Справа № 209/849/13-ц
Провадження № 2/209/586/13
іменем України
"26" вересня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська
Дніпропетровської області
у складі:
головуючого судді Ковальової А.Б.
при секретарі Золотих Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, відсотків із заборгованої суми, пені, збитків, -
Відповідач у судове засідання не з'явився, заперечень проти позову або заяви про розгляд справи за його відсутності до судового розгляду справи від нього не надійшло.
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просить суд стягнути з відповідача на її користь 16000 грн., отримані за договором позики від 19 квітня 2012 року, 991,73 грн., як проценти за користування грошовими коштами, 280,05 грн. - індекс інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми в якості неустойки, збитки в сумі 4500 грн, а також судові витрати та витрати на правову допомогу. В обґрунтування позову посилається на те, що 19 квітня 2012 року між нею та відповідачем було укладено договір позики на суму 16000 грн., відповідно до якого вона передала відповідачу всю суму, а відповідач на підтвердження отриманої суми склав розписку в присутності двох свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Грошові кошти бралися відповідачем на купівлю вантажного автомобіля для здійснення підприємницької діяльності. Згідно договору відповідач зобов'язався повернути грошові кошти до 25 серпня 2012 року, але у визначений строк борг не повернув, станом на 05 лютого 2013 року обов'язок щодо повернення суми боргу не виконується 164 дні, що свідчить про відмову відповідача від виконання взятих на себе зобов'язань за договором позики. В зв'язку з цим вона вимушена звернутися до суду з цим позовом. В зв'язку з тим, що при укладені договору позики не був встановлений розмір відсотків, їх розмір повинний бути визначений на рівні облікової ставки НБУ, розмір якої з 23 березня 2012 року встановлений на рівні 7,75 відсотків річних, а тому сума процентів за користування грошовими коштами, що належать їй, позивачу, за період з 20 квітня 2012 року до 05 лютого 2013 року, тобто за 291 день становить 16000 х (7,75% : 365 днів) х 291 день = 991,73 грн. Згідно розписки відповідач зобов'язався повернути всю суму боргу до 25 серпня 2012 року, а тому станом на 05 лютого 2013 року відповідач на 164 дні прострочив виконання зобов'язання, а тому він повинний повернути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми в якості неустойки Сума інфляції за вересень 2012 року становить - (16000 грн. + 991,73 грн.) х 0,1% = 16,99 грн., за грудень 2012 року становить - (16000 грн. + 991,73 грн.) х 0,2% = 33,98 грн.. Три відсотки річних за порушення виконання грошового зобов'язання становлять - (16000 + 991,73 грн.) х (164:365) х 3% = 229,08 грн. Також вважає, що в зв'язку з тим, що відповідач, який не сприяє виконанню зобов'язання, ухиляється від його виконання, повинний також відшкодувати їй, позивачу, витрати на правову допомогу в сумі 4500 грн. та сплачений судовий збір.
Позивач ОСОБА_2 до судового розгляду справи надала суду заяву з клопотанням про розгляд справи за її відсутності позовні вимоги по суті та за обставинами справи підтримала в повному обсязі, просить позов задовольнити, і у випадку неявки відповідача - згодна на розгляд справи за його відсутності на підставі наданих доказів та ухвалення заочного рішення. Позивачу роз'яснений порядок перегляду заочного рішення за заявою відповідача.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача відповідно до вимог ст. 158 ч.2 ЦПК України, згідно якої особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач ОСОБА_3 повторно в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином згідно вимог ст.ст. 74, 76 ЦПК України, поштовими відправленнями, які направлялися за його зареєстрованим місцем проживання - АДРЕСА_1, і яке особисто отримано відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, про причини своєї неявки відповідач суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав. В зв'язку з тим, що суд не має відомостей про причину неявки відповідача, який був повідомлений належним чином, і який про причини своєї неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності суду не надав, суд відповідно до ст. 169 ч. 4 ЦПК України вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), так як вважає, що є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, і потреба дачі особистих пояснень відповідачем відсутня.
Відповідно до ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі даних чи доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
В зв'язку з тим, що позивач не заперечує проти розгляду справи по суті у відсутність відповідача, суд, з її згоди, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Судом досліджені письмові докази по справі:
- копія паспорту позивача (а.с. 5), якою підтверджується її особа громадянина України;
- витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 6), яким підтверджується реєстрація відповідача ОСОБА_3, як фізичної особи - підприємця, місце проживання: АДРЕСА_1, вид діяльності: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту;
- розписка ОСОБА_3 ( а.с. 7), якою підтверджується факт передачі 19 квітня 2012 року позивачем відповідачу ОСОБА_3 у борг грошової суми в розмірі 16000 грн. в присутності ОСОБА_5 та ОСОБА_4, і взятий відповідачем обов'язок повернути суму боргу до 25 серпня 2012 року.
