Справа № 2-175/4621/13-ц
03 грудня 2013 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Бойка О.М.
при секретарі - Карпенко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ювілейне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Дніпропетровський РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області про усунення перешкод шляхом зняття з реєстрації фізичних осіб,
Позивач у судове засідання не з'явився, надавши письмову заяву у якій позов підтримав та просив його вимоги задовольнити у повному обсязі, справу розглядати без його участі та проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином через оголошення в пресі. За таких обставин, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Представник третьої особи надав письмову заяву у якій просив справу розглянути без їхньої участі та проти позову не заперечував.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Встановлено, що ОСОБА_1, належить на праві приватної власності будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.03.2012 року, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровської районної нотаріального округу за реєстровим №743.
Як вбачається з матеріалів справи, у зазначеному будинку окрім позивача зареєстровані відповідачі, однак останні з 2005 року у будинку не проживають і особистих речей там не мають, що підтверджуються відповідною довідкою №856 від 13.09.2013 року наданої Любимівською сільрадою Дніпропетровського району, Дніпропетровської області.
Так, право позивача на належне йому домоволодіння гарантується Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних прав свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів №2,№4,№7 та №11 до «Конвенції», закріплено принципи непорушності права приватної власності, який означає право свободи на безперешкодне користування своїм майном закріпляє право власника володіти, користуватися, розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316,317,319,321 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає право власнику майна вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16,386,391 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, а згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном
Статтею 383 Цивільного кодексу України передбачено, що власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання та проживання членів своєї сім'ї. Стаття 3 Сімейного кодексу України визнає сім'єю спільне проживання осіб, що пов'язані спільним побутом та мають взаємні права та обов'язки. Частина 2 статті 415 Цивільного кодексу України встановлює, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Крім того, згідно ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Таким чином, відповідачі, не проживаючи у належному позивачу домоволодінні більш ніж шість місяців, втратили право користування житловою площею у вищевказаному домоволодінні згідно до вимог ст. 156 ЖК України
Відповідно статей 319, 391 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним таких прав.
Як було встановлено у судовому засіданні, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у добровільному порядку 08.10.2013 рок знялись з реєстрації з адреси АДРЕСА_1.
Оскільки судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 дійсно створює перешкоди ОСОБА_1 у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1, який належить йому на праві власності, вважаю, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 79, 88, 212, 214, 224 ЦПК України, ст.ст. 16, 15, 383, 391, 405, 415 ЦК України, ст.ст. 71, 72, 156 ЖК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Дніпропетровський РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області про усунення перешкод шляхом зняття з реєстрації фізичних осіб - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право на користування житловим будинком по АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Зобов'язати відділ громадянства, реєстрації і міграції фізичних осіб Дніпропетровського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області зняти з реєстраційного обліку в будинку АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя О.М. Бойко