Справа № 185/12228/13-ц
19 грудня 2013 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
у складі: головуючого - судді Шаповалової І.С.,
при секретарі - Булдаковій К.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м.Тернівка Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди,-
Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з професійним захворюванням. Згідно позовних вимог зазначив, що згідно висновку МСЕК 30 січня 2012 року йому при повторному освідуванні було встановлено 50% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом 3 групи. Оскільки втрата професійної працездатності відбулась внаслідок трудової діяльності, а право на відшкодування моральної шкоди виникло до 01 січня 2006 року, просив суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди - 5 000 гривень.
В судове засідання позивач не з'явився, суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в своїх письмових запереченнях позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що на момент заподіяння ушкодження здоров'ю позивача у законодавстві була відсутня норма, яка б передбачала виплату моральної шкоди, таким чином на момент травми була відсутня відповідальність за заподіяння моральної (немайнової) шкоди у вигляді її відшкодування з боку відповідача, в зв'язку з чим вважає, що відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м.Тернівка Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди не є належним відповідачем по даній справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з 15 червня 1992 року по 21 січня 2004 року працював на підземних роботах у структурних підрозділах виробничого об'єднання «Павлоградвугілля», був звільнений у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я, що підтверджується копією трудової книжки.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 08 січня 2004 року у позивача було виявлено хронічне професійне захворювання та висновком МСЕК від 28 січня 2004 року встановлено 40% втрати професійної працездатності.
Після неодноразових освідувань, висновком МСЕК від 30 січня 2012 року позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням повторно та визнано інвалідом третьої групи.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в пп. 1-1.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
На час виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України порядок відшкодування такої шкоди регулювався Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року.
За змістом ст.ст. 21, 28, 34, 40 цього Закону в разі настання страхового випадку за наявності факту заподіяння потерпілому моральної шкоди Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний в установленому законодавством порядку провести потерпілому страхову виплату за моральну шкоду.
Така моральна (немайнова) шкода відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку.
Право на отримання страхової виплати за моральну шкоду за наявності факту її заподіяння виникає у потерпілого з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності», які передбачали право потерпілих на виробництві осіб на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, скасовано.
Пунктом 27 статті 77 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про державний бюджет України на 2006 рік» та пунктом 22 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію абзацу 4 статті 1, підпункту «є» пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», якими обов'язок відшкодування моральної шкоди покладено на Фонд соцстраху.
Проте, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача до 1 січня 2006 року, тобто до набрання чинності як Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», так і Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено дію норм, що передбачали право потерпілих на відшкодування моральної шкоди, тому позивач має право на відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, незалежно від моменту звернення до суду та дати ухвалення судового рішення.
Суд вважає, що позивачу завдана моральна шкода внаслідок втрати професійної працездатності, оскільки позивач втратив працездатність; став інвалідом третьої групи; він постійно відчуває стійкий біль, не має можливості працювати не тільки на виробництві, а й виконувати елементарну домашню роботу, доставляє багато труднощів своїй родині, все це порушує його звички та звичний спосіб життя, нормальні життєві зв'язки.
Доводи відповідача що для вирішення питання щодо наявності спричинення позивачу моральної шкоди ушкодженням здоров'я, необхідні спеціальні медичні знання, а тому для об'єктивного вирішення спору необхідний висновок медико-соціальною експертної комісії, - не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони суперечать матеріалам справи та діючому матеріальному і процесуальному праву. Необхідність спеціального висновку медико-соціальної експертної комісії відносно спричинення особі моральної шкоди, законом не передбачена, а факт спричинення моральної шкоди та моральних страждань, завданих останньому у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням, підтверджується встановленими доказами, яким суд може дати оцінку відповідно до вимог ст.212 ЦПК України. У зв'язку з чим клопотання про призначення судової медико-соціальної експертизи, яке було заявлене представником відповідача, судом не задоволено.
Вирішуючи питання про розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд виходить з того, що позивач отримав хронічне професійне захворювання, що призвело до значних тяжких змін його життєвих зв'язків, з огляду на ступінь втрати ним професійної працездатності, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин справи, з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди суму 4000 грн.
Відповідно до вимог ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави.
Керуючись ст.ст.10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м.Тернівка Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м.Тернівка Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 4000 ( чотири тисячі) грн.
В іншій частині позову відмовити.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Суддя І. С. Шаповалова