Вивчивши письмові докази та матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні судом встановлені наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що 19 квітня 2012 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір позики, відповідно до якого відповідач ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_2 в борг 16000 гривень, і зобов'язався повернути суму боргу в строк до 25 серпня 2012 року, на підтвердження чого в присутності двох свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 власноручно написав розписку про отримання грошових коштів та про строк виконання зобов'язання щодо повернення боргу ( а.с. 7),
Суд встановив, що з боку позивача були виконані всі умови договору позики, і відповідачу була передана грошова сума, зазначена в розписці, а відповідач взяті на себе зобов'язання за договором позики не виконав, суму боргу позивачу не повернув, фактично відмовившись від виконання взятих на себе зобов'язань за договором позики.
Станом на 05 лютого 2013 року сума боргу відповідачем позивачу не повернута, а отже вона підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі в розмірі 16000 гривень.
Крім цього, суд вважає, що з відповідача на користь позивача належить стягнути відсотки за користування грошовими коштами, розмір яких повинний бути визначений на рівні облікової ставки Національного банку України, оскільки в договорі позики не був обумовлений розмір відсотків за користування грошовими коштами. Приймаючи до уваги, що з 23 березня 2012 року по 05 лютого 2013 року розмір облікової ставки НБУ становить 7,75 відсотків річних, то сума відсотків, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за весь час користування грошовими коштами, тобто за період з 20 квітня 2012 року до 05 лютого 2013 року (291 день) становить 991,73 грн. (16000 х (7,75% : 365 днів) х 291 день).
В зв'язку з тим, що відповідач порушив умови договору позики і прострочив виконання грошового зобов'язання, позивач дійсно має право на стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання, а також трьох відсотків річних від простроченої суми боргу.
Інфляційні витрати за вересень 2012 року становлять 16,99 грн. (16000 грн. + 991,73 грн.) х 0,1%), за грудень 2012 року становлять 33,98 грн. (16000 грн. + 991,73 грн.) х 0,2%).
Виходячи із суми заборгованості за договором позики та розміру нарахованих відсотків, загальна сума боргу за договором позики становить 16991,73 грн., і три відсотки річних за увесь час прострочення повернення грошової суми, а саме за період з 25 серпня 2012 року до 05 лютого 2013 року, тобто за 164 календарних дня, становлять 229,08 грн. (16991,73 грн. х (164:365) х 3%).
А отже суд, вважає, що з відповідача на користь позивача належить стягнути суму боргу в розмірі 16000 грн., відсотки за користування грошовими коштами в сумі 991,73 грн., інфляційні витрати в сумі 50,97 грн. та три відсотки річних від простроченої суми боргу з нарахованими відсотками за порушення грошового зобов'язання в сумі 229,08 грн.
Суд вважає встановленим наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги позивача, з таких мотивів.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається,
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошово зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого рівня інфляції за увесь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж вартості. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч.2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки національного банку України .
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник вчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму у відповідності зі ст. 625 ЦК України.
Згідно вивчених судом матеріалів справи, з'ясованих обставин справ, які досліджені доказами, суд дійшов до висновку, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором позики, має місце порушення прав позивача, і тому вона правомірно звернулася до суду з цим позовом, який підлягає задоволенню.
Також суд вважає, що з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати позивача на правову допомогу в розмірі 4500 грн., яку вона отримала від спеціаліста в галузі права ОСОБА_6 (а.с.11 - свідоцтво про державну реєстрації фізичної особи - підприємця, диплом спеціаліста про отримання повної вищої освіти за спеціальністю правознавство), розмір оплати якої підтверджується договором про надання правової допомоги ( а.с. 8), актом прийому-здачі виконаних робіт ( а.с. 9), квитанцією прибуткового касового ордера ( а.с. 10), а також належить стягнути сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в сумі 229,40 грн. ( а.с. 1 - квитанція), так як відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
На підставі ст. ст. 525, 526, 629, 1046, 1047, 1049,ЦК України, керуючись ст. ст. 8, 10, 57, 59, 60, 88, ст. 158, 208, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, відсотків із заборгованої суми, пені, збитків, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики від 19 квітня 2012 року в сумі 16000 (шістнадцять тисяч) гривень, відсотки за користування грошовими коштами в сумі 991 (дев'ятсот дев'яносто одну) гривню 73 копійки, індекс інфляції в сумі 50 (п'ятдесят) гривень 97 копійок, три відсотки річних в сумі 229 ( двісті двадцять дев'ять) гривень 08 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в сумі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень та сплачений судовий збір в сумі 229 (двісті двадцять дев'ять ) гривень 40 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10 - денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя А.Б. Ковальова