Справа № 203/3855/13-ц
2/0203/1605/2013
17 грудня 2013 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
головуючого-судді - Казака С.Ю.
при секретарі - Богдановській Т.В.
за участю представника позивача - ОСОБА_1
відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3
представника відповідачів - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа - Державна реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, про визнання права власності,-
Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що 09.04.1976 року на підставі обмінного ордеру ОСОБА_5 стала користувачем квартири АДРЕСА_1 та членом ЖБК-50 «Учитель-3», виплативши в 1976 році пайовий внесок за квартиру в повному обсязі. В 1982 році вона разом із чоловіком переїхала проживати у м.Прип'ять, при цьому заяви про передачу паєнакопичення будь-кому із членів родини, або іншим особам не надавала, тому залишилась бути членом кооперативу. 22.04.2007 року голова ЖБК-50 Учитель-3» Воробйова Т.А. видала довідку №71 про те, що донька ОСОБА_7 являється членом кооперативу і в повному обсязі сплатила пайовий внесок. 07.05.2007 року на підставі вказаної довідки виконкомом Дніпропетровської міської ради ОСОБА_7 було видане свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1. 16.05.2007 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла. 23.02.2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продали спірну квартиру ОСОБА_8 Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 22.03.2011 року було визнано недійсними довідку №71 від 22.04.2007 року, свідоцтво про право власності на квартиру на ім'я ОСОБА_7, договір купівлі-продажу від 16.05.2007 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, витребувано у ОСОБА_8 та ОСОБА_9 квартиру та передано її ОСОБА_5 Вона неодноразово зверталась з заявами до органів державної реєстрації з приводу реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1. Разом з тим, в реєстрації права власності їй було відмовлено, оскільки заявлене право власності на квартиру зареєстроване за відповідачами. Останні дій щодо скасування права власності на квартиру не здійснюють, чим перешкоджають їй в здійсненні права власності. В зв'язку з цим, просила суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1.
В судовому засіданні представник позивачки підтримав заявлений останньою позов та просив його задовольнити.
Відповідачі та їх представник, зазначили, що не заперечують право власності відповідачки на квартиру.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив. У відповідності до ч.3 ст.36 ЦПК України заяв про вступ до участі у справі не надавали. Про день та час слухання справи повідомлялись належним чином.
Заслухавши пояснення представника позивачки, відповідачів та їх представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.04.1976 року на підставі обмінного ордеру ОСОБА_5 стала користувачем квартири АДРЕСА_1 та членом ЖБК-50 «Учитель-3», виплативши в 1976 році пайовий внесок за квартиру в повному обсязі.
22.04.2007 року голова ЖБК-50 Учитель-3» Воробйова Т.А. видала довідку №71 про те, що донька позивачки - ОСОБА_7, являється членом кооперативу і в повному обсязі сплатила пайовий внесок.
07.05.2007 року на підставі вказаної довідки виконкомом Дніпропетровської міської ради ОСОБА_7 було видане свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1.
16.05.2007 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла.
23.02.2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продали спірну квартиру ОСОБА_8
Вказані обставини не заперечувались сторонами по справі, встановлені рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 22.03.2011 року, а тому в силу ч.ч.1,3 ст.61 ЦПК України є такими, що не потребують доказування при розгляді даної справи.
Крім того, вказаним рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 22.03.2011 року, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.12.2011 року, було визнано недійсними довідку №71 від 22.04.2007 року, свідоцтво про право власності на квартиру на ім'я ОСОБА_7, договір купівлі-продажу від 16.05.2007 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, витребувано у ОСОБА_8 та ОСОБА_9 квартиру та передано її ОСОБА_5 Вона неодноразово зверталась з заявами до органів державної реєстрації з приводу реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1. Разом з тим, в реєстрації права власності їй було відмовлено, оскільки заявлене право власності на квартиру зареєстроване за відповідачами.
З наданих позивачкою до позову рішень реєстратора вбачається, що позивачка зверталась до органу державної реєстрації з приводу реєстрації за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 та останній було відмовлено в проведенні такої реєстрації в зв'язку з тим, що право власності на квартиру зареєстроване за іншими особами - відповідачами по справі, укладений між останніми та ОСОБА_8 договір купівлі-продажу квартири від 23.02.2008 року не скасований та є чинним. Окрім того, ОСОБА_5 не було надано документ на підставі якого було зареєстроване право власності за відповідачами.
Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Стаття 182 ЦК України передбачає, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно ст.ст.331,334 ЦК України право власності виникає з моменту державної реєстрації, якщо така реєстрація є обов'язковою.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його
право власності.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про власність» член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.
Як роз'яснено в пп.8,11 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 28.06.1991 року «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов'язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів» з наступними змінами, член ГБК, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатись ним на свій розсуд - продавати, заповідати, здавати в оренду, обміняти, вчиняти відносно нього інші угоди, що не заборонені законом. При виході з ГБК член кооперативу вправі одержати пай або провести на свій розсуд відчуження гаража іншій особі, якщо до виходу вніс повністю пай.
Як встановлено судом, позивачці 09.04.1076 року на підставі ордеру, тобто в передбаченому законом порядку, було передано квартиру АДРЕСА_1 в ЖБК-50 «Учитель-3». Остання була прийнята в члени кооперативу, повністю сплатила пай за квартиру, а тому у відповідності до ст.15 діючого на той час Закону України «Про власність» набула право власності на квартиру.
Оскільки, внаслідок неправомірних дій інших осіб, спірна квартира в подальшому була відчужена на користь інших осіб та право власності на теперішній час зареєстроване за відповідачами, які дій щодо скасування такої реєстрації не здійснили, органом державної реєстрації ОСОБА_5 в реєстрації права власності на квартиру відмовлено та остання позбавлена захистити своє право власності у іншій спосіб, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_5 є обґрунтованим і підлягає задоволенню та слід визнати за позивачкою право власності на квартиру АДРЕСА_1.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.182,316,328,331,334,392 ЦК України, ст.ст.10,11,58-60,88,158,169,212-215 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа - Державна реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, про визнання права власності - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_5 право власності на квартиру НОМЕР_1 загальною площею 44,4 кв.м, житловою площею 29,7 кв.м, допоміжна площа 14,7 кв.м, площа літніх приміщень 0,8 кв.м (загальна площа приміщень 45,2 кв.м), розташовану на п'ятому поверсі житлового будинку літ.А-5 АДРЕСА_1.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя С.Ю.Казак