Справа № 177/3169/13-к
Провадження № 1-кп/177/129/13
12 грудня 2013 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Строгової Г. Г.
за участі: секретаря Курашової О. В.,
прокурора Кондратенко Т.С.
обвинуваченого ОСОБА_1
потерпілого ОСОБА_2
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013040450001083 за обвинуваченням:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ольгінське, Аксайського району, Ростовської області РФ, громадянина України, освіта середня, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, працюючого фізична особа підприємець, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2.
за ст. 122 ч. 1 КК України, -
23.09.2013 року близько 15-00 години ОСОБА_1, перебуваючи в домоволодінні АДРЕСА_2, під час сварки з ОСОБА_2, яка виникла на ґрунті раніше виниклих особистих неприязних відносин, з метою спричинення тілесних ушкоджень, умисно наніс не менше одного удару правою ногою по ребрах ліворуч та не менше одного удару лівою рукою в область голови ОСОБА_2, , в результаті чого останньому, згідно висновку судово-медичної експертизи №2506 (2468-13) від 01.10.2013 року були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: синців обличчя і грудної клітини, перелому 9-10 ребер ліворуч, які за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоровя (більше 21 доби) .
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст. 122 КК України за ознаками умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоровя.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у скоєнні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердив факт, що дійсно 23.09.2013 року на ґрунті неприязних відносин наніс удари ОСОБА_2, чим спричинив останньому тілесні ушкодження.
Потерпілий ОСОБА_2 також вказував на те, що 23.09.2013 року через виниклу з ОСОБА_1 сварку, останні наніс йому удари, внаслідок чого він отримав тілесні ушкодження у вигляді синців обличчя та перелому ребер.
30.10.2013 року під час досудового розслідування між підозрюваним ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 була досягнута угода про примирення, у відповідності до вимог ст.471 КПК України.
Згідно даної угоди про примирення обвинувачений ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_2 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ст. 122 ч.1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, виду та міри покарання, яке має понести обвинувачений ОСОБА_1 у виді обмеження волі строком на один рік, на підставі ст.ст. 75,76 КК України від відбування призначеного покарання звільнити з іспитовим строком на один рік та зобов'язати його в період іспитового строку повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 468 ч. 1 п.1 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.
Згідно ст. 469 ч. 3 КПК України угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 цілком розуміє права, визначені ст. 474 ч.5 п.1 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 ч.1 п.1 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом та наполягає на затвердженні угоди про примирення.
Потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що йому зрозумілі наслідки затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 ч.1 п.2 КПК України та просить затвердити зазначену угоду.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про примирення відповідають вимогам ст.ст. 469, 471 КПК України, міра покарання, узгоджена обвинуваченим та потерпілим, визначена у межах санкції ч.1 ст.122 КК України, а тому не суперечить вимогам закону та інтересам суспільства. Підстав для відмови в затверджені угоди про примирення, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, не встановлено.
За таких обставин суд приходить до висновку про затвердження угоди про примирення між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 і призначення обвинуваченому узгоджених сторонами виду та міри покарання.
Керуючись ст.ст.374-376, ч.3 ст.394, п.1 ч.2 ст.395, ст.ст.473-475 КПК України, суд,-
Затвердити угоду про примирення між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2, укладену 30.10.2013 року під час досудового розслідування.
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання - у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, зобов'язавши його в період іспитового строку повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.
Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту проголошення вироку.
Вирок може бути оскаржений виключно з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Дніпропетровської області через Криворізький районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Суддя: