Справа №2-175/2183/13-ц
30 жовтня 2013 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
судді Бойко О.М.
при секретарі Карпенко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Ювілейне цивільну справу за позовною заявою прокурора Дніпропетровського району Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ПАТ «Дніпроспецсільгоспмонтаж», Реєстраційна служба Дніпропетровського РУЮ Дніпропетровської області, КП «Бюро технічної інвентаризації Дніпропетровського району» про скасування розпорядження, свідоцтва про право власності та визнання права власності,
Прокурор звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовною заявою про скасування розпорядження (наказ) ПО «Дніпроспецсільгоспмонтаж» від 10.11.1995 року № 14-1/95 та скасувати свідоцтво про право власності на житло від 10.11.1995 року, видане ПО «Дніпроспецсільгоспмонтаж» ОСОБА_2 згідно з розпорядженням (наказом) від 10.11.1995 року № 14-1/95. Крім того, просить зобов'язати реєстраційну службу Дніпропетровського РУЮ Дніпропетровської області скасувати державну реєстрацію права власності відповідачки на спірне майно, та визнати і зареєструвати таке право власності за ОСОБА_1
Прокурор та ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечував проти пред'явленого позову, тому вважав за можливе позовні вимоги задовольнити.
ОСОБА_2 у судове засідання надала заяву про розгляд справи без її участі і ухвалення рішення на розсуд суду.
Представники ПАТ «Дніпроспецсільгоспмонтаж», Реєстраційна служба Дніпропетровського РУЮ Дніпропетровської області, КП «Бюро технічної інвентаризації Дніпропетровського району» у судове засідання не з'явились.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Встановлено, що Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладено обов'язок представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно ст. 361 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Підставою представництва в суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження. Наявність таких підстав має бути підтверджена прокурором шляхом надання суду відповідних доказів.
Частиною 2 ст. 45 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. При цьому прокурор повинен надати суду документи, які підтверджують неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів.
Пунктом 2.1. наказу Генеральної прокуратури України №6гн від 28.11.2012 року визначено, що захист соціальних прав громадян є одним з пріоритетних напрямків представницької діяльності.
Згідно з п. 2 наказу Генеральної прокуратури України №6гн від 28.11.2012 року основними завданнями представництва в суді необхідно вважати реальний захист та поновлення прав і законних інтересів громадян, які неспроможні через фізичний чи матеріальний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність самостійно захистити свої права або реалізувати процесуальні повноваження, а також захист інтересів держави, що порушуються або можуть бути порушені внаслідок протиправних діянь фізичних і юридичних осіб, фактичне усунення порушень закону.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Так, 24 січня 2013 року до прокуратури Дніпропетровського району Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, про перевірку обставин переходу до ОСОБА_2 права власності на житло, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Під час оформлення ОСОБА_1 права власності на закріплене за нею житло з'ясувалося, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 10.11.1995 року, виданого ПО «Дніпроспецсільгоспмонтаж» згідно з розпорядженням від 10.11.1995 року №14-1/95.
В ході перевірки прокуратурою Дніпропетровського району Дніпропетровської області встановлено, що у зв'язку із смертю матері ОСОБА_6 рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів від 16.06.1995 року №208 вирішено влаштувати ОСОБА_1 в дитячий будинок з наступним переводом до школи-інтернату для дітей сиріт на повне державне забезпечення.
Розпорядженням голови Дніпропетровської райдержадміністрації від 16.05.1996 року №296-р «Про закріплення житла» закріплено та відкрито особистий рахунок за неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_1 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Як зазначає ОСОБА_1 у судовому засіданні, її брат - ОСОБА_3, відмовився від належної йому частки на зазначену квартиру на її користь.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з листом виконавчого комітету Сурсько-Литовської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 30 січня 2013 року №68/2-12 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 з 1996 року зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_3, перереєстрація в даному домоволодінні не проводилася, що вбачається з погосподарських книг сільської ради за період з 01.01.1991 року.
Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до теперішнього часу зареєстровані за вищевказаною адресою.
Крім того, у відповідності до листа Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради від 08.02.2013 року №12/3-66 наявні списки громадян, які проводили обмін житла у 1995 році.
В списках до справи №12 від 21.03.1995 року під №23 вказано, що було проведено обмін житлових приміщень між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що підтверджується копією корінців ордерів по обміну квартир між ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Вказані обставини підтверджують факт обміну ОСОБА_6 житлового приміщення на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, в якому вона проживала разом з дітьми ОСОБА_1 та ОСОБА_3
Судом встановлено, що у березні 2013 року на вимогу прокурора Дніпропетровського району Дніпропетровської області, Реєстраційною службою Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області було надано наступну інформацію відносно спірного майна.
