Справа № 201/12655/13-ц
Провадження № 2/201/3509/2013
06 грудня 2013 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі:
головуючого судді - Браги А.В.,
при секретарі - Лампікі О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
16 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилавсь на те, що 28 листопада 1998 року між ним та відповідачем був укладений шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів громадського стану виконкому Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська, актовий запис № 1106. Від даного шлюбу подружжя має двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Спільне життя з відповідачем не склалося внаслідок виниклих суперечок та особистого нерозуміння. Починаючи з квітня 2007 року подружні відносини між позивачем та відповідачем фактично припинились, сторони проживають окремо, спільне господарство не ведуть. Подальше спільне проживання й збереження шлюбу позивач вважає неможливим, тому й просить не надавати строк для примирення. Спору про поділ майна, що є спільною власністю подружжя, а також щодо подальшого проживання з відповідачем спільних дітей, немає.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Одночасно від сторін до суду надійшли письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності від 06 грудня 2013 року. Позивач в своїй заяві наполягав на задоволенні позову в повному обсязі, судовий збір просив стягнути з нього. Відповідач в письмовій заяві проти задоволення позову не заперечувала та просила залишити їй прізвище - «Владімірова».
Враховуючи дані обставини, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної цивільної справи без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ст. 197 ч. 2 ЦПК України.
Судом у межах заявлених позовних вимог, наявними у справі доказами, встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 28 листопада 1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів громадського стану виконкому Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська, актовий запис № 1106 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 28 листопада 1998 року. Від даного шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 07 березня 2007 року, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 20 серпня 1999 року.
Спільне життя у подружжя не склалось внаслідок виниклих суперечок та особистого нерозуміння. Починаючи з квітня 2007 року подружні відносини між позивачем та відповідачем фактично припинились, проживають окремо, спільне господарство не ведуть. Подальше спільне проживання й збереження шлюбу позивач вважає неможливим, тому просить не надавати строк для примирення. Спору про поділ майна, що є їх спільною власністю, а також щодо подальшого проживання з відповідачем їх дітей, немає.
Статтею 24 СК України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частиною 3 ст. 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК України.
У відповідності зі ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
У відповідності зі ст. 112 СК України, при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
З огляду на вищевикладене, з урахуванням згоди відповідача і приймаючи до уваги, що подружжя сімейні стосунки тривалий час не підтримує, шлюбні відносини між сторонами остаточно припинені, суд приходить до висновку, що родина розпалась остаточно, відновлення бути не може, і шлюб підлягає розірванню.
На підставі вищевикладеного, керуючись, ст. ст. 24, 105, ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України, ст.ст. 10, 11, 24, 60, 61, 88, 174, ч. 2 ст. 197, ст. ст. 212 - 215 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Шлюб, укладений між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, який був зареєстрований 28 листопада 1998 року Відділом реєстрації актів громадського стану виконкому Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська, актовий запис № 1106, - розірвати.
Після розірвання шлюбу прізвище сторін не змінюється.
Судові витрати по справі покласти на відповідача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, стягнувши з останньої на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 114,70 гривень.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня отримання рішення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя: А.В. Брага