по захисту абонентських ліній від сторонніх підключень.
В свою чергу, згідно п. 2.2.1, п.2.2.2 укладеного договору, користувач зобов»язався приймати надані підприємством послуги з дотриманням умов правил користування місцевим телефонним зв'язком, правил користування міжміським та міжнародним телефонним зв'язком; своєчасно та в повному розмірі здійснювати сплату підприємству за надані послуги відповідно до умов договору.
Відповідно до приписів п.п.3.1, 3.2 договору його вартість визначається вартістю фактично наданих послуг за договором. Вартість послуг, наданих підприємством для користувача за даним договором, відображується у відповідних додатках та діє на момент укладання договору.
Згідно додатками №1 від 17.11.2009р., №2 від 11.05.2011р. до укладеного договору, вартість послуг підприємства для користувача складає -33,81грн., встановлення - 600грн.
Пунктом 3.3 договору сторони погодили, що щомісячно до 20-го. числа місяця, наступного за звітним, підприємство виставляє користувачу рахунок на сплату із розрахунку фактичного об'єму наданих послуг, та виконаних робіт за попередній місяць.
Користувач сплачує виставлений підприємством рахунок протягом 5 банківських днів.
Оплата за міжміські, міжнародні розмови, доступ до інших платних служб здійснюється на основі відомостей та розшифровок оператора зв'язку за відповідний період та включає в себе тарифний збір підприємства у розмірі 5% від суми розмов за відповідний період.
Плата за установку, переустановку, перейменування телефону, транзиту та іншого здійснюється користувачем одноразово у відповідності з виставленими підприємством рахунками.
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 17.11.2010р. (п. 8.1 договору). Якщо ні одна із сторін письмово не заявить іншій стороні про розірвання договору менш ніж за 30 днів до сплину строку його дії, договір вважається пролонгованим на той же строк і на тих же умовах. Отже, строк дії договору був автоматично пролонгований сторонами.
Разом з цим, сторони підписали додаткову угоду №4 до цього договору, в якій дійшли згоди про виключення основного телефонного номеру 344-76-16. Зазначена додаткова угода вступила в силу з 01.09.2012р.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне:
Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
На виконання умов договору позивачем було надано відповідачу послуги телефонного зв'язку на суму 3 105,78грн., що підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) №1051 від 31.05.2011р. на суму 133,88грн., №1463 від 30.06.2011р. на суму 133,88грн., №1716 від 31.07.2011р. на суму 133,88грн., №2005 від 31.08.2011р. на суму 133,88грн., №2239 від 30.09.2011р. на суму 133,88грн., №2539 від 31.10.2011р. на суму 133,88грн., №2777 від 30.11.2011р. на суму 133,88грн., №3046 від 31.12.2011р. на суму 133,88грн., №0061 від 31.01.2012р. на суму 133,88грн., №0316 від 29.02.2012р. на суму 133,88грн., №0543 від 31.03.2012р. на суму 133,88грн., №0810 від 30.04.2012р. на суму 133,88грн., №1073 від 31.05.2012р. на суму 133,88грн., №1436 від 30.06.2012р. на суму 133,88грн., №1965 від 31.07.2012р. на суму 140,58грн., №2276 від 31.08.2012р. на суму 140,58грн., №2851 від 30.09.2012р. на суму 93,72грн., №2947 від 31.10.2012р. на суму 93,72грн., №3160 від 30.11.2012р. на суму 93,72грн., №3402 від 31.12.2012р. на суму 93,72грн., №0067 від 31.01.2013р. на суму 93,72грн., №0241 від 28.02.2013р. на суму 93,72грн., №0407 від 31.03.2013р. на суму 93,72грн., №0571 від 30.04.2013р. на суму 93,72грн., №0732 від 31.05.2013р. на суму 100,27грн., №0936 від 30.06.2013р. на суму 100,27грн.
З представлених актів вбачається, що вони підписані та скріплені печатками обома сторонами без жодних зауважень.
Позивачем Відповідачу були надісланні рахунки на оплату послуг: №1051 від 31.05.2011р., №1463 від 30.06.2011р., №1716 від 31.07.2011р., №2005 від 31.08.2011р., №2239 від 30.09.2011р., №2539 від 31.10.2011р., №2777 від 30.11.2011р., №3046 від 31.12.2011р., №0061 від 31.01.2012р., №0316 від 29.02.2012р., №0543 від 31.03.2012р., №0810 від 30.04.2012р., №1073 від 31.05.2012р., №1436 від 30.06.2012р. кожний на суму 133,88грн., рахунки №1965 від 31.07.2012р., №2276 від 31.08.2012р. кожний на суму 140,58грн., а також рахунки №2851 від 30.09.2012р., №2947 від 31.10.2012р., №3160 від 30.11.2012р., №3402 від 31.12.2012р., №0067 від 31.01.2013р., №0241 від 28.02.2013р., №0407 від 31.03.2013р., №0571 від 30.04.2013р. кожний на суму 93,72грн., рахунки №0732 від 31.05.2013р., №0936 від 30.06.2013р. кожний на суму 100,27грн. Загальна сума рахунків складає 3 105,78грн.
На підтвердження їх надіслання відповідачу, позивачем надані списки листів поданих у відділ зв»язку, повідомлення про вручення, фіскальні чеки.