Так, у відповідності до Рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно від 25.03.2013 року №1125565 у Державному реєстрі речових прав не нерухоме майно та в реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні відомості щодо наявності зареєстрованих речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно від 25.03.2013 року №1126363 надано інформацію про те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо зареєстрованих за ОСОБА_2 речових прав на нерухоме майно, розташоване за адресою АДРЕСА_1.
Згідно Рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно від 25.03.2013 року №1125346 встановлено відсутність запису щодо наявності зареєстрованих речових прав на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1.
У той же час, згідно з інформацією, викладеною у листі КП Дніпропетровського району «Бюро технічної інвентаризації» від 17 січня 2013 року №43/01-04/1, адресованому ОСОБА_1, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 10.11.1995 року, виданого ПО «Дніпроспецсільгоспмонтаж» згідно з розпорядженням від 10.11.1995 року №14-1/95.
Приписами ст.9 Житлового кодексу Української PCP зокрема визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом, житлові права охороняються законом.
Положеннями ст. 71 Житлового кодексу Української PCP встановлені випадки, в яких жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутніми громадянами.
Згідно, приписам вказаної норми передбачено, що жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців зокрема у випадку влаштування дитини (дітей) у заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування - протягом усього часу їх перебування у закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Отже, за дітьми-сиротами зберігається право на житло, в якому вони проживали з батьками до влаштування у відповідні заклади для таких дітей, дитячі будинки.
Таким чином, квартира, що належала померлій ОСОБА_6, повинна була зберігатися за її дітьми ОСОБА_1 та ОСОБА_3, та відповідно були відсутні законні підстави для відчуження та/або оформлення спірного майна на будь-яку третю особу.
Положеннями ст. 86 Цивільного кодексу УРСР встановлено, що право власності в Україні охороняється законом.
Згідно з ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним; використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян.
Приписами ст.469 Цивільного кодексу УРСР визначено, що особа, яка одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або договором зобов'язана повернути безпідставно придбане майно цій особі.
Відповідно з ч.2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частиною 1 ст. 387 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність усіх правових підстав для скасування розпорядження (наказу) ПО «Дніпроспецсільгоспмонтаж» від 10.11.1995 року №14-1/95, свідоцтва про право власності на житло від 10.11.1995 року, виданого ОСОБА_2 державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на спірне майно та визнання за ОСОБА_1 права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Що стосується позовних вимог прокуратури в частині зобов'язання Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області в особі Реєстраційної служби здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно (двокімнатну квартиру АДРЕСА_1), а також зобов'язання КП «Бюро технічної інвентаризації Дніпропетровського району» виготовити на ім'я ОСОБА_1 технічний паспорт на вказане нерухоме майно, є безпідставними, необґрунтованими, оскільки чинним Законодавством України визначено певний порядок реєстрації права власності на майно та для реєстрації необхідно вчинити певний ряд дій та надати відповідні документи, сплатити відповідні збори. Як встановлено судом, ОСОБА_1 ніхто не перешкоджає у вчиненні встановлених законом дій спрямованих на реєстрацію за собою права власності на зазначене майно, тому вважаю частину вищевказаних позовних вимог передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.
Що стосується вимог прокурора про зобов'язання КП «Бюро технічної інвентаризації Дніпропетровського району» вготовити новий технічний паспорт на об'єкт нерухомості, то суд приходить до висновку про безпідставність вимог в зазначеній частині, оскільки зазначена юридична особа вже ліквідована.
Керуючись ст.ст. 10, 27, 31, 57, 88, 215, 223 ЦПК України, ст.ст. 45, 118-120 ЦК України, суд -
Позовні вимоги прокурора Дніпропетровського району Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ПАТ «Дніпроспецсільгоспмонтаж», Реєстраційна служба Дніпропетровського РУЮ Дніпропетровської області, КП «Бюро технічної інвентаризації Дніпропетровського району» про скасування розпорядження, свідоцтва про право власності та визнання права власності - задовольнити частково.
Скасувати розпорядження (наказ) ПО «Дніпроспецсільгоспмонтаж» від 10.11.1995 року №14-1/95 на підстав якого видано свідоцтво про право власності на житло.
Скасувати свідоцтво про право власності на житло (квартира АДРЕСА_1) від 10.11.1995 року, видане ПО «Дніпроспецсільгоспмонтаж» на ім'я ОСОБА_2 на підставі розпорядження (наказу) від 10.11.1995 року №14-1/95.
Зобов'язати Реєстраційну службу Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
У задоволенні решти позовних вимог Прокурора Дніпропетровського району - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.М. Бойко