02.07.2013р. та 05.02.2013р. позивач надіслав на адресу відповідача претензії вих. №349-52 від 02.07.2013р., вих.№34.9-5 від 04.02.2013р., в яких вимагав перерахувати протягом 7 днів з моменту її отримання на його рахунок заборгованість у сумі 3 248,95грн. Проте, зазначені претензії залишились без відповіді зі сторони відповідача.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивачем доведений факт надання послуг відповідачу на суму 3 105,78грн., тому позовні вимоги в частині основного боргу підлягають задоволенню у вказаній сумі.
Проте, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у сумі 243,44грн. з огляду на наступне.
Позивач в обґрунтування даних вимог посилається на сальдо у сумі 365,16грн., яке виникло станом на 05.05.2011р. згідно підписаного та скріпленого печатками акту звірки та часткову сплату відповідачем наданих послуг за квітень на суму 121,72грн., що підтверджується платіжним дорученням б/н від 26.05.2011р.
Однак суд зазначає, акт звірки є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо. Надані первинні документи підтверджують факт проведення між сторонами господарських операцій за договором та виникнення дебіторської заборгованості у позивача, та відповідно кредиторської заборгованості у відповідача.
За приписами частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіна від 24.05.1995 №88 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено суду надання послуг (виконання робіт) відповідачу на суму 365,16грн., а отже позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у сумі 243,44грн. підлягають залишенню без задоволення як необґрунтовані та недоведені належними, та допустимими доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи доведено, що відповідачем, в порушення умов п.п. 2.2.2 та 3.3 договору, зобов'язання не виконав та надані послуги на суму 3 105,78грн. не оплатив.
За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Будь-яких заперечень, або належних документів у підтвердження відсутності наявності боргу на суму 3 105,78грн. відповідачем надано не було, тому господарський суд вважає вимоги позивача про стягнення основного боргу у розмірі 3 349,22грн. такими, що підлягають частковому задоволенню з вищевикладених підстав.
Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 60,07грн. пені за періоди з 06.10.2012р. по 04.04.2013р., з 08.11.2012р. по 06.05.2013р., з 08.12.2012р. по 06.06.2013р., з 16.01.2013р. по 09.06.2013р., з 10.06.2013р. по 14.07.2013р., з 08.02.2013р. по 09.06.2013р., з 10.06.2013р. по 06.08.2013р., з 12.03.2013р. по 09.06.2013р., з 10.06.2013р. по 12.08.2013р., з 13.08.2013р. по 10.09.2013р., з 06.04.2013р. по 09.06.2013р., з 10.06.2013р. по 12.08.2013р., з 13.08.2013р. по 30.09.2013р., з 16.05.2013р. по 09.06.2013р., з 10.06.2013р. по 12.08.2013р., з 13.08.2013р. по 30.09.2013р., з 08.06.2013р. по 12.08.2013р., з 13.08.2013р. по 30.09.2013р., з 06.07.2013р. по 12.08.2013р., з 13.08.2013р. по 30.09.2013р., яка нарахована за прострочення оплати товару відповідно до п.3.5 договору.
Відповідно до п.3.5.договору, у випадку порушення умов сплати за цим договором, користувач сплачує підприємству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на момент сплати, за кожний день прострочки платежу.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Позивачем здійснений вірний розрахунок пені за вищевказані періоди, а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов'язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 60,07грн. пені за вищевказані періоди в повному обсязі, оскільки вона розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання", тобто з урахуванням шестимісячного терміну та розміру подвійної облікової ставки НБУ.
Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.
Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.
Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.
Відповідно вказаної статті закону відповідачу нараховані 3% річних за періоди з 08.06.2011р. по 30.09.2013р., з 08.07.2013р. по 30.09.2013р., з 06.08.2011р. по 30.09.2013р., з 08.09.2011р. по 30.09.2013р., з 08.10.2011р. по 30.09.2013р., з 08.11.2011р. по 30.09.2013р., з 08.12.2011р. по 30.09.2013р., з 11.01.2012р. по 30.09.2013р., з 08.02.2012р. по 30.09.2013р., з 08.03.2012р. по 30.09.2013р., з 07.04.2012р. по 30.09.2013р., з 09.05.2012р. по 30.09.2013р., з 08.06.2012р. по 30.09.2013р., з 07.07.2012р. по 30.09.2013р., з 08.08.2012р. по 30.09.2013р., з 08.09.2012р. по 30.09.2013р., з 06.10.2012р. по 30.09.2013р., з 08.11.2012р. по 30.09.2013р., з 08.12.2012р. по 30.09.2013р., з 16.01.2013р. по 30.09.2013р., з 08.02.2013р. по 30.09.2013р., з 08.03.2013р. по 30.09.2013р., з 06.04.2013р. по 30.09.2013р., з 16.05.2013р. по 30.09.2013р., з 08.06.2013р. по 30.09.2013р., з 06.07.2013р. по 30.09.2013р. у розмірі 122,77грн.
Враховуючи обмеженість суду виходити за предмет спору визначений позивачем, суд стягує 3% річних за вищевказані періоди в сумі 122,77грн. заявлених саме позивачем.
Судові витрати згідно ст.49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог - на відповідача, в частині відмови - на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 509, 549, 625 ЦК України, ст.ст. 193 ГК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
Позовні вимоги Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Донецьк імені С.С. Прокоф'єва», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком «Інвест-строй», м. Донецьк про стягнення 3 532,06грн. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком «Інвест-строй», м. Донецьк на користь Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Донецьк імені С.С. Прокоф'єва», м. Донецьк основний борг у розмірі 3 105,78грн., 3% річних у розмірі 122,77грн., пеню у розмірі 60,07грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 601,92грн.
В решті частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 25.12.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2013р.
Суддя Л.Д. Подколзіна